3. Дайте характеристику принципу всезагальності виборів.

Принцип загального виборчого права (принцип всезагальності). Він передбачає можливість усім громадянам, незалежно від статі, расової, національної, релігійної та ін. приналежності брати участь у виборах по досягненню визначеного законодавством віку. Наявність інших умов обмежує принцип всезагальності. У середині XIX ст. було само собою зрозумілим, що тільки ті, хто мав власну справу (особи не найманої праці),- і зрозуміло, тільки чоловіки – мали виборче право. Відповідно виборчий ценз був досить високим. Потім право голосу було поширено на всіх чоловіків, і віковий ценз знизився. Починаючи з 1900-х рр. повільно, але неухильно пробивало собі дорогу виборче право для жінок. Вибори ставали все більш “загальними”. Cьогодні спірним залишається лише питання про поширення виборчого права на мешканців, що не є громадянами держави, а також про встановлення адекватного мінімального вікового цензу. Хоча у всіх цих випадках постулат “загальності” виборів використовувався як аргумент, але навіть серед прихильників відповідних змін він не розглядався як імперативний. Сьогодні розширення виборчих прав провадиться під захистом конституційного принципу загальності. Стаття 2 Закону України “Про вибори народних депутатів України” гарантує застосування цього принципу при проведенні виборів українського парламенту. Вона забороняє будь-які привілеї або обмеження виборчих прав окремих груп громадян в залежності від природних властивостей громадян України як людини та від його громадянських рис. Не мають голосу лише громадяни, яких визнано судом недієздатними. Характеризуючи загальне виборче право, Закон встановлює, що виборче право не обмежується лише голосуванням або балотуванням, а й дає право брати участь у роботі виборчих комісій, у проведенні передвиборної агітації, здійсненні спостереження за проведенням виборів та інших заходах у порядку, визначеному цим та іншими законами України, але за умови наявності у них права голосу. Громадяни України, які проживають або перебувають за кордоном, мають право голосу на виборах, реалізація якого забезпечується його включенням до списку виборців на відповідній закордонній виборчій дільниці.

4. Дайте характеристику прямим, непрямим, основним, проміжним, додатковим, дійсним, вирішальним та установчим виборам.

Типи політичних виборів. За предметом обрання розрізняють президентські, парламентські, місцеві (муніципальні) вибори, за типом обрання - бувають прямі та непрямі (опосередковані) вибори. З огляду на причини їх проведення вибори можуть бути черговими та позачерговими, додатковими та проміжними, залежно від їх результатів – дійсними чи недійсними, а щодо значимості – звичайними, вирішальними та установчими.

Прямі вибори. Процедура формування якогось представницького органу чи обрання посадової особи, згідно з якою виборці подають свої голоси безпосередньо за кандидатів на виборну посаду або за партійний список. Прямі вибори є одним з принципів демократичних виборчого процесу.

Непрямі (опосередковані) вибори. Процедура формування якогось представницького органу чи обрання посадової особи, згідно з якою виборці, на відміну від прямих виборів, подають свої голоси не безпосередньо за кандидатів на виборну посаду, а за виборців другого ступеня, котрі й проводять остаточне обрання від імені виборців. Так президента США обирає спеціальна інституція - Колегія виборщиків, подібним чином обирають і верхню палату парламенту Індії. Коли на пост президента у США балотуються більше, ніж два кандидата, як це було на виборах 1992 р. (Дж. Буш, Б. Клінтон, Р. Перо), виникає реальна загроза, що жоден із них не отримає вирішальної більшості голосів. У такому разі президента обирає палата представників конгресу США (подібне було у 1824 р.). Від кожного з п’ятдесяти штатів право вибору надається тільки одному конгресменові. Президентом стає той, хто набере 26 голосів конгресменів. У Німеччині та Італії президенти також обираються непрямими виборами. Серед 23 держав із стабільними демократіями лише три – Австрія, Канада та Німеччина – при виборах верхніх палат застосовують непрямі вибори. Загалом же існує сім країн світу, у яких вибори до парламенту не є прямими, а загальна кількість їх населення становить 1,2 млрд. чоловік, 99 % з яких жителі Китаю.

Основні вибори. Вибори в США, під час яких обираються не тільки члени Палати представників, третина сенату, губернатори штатів, як це відбувається на проміжних виборах, а ще й президент країни. Проводяться у перший вівторок після першого понеділка листопада високосного року.

Проміжні вибори. Періодичне часткове оновлення (ротація) складу парламенту або однієї з його палат. Застосовуються у практиці деяких зарубіжних держав, наприклад США. За умов мажоритарної виборчої системи цей термін інколи застосовують як синонім додатковим виборам. Пропорційна виборча система, за якою депутати обираються у багатомандатному виборчому окрузі, передбачає заміщення вакантних депутатських мандатів кандидатами із партійних виборчих списків.

Додаткові вибори (довибори). Такий тип виборів, які проводяться для поповнення представницького органу, якщо з його складу з різних причин вибули один або кілька членів. Характерні для мажоритарної або змішаної виборчої системи.

Дійсні (недійсні) вибори. Вибори, що відбулися без порушень чинного законодавства називаються дійсними (чинними). Вибори, які скасовані Центральною виборчою комісією (ЦВК), якщо під час їх проведення були допущені порушення Закону України “Про вибори народних депутатів України”, які суттєво вплинули на наслідки виборів називаються недійсними (нечинними). Підставою для розгляду ЦВК питання про визнання виборів недійсними може служити заява особи, яка балотувалась, політичної партії або виборчого блоку політичних партій, списки кандидатів у депутати, від яких були зареєстровані на виборах, їх довіреними особами, прокуратурою. Така заява має бути подана впродовж десяти днів після опублікування результатів виборів. Законом передбачена можливість оскаржити в суді рішення ЦВК про визнання виборів недійсними (касація виборів).

Вирішальні вибори. Вибори, під час яких докорінно змінюється диспозиція політичних сил. Цей термін запропонував 1955 р. В.О. Кі, маючи на увазі президентські вибори у США 1928 і 1932 рр., під час яких різні соціальні групи (надто міські “етнічні меншини” та чорношкірі) почали, замість республіканців, підтримувати демократів.

Установчі вибори. У процесі демократизації перші вибори, як схильні вважати чимало дослідників, справляють важливий вплив на структуру політичного розвитку – внаслідок типу партійної системи, сформованої в результаті виборів, або інституцій, створених за перших адміністрацій. Якщо установчі вибори відбуваються на місцевому чи регіональному рівні, процес формування загальнодержавних політичних партій може затягнутись, існує ймовірність зміцнення субнаціональних владних структур. У постколоніальних суспільствах виборча перевага партій, що очолювали націоналістичну боротьбу, визначила політичний дискурс на довгі роки.