40. Організаційно-економічне управління технічним розвитком підприємства.

Процес економічного управління технічним розвитком підприємства зазвичай включає такі основні етапи:

• встановлення цілей - визначення, ранжирування, виокремлення пріоритетів;

• підготовчий - аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;

• варіантний вибір рішень - розробка, вибір критерію та оцінка ефективності можливих варiантiв;

• програмування (планування) робіт - узгодження вибраних i прийнятих рішень, їхнє інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу;

• супроводження реалізації програми - контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програми.

Цiлi та пріоритети технічного розвитку треба визначати згідно із загальною стратегією підприємства на тому чи іншому етапі його функціонування.

41. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва.

Лізинг – підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних або позичених фінансових коштів і полягає у наданні лізингодавцем (юридичною особою чи індивідуальним підприємцем, який здійснює лізингову діяльність) у виключне користування на певний термін лізингоодержувачу майно за умови здійснення періодичних лізингових платежів.

Об‘єкти лізингу: будь-яке нерухоме та рухоме майно, що належить до основних фондів, у тому числі машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікації тощо. Не можуть бути об‘єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об‘єкти(мисливські угіддя, ліс тощо).

Види лізингу в залежності від класифікаційної ознаки:

1. Строк використання об‘єкта лізингу:

• оперативний;

• фінансовий.

2. Масштаб поширення лізингових відносин:

• внутрішній (загальнодержавний);

• міжнародний.

3. Характер лізингових операцій:

• сервісний;

• зворотний.

У лізингових операціях беруть участь, як правило, п‘ять суб‘єктів: виробник (постачальник, продавець); лізингодавець; лізингоодержувач; банк; страхова установа.

42. Формування та використання виробничої потужності підприємства.

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначеної номенклатури, асор­тименту та якості за умови найбільш повного використання про­гресивної технології та організації виробництва.

Виділяють три види потужності підприємства:

• Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівницт­ва нового підприємства (вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудо­місткості запроектованої номенклатури продукції).

• Поточна (фак­тично досягнута) виробнича потужність визначається періодич­но у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структу­ри трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показ­ників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.

• Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях національної економіки: електроенергетиці і газовій промисловості, харчовій індустрії, на транспорті, в машинобудуванні та інших галузях.

Чинники формування величини виробничої потужності підприємства:

• номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовля­ється;

• кількість встановленого устаткування, розміри і склад вироб­ничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та викори­стання площ протягом року;

• прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості про­дукції, що виробляється (послуг, що надаються).

У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:

1) коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величин поточної і проектної потужності);

2) коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношення річного випуску продукції та середньорічної її величини).

Виробничі потужності підприємств обчислюються за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих по­тужностей діючих підприємств.

Показники ефективності використання виробничих потужностей та устаткування поділяють на:

— Узагальнюючі:

• фондовіддача;

• фондомісткість.

— Устаткування і виробничих площ:

• коефіцієнт використання наявного (встановленого) устаткування;

• коефіцієнт змінності роботи устаткування;

• коефіцієнт використання календарного (режимного) фонду часу;

• коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування;

• напруженість використання устаткування;

• напруженість використання виробничих площ.

— Виробничих потужностей:

• коефіцієнт освоєння проектної потужності;

• коефіцієнт використання поточної потужності.