117. Синтетичні види мистецтва, їх особливості та характеристика

Синтетичні мистецтва - це такі види художньої творчості, які являють собою органічне злиття або відносно вільну комбінацію різних видів мистецтв, що утворять якісно нове і єдине естетичне ціле. Сюди належить насамперед театр (драматичний та оперний),до якого належить і література, акторська майстерність, живопис, музика, декоративно-прикладне мистецтво; балет, що використовує природну пластику людського тіла і танець, що поєднує в собі музику, живопис, скульптуру; естрадне мистецтво, що представляє найрізноманітніший ряд художніх номерів у вигляді співу, декламації, танців, ілюзіонізму, акробатики; цирк, де переважає спортивний та сміховий елемент. Синтетичні мистецтва не слід плутати із близьким поняттям синтезу мистецтв, коли мова йде, наприклад, про архітектурну споруду, прикрашену скульптурами, живописом, оточену садово-парковим ансамблем і т.п.

118. Розкрити та охарактеризувати архітектуру як вид мистецтва.

Архітектура (від грец. АгсЬіїекїоп - будівельник) - мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище для життя та діяльності людини.

Архітектурний образ невід'ємний від функції споруди і органічно виражає як його призначення. так і художню концепцію світу та особистості а також уявлення людини про себе та про суть своєї епохи.

Загалом, як вид мистецтва, архітектура починає формуватися у давніх культурах Месопотамії, Єгипту, Вавилону, Персії, Індії, Китаю. Вона безпосередньо була пов'язана з розвитком рабовласництва. Майже всі споруди - піраміди, храми, зікурати, палаци - були збудовані, щоб славити могутність богів та правителів, і вражали своєю величчю, розмірами та маштабністю.

А, скажімо, архітектура Давньго Риму пов'язана з культурологічними цінностями цього періоду та відбивала ідею державності та військової могутності Римської імперії (Колізей, Пантеон, тріумфальні арки).

Середньовічна архітектура пов'язана з розвитком феодального ладу і утвердженням влади релігії. Зодчество стає провідним видом мистецтва епохи середньовіччя, а його головними стилями - готичний (яскравим взірцем якого є Реймський собор у Франції") та романський.

Процеси, що відбуваються в архітектурі наприкінці XIX - поч. XX ст. яскраво свідчать, що розвиток цього виду мистецтва безпосередньо пов'язаний з проблемами науково-технічного прогресу. Винахід залізобетону та його різновидів, вдосконалення будівельної техніки, залучення нових матеріалів (алюміній. пластик) привели до виникнення напрямів функціоналізму та конструктивізму, яскравим взірцем яких стає феномен американських хмарочосів (арх. Р.Шрив, У/Харрісон, Р.Худ).

119 Розкрити і охарактеризувати скульптуру як вид мистецтва

Скульптура (лат. sculptura, від sculpo — вирізую, висікаю), творення, пластика — вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну форму і виконуються з твердих або пластичних матеріалів.

Головні жанри скульптури — портрет, історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення, анімалістичний жанр (зображення тварин). Художньо-виразні засоби скульптури — побудова об'ємної форми, пластичне моделювання (ліплення), розробка силуету, фактури, в деяких випадках також кольори.

Розрізняються кругла скульптура (статуя, група, статуетка, бюст), що оглядається з різних сторін, і рельєф (зображення розташовується на площині). Монументальна скульптура (пам'ятники, монументи) пов'язана з архітектурним середовищем, відрізняється значністю ідей, високим ступенем узагальнення, великими розмірами; монументально-декоративна скульптура включає всі види убрання архітектурних споруд і комплексів (атланти, каріатиди, фризи, фронтонна, фонтан, садово-паркова скульптура); станкова скульптура, незалежна від середовища, має розміри, близькі до натури або менші, і конкретний поглиблений зміст.

Матеріали скульптури — метал, камінь, глина, дерево, гіпс і др.; методи їх обробки — ліплення, висікання, литво, кування, чеканка та ін.