70. Запобігання впливу на працюючих радіоактивного або іонізуючого випромінювання

Захист від іонізуючих випромінювань може здійснюватись шляхом використання таких принципів:

• використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом переходу на менш активні джерела, зменшення кількості ізотопу;

• скорочення часу роботи з джерелом іонізуючого випромінювання;

• віддалення робочого місця від джерела-іонізуючого випромінювання;

• екранування джерела іонізуючого випромінювання. Екрани можуть бути пересувні або стаціонарні, призначені для поглинання або послаблення іонізуючого випромінювання.

Екранами можуть бути стінки контейнерів для перевезення радіоактивних ізотопів, стінки сейфів для їх зберігання.

Альфа-частинки екрануються шаром повітря товщиною декілька сантиметрів, шаром скла товщиною декілька міліметрів. Однак, працюючи з альфа-активними ізотопами, необхідно також захищатись і від бета-або гамма-випромінювання.

З метою захисту від бета-випромінювання використовуються матеріали з малою атомною масою. Для цього використовують комбіновані екрани, у яких з боку джерела розташовується матеріал з малою атомною масою товщиною, що дорівнює довжині пробігу бета-частинок, а за ним — з великою масою.

З метою захисту від рентгенівського та гамма-випромінювання застосовуються матеріали з великою атомною масою та з високою щільністю (свинець, вольфрам).

Для захисту від нейтронного випромінювання використовують матеріали, які містять водень (вода, парафін), а також бор, берилій, кадмій, графіт. Враховуючи те, що нейтронні потоки супроводжуються гамма-випромінюванням1, слід використовувати комбінований захист у вигляді шаруватих екранів з важких та легких матеріалів (свинець-поліетилен).

Дієвим захисним засобом є використання дистанційного керування, маніпуляторів, роботизованих комплексів.

У залежності від характеру виконуваних робіт вибирають засоби індивідуального захисту: халати та шапочки з бавовняної тканини, захисні фартухи, гумові рукавиці щитки, засоби захисту органів дихання (респіратор «Лепесток»), комбінезони, пневмокостюми. гумові чоботи.

Дієвим чинником забезпечення радіаційної безпеки є дозиметричний контроль за рівнями опромінення персоналу та за рівнем радіації в навколишньому середовищі.

Оцінка радіаційного стану здійснюється за допомогою приладів, принцип дії яких базується на таких методах:

• іонізаційний (вимірювання ступеня іонізації середовища);

• сцинтиляційний (вимірювання інтенсивності світлових спалахів, які виникають у речовинах, що люмінесціюють при проходженні через них іонізуючих випромінювань);

• фотографічний (вимірювання оптичної щільності почорніння фотопластинки під дією випромінювання);

• калориметричні методи (вимірювання кількості тепла, що виділяється у поминальній речовині).

71. Розрахунок економічної ефективності заходів щодо поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов і охорони праці виражаються у вигляді економії за рахунок зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві.

Вивчаючи економічні аспекти охорони праці, слід ознайомитися з методами оцінки соціальної й економічної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці.

Для оцінки ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці використовуються такі показники:

1. Скорочення кількості робочих місць (ДК), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництв, розраховується за формулою:

, де К1, К2 — кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм до і після проведення заходів; К3 — загальна кількість робочих місць.

2. Скорочення чисельності працівників (ДЧ), які працюють в умовах, що не відповідають вимогам санітарних норм, визначається за формулою:

, де Ч1, Ч2 — чисельність працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам до і після здійснення заходу, чол.; К3 — річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

3. Зменшення коефіцієнта частоти травматизму (ДКч) визначається за формулою:

, де N1, N2 — кількість випадків травматизму відповідно до і після проведення заходу; Ч3 — річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

4. Зменшення коефіцієнта тяжкості травматизму (ДКт) розраховується за формулою:

, де Д1, Д2 — кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після здійснення заходу.

5. Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови:

, де З1, З2 — кількість випадків професійних захворювань відповідно до і після проведення заходу.

Річна економія підприємства від поліпшення безпеки праці складається з:

• економії від зменшення професійної захворюваності;

• економії від зменшення випадків травматизму;

• економії від зниження плинності кадрів;

• економії від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.