- •Національна стратегія поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища
- •Стан безпеки праці в світі та в Україні
- •Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності
- •4. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
- •5. Безпека праці в Україні
- •6. Основні законодавчі та нормативно-правові акти про охорону праці
- •7. Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (суоп)
- •8. Розробка системи управління охороною праці (суоп)
- •9. Запровадження галузевої системи управління охороною праці на підприємствах
- •10.Політика в галузі охорони праці
- •11. Ефективність функціональної структури суоп
- •12. Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й аварій
- •13. Функціональні обов’язки з охорони праці керівників, посадових осіб і фахівців підприємства
- •14. Оцінка стану безпеки праці в організації
- •15. Стимулювання і заохочення працюючих за дотримання вимог охорони праці
- •16.Опрацювання програми поліпшення стану умов і безпеки праці
- •17.Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
- •18. Підготовка документів для визначення та обліку шкідливих і небезпечних виробничих факторів
- •19.Підготовка документів для оцінки ступеня професійного ризику виробництва
- •20.Державний нагляд за охороною праці
- •21. Контроль стану умов праці
- •22.Забезпечення безпеки виробництва за проектованими видами робіт
- •23.Ергономічні вимоги до робочих місць, що проектуються
- •24.Запобігання дій електричного струму на людину
- •25. Підготовка підприємства до комплексної перевірки стану охорони праці
- •26. Питання перевірки стану охорони праці на робочих місцях
- •27.Органи державного нагляду за охороною праці. Основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності
- •28. Контроль стану умов праці. Методика контролю стану умов праці
- •29. Підготовка підприємства до комплексної перевірки стану охорони праці Повтор 25!
- •30. Перелік питань для перевірки стану охорони праці на робочих місцях
- •31. Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування
- •32. Суб’єкти та об’єкти страхування. Види страхування.
- •33. Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Обов’язки Фонду
- •34. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів. Джерела фінансування Фонду.
- •35. Страхування від нещасного випадку
- •36.Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження.
- •37. Страхові тарифи. Страхові виплати. Обов’язки та права суб’єктів страхування від нещасних випадків
- •38. Обов’язки Фонду. Права та обов’язки застрахованої особи. Права та обов’язки роботодавця як страхувальника
- •39. Аналіз умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу
- •40. Загальні вимоги і безпеки до виробничого обладнання та технологічних процесів
- •41. Нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони
- •42. Аналіз виробничого травматизму
- •43. Гарантії прав на охорону праці
- •44. Система управління охороною праці
- •45. Основні Конвенції моп в галузі охорони праці
- •46. Організація безпечної роботи електроустановок
- •47. Особливості заходів електробезпеки на підприємстві
- •54. Особливості безпеки праці під час вантажно-розважальних робіт
- •55. Вимоги безпеки праці під час експлуатації системи вентиляції, опалення і кондиціонування повітря
- •56. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до промислових підприємств, виробничих приміщень та організації праці на робочому місці
- •57.Мікроклімат виробничих приміщень
- •58. Оздоровлення повітряного середовища
- •59.Освітлення виробничих приміщень
- •60. Захист від шуму у виробничому середовищі
- •61. Захист від вібрації
- •62. Захист від електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону
- •63. Захист від випромінювання оптичного діапазону
- •64. Захист від іонізуючих випромінювань
- •65. Підтримання оптимального метеорологічного режиму в цеху, приміщеннях, на робочих місцях
- •66. Зменшення параметрів шуму за рахунок розробки звукоізоляційних та звукопоглинаючих конструкцій, засобів індивідуального захисту
- •67. Зменшення параметрів вібрації, що діє на працівника за рахунок встановлення амортизаторів, демпферів та ін..
- •68. Зменшення загазованості і запиленості на робочих місцях за рахунок застосування або удосконалення штучної чи природної вентиляції, засобів індивідуального захисту.
- •69. Вибір оптимальних параметрів освітлення робочих місць
- •70. Запобігання впливу на працюючих радіоактивного або іонізуючого випромінювання
- •71. Розрахунок економічної ефективності заходів щодо поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці
- •72. Захист будівель вибухонебезпечних виробництв від навантажень виникаючих під час вибуху горючих сумішей всередині приміщення
- •73. Евакуація людей з будівлі
- •74.Пожежогасіння
- •75.Протипожежне водопостачання
- •76. Автоматизовані системи пожежної сигналізації або пожежогасіння
- •77. Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою
- •78. Класифікація вибухо і пожежонебезпечних зон
- •79. Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості
- •80. Протипожежні перешкоди
- •81. Основні причини виникнення горючого середовища і загоряння в електричному устаткуванні
- •82. Утримання евакуаційних шляхів і виводів
- •83. Експертиза проектної документації на пожежну безпеку
- •84. Державний пожежний нагляд
- •85.Первинні засоби гасіння пожеж
- •86. Пожежна техніка
- •87. Оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння
- •88. Противопожежне водопостачання
- •89. Системи протидимного захисту, пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, засоби зв’язку
- •90.Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •91.Попередження пожеж та вибухів
- •92.Організація рятувальних та інших невідкладних робіт
- •93. Залучення аварійно-рятувальних служб до ліквідації надзвичайних ситуацій
55. Вимоги безпеки праці під час експлуатації системи вентиляції, опалення і кондиціонування повітря
Вентиляція є одним із найважливіших санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують нормалізацію повітряного середовища у приміщенні. Ефективна робота систем вентиляції сприяє також вирішенню проблеми захисту повітряного басейну. Завдання вентиляції — забезпечення чистоти повітряного середовища і передбачених нормами параметрів мікроклімату. Кількість припливного повітря Lпр, м3/год, має відповідати, як правило, кількості того повітря, що видаляється, Lвид, м3/год: У деяких випадках вимагається, щоб £ було менше або більше від Lвид. Наприклад, при вентиляції двох суміжних приміщень, в одному з яких виділяються шкідливі речовини, для запобігання проникненню цих речовин у друге приміщення створюють розрідження, забезпечуючи Lпр < Lвид.
Припливне повітря необхідно подавати у ті частини приміщення, де кількість шкідливих речовин, що виділяються, є мінімальною ("чиста зона"), а видаляти із зони максимальної концентрації шкідливих речовин та надлишків тепла ("забруднена зона"). Місцезнаходження "чистої зони" визначає місце подачі припливного повітря -у робочу, верхню та нижню зони приміщення.
Місце для забору свіжого повітря вибирають, ураховуючи напрямок вітру - з навітряного боку відносно джерел викидів, подалі від місць забруднення.
Система вентиляції не повинна створювати шуму на робочих місцях, який би перевищував граничнодопустимі рівні. Будова, склад і експлуатація систем опалення мають відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (далі - СНиП 2.04.05-91) та НАПБ Б.01.006-2003. Для нагрівання повітря у приміщеннях рекомендовано системи парового опалення низького тиску, водяного, повітряного. Для нагрівання окремих приміщень дозволяється використовувати електричні прилади з закритими спіралями і з такою потужністю споживання, яка б не призводила до підвищення сили струму понад допустиму для даної електромереж Опалювальні прилади розміщують у місцях, доступних для огляду, ремонту, очищення, на відстані 0,1 м від поверхні стін. Не дозволяється розміщувати опалювальні прилади в нішах стін . (Н А К А З 01.02.2005 N 22 Про затвердження Правил охорони праці в архівних установах)
56. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до промислових підприємств, виробничих приміщень та організації праці на робочому місці
Вибираючи майданчик для будівництва підприємства, треба враховувати: аерокліматичну характеристику та рельєф місцевості, умови туманоутворення та розсіювання в атмосфері промислових викидів. Не можна розміщувати підприємства поблизу джерел водопостачання; на ділянках, забруднених органічними та радіоактивними відходами; в місцях можливих підтоплень тощо. Слід зазначити, що при виборі місця розміщення підприємства необхідно врахувати вплив вже існуючих джерел викидів та створюваного ними тла забруднення.
Для підприємств, що є джерелами забруднення атмосфери промисловими викидами (залежно від потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількісного та якісного складу шкідливих виділень тощо), встановлені такі розміри санітарно-захисних зон відповідно до класу шкідливості підприємств: І клас — 1000 м, II клас — 500 м, III клас — 300 м, IV клас — 100 м, V клас — 50 м.
Для збирання та зберігання виробничих відходів потрібно відвести спеціальні ділянки з огородженням та зручним під'їздом
При плануванні виробничих приміщень необхідно враховувати санітарну характеристику виробничих процесів, дотримуватись норм корисної площі для працюючих, а також нормативів площ для розташування устаткування і необхідної ширини проходів, що забезпечують безпечну роботу та зручне обслуговування устаткування.
Об'єм виробничих приміщень на одного працівника згідно з санітарними нормами повинен складати не менше 15 м3, а площа приміщень — не менше 4,5 м2.
Цехи, відділення та дільниці зі значними шкідливими виділеннями, надлишком тепла та пожежонебезпечні необхідно розташовувати біля зовнішніх стін будівлі і, якщо допустимо за умовами технологічного процесу та потоковістю виробництва — на верхніх поверхах багатоповерхової будівлі. Не можна розташовувати нешкідливі цехи та дільниці, а також конторські приміщення над шкідливими, оскільки при відкриванні вікон гази та пари можуть проникати в ці приміщення.
Висота виробничих приміщень має бути не менше 3,2 м, а для приміщень енергетичного та складського господарства — 3 м. Відстань від підлоги до конструктивних елементів перекриття — 2,6 м. Галереї, містки, сходи і майданчики повинні бути завширшки не менше 1 м і загороджені поруччями висотою 1 м і внизу повинні мати бортики висотою 0,2 м.
Всі майданчики, які розташовані на висоті понад 260 мм від підлоги повинні мати поруччя. Через підлогу в інші приміщення не повинні проникати вода, мастила, шкідливі речовини, гази.До складу будь-якого підприємства (залежно від масштабу) повинні входити допоміжні приміщення, які поділяються на п'ять груп: — санітарно-побутові (гардеробні, душові, умивальні, вбиральні, кімнати особистої гігієни жінок, відпочинку, паління та ін.); — медичні (медпункти, поліклініки, профілакторії); — громадського харчування (їдальні, буфети, кімнати для прийняття їжі); — культурного обслуговування (бібліотеки, зали засідань, спортзали); — адміністративні (заводоуправління, цехові контори) та конструкторські бюро.
Допоміжні приміщення різного призначення, як правило, розташовують разом, в одній будівлі та в місцях з найменшим впливом шуму, вібрації та інших шкідливих факторів. Санітарно-побутові приміщення необхідно розташовувати з максимальним наближенням до робочих місць, щоб не було зустрічних потоків людей, а також переходів через виробничі приміщення зі шкідливими виділеннями, неопалювані частини будівлі та відкриті простори.