- •Національна стратегія поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища
- •Стан безпеки праці в світі та в Україні
- •Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності
- •4. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
- •5. Безпека праці в Україні
- •6. Основні законодавчі та нормативно-правові акти про охорону праці
- •7. Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (суоп)
- •8. Розробка системи управління охороною праці (суоп)
- •9. Запровадження галузевої системи управління охороною праці на підприємствах
- •10.Політика в галузі охорони праці
- •11. Ефективність функціональної структури суоп
- •12. Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й аварій
- •13. Функціональні обов’язки з охорони праці керівників, посадових осіб і фахівців підприємства
- •14. Оцінка стану безпеки праці в організації
- •15. Стимулювання і заохочення працюючих за дотримання вимог охорони праці
- •16.Опрацювання програми поліпшення стану умов і безпеки праці
- •17.Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
- •18. Підготовка документів для визначення та обліку шкідливих і небезпечних виробничих факторів
- •19.Підготовка документів для оцінки ступеня професійного ризику виробництва
- •20.Державний нагляд за охороною праці
- •21. Контроль стану умов праці
- •22.Забезпечення безпеки виробництва за проектованими видами робіт
- •23.Ергономічні вимоги до робочих місць, що проектуються
- •24.Запобігання дій електричного струму на людину
- •25. Підготовка підприємства до комплексної перевірки стану охорони праці
- •26. Питання перевірки стану охорони праці на робочих місцях
- •27.Органи державного нагляду за охороною праці. Основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності
- •28. Контроль стану умов праці. Методика контролю стану умов праці
- •29. Підготовка підприємства до комплексної перевірки стану охорони праці Повтор 25!
- •30. Перелік питань для перевірки стану охорони праці на робочих місцях
- •31. Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування
- •32. Суб’єкти та об’єкти страхування. Види страхування.
- •33. Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Обов’язки Фонду
- •34. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів. Джерела фінансування Фонду.
- •35. Страхування від нещасного випадку
- •36.Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження.
- •37. Страхові тарифи. Страхові виплати. Обов’язки та права суб’єктів страхування від нещасних випадків
- •38. Обов’язки Фонду. Права та обов’язки застрахованої особи. Права та обов’язки роботодавця як страхувальника
- •39. Аналіз умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу
- •40. Загальні вимоги і безпеки до виробничого обладнання та технологічних процесів
- •41. Нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони
- •42. Аналіз виробничого травматизму
- •43. Гарантії прав на охорону праці
- •44. Система управління охороною праці
- •45. Основні Конвенції моп в галузі охорони праці
- •46. Організація безпечної роботи електроустановок
- •47. Особливості заходів електробезпеки на підприємстві
- •54. Особливості безпеки праці під час вантажно-розважальних робіт
- •55. Вимоги безпеки праці під час експлуатації системи вентиляції, опалення і кондиціонування повітря
- •56. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до промислових підприємств, виробничих приміщень та організації праці на робочому місці
- •57.Мікроклімат виробничих приміщень
- •58. Оздоровлення повітряного середовища
- •59.Освітлення виробничих приміщень
- •60. Захист від шуму у виробничому середовищі
- •61. Захист від вібрації
- •62. Захист від електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону
- •63. Захист від випромінювання оптичного діапазону
- •64. Захист від іонізуючих випромінювань
- •65. Підтримання оптимального метеорологічного режиму в цеху, приміщеннях, на робочих місцях
- •66. Зменшення параметрів шуму за рахунок розробки звукоізоляційних та звукопоглинаючих конструкцій, засобів індивідуального захисту
- •67. Зменшення параметрів вібрації, що діє на працівника за рахунок встановлення амортизаторів, демпферів та ін..
- •68. Зменшення загазованості і запиленості на робочих місцях за рахунок застосування або удосконалення штучної чи природної вентиляції, засобів індивідуального захисту.
- •69. Вибір оптимальних параметрів освітлення робочих місць
- •70. Запобігання впливу на працюючих радіоактивного або іонізуючого випромінювання
- •71. Розрахунок економічної ефективності заходів щодо поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці
- •72. Захист будівель вибухонебезпечних виробництв від навантажень виникаючих під час вибуху горючих сумішей всередині приміщення
- •73. Евакуація людей з будівлі
- •74.Пожежогасіння
- •75.Протипожежне водопостачання
- •76. Автоматизовані системи пожежної сигналізації або пожежогасіння
- •77. Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою
- •78. Класифікація вибухо і пожежонебезпечних зон
- •79. Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості
- •80. Протипожежні перешкоди
- •81. Основні причини виникнення горючого середовища і загоряння в електричному устаткуванні
- •82. Утримання евакуаційних шляхів і виводів
- •83. Експертиза проектної документації на пожежну безпеку
- •84. Державний пожежний нагляд
- •85.Первинні засоби гасіння пожеж
- •86. Пожежна техніка
- •87. Оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння
- •88. Противопожежне водопостачання
- •89. Системи протидимного захисту, пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, засоби зв’язку
- •90.Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •91.Попередження пожеж та вибухів
- •92.Організація рятувальних та інших невідкладних робіт
- •93. Залучення аварійно-рятувальних служб до ліквідації надзвичайних ситуацій
32. Суб’єкти та об’єкти страхування. Види страхування.
У страховій справі страховик та страхувальник — головні суб'єкти.
Страховики — юридичні особи (акціонерні, повні, командитні товариства або товариства з додатковою відповідальністю), що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вони виробляють умови страхування і пропонують страхові послуги своїм клієнтам.
Страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, сплачують страхові премії і мають право (за договором або за законом) на отримання компенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.
Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (ст. 4) визначає об'єкти страхування як майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані:
-
з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);
-
з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);
-
з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Страхування може бути добровільним або обов'язковим. Видами добровільного страхування можуть бути: 1) життя; 2) від нещасних випадків; 3) медичне; 4) здоров'я на випадок хвороби; 5) різних видів транспорту; 6) вантажів та багажу ; 7) від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; 8) майна ; 9)фінансових ризиків та інші види добровільного страхування. В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування: 1) медичне; 2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування ВІЛ при виконанні ними службових обов'язків; 3) страхування спортсменів вищих категорій; 5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; 6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; 7) авіаційне страхування цивільної авіації; 8) страхування засобів водного транспорту; 9) страхування працівників , які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, 10) страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності; 11) страхування відповідальності власників собак щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам тощо. Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.
33. Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Обов’язки Фонду
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань — цільовий централізований страховий фонд, некомерційна самоврядна організація. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців, що передбачає формування правління Фонду у пропорційному співвідношенні від КОЖНОЇ з трьох представницьких сторін — по 15 осіб з вирішальним голосом та по 6 їх дублерів.
Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція. В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі функціонують Управління виконавчої дирекції Фонду, а в районах та містах обласного значення — відповідні відділення.
Основним завданням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності, є організація та здійснення відповідного виду страхування
Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний: 1) здійснювати облік та вести реєстр платників страхових внесків; 2) письмово повідомляти страхувальнику умовний клас професійного ризику його підприємства - групу галузей (підгалузей) економіки або видів діяльності, що мають визначений для цієї групи рівень виробничого травматизму та професійної захворюваності; 3) укладати угоди з лікувально-профілактичними закладами та окремими лікарями на обслуговування потерпілих на виробництві; 4) вивчати та використовувати досвід управління охороною праці та страхування від нещасного випадку в зарубіжних країнах; 5) співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. 6) виконувати інші роботи, пов'язані з координацією страхової діяльності.