- •Національна стратегія поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища
- •Стан безпеки праці в світі та в Україні
- •Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності
- •4. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
- •5. Безпека праці в Україні
- •6. Основні законодавчі та нормативно-правові акти про охорону праці
- •7. Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (суоп)
- •8. Розробка системи управління охороною праці (суоп)
- •9. Запровадження галузевої системи управління охороною праці на підприємствах
- •10.Політика в галузі охорони праці
- •11. Ефективність функціональної структури суоп
- •12. Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й аварій
- •13. Функціональні обов’язки з охорони праці керівників, посадових осіб і фахівців підприємства
- •14. Оцінка стану безпеки праці в організації
- •15. Стимулювання і заохочення працюючих за дотримання вимог охорони праці
- •16.Опрацювання програми поліпшення стану умов і безпеки праці
- •17.Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
- •18. Підготовка документів для визначення та обліку шкідливих і небезпечних виробничих факторів
- •19.Підготовка документів для оцінки ступеня професійного ризику виробництва
- •20.Державний нагляд за охороною праці
- •21. Контроль стану умов праці
- •22.Забезпечення безпеки виробництва за проектованими видами робіт
- •23.Ергономічні вимоги до робочих місць, що проектуються
- •24.Запобігання дій електричного струму на людину
- •25. Підготовка підприємства до комплексної перевірки стану охорони праці
- •26. Питання перевірки стану охорони праці на робочих місцях
- •27.Органи державного нагляду за охороною праці. Основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності
- •28. Контроль стану умов праці. Методика контролю стану умов праці
- •29. Підготовка підприємства до комплексної перевірки стану охорони праці Повтор 25!
- •30. Перелік питань для перевірки стану охорони праці на робочих місцях
- •31. Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування
- •32. Суб’єкти та об’єкти страхування. Види страхування.
- •33. Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Обов’язки Фонду
- •34. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів. Джерела фінансування Фонду.
- •35. Страхування від нещасного випадку
- •36.Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження.
- •37. Страхові тарифи. Страхові виплати. Обов’язки та права суб’єктів страхування від нещасних випадків
- •38. Обов’язки Фонду. Права та обов’язки застрахованої особи. Права та обов’язки роботодавця як страхувальника
- •39. Аналіз умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу
- •40. Загальні вимоги і безпеки до виробничого обладнання та технологічних процесів
- •41. Нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони
- •42. Аналіз виробничого травматизму
- •43. Гарантії прав на охорону праці
- •44. Система управління охороною праці
- •45. Основні Конвенції моп в галузі охорони праці
- •46. Організація безпечної роботи електроустановок
- •47. Особливості заходів електробезпеки на підприємстві
- •54. Особливості безпеки праці під час вантажно-розважальних робіт
- •55. Вимоги безпеки праці під час експлуатації системи вентиляції, опалення і кондиціонування повітря
- •56. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до промислових підприємств, виробничих приміщень та організації праці на робочому місці
- •57.Мікроклімат виробничих приміщень
- •58. Оздоровлення повітряного середовища
- •59.Освітлення виробничих приміщень
- •60. Захист від шуму у виробничому середовищі
- •61. Захист від вібрації
- •62. Захист від електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону
- •63. Захист від випромінювання оптичного діапазону
- •64. Захист від іонізуючих випромінювань
- •65. Підтримання оптимального метеорологічного режиму в цеху, приміщеннях, на робочих місцях
- •66. Зменшення параметрів шуму за рахунок розробки звукоізоляційних та звукопоглинаючих конструкцій, засобів індивідуального захисту
- •67. Зменшення параметрів вібрації, що діє на працівника за рахунок встановлення амортизаторів, демпферів та ін..
- •68. Зменшення загазованості і запиленості на робочих місцях за рахунок застосування або удосконалення штучної чи природної вентиляції, засобів індивідуального захисту.
- •69. Вибір оптимальних параметрів освітлення робочих місць
- •70. Запобігання впливу на працюючих радіоактивного або іонізуючого випромінювання
- •71. Розрахунок економічної ефективності заходів щодо поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці
- •72. Захист будівель вибухонебезпечних виробництв від навантажень виникаючих під час вибуху горючих сумішей всередині приміщення
- •73. Евакуація людей з будівлі
- •74.Пожежогасіння
- •75.Протипожежне водопостачання
- •76. Автоматизовані системи пожежної сигналізації або пожежогасіння
- •77. Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою
- •78. Класифікація вибухо і пожежонебезпечних зон
- •79. Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості
- •80. Протипожежні перешкоди
- •81. Основні причини виникнення горючого середовища і загоряння в електричному устаткуванні
- •82. Утримання евакуаційних шляхів і виводів
- •83. Експертиза проектної документації на пожежну безпеку
- •84. Державний пожежний нагляд
- •85.Первинні засоби гасіння пожеж
- •86. Пожежна техніка
- •87. Оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння
- •88. Противопожежне водопостачання
- •89. Системи протидимного захисту, пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, засоби зв’язку
- •90.Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •91.Попередження пожеж та вибухів
- •92.Організація рятувальних та інших невідкладних робіт
- •93. Залучення аварійно-рятувальних служб до ліквідації надзвичайних ситуацій
67. Зменшення параметрів вібрації, що діє на працівника за рахунок встановлення амортизаторів, демпферів та ін..
Вібрація – це коливальні процеси, що відбуваються у механічних системах.
Заходи захисту від вібрації поділяються на:
- індивідуальні;
- колективні.
Засоби індивідуального віброзахисту – це спеціальне взуття на вібропоглинаючій платформі, віброзахисні рукавиці, наколінники, нагрудники, пояси, спеціальні костюми.
Колективні методи захисту спрямовані на зниження параметрів вібрації джерелом збудження і на шляхах її поширення. Вони у свою чергу поділяються на:
- організаційні – застосування технологічних процесів з низькими рівнями вібрації і шуму; впровадження дистанційного керування, що виключає постійне перебування працюючого у зоні небезпечних рівнів вібрації; дотримання раціональних режимів праці й відпочинку; огороджувальні засоби, які перешкоджають проникненню людини до зони дії вібрації, тощо;
- лікувально-профілактичні – своєчасне проведення медичних оглядів працівників, що зайняті на роботах з вібродійними установками, контроль за гігієнічними параметрами у виробничих приміщеннях тощо;
- технічні – це система заходів і засобів з покращення роботи машин, зменшення рівня вібрації технологічних процесів, застосування додаткових пристроїв: віброізоляції, вібродемпфування, вібропоглинання та віброгасіння.
Віброізоляція забезпечує зниження рівня вібрації використанням між джерелом вібрації та працюючим ізолюючих засобів (пружин, ресор, пневматичних та гумових подушок, прокладок, віброізолюючих опор, конструктивних розривів, заміна ударних навантажень на безударні).
Вібропоглинання використовується з метою трансформації енергії механічних коливань в інші види енергії, переважно в теплову.
Вібродемпфування здійснюється за рахунок збільшення втрат енергії в коливальних системах. В якості вібродемпфування використовують матеріали, що мають велике внутрішнє тертя (магнітні сплави, пластмаси, мастики, пінопласти, гума, пластикати і ін.).
Віброгасіння – це зниження рівня вібрації машин та механізмів застосуванням додаткових пристроїв. Віброгасіння може бути статичним (спеціальні фундаменти для верстатів, моторів, пневматичні та пружинні підвіски в автомобілях) і динамічним (агрегати з дискретним збурюючим впливом, віброгасіння маятникового, пружинного, плаваючого та камерного типів).
68. Зменшення загазованості і запиленості на робочих місцях за рахунок застосування або удосконалення штучної чи природної вентиляції, засобів індивідуального захисту.
За типом повітрообміну природну вентиляцію поділяють на загальнообмінну неорганізовану та загальнообмінну організовану, яка базується на аерації.
Загальнообмінна неорганізована природна вентиляція (інфільтрація, або природне провітрювання) — здійснюється зміною повітря у приміщенні через нещільності в огородженнях і елементах будівельних конструкцій, завдяки різниці тиску ззовні й всередині приміщення.
Аерація — це загальнообмінна організована керована природна вентиляція приміщення, проходить за рахунок різниці гравітаційного тиску зовнішнього та внутрішнього повітря і дії вітру. Повітрообмін у приміщенні забезпечується наявністю отворів в стінах (вікна) та у перекриттях (ліхтарі).
Треба зауважити, що позитивною стороною аерації є повітрообмін без втрат механічної енергії. До недоліків аерації слід віднести те, що в теплу пору року ефективність аерації може падати за рахунок підвищення температури зовнішнього повітря, і крім того, повітря, яке припливає у приміщення, не проходить попереднього очищення, охолодження тощо.
При проектуванні вентиляційних систем з природним припливом зовнішнього повітря у виробниче приміщення в холодну пору року доцільно передбачити заходи, які запобігають:
-
зниженню температури повітря в робочій зоні нижче допустимої норми;
-
накопиченню у приміщенні водяної пари;
-
конденсації вологи на стінах та металевих поверхнях.
Штучна (механічна) вентиляція на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітряний забір у найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за його межами. Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому рб’ємі робочої зони приміщення.
Розрізняють чотири основні схеми організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції: зверху вниз, зверху вверх, знизу вверх, знизу вниз.
Схеми зверху вниз та зверху вверх доцільно застосовувати у випадку, коли припливне повітря в холодний період року має температуру, яка нижча за температуру приміщення.
Схема припливної механічної вентиляції включає: повітрозабірний пристрій; фільтр для очищення повітря; повітронагрівач (калорифер); вентилятор; мережу повітроводів та припливні патрубки з насадками.
Якщо немає необхідності підігрівати припливне повітря, то його пропускають безпосередньо у виробничі приміщення через обвідний канал.
Повітрозабірні пристрої необхідно розташувати в місцях, де повітря не забруднене пилом та газами.
У виробничих приміщеннях, де виділяється значна кількість шкідливих газів, парів, пилу витяжка повинна бути на. 10 % більшою, ніж приплив, щоб шкідливі речовини не витіснялись у суміжні приміщення з меншою шкідливістю.
У системі припливно-витяжної вентиляції можливе використання не лише зовнішнього повітря, але й повітря самих приміщень після його очищення. Таке повторне використання повітря приміщень називається рециркуляцією і здійснюється в холодний період року для економії тепла, витраченого на підігрівання припливного повітря.
Щодо заходів індивідуального захисту, то у даній ситуації треба використовувати їх насамперед для захисту органів дихання (фільтруючі й ізолюючі протигази, респіратори, захисні окуляри, спеціальний одяг).