10.Політика в галузі охорони праці

Державна політика України щодо охорони праці виходить з конституційного права кожного громадянина на належні, безпечні і здорові умови праці та пріоритету життя і здоров'я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності. У реалізації цієї політики значну роль має відігравати постійне поліпшення умов і безпеки праці, зменшення рівнів травматизму та професійної захворюваності.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України, спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням і ґрунтується на принципах:

-пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

-підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

-комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм із цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

-соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

-установлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності та видів діяльності;

-використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних та нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

-здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

-забезпечення координаційної діяльності державних органів, установ, організацій та громадських обєднань, що вирішують різні проблеми охорони здоровя, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва та проведення консультацій між власниками та працівниками, між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

-міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов праці та її безпеки.

11. Ефективність функціональної структури суоп

Значне місце в СУОП належить системі контролю результативності її дії. Ця система залежно від обсягів виробництва та чисельності працюючих може передбачати: адміністративно-громадський контроль, оперативний контроль з боку керівників робіт та інших посадових осіб, внутрішній аудит охорони праці, контроль з боку служби охорони праці та комісії з охорони праці.

Система контролю повинна забезпечити:

• ідентифікацію та реєстрацію аварій, нещасних випадків та професійних захворювань (для більш повної інформації бажано реєструвати всі, навіть незначні аварії, нещасні випадки, що не призвели до втрати працездатності, -- мікротравми);

• додержання працюючими вимог нормативно-правових актів;

• своєчасність проведення періодичних медичних оглядів, навчання та інструктажів з охорони праці;

• визначення обсягів шкідливих виробничих факторів;

• проведення необхідних якісних та кількісних оцінок стану умов та безпеки праці;

• проведення ідентифікації, діагностики, оглядів, випробувань об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

За різних методів і встановленої періодичності контролю система повинна передбачати безпосередню участь роботодавця в аналізі функціонування СУОП і прийнятті управлінських рішень. Це забезпечить можливість коригувальних та запобіжних дій.

СУОП, як підсистема загальної системи управління виробництвом, повинна передбачати такі функції:

• організацію і координацію робіт (обов'язки, відповідальність, повноваження керівників різного рівня, осіб, які виконують та перевіряють виконання роботи);

• облік, аналіз та оцінка ризиків;

• планування показників стану умов та безпеки праці;

• контроль планових показників та аудит всієї системи;

• коригування, запобігання та можливість адаптації до обставин, які змінюються;

• заохочення працівників за активну участь та ініціативу щодо здійснення заходів з підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці.