1. Підготовка рішення про випуск облігаційної позики. Передбачає визначення мети випуску облігацій, оцінку кредитоспроможності емітента, аналіз потенційного попиту на облігації емітента (маркетинг); структурування позики – визначення параметрів емісії облігацій; обсяг емісії, термін, тип купона, можливість дострокового викупу, графік виплати відсотків; методики розміщення випуску (відкрита чи закрита), вибір торгівельного майданчика для розміщення випуску (ПФТС, біржа).

2. Ухвалення рішення про випуск облігацій. Відповідно до законодавства України, рішення про випуск облігацій приймається відповідним органом емітента. Такими органами можуть бути загальні збори, спостережна рада або правління – відповідно до статуту емітента. Рішення оформляється протоколом, у якому обов’язково повинні зазначатися: офіційна назва емітента облігацій та його місцезнаходження; відомості про статутний фонд, господарську діяльність і службових осіб емітента; найменування контролюючого органу (аудиторської фірми); дані про розміщення раніше випущених цінних паперів; мету випуску і вид облігацій (іменні чи на пред’явника); загальна сума емісії, кількість і номінальна вартість облігацій; кількість учасників голосування; порядок випуску облігацій та виплати доходів по них; строки повернення коштів при відмові від випуску облігацій; строки продажу відповідних товарів або надання послуг по цільових облігаціях; порядок повідомлення про випуск та розміщення облігацій; порядок оплати облігацій.

3. Проведення аудиторської перевірки та отримання висновку аудиторської перевірки.

4. Сплата державного мита до місцевого бюджету у розмірі 0,1 процента загальної номінальної вартості облігацій.

5. Підготовка пакету документів для реєстрації випуску та інформації про емісію облігацій в дкцпфр.

Пакет включає наступні документи:

1. Заяву про реєстрацію випуску та інформації про емісію облігацій підприємства.

2. Інформацію про емісію облігацій.

3. Копію платіжного доручення про сплату державного мита до місцевого бюджету за місцем державної реєстрації емітента у розмірі 0,1 процента загальної номінальної вартості облігацій, що пропонуються для продажу, за реєстрацію інформації про емісію цінних паперів.

4. Рішення про випуск облігацій, що оформлене протоколом.

5. Баланс, звіт про фінансові результати та їх використання (для банків – звіт про прибутки та збитки), засвідчені підписами та печатками емітента та аудитора (аудиторські фірми), висновок аудитора (аудиторської фірми) станом на перше число поточного кварталу, в якому подаються документи для реєстрації інформації про емісію облігацій.

6. Баланс, звіт про фінансові результати та їх використання (для банків – звіт про прибутки та збитки), засвідчені підписами та печатками емітента та аудитора (аудиторської фірми), довідка про фінансовий стан та висновок аудитора (аудиторської фірми) станом на перше число поточного року, в якому подаються документи для реєстрації інформації про емісію облігацій.

7. Копії свідоцтв про реєстрацію попередніх випусків цінних паперів.

8. Нотаріально засвідчену копію статуту.

9. Взірець бланка сертифікату облігацій, оформленого згідно з вимогами чинного законодавства, якщо випуск здійснюється в документарній формі.

10. Копію договору з торговцем цінними паперами щодо розміщення даного випуску облігацій із зазначенням номера діючого дозволу на здійснення діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів (якщо емітент користуватиметься його послугами).

11. Копію свідоцтва про державну реєстрацію товариства.

6. Подання пакету документів для реєстрації випуску та інформації про емісію облігацій до ДКЦПФР.

7. Реєстрація випуску та інформації про емісію облігацій в ДКЦПФР, отримання Свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.

8. Публікація оголошення про емісію облігацій в офіційному виданні.

9. Розміщення, первинний продаж випуску облігацій.

Передбачає наступні кроки:

• проведення комплексу заходів щодо презентації випуску облігацій (підготовка та розповсюдження інвестиційного меморандуму, проведення road-show (індивідуальні зустрічі з потенційними інвесторами);

• підготовку і подання документів до Національного депозитарію України для присвоєння міжнародного ідентифікаційного номера (коду) облігаціями цієї емісії;

• організацію друкування бланків сертифікатів цінних паперів, якщо облігації випускаються в документарній формі, або депонування глобального сертифіката в депозитарії (ВАТ "МФС"), якщо облігації випускаються в бездокументарній формі;

• включення облігацій у лістинг фондових бірж та/або ПФТС;

• первинне розміщення облігацій серед інвесторів, укладання угод купівлі-продажу облігацій.

10. Організація вторинного ринку, виплата купонів, інформаційна підтримка.

11. Погашення (викуп) облігацій, закриття випуску.

12. Підготовка і подання до ДКЦПФР звіту про результати погашення облігацій.

2.3. Проведення операцій РЕПО, їх види та функції

РЕПО (repurchase agrecment) – угода про зворотний викуп. Відносно цінних паперів РЕПО є фінансовою операцією, що складається з двох частин. Перша частина операції передбачає продаж цінних паперів однією зі сторін при одночасному зобов’язанні викупити їх через певний строк за визначеною ціною. Друга частина операції передбачає виконання зустрічного зобов’язання іншої сторони щодо продажу цінних паперів. Отже економічний зміст операції РЕПО полягає у наданні грошових коштів під забезпечення цінних паперів чи наданні позики цінними паперами.

Сьогодні враховуючи уніфікацію правил здійснення, переваги та нові можливості залучення та вкладення фінансових ресурсів, популярність РЕПО–операцій зросла серед учасників ринку цінних паперів. До основних функцій, що виконують операції РЕПО для різних учасників ринку цінних паперів, відносять:

– залучення грошових коштів;

– залучення позик конкретних випусків цінних паперів під забезпечення грошовими активами;

– поставки цінних паперів за терміновими контрактами;

– проведення арбітражних операцій.

Розглянемо загальний механізм здійснення операції РЕПО.

Як зазначалось раніше, традиційно РЕПО – це фінансова операція, що складається із двох частин – прямої та зворотної угод.

Пряма угода, що укладається в день N, складається з домовленості сторін про купівлю-продаж пакета цінних паперів і такої самої домовленості про укладення в день N + K зворотної угоди – договору купівлі цього пакета цінних паперів на визначених умовах.

У зворотній угоді, що укладається в день N + K, відбувається купівля-продаж пакета цінних паперів у зворотному напрямі. На біржових торгах тривалість періоду К становить від 0 до 99 днів.

Може кластись ситуація, коли N = 0. Це означає, що учасники домовились здійснити зворотний обмін активами в день укладення прямої угоди. На практиці така операція дозволяє контрагентам: швидко відреагувати на ринкову ситуацію, завершуючи весь цикл операції протягом одного дня; провести оперативне введення-виведення активів.

Особливості технології реалізації РЕПО-угод дозволяють виділити в них чотири типи операцій:

– купівля цінних паперів із зобов’язанням зворотного продажу за ціною, що є вищою від ціни купівлі (Lend Money);

– продаж цінних паперів із зобов’язанням їх зворотної купівлі за ціною, що є нижчою від ціни продажу (Lend Securities);

– продаж цінних паперів із зобов’язанням їх зворотної купівлі за ціною, що є вищою від ціни продажу (Borrow Money);

– купівля цінних паперів із зобов’язанням їх зворотного продажу за ціною, що є нижчою від ціни їх купівлі (Borrow Securities).

У більшості випадків на практиці операції РЕПО – це короткострокові угоди на термін від одного тижня до одного місяця. Фактично за своєю природою РЕПО-угоди є механізмом кредитування під забезпечення цінними паперами. Такий загальний характер РЕПО-операцій дозволяє їх учасникам реалізовувати різноманітні варіанти, одним із яких є створення "пірамід" РЕПО.

Саме можливість отримувати гроші за ринковими цінами на акції та облігації, а потім знову вкладати їх у різноманітні інструменти фондового ринку є підґрунтям побудови активними операторами своєрідних "пірамід". Основою таких "пірамід" є власні кошти, спочатку вкладені в цінні папери, а вершиною – куплені в результаті численних перекредитувань ліквідні інструменти фондового ринку.

Можливими обмеженнями для розбудови такої "піраміди" є власне вартість кредиту, тобто відсоткова ставка, яку необхідно заплатити кредитору за користування грошовими коштами, отриманими під цінні папери; комісійні збори за торгівлю на фондових майданчиках, а також дисконт, із яким цінні папери (зокрема, облігації) приймаються як забезпечення кредиту.

Виникнення дисконту в операціях РЕПО пов’язано з тим, що, беручи в заставу цінні папери, кредитор стикається з певними ризиками. Зокрема, для боргових інструментів це – ризик непогашення облігацій емітентом; для решти фондових інструментів – ризики зниження їх курсової вартості. Взагалі, величина дисконту змінюється залежно від кредитного ризику емітента, ризику зміни курсової вартості цінного папера та ризику банкрутства боржника. Максимальний дисконт по операціях РЕПО встановлюється для цінних паперів із низькою дохідністю (цінні папери так званого другого ешелону), мінімальний – для облігацій та цінних паперів "першого ешелону" ("блакитні фішки").

Механізм РЕПО дозволяє отримувати у кредит не лише грошові кошти, а й цінні папери. Професійні учасники фондового ринку мають можливість відкривати на "падаючому" ринку "короткі" позиції – продавати облігації, отримані у кредит.

Зміст таких операцій полягає в такому: якщо учасник ринку впевнений, що в короткостроковому періоді котирування цінних паперів знижуватимуться, він укладає на ринку РЕПО-угоду, за якою дає в заставу грошові кошти, а отримує необхідні цінні папери, які і продає на ринку. Якщо прогноз стосовно падіння ринку збувається, він скуповує ті самі цінні папери, але за нижчою ціною, повертає їх кредитору та закриває угоду РЕПО.

Таким чином, використання механізму РЕПО-операцій дозволяє учасникам ринку розробляти та реалізовувати успішні фінансові комбінації, отримуючи фінансовий доход у короткостроковому періоді та при мінімальних початкових інвестиціях власних коштів.

Враховуючи високий динамізм розвитку ринкового середовища, в якому відбувається функціонування фінансового ринку, слід згадати про постійну появу нових та посилення негативного впливу існуючих ризиків на успішне здійснення тих чи інших фінансових операцій. Використання операцій РЕПО в таких умовах надає можливість їх учасникам уникнути або істотно зменшити ризики від фінансової діяльності на ринку. Зокрема, використання РЕПО-угод у порівнянні з незабезпеченими кредитами дозволяє практично виключити кредитні ризики; створює умови для реалізації схем страхування існуючих цінових ризиків, ризиків ліквідності; забезпечує можливості для хеджування процентних та валютних ризиків учасників; істотно знижує імовірність настання системних ризиків.

Таким чином, використання РЕПО-операцій на фінансовому ринку сьогодні створює численні можливості як для залучення, так і для вкладення інвестиційних ресурсів (цінних паперів чи грошових коштів). Крім того, механізм РЕПО довів свою дієвість як інструменту регулювання центральними банками внутрішнього грошового ринку. Саме це й зумовило зростання популярності РЕПО-угод на фінансовому ринку та привертання уваги до них з боку професійних учасників, звичайних інвесторів та аналітиків. Для подальшого успішного розвитку механізм укладення РЕПО-угод потребує чіткого визначення як у рамках національного законодавства конкретної країни, так і в міжнародному правовому полі.