63. Причини опору орг. Змінам і методи його подолання.

Опір змінам — це багатогранне явище, яке проявляється в формі не передбачуваних відстрочок, протидій, додаткових витрат і нестабільності процесу страт-их змін.

Причини опору змінам: 1) невизначеність у майбутньому, нечіткі, нереалістичні вимоги; 2) особиста зацікавленість окремих менеджерів чи груп прац-в у збереженні “статус-кво”; 3) різне сприйняття сутності організ. змін; 4) почуття втрати “точок опори”; 5) нестача надійної інфо-ї та зворотного зв’язку.

Методи подолання опору орг-йним змінам: 1) залучення до участі; 2) навчання; 3) сприйняття; 4) переговори; 5) кооптація; 6) маніпулювання; 7) примус; 8) “аналіз поля волі”.

Розрізняють: індивідуальний, груповий та опір с-ми (або опір орг-ї).

Опір окремої особи пояснюється побоюванням втратити статус, авторитет, посаду в новій с-мі. Певною мірою опір — це реакція захисту, оскільки людина не почувається в небезпеці, якщо зростає ризик.

Сила опору групи залежить від характеру та масштабів загрози її владі, ступеня її впливу на рішення, що приймаються на п-стві, порушення групових цінностей та норм, спричиненого змінами в орг-ї.

Опір с-ми — це явище, зумовлене суперечностями поточної д-ності та заходами, передбаченими ОР. Він пояснюється схильністю с-ми встановити рівновагу, а це легше зробити, повернувшись до знайомого (старого) становища.

Опір змінам пропорційний силі зламу культури та стр-ри влади, що здійснюється, внаслідок змін та обернено пропорційний терміну, протягом якого треба впровадити страт-і зміни.

У кожній орг-ї спостерігається опір трьох розглянутих видів, який може проявлятися у відкритій або прихованій формі.

__________________________

64. Критичний аналіз методів впровадження орг. Змін.

Значну увагу треба приділяти тактиці впровадження змін, яка може мати три форми: 1) примушування; 2) переконання; 3) залучення.

Примушування може призвести до зростання напруженості у відносинах, розчарування і досить великого опору змінам.

Переконання і залучення у різних комбінаціях присутні в методах адаптації, кризи, «упр-ня опором» і передбачають форм- умов для впровадження змін за допомогою застосування «поведінкових механізмів».

Примушування — це метод, який потребує великих витрат і небажаний з точки зору негативних соц-х наслідків. Однак він необхідний в умовах дефіциту часу, коли рез-ти треба отримати дуже швидко. (Перевага: швидкість змін) Примушування нерідко пропонують як метод зміни ОСУ та інших стр-рних перетворень.

Труднощі з впровадженням цього методу пов'язані з соц-ми (неформальними) аспектами д-ності орг-ї. Примушування — це найконфліктніший метод впровадження змін (недолік: великий опір).

Адаптація — це процес поступових, послідовних заходів, незначних реорг-й, що тривають досить довго. У такий спосіб можна вплинути на традиції, стр-ру влади, компетенцію керівників, тобто, передусім, на неформальні аспекти д-ності орг-ї. Соціологи вважають цей метод найбільш органічним.

Умовами еф-ого застосування цього методу є участь не тільки (і не стільки) вищих керівників, а найбільшої кількості працюючих. Метод адаптації потребує спеціальних знань. Метод адаптації — найбільш «м'який» метод змін, але його не завжди можна використати. Перевага: слабкий опір, недолік: повільне досягнення рез-ту.

В умовах кризи опір переростає в підтримку, тому що «негативна» реакція окремих осіб і груп на зміни їх влади і впливу зводиться нанівець побоюваннями за існування орг-ї в цілому. Це означає, що криза може бути використана для радикальних орг-йних змін, оскільки опір практично відсутній. Деякі психологи пропонують користуватися «штучною кризою», коли керівники вигадують «зов-нього ворога». Перевага: слабкий опір, недолік: дефіцит часу.

«Упр-ня опором» застосовується тоді, коли часу для здійснення змін більше, ніж у разі викор-я примушування, і менше, ніж для адаптації. У цьому методі залежно від часового періоду можуть переважати ел-ти примушування чи адаптації.

«Упр-ня опором» передбачає викор-я поетапного планового підходу до введення змін; до того ж план-ня та впровадження відбувається одночасно. Опір мін-ий і контролюється за допомогою формування, так званого, «стартового майданчика».

«Стартовий майданчик» — це ряд передумов, що забезпечують рівновагу між силами дії та протидії, необхідними для проведення змін.

Для хар-ки сутності «упр-ня опором» треба розглянути «аналіз поля сил», який дає змогу виявити групи опонентів і прихильників: “прихильник”, “пасивний прихильник”, “супротивник”, “небезпечний ел-т”. «Аналіз поля сил» дає змогу деякою мірою запобігати конфліктам.

Переваги упр-ня опором: 1) слабкий опір; 2) врахування моменту; 3) комплексні зміни.

Недоліки: 1) ризик невдачі; 2) складність; 3) необхідність особливої компетенції.

Три перших методи — примушування, адаптація та криза — дають змогу досить еф-о реагувати на зміни в конкретних умовах, але кожен із них має доповнюватися ел-тами «керування опором».

__________________________