54. Страт-і та “традиційні” осу.

Орг-ійна стр-ра — це с-ма зв'язків і відносин, що виникають (зникають) у процесі д-ності п-ства, між існуючими та створюваними (зникаючими) ланками, підрозділами, ступенями с-ми упр-ня згідно з обраною стратегією розвитку загального упр-ня.

В умовах впровадження страт-ого упр-ня здійснюється перехід від «традиційних» до страт-их ОСУ. В еволюції ОСУ п-ства прийнято окреслювати три основних етапи: І — класичні ОСУ: (лінійна, функц-на, лінійно-функц-на); II — удосконалення лінійно-функц-ної ОСУ; III — перехід до страт-их ОСУ.

«Традиційні» ОСУ мають такі особл-ті: 1) функц-ні, центр-ні, ієрархічні, стабільні; 2) щільний розподіл праці (за всіма ознаками), спец-зація д-ності, закріплення обов'язків у стандартних орг-ійних док-тах; 3) механізм контролю — центр-ний із застосуванням всіх форм і методів.

ОСУ в страт-ому упр-ні: 1) децентр-ні, гнучкі, з універсальними (в тому числі тимчасовими) ланками, створеними «під мету»; 2) принцип формування ланок: орієнтація на виявлення та розв'язання проблем.

__________________________

55. Штаб-квартира і сгц в осу.

Різні фірми по-різному оцінюють роль центральних органів упр-ня. Але: 1) центральні підрозділи в ОСУ страт-ого типу мають виконувати функції внутр-нього консультаційного органу, який забезпечує перш за все аналітичні, методичні та навчально-консультаційні функції; 2) вищі органи упр-ня — це координаційний центр, за допомогою якого забезпечується досягнення синергії в д-ності п-ства, що застосовує диверсифікацію різних типів, у тому числі розробкою страт-их планів, проектів і програм; 3) центр — це «надбудова», яка виконує представницькі функції. У цьому контексті виникають сумніви щодо доцільності його існування та витрат на його утримування.

З метою координації д-ності окремих спеціалістів і забезп-ня всебічного опрацювання упр-ських рішень на певному етапі розвитку упр-ня почали створювати так звані «штаби» — центр-ні орг-ійні формування в основному дорадчого типу. Як правило, штаби не мають розпорядних повноважень, а лише готують рішення.

Треба розрізняти «штаб» і «штаб-квартиру». В останньому випадку йдеться про центр-ний апарат упр-ня, де приймаються основні страт-і рішення. Ці рішення стосуються: 1) упр-ня «страт-им набором» п-ства; 2) с-ми план-ня; 3) розподілу капітальних вкладень у філії (відділення); 4) фін-ня із зов-ніх джерел; 5) контролю за викор-ям фін-их ресурсів; 6) формування та розвиток потенціалу п-ства; 7) визначення технічної політики і розвиток досліджень; 8) придбання, злиття, венчурні проекти; 9) орг-ійного аналізу та розвитку; 10) оптимізації та контролю прибутків; 11) с-ми обліку і аудиту внутр-ньої д-ності; 12) мотивації та винагороди; 13) визначення кадрової політики; 14) формування та підтримки орг-ійної культури; 15) форм і методів реалізації зв'язку з громадськістю і іншими агентами зов-нього серед-ща.

Штаб-квартира є виразом вертик-ного поділу ОСУ на рівні упр-ня.

З розвитком страт-ого упр-ня з'явилася ще одна структуроутворююча база — прод-тово-товарні стратегії. В ОСУ почали формувати самостійні орг-ійні одиниці – страт-і господарські центри (СГЦ).

СГЦ — це орг-ійно оформлена найменша виробничо-упр-ська одиниця (відділення, завод, прод-това лінія, «центр прибутків», «центр інвестицій», «центри реалізації», «прод-тово-споживчі центри», «внутр-ні венчури» тощо), для якої можна налагодити облік доходів, витрат, інвестицій та розробити самостійну Прод-тово-товарну стратегію та «страт-ий набір» певного типу.

Завдяки створенню СГЦ зростає керованість великими орг-ійними с-мами. СГЦ являють собою цільові групи з різним ступенем господарської незал-ості. Головні принципи д-ності такі: 1) господарська незал-ість; 2) автономність у визначенні ринково-збутової д-ності; 3) відповідальність за реалізацію стратегії, тобто за досягнуті рез-ти.

Децентр-ні ОСУ з повністю незал-ими СГЦ, з фін-им «самообслуговуванням».

Децентр-ні ОСУ з частково незал-ими СГЦ, де відбувається перехресне (центр-не і децентр-не) фін-ня.

__________________________