5. Еволюція розуміння та методів передбачення майбутнього у д-ності п-ств, що функціонують у ринковому серед-щі.

А.Файоль і Л.Урвік ще у своїх перших працях зазначали, що пе­редбачення — це відправна точка план-ня д-ності п-ств, упр-ня взагалі. Залежно від розуміння тенденцій розвит­ку ек-ки, галузі, п-ства, необхідності та можл-тей передбачення майбутнього фірми, що створюються сьогодні, впро­довж свого існування в дещо скороченому варіанті можуть прохо­дити історичний шлях розвитку план-ня та упр-ня п-ствами за останні 50-60 років. Наведу (і розгляну основні характеристики) чотири основні фази поступового переходу до страт-ого упр-ня: 1) фаза 1 – Поточне упр-ня «за відхиленнями»: реагування на ситуацію, що складається. План-ня, орієнтоване всередину орг-ї, обмежується розробкою бюджетів і пото­чних планів; 2) фаза 2 – Упр-ня «від досягнутого», з ел-тами передбачення май­бутнього: застосування ел-тів аналізу та контролю ситуації, що складається зовні та в орг-ї. План-ня викор-є екстраполяційне передбачення майбутнього; 3) фаза З – Упр-ня «за цілями», з орієн­тацією на зов-нє серед-ще: опанування «страт-ого мислення», наці­леного на зменшення впливу загроз на д-ність п-ства та викор-я шансів, що сприяють успіху орг-ї. План-ня — стоатегічне, що розроблює «страт-і відповіді» на дії конкурентів у категоріях «прод-т— ринок»; 4) фаза 4 – Страт-е упр-ня: підготовка майбутнього та до майбутнього. Стоатегічне план-ня, шо пронизує всі підс-ми д-ності п-ства, викор-є всі досягнення зазначених фаз.

__________________________

6. Основні підходи до розуміння серед-ща господарської орг-ї.

Параметри серед-ща — це унікальна комбінація факторів, що перебувають у постійному русі. Існують наступні підходи до опису стр-ри зов-нього серед-ща орг-ї: ієрархічну та неієрархічну моделі.

Прикладом моделі ієрархічного середовища можна вважати мо­дель Бостонської консалтингової групи: 1) найвідомішою є модель ієрархічної стр-ри серед-ща, запропонована У. Діллом і розвинена А. Томпсоном: існують три рівні серед-ща: внутр-нє, що перебуває під впливом і контролем п-ства; «серед-ще завдань», до якого входять орг-ї, що безпосередньо пов'язані із визначенням і втіленням цілей п-ства; загальне серед-ще, де формуються загальноек-ні умови, тенденції, соціальні та політичні норми; 2) на ієрархічному підході до побудови моделі зов-нього серед-ща наполягав Л. Буржуа. Він поширив цей підхід і всере­дину п-ства (відокремив «верхній» і «низовий» рівні у внутр-ньому серед-щі) і довів необхідність існування і цілеспря­мованої побудови так званої «ієрархії корпоративних стратегій»; 3) ідеї ієрархічності серед-ща своєрідно викор-ються і в «екологічній моделі серед-ща» Г.Олдріча: головне, що стримує розвиток п-ств — це обмеже­ність ресурсів, за які і відбувається головна конкурентна боротьба між орг-ями, що належать до однієї галузі.

Неієрархічна модель містить декілька певних пов'язаних між со­бою та непідпорядкованих один одному ел-тів, які розташовані поза п-ством. Головне тут — твердження про наявність ел-тів, які так чи інакше впливають на визначення ці­лей, розподіл ресурсів і формування місця п-ства (його імі­джу) на ринку. Наявність моделі зумовлена тим, що межі зов-нього та внутр-нього серед-щ дещо розмиті внаслідок взаємопроникнення ел-тів.

Взагалі розрізняють: 1) зов-нє серед-ще — це сукупність факторів, які формують довгостр-ву прибутковість орг-ї і на які орг-я не може впливати взагалі або має незначний вплив; 2) проміжне серед-ще — це сукупність факторів, які формують довгостр-ву прибутковість орг-ї і на які вона може впли­вати через встановлення еф-их комунікацій; 3) внутр-нє серед-ще — це сукупність факторів, які формують її довгостр-ву прибутковість і перебувають під безпосереднім контролем керівників і персоналу організації.

__________________________