32. Фактори впливу на визначення загальної стратегії.

Основні фактори: 1) рівень диверсифікації під-ва; 2) види диверсифікації; 3) дослідження чинників, що дають змогу побудувати стратегію диверсифікації навколо однієї асортиментної концепції чи добре визначеної місії; 4) здатність створити загальні конкурентні переваги під-ва; 5) критерії та пріоритети інвестування у різні напрямки ді-ті; 6) заг-ні страт-ні цілі, завдання досягнення певних фін-х рез-тів; 7) фаза «життєвого циклу під-ва»; 8) ключові підтримуючі функц-ні та ресурсні стратегії; 9) переваги від особливих підходів до упр-ня окремими напрямами ді-ті; 10) будь-які переваги, які має під-во; 11) викор-я придбання/злиття для створення «портфеля» під-ва; 12) дії щодо рестр-ризації (деінвестування чи продаж слабких напрямів ді-ті).

__________________________

33. Загальноконкурентні страте-гії. Підхід м.Портера до ви-значення загальноконкурент-них стратегій.

Будь-яка загальна стратегія базується на обраних загальних конку­рентних стратегіях, розгорнену хар-ку яких дав М. Портер.

Загально-конкурентні стратегії існують у таких видах: 1) лідирування у зниженні витрат (цін); 2) дифер-ція; 3) фокусування.

Ці стратегії пов'язують визначені керівниками цільові орієнтири щодо заповнення страт-ої прогалини з конкурентними перева­гами, завдяки яким п-ство може їх досягти. Запропоновані М. Портером у книзі «Стратегія конк-ції» (1980р.) загальні конкурентні стратегії мають універсальний характер, оскільки, як показав час, п-ства, котрі сприйняли ці стратегії, досягли успі­хів.

Лідирування на основі зниження витрат (цін) має такі основні ознаки: 1) виробничі хар-ки - «ніх­то не зробить це дешевше»; 2) стандартизована продукція: тіль­ки кілька різновидів, обмежені­сть вибору; 3) висока прод-тивність у розра­хунку на 1 робітника; 4) зниження витрат на інновації; 5) можл-ті встановлення ниж­ньої границі ринкових цін: лі­дерська позиція дає змогу викор-вати ціни як наступаль­ну чи оборонну зброю; 6) допустимий низ-ий маржи-нальний прибуток при великих оборотах. Ризики: 1) при технологічному прориві — ризик втратити пе­ревагу; 2) сходження нанівець зроблених раніше інвестицій; 3) необхідність додаткових витрат («витрати конверсій») на реконструкцію (ліквідацію) масового вир-ва; 4) запізнення з реакцією на зміни на ринку внаслідок надзосередження на проблемах витрат; 5) інвестиційне зростання витрат, внаслідок чого неможливо зве­сти до мінімуму переваги диференціації.

Диференціація має такі основні ознаки: 1) виробничі хар-ки: «ні­хто не зробить це краще»; 2) маркетингові особл-ті: «наші прод-ти (послуги) — найкращі серед інших». Основа — різноманітність, вибір за моделями, партіями, дета­лями, обслуговуванням тощо. Створення більше однієї відмінної хар-ки товару (послуги). Різноманітні інновації. Індивідуальні ціни, які переви­щують витрати на отримання рі­зноманітних ознак. Інтенсивна рекламна та збутова д-ність. Ризики: 1) привабливість дифер-ції може стати меншою, ніж ек-ні мотиватори, оскільки дифер-ція, як правило, до­рого коштує; 2) потреби у дифер-ції змен­шаться внаслідок підвищення інформованості споживачів про ситуацію на ринку взагалі та по окремих групах товарів; 3) імітація може приховати різ­ницю між товарами.

Фокусування має такі основні ознаки: 1) виробничі хар-ки: «ви­готовлене саме для тебе»; 2) маркетингові особл-ті: «ми задовольняємо твої потреби кра­ще за всіх»; спец-зація на певну нішу: се­гмент покупців, географічний ре­гіон, кінцеве споживання. Конкурентні переваги захищаю­ться: а) лідируванням на основі зни­ження витрат у певному сегменті ринку або б) поглибленою дифер-цією. Ризики: 1) скорочення відмінностей у хар-ках потреб вузької страт-ої групи і ринку взагалі; 2) за рахунок подальшої сегмен­тації ринку всередині страт-ої цільової групи, що здійс­нює конкурент.

__________________________