43. Підходи до орг-ї процесу страт-ого план-ня.

Залежно від ступеня усвідомленості цілей, задач і необхідних рез-тів д-ності п-ства, а також знань щодо специфіки фнкц-ня об'єкта упр-ня можна виокремити кілька способів (методів) встановлення стратегій.

Стратегії, створені шляхом компромісу		Стратегії, розраховані та сплановані
Стратегії, сформульовані за натхненням		Стратегії, що базуються на здоровому глузді
Невизначеність через відсутність згоди	Цілі, задачі, бажані рез-ти		Визначені, базуються на згоді

(по верт. – знання логіки підприємництва; на горі – добре, знизу – погане).

На можл-ті викор-я різних підходів щодо розробки стратегій наголошував Г. Мінцберг. Він описує три основних моделі:

• «планову» — стратегія розробля-ється, виконується та оцінюється у плановому режимі із залученням спеціального штату вис-окваліфікованих фахівців, які за допомогою різних моделей і методів визначають можливі рез-ти і знаходять найеф-іший шлях досягнення цілей;

• «підприємницьку» — викор-ються більш неформальні методи побудови стратегій, що базуються на особистому досвіді керівника-підприємця, його знаннях щодо логіки фнкц-ня галузі; це враховуються у планах, проектах і програмах;

• «навчання на досвіді» — викор-ється в умовах нестабільного серед-ща; головне тут — урахування зов-ніх імпульсів і можл-ті перегляду встановлених стратегій, при чому процес розробки та коригування стратегій може бути дещо спонтанним, слабо контрольованим; велику роль відіграє керівник-підприємець.

У сучасній теорії страт-ого упр-ня є прихильники різних підходів, які виступають з різкою критикою протилежних поглядів:

• «раціоналістична група» — пропагує підхід, який базується на плановому прийнятті рішень і зумовлює виникнення альтернативних стр-р (однієї чи більше) «страт-ої підс-ми» п-ства;

• «поведінкова група» — пропагує підхід, який викор-є методи ідентифікації с-мних норм поведінки, що діють в орг-ї; головне при цьому — швидка реакція на проблеми, що виникають згідно з критеріями, прийнятними для встановлених відносин.

Залежно від участі керівника та виконавців А. Томпсон розрізняє такі підходи: 1) одноосібний підхід. У цьому разі керівник є головним стратегом, який має вирішальний голос при аналізі, формуванні альтернатив і визначенні основних стратегій; 2) підхід, побудований на делегуванні. Керівник делегує майже весь обсяг робіт підлеглим, найчастіше — спеціальним плановим чи іншим ланкам. Керівник зводить процес визначення стратегії до роботи «однієї з-поміж інших», не більш важливих за план-ня поточних робіт; 3) підхід, побудований на співробітництві. Це проміжний підхід, коли спільно з плановими органами керівник викор-є допомогу майбутніх ключових виконавців. На цих засадах можна сформувати стратегію збалансовану за змістом, термінами, а також взаємодією виконавців; 4) підхід, побудований на конк-ції. Зміст цього підходу — в заохоченні підлеглих до участі в розробці стратегії, до боротьби за першість у висуванні ідей, пошуку найеф-іших способів досягнення поставлених цілей. Форм- стратегій відбувається за допомогою майбутніх виконавців.

__________________________