- •F 68. Принцип Ферма
- •§ 69. Плоске і сферичне дзеркало
- •§ 70. Повне відбивання
- •§ 71. Лінза. Формула тонкої лінзи. Збільшення лінзи
- •Предмет з відстанівід лінзи наблизили до неї в* від станьОптична сила лінзадатр. На скільки ир« щиту шіатшмлш зображення предмета?
- •Зашийка свічка знаходиться на відстанівід екрана. Де треба помістити збнрву лінзу, щоб дістати 20-кратне збільшення свічки? Якою мав бути оптична сила лінзи?
- •При відстані предмета від лінзивисота зображення
- •§ 72. Побудова зображень у лінзах
- •§ 73. Сферична і хроматична аберація
- •§ 74. Оптичні системи
- •§ 75. Око як оптична система
- •§ 7 В. Дефекти зору. Окуляри
- •§ 77. Світловий потік. Сила світла
- •Як треба змінити час експозиції під час друкування фотографії за допомогою фотозбільшувача при переході від збільшення 6x9 до збільшення 9x12?
- •§ 79. Суб'єктивні і об'єктивні характеристики випромінювання
- •§ 80. Оптичні прилади
- •§ 81. Роздільна здатність оптичних приладів
- •§ 82. Принцип відносності Ейнштейна
- •§ 83. Релятивістський закон додавання швидкостей
- •§ 84. Маса й імпульс в теорії відносності
- •§ 85. Закон взаємозв'язку маси й енергії
- •§ 87. Фотоелектричний ефект і його закони
- •§ 88. Рівняння Ейнштейна. Кванти світла
- •§ 89. Фотоелементи та їх застосування
- •§ 90. Фотон
- •§ 92. Дослід Боте
- •§ 93. Тиск світла
- •§ 94. Хімічна дія світла та її застосування
- •§ 95. Корпускулярно-хвильовий дуалізм
- •§ 95. Корпускулярно-хвильовий дуалізм
- •§ 97. Закономірності в атомному спектрі водню
- •§ 98. Квантові постулати Бора
- •§ 99. Експериментальне підтвердження
- •1 1. У чому полягала ідея досліду Франка і Герца? Який висновок можна було зробити на основі його результатів? 2. Які істотні недоліки теорії Бора?
- •§ 100. Гіпотеза де Бройля. Хвильові властивості електрона
- •§ 101. Корпускулярно-хвильовий дуалізм у природі
- •§ 102. Поняття про квантову механіку. Співвідношення неозначеностей
- •§ 103. Вимушене випромінювання. Лазери та їх застосування
- •§ 104 Поняття про нелінійну оптику
- •§ 105. Склад атомного ядра. Ізотопи. Ядерні сили
- •§ 106. Енергія зв'язку атомних ядер
- •§ 107. Спектр енергетичних станів атомного ядра. Ядерні спектри
- •§ 108. Ефект Мессбауера
- •§ 109. Радіоактивність
- •§ 110. Загадки бета-розпаду. Нейтрино
- •§ 111. Штучна радіоактивність. Позитрон
- •§ 112. Експериментальні методи реєстрації заряджених частинок
- •§ 113. Закон радіоактивного розпаду
- •§ 114. Штучне перетворення атомних ядер. Відкриття нейтрона
- •§ 115. Ядерні реакції
- •Під час бомбардування ізотопу азоту нейтронами одер жується бета-радіоактивний ізотоп вуглецю Записати рівняння обох реакцій.
- •§ 116. Енергетичний вихід ядерних реакцій
- •§ 117. Поділ ядер урану
- •§ 118. Ланцюгова ядерна реакція
- •Що таке коефіцієнт розмноження нейтронів і від чого він залежить?
- •У чому труднощі практичного здійснення ланцюгової ядерної реакції? Які існують шляхи їх подолання?
- •§ 119. Ядерний реактор
- •§ 120. Атомні (ядерні) електростанції
- •§ 121. Термоядерні реакції. Токамак
- •§ 122. Одержання радіоактивних ізотопів
- •§ 123. Використання радіоактивних ізотопів у науці й техніці
- •§ 124. Поглинута доза випромінювання та її біологічна дія. Захист від випромінювань
- •§ 126. Античастинки і антиречовина
- •§ 127. Взаємні перетворення частинок і квантів електромагнітного випромінювання
- •§ 128. Класифікація елементарних частинок
- •§ 129. Кварки
- •§ 130. Типи фізичних взаємодій у природі
- •§ 131. Закони збереження в мікросвіті
- •§ 132. Сучасна фізична картина світу
- •§ 133. Фізика і науково-технічний прогрес
§ 7 В. Дефекти зору. Окуляри
Як усе на світі, навіть такий досконалий витвір природи, як людське око, не позбавлене недоліків. По-перше, око реагує лише на видиме світло (і при цьому за допомогою зору ми сприймаємо до- 90 % усієї інформації). По-друге, око зазнає багатьох захворювань, найбільш поширеними з яких є короткозорість — промені зводяться перед сітчаткою (мал. 176, а) і далекозорість — різке зображення за сітчаткою (мал. 176, б). Для виправлення короткозорості треба помістити перед оком додаткову розсівну лінзу — окуляри з від'ємною оптичною силою, а для виправлення далекозорості — окуляри з додатною оптичною силою.
Неважко розрахувати оптичну силу DA лінз окулярів, які має носити людина для виправлення недоліків свого зору. Припустимо, що людина без втоми очей читає книж-
ку, тримаючи її на відстані d Ф do, де do = 25 см — відстань найкращого зору. Тому
T+T~Dn'
В окулярах людина може читати книжку, тримаючи її на відстані найкращого зору do, тобто
Т+Т-Ь + О*
Отже,
D _1 і ^ <*-</„
я rf,( d dd. *
Якщо d<Zdu (короткозорість), то необхідна розсівна лінза, оскільки Dn<i0. Якщо d>do (далекозорість), то необхідна збирна лінза, оскільки DA>0. Коли d=d,i, оптична сила лінзи Dn = 0, тобто маємо плоскопаралельну пластинку, тому окулярів не потрібно.
§ 77. Світловий потік. Сила світла
Як ви вже знаєте, електромагнітна хвиля несе з собою енергію. Різні джерела світла випромінюють у навколишній простір різну кількість електромагнітної енергії. Для характеристики джерел світла щодо освітлення, яке вони створюють, користуються поняттям світлового потоку. Поняття світлового потоку вводиться аналогічно потокові енергії. Під потоком енергії розуміють кількість енергії, яка проходить через дану поверхню за одиницю часу. Таким чином, під світловим потоком розуміють кількість світлової енергії, яка проходить через дану поверхню за одиницю часу. Як і потік енергії, світловий потік можна вимірювати у ватах, оскільки він фактично визначав потужність випромінювання, яке падає на дану поверхню. Проте, як побачимо пізніше, світловий потік прийнято вимірювати в люменах.
Якщо розміри джерела світла настільки малі, що його форму не можна розрізнити з відстані, на якій досліджується випромінюваний ним світловий потік, і цей потік розподілений рівномірно в усіх напрямах, то таке джерело світла називають точковим. Прикладами точкових джерел світла можуть бути рівномірно світні кульки, які видно з відстані, що значно перевищує їх розміри, і зорі, дійсні розміри
яких іноді перевищують розміри сонячної системи, але здаються нам світними точками, оскільки розглядаються з величезної відстані. Таким чином, термін «точковий» відноситься до видимого, а не дійсного розміру джерела світла. Характерним для точкового джерела світла є те, що випромінювані ним світлові хвилі — сферичні.
Основною характеристикою джерела видимого випромінювання служить сила світла /, яка визначається світловим потоком Ф, що випромінюється в простір у межах тілесного кута в 1 стерадіан. Оскільки повний тілесний кут навколо точки дорівнює 4л стерадіанів, то сила світла точкового джерела, яке рівномірно випромінює світло у всіх напрямах, буде дорівн^"»»*»™*
(77.1)
де Ф — повний світловий потік, випромінюваний цим джерелом.
Сила світла джерел, з якими доводиться мати справу
Одиницею світлового потоку служить люмен (лм) — світловий потік, який випромінюється джерелом у межах тілесного кута в 1 стерадіан, сила світла якого дорівнює 1 канделі. Звідси випливає, що 1 лм= 1 кд • 1 ер.
На практиці часто доводиться виражати світловий потік через одиниці потужності. З цих міркувань виникає необхідність установити зв'язок між люменом і ватом. Однак такий зв'язок через специфічність фізіологічної дії світла не є універсальним. Справа в тому, що світло різних довжин хвиль при однаковому потоці енергії викликає різне зорове відчуття. Тому залежно від довжини хвилі одному люмену відповідають різні потужності. Експериментально встановлено, що при довжині хвилі 555 нм світловому потоку в 1 лм відповідає потужність 0,0016 Вт, або, що одне й теж, 1 Вт енергії світла з довжиною хвилі 555 нм відповідає 625 лм. Для світла всіх інших довжин хвиль співвідношення між люменом і ватом буде більшим за 0,0016, а між ватом і люменом меншим за 625. Світло з довжинами хвиль, меншими за 400 нм і більшими за 760 нм, зовсім не викликають зорового відчуття незалежно від інтенсивності. З цієї причини частина шкали електромагнітних хвиль в інтервалі від 400 до 760 нм називається видимою областю.
*1 1. Що називається світловим потоком і в яких одиницях його вимірюють? 2. Сила світла точкового джерела дорівнює 100 кд. Знайти повний світловий потік, випромінюваний цим джерелом.
Поняття освітленості на відміну від світлового потоку і сили світла відноситься вже не до джерел світла, а характеризує інтенсивність світлової енергії, яка падає на освітлювану поверхню. Тому іноді цю величину називають інтенсивністю.
За одиницю освітленості приймають освітленість поверхні світловим потоком в 1 лм, рівномірно розподіленим поплощі 1 м'. Називають цю одиницю люксом (лк):
Вимірюють освітленість спеціальними приладами — люксметрами. Зараз найбільш поширені (наприклад, у фотографічних експонометрах) люксметри, які складаються з фотоелемента і гальванометра, проградуйованого в люксах. Вимірюють освітленість ними так. Фотоелемент розміщують у тій площині, освітленість якої треба виміряти. Шукану освітленість визначають за шкалою гальванометра.
Якщо поверхня розміщена не перпендикулярно до променів світлового пучка, то її освітленість залежатиме від кута падіння променів. Нехай промені падають під кутом а до освітлюваної поверхні (мал. 177). Знайдемо освітленість Е\ поверхні площею Si. Освітленість Е поверхні S, перпендикулярної до променів, дорівнює
а освітленість Е\ поверхні S\ дорівнює3 малюн-
ка 177 видно, що. Отже,
(78.2)
Розглянемо тепер точкове джерело з силою світла /, яке випромінює світло у всіх напрямах рівномірно. Опишемо навколо точкового джерела сферу радіуса. Внаслідок того, що повний потік , освітленість усієї поверхні сфери дорівнює:
(78.3)
Формули (78.2) і (78.3) називають законани освітленості:
1. При освітленні точковим джерелом світла освітленість поверхні прямо пропорційна силі світла дже-
рела і обернено пропорційна квадрату її відстані від джерела світла.
2. Освітленість поверхні паралельним світловим пучком прямо пропорційна косинусу кута падіння променів.
Нехай тепер невеличка площадка освітлюється точковим джерелом світла. Якщо відстань від джерела до цієї площадки велика, то світловий пучок можна вважати паралельним. Тоді при похилому падінні променів освітленість площадки визначається формулою:
(78.4)
Цей вираз освітленості даної точки поверхні точковим джерелом світла іноді називають об'єднаним законом освітленості.
При наявності кількох джерел світла освітленість поверхні дорівнює сумі освітленостей, створюваних кожним із джерел окремо.
Освітленість є вихідною величиною світлотехнічних розрахунків, оскільки для кожного приміщення (простору) існують вироблені практикою норми необхідної освітленості залежно від їх призначення.
Наприклад, для читання потрібна освітленість 50 лк, для дуже тонких робіт (гравірування, креслення), а також в цехах, де застосовуються дрібні різальні інструменти — 100 лк, в приміщеннях для зборів 20 лк і на площах, де рухається значна кількість транспортних засобів, 4 лк.
Цікаво порівняти приведені дані з освітленістю, яку створюють природні джерела світла. Освітленість на поверхні Землі від Сонця в середніх широтах опівдні в ясний літній день на відкритому місці — порядку 10° лк. Якщо Сонце закрите хмарами, то освітленість зменшується приблизно в 100 разів. Освітленість від повного Місяця, коли він перебуває поблизу зеніту, 0,2 лк.
? 1. Що таке освітленість і в яких одиницях вона вимірюється? 2. Як зміниться освітленість поверхні при збільшенні відстані від джерела вдвічі? втричі? скороченні відстані вдвічі?
Вправа 10
-
Найменша нормальна освітленість верстата в цеху мав становити 100 лк. Чи можна створити таку освітленість за допомогою лампи в 75 кд, розміщеної на відстані 2 м від верстате, якщо кут падіння променів дорівнює 45°?
-
Для віїнонання певної роботи потрібна освітленість 8 лк. Є лише одна лампа силою світла 60 кд. На якій відстані від лампи повинен бути робітник?