- •F 68. Принцип Ферма
- •§ 69. Плоске і сферичне дзеркало
- •§ 70. Повне відбивання
- •§ 71. Лінза. Формула тонкої лінзи. Збільшення лінзи
- •Предмет з відстанівід лінзи наблизили до неї в* від станьОптична сила лінзадатр. На скільки ир« щиту шіатшмлш зображення предмета?
- •Зашийка свічка знаходиться на відстанівід екрана. Де треба помістити збнрву лінзу, щоб дістати 20-кратне збільшення свічки? Якою мав бути оптична сила лінзи?
- •При відстані предмета від лінзивисота зображення
- •§ 72. Побудова зображень у лінзах
- •§ 73. Сферична і хроматична аберація
- •§ 74. Оптичні системи
- •§ 75. Око як оптична система
- •§ 7 В. Дефекти зору. Окуляри
- •§ 77. Світловий потік. Сила світла
- •Як треба змінити час експозиції під час друкування фотографії за допомогою фотозбільшувача при переході від збільшення 6x9 до збільшення 9x12?
- •§ 79. Суб'єктивні і об'єктивні характеристики випромінювання
- •§ 80. Оптичні прилади
- •§ 81. Роздільна здатність оптичних приладів
- •§ 82. Принцип відносності Ейнштейна
- •§ 83. Релятивістський закон додавання швидкостей
- •§ 84. Маса й імпульс в теорії відносності
- •§ 85. Закон взаємозв'язку маси й енергії
- •§ 87. Фотоелектричний ефект і його закони
- •§ 88. Рівняння Ейнштейна. Кванти світла
- •§ 89. Фотоелементи та їх застосування
- •§ 90. Фотон
- •§ 92. Дослід Боте
- •§ 93. Тиск світла
- •§ 94. Хімічна дія світла та її застосування
- •§ 95. Корпускулярно-хвильовий дуалізм
- •§ 95. Корпускулярно-хвильовий дуалізм
- •§ 97. Закономірності в атомному спектрі водню
- •§ 98. Квантові постулати Бора
- •§ 99. Експериментальне підтвердження
- •1 1. У чому полягала ідея досліду Франка і Герца? Який висновок можна було зробити на основі його результатів? 2. Які істотні недоліки теорії Бора?
- •§ 100. Гіпотеза де Бройля. Хвильові властивості електрона
- •§ 101. Корпускулярно-хвильовий дуалізм у природі
- •§ 102. Поняття про квантову механіку. Співвідношення неозначеностей
- •§ 103. Вимушене випромінювання. Лазери та їх застосування
- •§ 104 Поняття про нелінійну оптику
- •§ 105. Склад атомного ядра. Ізотопи. Ядерні сили
- •§ 106. Енергія зв'язку атомних ядер
- •§ 107. Спектр енергетичних станів атомного ядра. Ядерні спектри
- •§ 108. Ефект Мессбауера
- •§ 109. Радіоактивність
- •§ 110. Загадки бета-розпаду. Нейтрино
- •§ 111. Штучна радіоактивність. Позитрон
- •§ 112. Експериментальні методи реєстрації заряджених частинок
- •§ 113. Закон радіоактивного розпаду
- •§ 114. Штучне перетворення атомних ядер. Відкриття нейтрона
- •§ 115. Ядерні реакції
- •Під час бомбардування ізотопу азоту нейтронами одер жується бета-радіоактивний ізотоп вуглецю Записати рівняння обох реакцій.
- •§ 116. Енергетичний вихід ядерних реакцій
- •§ 117. Поділ ядер урану
- •§ 118. Ланцюгова ядерна реакція
- •Що таке коефіцієнт розмноження нейтронів і від чого він залежить?
- •У чому труднощі практичного здійснення ланцюгової ядерної реакції? Які існують шляхи їх подолання?
- •§ 119. Ядерний реактор
- •§ 120. Атомні (ядерні) електростанції
- •§ 121. Термоядерні реакції. Токамак
- •§ 122. Одержання радіоактивних ізотопів
- •§ 123. Використання радіоактивних ізотопів у науці й техніці
- •§ 124. Поглинута доза випромінювання та її біологічна дія. Захист від випромінювань
- •§ 126. Античастинки і антиречовина
- •§ 127. Взаємні перетворення частинок і квантів електромагнітного випромінювання
- •§ 128. Класифікація елементарних частинок
- •§ 129. Кварки
- •§ 130. Типи фізичних взаємодій у природі
- •§ 131. Закони збереження в мікросвіті
- •§ 132. Сучасна фізична картина світу
- •§ 133. Фізика і науково-технічний прогрес
§ 129. Кварки
В останні роки виявлена велика кількість нових частинок з дуже малим часом життя — близько 10 ' с. Ці частинки були названі резонансяамн частинками, резонансами або резошшалш, Підставою для того, щоб вважати резонанси частинками, є те, що в ряді випадків під час утворення, а також розпаду вони поводять себе як одна частинка з певними характеристиками: електричним і баріонним зарядами, спіном та іншими характеристиками, яких ми не розглядали. Резонанси мають також певні імпульси й енергії.
З
відкриттям цих частинок неозначеність
поняття «елементарна
частинка» стала особливо помітною. Це
привело
до спроб побудувати всі елементарні
частинки з якихось
нових частинок, ще елементарніших за
всі відомі
досі.
До того ж експерименти показали, що
адрони (мезони, баріони і резонанси)
мають внутрішню структуру. У 1963 р.
американські
фізики М. Гелл-Манн і Дж. Цвейг незалежно
один від одного запропонували гіпотезу,
згідно якої адрони
побудовані з так званих кварків —
частинок, які мають
заряди, менші за елементарний заряд
,
тобто мають заряди:
які є дробовими раціональними частинами
від є.
Три
сорти кварків позначаються літерами
и,
d
і
s
(від
англійських
слів up
(вгору),
down
(вниз)
і sideways
(вбік)
(з
частіше
порівнюють із словом strange
—
дивний). Вважається,
що кварки мають дробовий електричний
заряд,
який
дорівнює
або
2/3 заряду електрона, тобто менший
від заряду, який раніше вважався мінімальним.
Усі
відомі на той час адрони теоретично
молена було побудувати
з кварків трьох типів: и,
d
і
s.
Мезони
складаються
з пар кварк — антикварк. Наприклад,
-мезон
є
парою
-мезон
є парою us.
Баріони
складаються
з
трьох кроків.
Наприклад,
нейтрон
,
а антипро-
тон![]()
Незабаром вісля появи гіпотези кварків фізики розпочали пошуки цих частввок. Хоча є побічні експериментальні докази їх існування, безпосередньо виявити кварки не удалося. Було висловлено припущення, що кварки зв'язані дуже сильно і не існують у вільному стані (містяться в адронах).
У 1964 р. ряд фізиків ишгдо—в припущення про існування четвертого кварка, виходячи з глибокої симетрії природи, включаючи зв язок кварків з лептонами. Якщо
існують
(як вважали в 60-х роках) чотири лептони
(елек трон,
мюон і два типи нейтрино), то й кварків
має буті чотири.
Четвертий кварк дістав назву зачарованого.
Його електричний
заряд повинен дорівнювати + 2/Зе. Крім
того, четвертий
кварк повинен мати ще одну властивість,
яка відрізняє його від решти трьох
кварків. Ця нова власти вість,
або квантове число, було названо
зачаруванням; (або
чармом). Передбачалося, що зачарува
С
збері
гається
у сильній і електромагнітній взае:^
-діях і не зберігається
у слабкій взаємодії. У нового зачарованого
кварка
,
в його антикварка С= — 1.
Між
тим з точки зору експерименту необхідності
в
зачарованому кваркові не виникало. До
1974 р. усі відомі адрони
вдавалося пояснити комбінаціями трьох
раніше введених
кварків. Були відомі адрони, які
відповідали всім можливим
комбінаціям трьох кварків і парам кварк
— антикварк.
Однак у 1974 р. було відкрито новий масивний
мезон, який дістав назву
-мезона
або просто Чг-мезона.
Існузалня цього мезона можна було
пояснити за
допомогою зачарованого кварка.
Останнім
часом експериментально було відкрито
т-ме-зон,
якому як електрону і мюону, відповідає
своє нейтрино. Таким
чином, сім'я лептонів у тому вигляді, як
вона сьогодні
відома, нараховує шість членів. Це
порушило б симет рію
між лептонами й кварками, які розглядаються
як «цеглини
світобудови», коли б не два нові кварки.
Фізики-теорєтики
висунули гіпотезу про існування п'ятого
і шостого
кварків. їх назвали
-кварками
[від англійського
top
(вгору)
і bottom
(низ)]
за аналогією з и-
і d-кварками.
Дехто визнає за краще називати
кварки
справжніми
(від англійського truth),
а
-кварки
гарними (від
англійського beauty).
Незабаром після виникнення моделі кварків була висунута гіпотеза, що кварки мають ще одну властивість (або якість), яка дістала назву колір. Різницю між п'ятьма чи шістьма кварками и, d, s, c, b і t почали називати ароматом. Згідно з існуючими уявленнями, кожен з ароматів кварка може мати три кольори, які звичайно позначають як червоний, зелений і синій. (Звичайно назви властивостей кварків «колір» і «аромат» не мають нічого спільного з нашими зоровими чи нюховими відчуттями і були примхою їхніх авторів, як і інші терміни в цій новій галузі, наприклад, «зачарування».) Кольори антикварків називають відповідно античервоним, антизеленим і антисинім.
Баріони містять три кварки — по одному кожного кольору; мезони складаються з пари кварк — антикварк певного кольору і відповідного антикольору, тому і баріони, і мезони виявляються «білими» або- «безбарвними».
Згодом
з кольором кварка почали зв'язувати
взаємодію, яка
утримує кварки в адроні. Кожному кварку
приписують
кольоровий заряд, аналогічний до
електричного заряду,
і сильну взаємодію між кварками часто
називають кольоровою взаємодією. Нова
теорія сильної взаємодії дістала назву
квантової хромодинаміки (від грецького
«хромос»
— колір). Частинки, які передають
взаємодію (аналогічні
фотонам в електромагнітній взаємодії)
називають
глюонами (від англійського
—
клей). Згідно з
теорією, існує вісім глюонів, усі з
нульовою масою спокою,
шість з них мають кольоровий заряд.
Таким чином, глюони змінили мезони в
ролі частинок, які передають сильну
(кольорову) взаємодію.
Слабку
взаємодію передають теоретично
передбачені
-частинки.
Ця взаємодія обумовлена «слабким
зарядом», який має кожна частинка. Таким
чином, кожна
елементарна частинка має електричний
заряд, слабкий
заряд, кольоровий заряд і гравітаційну
масу (хоча одна
чи навіть кілька з цих характеристик
можуть дорівнювати
нулю).
У
сучасних фізичних теоріях істинно
елементарними частинками
є фотон, лептони, кварки, глюони,
-ча-
стинки.
Фотон і лептони спостерігаються на
досліді, і нещодавно
нарешті вдалося спостерігати
-частин-
ки. Досі спостерігалися лише комбінації кварків (баріони, мезони). Досить ймовірно, що кварки не існують у вільному стані. З другого боку, деякі фізики вважають, що лептони і кварки не є фундаментальними частинками, а складаються з іще більш фундаментальних частинок. Чи це так, покаже майбутнє.
