- •F 68. Принцип Ферма
- •§ 69. Плоске і сферичне дзеркало
- •§ 70. Повне відбивання
- •§ 71. Лінза. Формула тонкої лінзи. Збільшення лінзи
- •Предмет з відстанівід лінзи наблизили до неї в* від станьОптична сила лінзадатр. На скільки ир« щиту шіатшмлш зображення предмета?
- •Зашийка свічка знаходиться на відстанівід екрана. Де треба помістити збнрву лінзу, щоб дістати 20-кратне збільшення свічки? Якою мав бути оптична сила лінзи?
- •При відстані предмета від лінзивисота зображення
- •§ 72. Побудова зображень у лінзах
- •§ 73. Сферична і хроматична аберація
- •§ 74. Оптичні системи
- •§ 75. Око як оптична система
- •§ 7 В. Дефекти зору. Окуляри
- •§ 77. Світловий потік. Сила світла
- •Як треба змінити час експозиції під час друкування фотографії за допомогою фотозбільшувача при переході від збільшення 6x9 до збільшення 9x12?
- •§ 79. Суб'єктивні і об'єктивні характеристики випромінювання
- •§ 80. Оптичні прилади
- •§ 81. Роздільна здатність оптичних приладів
- •§ 82. Принцип відносності Ейнштейна
- •§ 83. Релятивістський закон додавання швидкостей
- •§ 84. Маса й імпульс в теорії відносності
- •§ 85. Закон взаємозв'язку маси й енергії
- •§ 87. Фотоелектричний ефект і його закони
- •§ 88. Рівняння Ейнштейна. Кванти світла
- •§ 89. Фотоелементи та їх застосування
- •§ 90. Фотон
- •§ 92. Дослід Боте
- •§ 93. Тиск світла
- •§ 94. Хімічна дія світла та її застосування
- •§ 95. Корпускулярно-хвильовий дуалізм
- •§ 95. Корпускулярно-хвильовий дуалізм
- •§ 97. Закономірності в атомному спектрі водню
- •§ 98. Квантові постулати Бора
- •§ 99. Експериментальне підтвердження
- •1 1. У чому полягала ідея досліду Франка і Герца? Який висновок можна було зробити на основі його результатів? 2. Які істотні недоліки теорії Бора?
- •§ 100. Гіпотеза де Бройля. Хвильові властивості електрона
- •§ 101. Корпускулярно-хвильовий дуалізм у природі
- •§ 102. Поняття про квантову механіку. Співвідношення неозначеностей
- •§ 103. Вимушене випромінювання. Лазери та їх застосування
- •§ 104 Поняття про нелінійну оптику
- •§ 105. Склад атомного ядра. Ізотопи. Ядерні сили
- •§ 106. Енергія зв'язку атомних ядер
- •§ 107. Спектр енергетичних станів атомного ядра. Ядерні спектри
- •§ 108. Ефект Мессбауера
- •§ 109. Радіоактивність
- •§ 110. Загадки бета-розпаду. Нейтрино
- •§ 111. Штучна радіоактивність. Позитрон
- •§ 112. Експериментальні методи реєстрації заряджених частинок
- •§ 113. Закон радіоактивного розпаду
- •§ 114. Штучне перетворення атомних ядер. Відкриття нейтрона
- •§ 115. Ядерні реакції
- •Під час бомбардування ізотопу азоту нейтронами одер жується бета-радіоактивний ізотоп вуглецю Записати рівняння обох реакцій.
- •§ 116. Енергетичний вихід ядерних реакцій
- •§ 117. Поділ ядер урану
- •§ 118. Ланцюгова ядерна реакція
- •Що таке коефіцієнт розмноження нейтронів і від чого він залежить?
- •У чому труднощі практичного здійснення ланцюгової ядерної реакції? Які існують шляхи їх подолання?
- •§ 119. Ядерний реактор
- •§ 120. Атомні (ядерні) електростанції
- •§ 121. Термоядерні реакції. Токамак
- •§ 122. Одержання радіоактивних ізотопів
- •§ 123. Використання радіоактивних ізотопів у науці й техніці
- •§ 124. Поглинута доза випромінювання та її біологічна дія. Захист від випромінювань
- •§ 126. Античастинки і антиречовина
- •§ 127. Взаємні перетворення частинок і квантів електромагнітного випромінювання
- •§ 128. Класифікація елементарних частинок
- •§ 129. Кварки
- •§ 130. Типи фізичних взаємодій у природі
- •§ 131. Закони збереження в мікросвіті
- •§ 132. Сучасна фізична картина світу
- •§ 133. Фізика і науково-технічний прогрес
§ 108. Ефект Мессбауера
Атоми з більшою ймовірністю поглинають фотони, енергія яких точно відповідає різниці енергій між нормальним і одним із збуджених рівнів атома. Після поглинання атом переходить у збуджений стан і через час життя в цьому стані («10"' —10"" секунд) знову випускає фотон тієї самої частоти. При цьому виконується умова Бора:
Таке саме явище резонансного поглинання повинно спостерігатися і в ядер. Ядра також мають квантовані рівні енергії і при переході з одного стану в інший випромінюють гамма-промені.
Якщо енергія цих променів збігатиметься з різницею в енергіях рівнів ядер тієї самої речовини, які використовуються як поглинач, то ці останні поглинатимуть гамма-
Можна оцінити ступінь точності, з якою мають збігатися лінії випромінювання і поглинання, щоб спостерігався резонанс. Енергія випромінюваних квантів не строго однакова: спектральна лінія має малу, але скінченну ширину ДЕ (мал. 218), яка випливає із співвідношення неозначеностей:
При випромінюванні гамма-кванта ядро дістав поміт-
ний імпульс віддачіі енергію
В даному випадку
де— час життя ядра в збудженому стані. Чим більший час життя ядра At відносно випускання гамма-кванта, тим точніше задана його енергія і тим вищим є ступінь монохроматичності кванта. Розглянемо для прикладу ядро , яке перебуває в збудженому стані 10~7 секунд, і випускає гамма-промені з енергією»
Ширина рівня цього ядра дорівнює:
Для спостереження резонансного поглинання необхідно, щоб енергія гамма-променів збігалася з енергією переходу із збудженого стану в основний з точністю до Д£.
На малюнку 219 зображена схема досліду, в якому як поглинач використовується те саме залізов основ-
ному стані. При наявності резонансного поглинання поглинач випромінює вторинні гамма-кванти тієї самої частоти ізотропно у всіх напрямах. Кількість квантів, які йдуть уздовж осі приладу і потрапляють в детектор, мала б зменшитися. Цей ефект у перших експериментах виявити не вдалося.
Таку саму кінетичну енергію дістане і ядро-поглинач за рахунок імпульсу при поглинанні фотона; вона також відбирається у гамма-кванта.
Таким чином, частина енергії випущеного гамма-кванта перетворюється в кінетичну енергію двох ядер, і на збудження ядра-поглинача залишається енергія, що дорівнює:
Як бачимо, передана ядрам кінетична енергія приблизно в мільйон разів перевищує ширину енергетичного рівня, тобто умова Бора не виконується, що й пояснює неудачі перших спроб спостереження ядерного резонансного поглинання гамма-квантів.
Для реалізації резонансного поглинання гамма-квантів ядрами треба якось компенсувати енергію, втрачену квантомДля цього використовують ефект Доплера: якщо джерело випромінювання рухається в напрямі до поглинача з швидкістю v, то частота випромінювання,
сприйнята поглиначем, зростає на. Отже, і енергія
кванта збільшується наМожна визначити швидкість
руху,
необхідну для компенсації енергії,
переданої ядрам віддачі,
прирівнявшиенергії
віддачі:
Ця ідея була реалізована в такому досліді. Джерело гамма-випромінювання закріплювалося на роторі ультра-центрифуги. При досить великих обертах резонанс справді відновлювався, що реєструвала апаратура. Таким чином, припущення про причини попередніх невдач виправдалося, але практично при такому методі використати резонансне поглинання для точних вимірювань було неможливо.
У 1958 р. німецький фізик Р. Мессбауер показав, що у випадку, коли випромінюючі і поглинаючі ядра входять до складу відповідних кристалічних решіток, імпульс віддачі різко зменшується. Енергія віддачі передається в цьому випадку не окремому ядру, а кристалу. Оскільки маса кристала у багато разів більша за масу ядра, то втрати
на віддачу згідно з формулоюстають надзвичай-
но малими; і процеси поглинаннята випромінювання можуть відбуватися практично без віддачі. При цьому зміни частоти гамма-кванта незначні і резонанс можна дістати майже в нерухомій системі. Щоб тепловий рух ядер не порушував спостережуваного резонансу, кристалічний випромінювач і поглинач охолоджують до низьких температур (температури рідкого азоту 188 К чи навіть рідкого гелію 4 К).
Резонансне поглинання при усуненні віддачі внаслідок зв'язку іона з кристалічною решіткою дістало назву «ефек-та Мессбауера». За його відкриття Р. Мессбауеру в 1961 р. було присуджено Нобелівську премію. Ефект Мессбауера широко застосовується для точних досліджень енергетичних рівнів атомних ядер і для вивчення багатьох тонких ефектів у сучасній фізиці твердих тіл.