- •F 68. Принцип Ферма
- •§ 69. Плоске і сферичне дзеркало
- •§ 70. Повне відбивання
- •§ 71. Лінза. Формула тонкої лінзи. Збільшення лінзи
- •Предмет з відстанівід лінзи наблизили до неї в* від станьОптична сила лінзадатр. На скільки ир« щиту шіатшмлш зображення предмета?
- •Зашийка свічка знаходиться на відстанівід екрана. Де треба помістити збнрву лінзу, щоб дістати 20-кратне збільшення свічки? Якою мав бути оптична сила лінзи?
- •При відстані предмета від лінзивисота зображення
- •§ 72. Побудова зображень у лінзах
- •§ 73. Сферична і хроматична аберація
- •§ 74. Оптичні системи
- •§ 75. Око як оптична система
- •§ 7 В. Дефекти зору. Окуляри
- •§ 77. Світловий потік. Сила світла
- •Як треба змінити час експозиції під час друкування фотографії за допомогою фотозбільшувача при переході від збільшення 6x9 до збільшення 9x12?
- •§ 79. Суб'єктивні і об'єктивні характеристики випромінювання
- •§ 80. Оптичні прилади
- •§ 81. Роздільна здатність оптичних приладів
- •§ 82. Принцип відносності Ейнштейна
- •§ 83. Релятивістський закон додавання швидкостей
- •§ 84. Маса й імпульс в теорії відносності
- •§ 85. Закон взаємозв'язку маси й енергії
- •§ 87. Фотоелектричний ефект і його закони
- •§ 88. Рівняння Ейнштейна. Кванти світла
- •§ 89. Фотоелементи та їх застосування
- •§ 90. Фотон
- •§ 92. Дослід Боте
- •§ 93. Тиск світла
- •§ 94. Хімічна дія світла та її застосування
- •§ 95. Корпускулярно-хвильовий дуалізм
- •§ 95. Корпускулярно-хвильовий дуалізм
- •§ 97. Закономірності в атомному спектрі водню
- •§ 98. Квантові постулати Бора
- •§ 99. Експериментальне підтвердження
- •1 1. У чому полягала ідея досліду Франка і Герца? Який висновок можна було зробити на основі його результатів? 2. Які істотні недоліки теорії Бора?
- •§ 100. Гіпотеза де Бройля. Хвильові властивості електрона
- •§ 101. Корпускулярно-хвильовий дуалізм у природі
- •§ 102. Поняття про квантову механіку. Співвідношення неозначеностей
- •§ 103. Вимушене випромінювання. Лазери та їх застосування
- •§ 104 Поняття про нелінійну оптику
- •§ 105. Склад атомного ядра. Ізотопи. Ядерні сили
- •§ 106. Енергія зв'язку атомних ядер
- •§ 107. Спектр енергетичних станів атомного ядра. Ядерні спектри
- •§ 108. Ефект Мессбауера
- •§ 109. Радіоактивність
- •§ 110. Загадки бета-розпаду. Нейтрино
- •§ 111. Штучна радіоактивність. Позитрон
- •§ 112. Експериментальні методи реєстрації заряджених частинок
- •§ 113. Закон радіоактивного розпаду
- •§ 114. Штучне перетворення атомних ядер. Відкриття нейтрона
- •§ 115. Ядерні реакції
- •Під час бомбардування ізотопу азоту нейтронами одер жується бета-радіоактивний ізотоп вуглецю Записати рівняння обох реакцій.
- •§ 116. Енергетичний вихід ядерних реакцій
- •§ 117. Поділ ядер урану
- •§ 118. Ланцюгова ядерна реакція
- •Що таке коефіцієнт розмноження нейтронів і від чого він залежить?
- •У чому труднощі практичного здійснення ланцюгової ядерної реакції? Які існують шляхи їх подолання?
- •§ 119. Ядерний реактор
- •§ 120. Атомні (ядерні) електростанції
- •§ 121. Термоядерні реакції. Токамак
- •§ 122. Одержання радіоактивних ізотопів
- •§ 123. Використання радіоактивних ізотопів у науці й техніці
- •§ 124. Поглинута доза випромінювання та її біологічна дія. Захист від випромінювань
- •§ 126. Античастинки і антиречовина
- •§ 127. Взаємні перетворення частинок і квантів електромагнітного випромінювання
- •§ 128. Класифікація елементарних частинок
- •§ 129. Кварки
- •§ 130. Типи фізичних взаємодій у природі
- •§ 131. Закони збереження в мікросвіті
- •§ 132. Сучасна фізична картина світу
- •§ 133. Фізика і науково-технічний прогрес
§ 83. Релятивістський закон додавання швидкостей
Легко бачити, що класичний закон додавання швидкостей суперечить другому постулату Ейнштейна про постійність швидкості світла у вакуумі. Якщо літак рухається з швидкістю v і в літаку в напрямі його руху поширюється світлова хвиля, то її швидкість відносно Землі згідно з другим постулатом має бути с, а не c-f v, як випливає з класичного закону додавання швидкостей. Очевидно, цей закон непридатний для великих швидкостей. Ейнштейн показав, що з постулатів теорії відносності випливає новий закон додавання швидкостей, так званий релятивістськкй закон. Запишемо цей закон (без доведення) для часткового випадку, коли тіло рухається вздовж осі х' системи S' з швидкістю и, а ця система, у свою чергу, з швидкістю v рухається відносно системи S, причому осі х і х' весь час збігаються (мал. 189). Швидкість тіла відносно системи S дорівнюватиме:
(83.1)
Проаналізуємо цю формулу на конкретних прикладах. Нехай назустріч один одному летять два космічні кораблі кожен зі швидкістю 8 км/с (відносно Землі), тобто и= v= 8 км/с. Яка швидкість одного корабля відносно другого? Класичний закон додавання швидкостей дає просту відповідь: w = u + v= 16 км/с. Обчислення значення w за формулою (83.1) дає ш% 15,9999999885 км/с, що мізерно
мало відрізняється від попереднього результату. Наявні вимірювальні прилади не дають змоги виявити цю різницю. Це означає, що при додаванні двох швидкостей по 8 км/с обидва закони дають результати, які практично збігаються.
Розглянемо тепер додавання більших швидкостей. Нехай у космічному просторі назустріч одна одній рухаються з швидкістю 300 км/с (відносно Сонця) дві частинки. З точки зору класичної механіки швидкість однієї частинки відносно другої буде ш= 600 км/с. За формулою (83.1) їх відносна швидкість буде дорівнювати 599,9994 км/с. Як бачимо, навіть при таких величезних з точки зору повсякденного життя швидкостях, як 300 км/с, релятивістська формула (83.1) не дає іншого результату. Однак ця різниця стає помітною при значно більших швидкостях. Так, додаючи дві швидкості по 100 000 км/с за формулою (83.1), ми дістанемо ш« 180 000 км/с, що істотно відрізняється від класичного результату (200 000 км/с). Чим більші швидкості ми додаємо, тям більшою стає ця різниця. При додаванні швидкостей v = 200 000 км/с і и~ 200 000 км/с дістанемо W&277 000 км/с, а не 400 000 км/с, як це мало бути згідно класичного закону додавання швидкостей, а додаючи дві швидкості по 299 000 км/с кожна дістанемо лише ш« 299 788 км/с, а не 598 000 км/с
Цей результат повністю відповідав другому постулатові Ейнштейна. Нехай тепер обидві швидкості v і и дорівнюють швидкості світла с. У цьому випадку
Особливо цікавий результат дістанемо, коли один або обидва доданки дорівнюють швидкості світла с. Нехай и—с. Тоді
Таким чином, які б дві швидкості ми не додавали, не можна дістати швидкість, більшу за швидкість світла у вакуумі. Швидкість світла у вакуумі є граничною швидкістю передачі сигналів.
Слід підкреслити, що саме швидкість світла у вакуумі в граничною швидкістю, яку не можна перевищити. Швидкість світла у певному середовищі не є граничною величи-
Якщо швидкості v і и дуже малі порівняно з швидкістю світла с (тобто и<Сс і и<^е), то член ^--СІ і ним можна
нехтувати. Тоді замість (83.1) дістанемо галілеївський закон додавання швидкостей w—v-\-u.
? 1. Чим релятивістський закон додавання швидкостей відрізняється від закону додавання швидкостей в класичній механіці? 2. Космічний корабель віддаляється від Землі з швидкістю, близькою до швидкості світла. У напрямі польоту корабля космонавт дивиться в дзеркало. Чи побачить він своє зображення?