
- •F 68. Принцип Ферма
- •§ 69. Плоске і сферичне дзеркало
- •§ 70. Повне відбивання
- •§ 71. Лінза. Формула тонкої лінзи. Збільшення лінзи
- •Предмет з відстанівід лінзи наблизили до неї в* від станьОптична сила лінзадатр. На скільки ир« щиту шіатшмлш зображення предмета?
- •Зашийка свічка знаходиться на відстанівід екрана. Де треба помістити збнрву лінзу, щоб дістати 20-кратне збільшення свічки? Якою мав бути оптична сила лінзи?
- •При відстані предмета від лінзивисота зображення
- •§ 72. Побудова зображень у лінзах
- •§ 73. Сферична і хроматична аберація
- •§ 74. Оптичні системи
- •§ 75. Око як оптична система
- •§ 7 В. Дефекти зору. Окуляри
- •§ 77. Світловий потік. Сила світла
- •Як треба змінити час експозиції під час друкування фотографії за допомогою фотозбільшувача при переході від збільшення 6x9 до збільшення 9x12?
- •§ 79. Суб'єктивні і об'єктивні характеристики випромінювання
- •§ 80. Оптичні прилади
- •§ 81. Роздільна здатність оптичних приладів
- •§ 82. Принцип відносності Ейнштейна
- •§ 83. Релятивістський закон додавання швидкостей
- •§ 84. Маса й імпульс в теорії відносності
- •§ 85. Закон взаємозв'язку маси й енергії
- •§ 87. Фотоелектричний ефект і його закони
- •§ 88. Рівняння Ейнштейна. Кванти світла
- •§ 89. Фотоелементи та їх застосування
- •§ 90. Фотон
- •§ 92. Дослід Боте
- •§ 93. Тиск світла
- •§ 94. Хімічна дія світла та її застосування
- •§ 95. Корпускулярно-хвильовий дуалізм
- •§ 95. Корпускулярно-хвильовий дуалізм
- •§ 97. Закономірності в атомному спектрі водню
- •§ 98. Квантові постулати Бора
- •§ 99. Експериментальне підтвердження
- •1 1. У чому полягала ідея досліду Франка і Герца? Який висновок можна було зробити на основі його результатів? 2. Які істотні недоліки теорії Бора?
- •§ 100. Гіпотеза де Бройля. Хвильові властивості електрона
- •§ 101. Корпускулярно-хвильовий дуалізм у природі
- •§ 102. Поняття про квантову механіку. Співвідношення неозначеностей
- •§ 103. Вимушене випромінювання. Лазери та їх застосування
- •§ 104 Поняття про нелінійну оптику
- •§ 105. Склад атомного ядра. Ізотопи. Ядерні сили
- •§ 106. Енергія зв'язку атомних ядер
- •§ 107. Спектр енергетичних станів атомного ядра. Ядерні спектри
- •§ 108. Ефект Мессбауера
- •§ 109. Радіоактивність
- •§ 110. Загадки бета-розпаду. Нейтрино
- •§ 111. Штучна радіоактивність. Позитрон
- •§ 112. Експериментальні методи реєстрації заряджених частинок
- •§ 113. Закон радіоактивного розпаду
- •§ 114. Штучне перетворення атомних ядер. Відкриття нейтрона
- •§ 115. Ядерні реакції
- •Під час бомбардування ізотопу азоту нейтронами одер жується бета-радіоактивний ізотоп вуглецю Записати рівняння обох реакцій.
- •§ 116. Енергетичний вихід ядерних реакцій
- •§ 117. Поділ ядер урану
- •§ 118. Ланцюгова ядерна реакція
- •Що таке коефіцієнт розмноження нейтронів і від чого він залежить?
- •У чому труднощі практичного здійснення ланцюгової ядерної реакції? Які існують шляхи їх подолання?
- •§ 119. Ядерний реактор
- •§ 120. Атомні (ядерні) електростанції
- •§ 121. Термоядерні реакції. Токамак
- •§ 122. Одержання радіоактивних ізотопів
- •§ 123. Використання радіоактивних ізотопів у науці й техніці
- •§ 124. Поглинута доза випромінювання та її біологічна дія. Захист від випромінювань
- •§ 126. Античастинки і антиречовина
- •§ 127. Взаємні перетворення частинок і квантів електромагнітного випромінювання
- •§ 128. Класифікація елементарних частинок
- •§ 129. Кварки
- •§ 130. Типи фізичних взаємодій у природі
- •§ 131. Закони збереження в мікросвіті
- •§ 132. Сучасна фізична картина світу
- •§ 133. Фізика і науково-технічний прогрес
§ 71. Лінза. Формула тонкої лінзи. Збільшення лінзи
Головною частиною майже всіх оптичних приладів є лінзи — прозорі, скляні тіла, обмежені сферичними або циліндричними поверхнями. Типи лінз, їх оптичні характеристики, умовні позначення, принципи побудови зображень у лінзах, способи визначення оптичної сили лінз
тощо ви вивчали у 8-му класі. В 11-му класі ви поглибите свої знання про лінзи, їх властивості і застосування.
Лінзи називають сферичними, якщо вони обмежені з двох чи з одного боку кульовими (сферичними) поверхнями. Нижче термін «лінза» застосовуватиметься до сферичних лінз, якщо немає примітки.
Як видно з малюнка 155, лінзи можна поділити на такі два типи.
-
Збирні (опуклі) лінзи (1, 2, 3), які мають більшу товщину поблизу центра, ніж біля країв.
-
Розсів ні (увігнуті) лінзи (4, 5, 6), які мають меншу товщину в центрі, ніж біля країв.
Однак це справедливо, лише коли показник заломлення речовини лінзи більший за показник заломлення навколишнього середовища. У протилежному випадку лінзи в більшою товщиною посередині будуть ровсівними, а з меншою — збирними.
Більшість лінз має дві поверхні, з яких одна або обидві сферичні чи циліндричні. Центр сфери або циліндра, частина яких становить поверхню лінзи, називають центром кривизни. У випадку, коли одна поверхня плоска, її також розглядають як частину сферичної поверхні з центром кривизни в нескінченності. Таким чином, кожна лінва має два центри кривизни С або С і два радіуси кривизни (мал. 156).
Пряма, яка проходить через центри кривизни С і С сферичних поверхонь лінзи, називається головною •птжч-ною віссю, вона перпендикулярна (нормальна) до поверхонь лінзи у тих точках, через які проходить. Точку О, що лежить в лінзі на її оптичній осі і через яку промінь світла проходить, не змінюючи напряму, називають овтич-ннм центром лінзи. Будь-яка пряма, яка проходить через оптичний центр лінзи під кутом до головної оптичної осі, називається побічною оптичною віссю.
Точка F на головній оптичній осі збирної лінзи, в якій збираються промені, що падають на лінзу паралельно її головній оптичній осі, називається головним фокусом лінзи. Точка Fi на головній оптичній осі розсівної лінзи, в якій перетинаються продовження заломлених у лінзі розбіжних променів, що падають на неї паралельно головній оптичній осі, називається уявним фокусом лінзи. У кожній лінзі є два фокуси, які лежать по обидва боки від неї.
Відстань від лінзи до фокуса називають фокусною відстанню лінзи. Умовилися фокусну відстань збирної лінзи вважати додатною, розсівної — від'ємною. Площини, які проходять через фокуси лінзи перпендикулярно до головної оптичної осі, називають фокальними площинами.
Основна властивість лінз, яка використовується в оптичних приладах, полягає в тому, що всі промені, які виходять з однієї точки А перед лінзою, збираються в другій точці Лі за лінзою (мал. 157), або здається, що промені виходять з однієї точки А 2 перед лінзою (мал. 158).
У першому випадку зображення точки А називають дійсним, у другому — уявним.
Чудовою властивістю світлових променів є їх оборотність: промінь, напрямлений протилежно до променя, який виходить з будь-якої оптичної системи, пройде через неї у зворотному напрямі точно тим самим шляхом, по якому пройшов у прямому напрямі перший промінь.
Зображення точки в лінзі графічно одержується як точка перетину всіх заломлених променів або їх продовжень. У першому випадку зображення дійсне, в другому — уявне. Як завжди, щоб знайти точку перетину всіх заломлених променів, досить побудувати будь-які два. Це можна зробити, скориставшись законом заломлення світла. Для цього треба виміряти кут падіння довільного
променя,
за формулою закону заломленнязнайти
кут заломлення, побудувати заломлений промінь, який під певним кутом упаде на другу грань лінзи. Вимірявши цей кут падіння, треба за формулою знайти новий кут заломлення і побудувати промінь, який виходить з лінзи. Це трудомістка робота, якої звичайно уникають. Пригадаємо з курсу фізики 8-го класу, що за відомими властивостями лінз можна побудувати три промені без всяких обчислень. Промінь, що падає паралельно будь-якій оптичній осі, після подвійного заломлення проходить через дійсний фокус або його продовження пройде через уявний фокус. За властивістю оборотності, промінь, який падає в напрямі на відповідний фокус, після подвійного заломлення вийде паралельно певній оптичній осі. Нарешті, через оптичний центр лінзи промінь пройде, не відхиляючись. Побудова зображення предмета в лінзі зводиться до побудови його крайніх точок.
Відстань / від збирної лінзи до зображення зв'язана з відстанню d від предмета до лінзи і фокусною відстанню F лінзи. Знайдемо цю залежність. Хід променів показано на малюнку 159. З подібності трикутників (заштриховані однаково) випливає:
З цих двох рівнянь дістанемо:
Поділивши обидві частини рівняння на добуток fdFy дістанемо:
(71.1)
Це
рівняння називаєтьсяформулою
лінзи.
Вона застосовується
для знаходження відстані до зображення
при будь-якому
розташуванні предмета відносно лінзи.
Якщо значення відстані / буде від'ємним, це означає, що зображення предмета уявне і міститься по той самий бік від лінзи, що й предмет. Для розсівної лінзи значення фокусної відстані в розрахунках треба брати із знаком «мінус» і, оскільки зображення предмета дістаємо уявним, відстань / до зображення завжди має бути зі знаком «мінус».
Пригадаємо з 8-го класу, що заломлююча здатність лінзи характеризується її оптичною силою — величиною, оберненою до фокусної відстані:
(71.2)
Виражається
оптична силав
діоптріях (дптр). Лінза з
фокусною відстанню 1 м має оптичну силу
в 1 дптр. Оптична сила збирної лінзи
додатна, оптична сила розсівної
лінзи від'ємна.
Залежно від положення предмета відносно лінзи лінійні розміри зображення змінюються. Відношення лінійних розмірів Я зображення до лінійних розмірів h предмета називається лінійним збільшенням Г:
(71.3)
З
подібності трикутників(мал.
160) випливає:
(71.4)
Із
формул (71.1) і (71.4) або з побудови ходу
променів видно,
що для збирної лінзи при умовідійсне
зобра-
ження
буде зменшеним (Г< 1). При d=2F
лінійні
розміри
дійсного зображення дорівнюють розмірам
предмета (^=
!)• У випадкузображення
дійсне, збіль-
шене
(Г> 1). Якщо помістити предмет між фокусом
і центром
лінзи,
зображення буде збільшене, уявне.
Внвлва Ф