 Контрольні запитання

1. Які зобов’язання має виконати імпортер згідно з умовами Інкотермс 2000?

2. Які зобов’язання має виконати експортер згідно з умовами Інкотермс 2000?

3. Основні стадії виконання простих експортних контрактів.

4. Основні стадії виконання простих імпортних контрактів.

5. Сутність претензії і позову.

6. Як здійснюється припинення ЗТК?

 ЗАВДАННЯ

1. Побудувати схему виконання експортної операції на умовах ФАС.

2. Побудувати схему виконання експортної операції на умовах ДАФ.

3. Побудувати схему виконання імпортної операції на умовах ФОБ.

4. Побудувати схему виконання імпортної операції на умовах ДДП.

Розділ 6

Міжнародні інформаційні системи

6.1. Сутність інформації

Початок третього тисячоліття ввійде в історію людства як період значних здобутків у багатьох галузях науки і техніки, які є основою науково-технічної революції. Досягнення останніх років в галузі інформатики, обробки інформації та комунікації привели до створення нової системи знань, яка вплинула на розвиток соціаль­ного мислення та практичне життя суспільства.

Управління в будь-якій організації виділяється в особливу функ­цію, на виконання якої орієнтуються певні підрозділи організа­ції. Це органи управління. Всі дії органів управління при здійсненні своїх функції можна визначити як управлінську діяльність.

Отже, в організації можна виділити керований процес (об’єкт управління) і керовану частину (органи управління). Їхня сукупність визначається як система управління.

Органи управління чинять на керований процес певні дії, що оформлені у вигляді певних рішень. Щоб це відбувалося, їм необ­хідно порівняти фактичний стан керованого процесу з необхідним станом, досягнення якого є метою управління. Для цього необхідно отримувати інформацію про керований процес. Інакше кажучи, керована і керуюча частини взаємодіють одна з одною, причому така взаємодія реалі­зується у вигляді передавання інформації по інфор­маційному контуру (рис. 6.1), який створюють джерела і споживачі інформації, а також інформаційні канали для передавання цієї інформації.

В інформаційному контурі є, а також передається інформація про цілі управління, інформація про стан керованого процесу, інформація про керуючі дії.

Оскільки йдеться про інформаційне забезпечення управлін­ської діяльності, ми повинні відзначити, що у будь-якої організації інформація для управління використовується у двох видах (рис. 6.2): вона або оформлена як документи (плани, заяви, накази тощо), або має недокументовану форму (мовна інформація тощо).

Рис. 6.1. Інформаційний контур у системі управління

Рис. 6.2. Інформаційні ресурси організації

Згідно з Майклом Портером інформація допомагає змінити спосіб ведення діяльності підприємства. Більше того, вона змінює форму самої продукції, тобто фізичну сутність товарів, послуг.

Важливою концепцією, яка допомагає визначити роль інфор­мації, є ланцюг цінності. Згідно з цією концепцією всю діяльність підприємства можна поділити на технологічні та економічні види діяльності, за допомогою яких і здійснюється комерційна діяльність. Іноді їх називають цінними видами діяльності. Цінність підприємства вимірюється тією вартістю, яку покупці готові заплатити за його товарі і послуги. Бізнес буде прибутковим, якщо цінність, яку він створює, перевищує витрати, пов’язані із здійсненням всіх видів діяльності. Щоб досягти конкурентних переваг над своїми конку­рен­тами, підприємство повинно виконувати ці види діяльності з нижчими витратами, або виконувати їх так, що це призведе до ди­ференціації і надбавки до ціни (тобто до більшої цінності під­приємства).

Цінні види діяльності Майкл Портер поділив на 9 категорій (рис. 6.3). Первинні види діяльності пов’язані із фізичним створен­ням продукту, його маркетингом і доставкою споживачам, а також підтрим­кою і післяпродажним сервісом. Вторинні, або підтримуючі, види діяль­ності забезпечують фактори виробництва й інфраструк­туру, завдяки чому і стає можливим виконання первинної діяльності. Для кожного виду діяльності необхідні “покупні” фактори виробн­ицтва, людські ресурси і комбінація технологій. Інфраструктура підприємства, що містить такі функції, як загальний менеджмент, правова діяльність, фінансова діяльність, підтримає весь ланцюг. У межах кожної з цих категорій підприємство здійснює ще декілька окремих видів діяльності, специфіка яких залежить від конкретного бізнесу.

Ланцюг цінності підприємства являє собою систему взаємо­пов’язаних видів діяльності, між якими існують зв’язки. Зв’язки виникають, коли спосіб виконання одного виду діяльності впливає на витрати або ефективність інших видів діяльності. Зв’язки часто створюють альтернативи у виконанні окремих видів діяльності, які вимагають оптимізації. Саме оптимізація зумовлює необхідність прийняття компромісних рішень.

За наявності взаємозв’язків також необхідно, щоб види діяль­ності були скоординовані. Добра скоординованість забезпечує своє­часну доставку без необхідності дорогого обліку. Ретельний менед­жмент взаємозв’язків часто є міцним джерелом конкурент­них переваг у зв’язку з труднощами, які мають конкуренти у сприй­нятті цих взаємозв’язків і у вирішенні конфліктів через організаційні сфери діяльності.

Ланцюг цінності підприємства в окремій галузі перетво­рюєть­ся, своєю чергою, на ще більший потік видів діяльності, який нази­вається системою цінностей (рис. 6.4). Система цінностей охоплює

ланцюги цінності постачальників, які забезпечують фактори вироб­ництва (сировина, комплектування та оплачені послуги) для ланцюга цінності компанії. На шляху до кінцевого споживача продукція компанії часто проходить через ланцюги цінності каналів розподілу. Наприкінці продукт стає набутим фактором виробництва у ланцюгу цінності покупця продукту, який використовує його для виконання одно або декількох видів своєї діяльності.

Рис. 6.4. Система цінностей

Зв’язки не тільки об’єднують цінні види діяльності всередині підприємства, але й створюють взаємозв’язок між своїм ланцюгом цінності і ланцюгами цінності постачальників і каналів розподілу. Підприємство може створити конкурентну перевагу за рахунок оптимізації або координації цих зв’язків поза підприємством. Своєчасна доставка товару постачальником може мати такий самий ефект. Однак сприятливі можливості для економії завдяки коор­динації з постачальниками і каналами розподілу виходять далеко за межі матеріально-технічного забезпечення й обробки замовлення. Підприємства, постачальники і канали можуть отримати більшу користь, якщо навчаться розпізнавати й ефективно використовувати ці зв’язки.

Конкурентна перевага на основі низьких витрат або диферен­ціації є функцією ланцюга цінності підприємства. Позиція у під­приємстві у плані витрат відображає загальні витрати виконання всіх своїх цінних видів діяльності відносно конкурентів. Кожний цінний вид діяльності має двигуни витрат, які визначають потенційні джерела переваг за витратами. Подібно здатність підприємства диференціювати свою діяльність відображає внесок кожного цінного виду діяльності у напрямку задоволення потреб покупця. Багато з видів діяльності підприємства – не тільки фізичний продукт і сервіс – також роблять внесок у диференціацію. Потреби покупців залежать не тільки від впливу продукту підприємства на покупця, але також на інші види діяльності підприємства.

Інформаційна технологія пронизує ланцюг цінності у кожному її ланцюжку, змінюючи способи виконання цінних видів діяльності і характер зв’язків між ними. Вона також впливає на масштаби кон­куренції і надає нового виду або форми продукції для задоволення потреб покупців. Ці ключові моменти пояснюють, чому інформація має важливе стратегічне значення і чим вона відрізняється від інших ресурсів, що використовуються у бізнесі.

Кожний цінний вид діяльності має як фізичний компонент, так і компонент обробки інформації. Фізичний компонент охоплює всі матеріальні завдання, що необхідні для виконання діяльності. Компонент обробки даних передбачає дії з отримання, управління і передавання інформації для ведення діяльності.

Кожний цінний вид діяльності формує і використовує інфор­мацію певного виду.

Фізична й інформаційно-оброблювальна компоненти діяльнос­ті можуть бути простими або достатньо складними. Різні види діяльності вимагають різного співвідношення двох компонентів.

Упродовж всього розвитку індустрії технологічний прогрес чинить принципову дію на фізичну компоненту бізнесу. У ході ін­дустріальної революції підприємства досягли конкурентних переваг, замінюючи людську працю використанням машин у процесі вироб­ництва. Обробка інформації у той час була швидше результатом людських зусиль.

Останнім часом спостерігається сповільнення темпу техноло­гічних змін. Інформаційна технологія розвивається швидше від технологій фізичної обробки. Вартість накопичення, управління і передачі інформації швидко падає, водночас границі можливостей інформаційної технології розширяються.

Ця технологічна трансформація розширяє границі того, що можуть робити підприємства, навіть швидше ніж менеджери можуть оволодіти цими сприятливими можливостями. Інформаційна рево­люція діє на всі дев’ять категорій цінних видів діяльності, почи­наючи з автоматичного проектування у розвитку технології і закінчуючи єдиною автоматизацією складів.

Сьогодні інформаційна технологія поширюється на весь ланцюг цінності і виконує оптимізацію і контрольні функції, а також виконуючі функції. Інформаційна технологія генерує все більше даних у міру виконання підприємством своєї діяльності і дає змогу збирати або отримувати інформацію, яка раніше була недоступна. Ця технологія залишає простір для ширшого аналізу і використання розширених даних. Кількість змінних, які підприємство може проаналізувати або проконтролювати, просто дивує.

Інформаційна технологія впливає не тільки на виконання окре­мих видів діяльності, але й розширяє можливості підприємства з ефективного використання зв’язків між видами діяльності як все­редині, так і за межами підприємства. Технологія створює нові зв’яз­ки між окремими напрямами діяльності, і підприємства можуть краще координувати свої зусилля з діями своїх постачальників або споживачів.

Тому поширення інформації ставить серйозну проблему перед виконавцями – занадто багато інформації. Ця проблема створює нові форми застосування інформаційної технології для них – накопи­чення й аналіз потоків інформації.

Згідно із Законом України “Про інформацію” інформація (з лат. – роз’яснення, виклад) – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Закон встановлює загаль­ні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему ін­формації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.

Дія цього Закону поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації. Законодавство України про інформацію становлять Конституція України, Закон України “Про інформацію”, законодавчі акти про окремі галузі, види, форми і засоби інформації, міжнародні договори та угоди, ратифіковані Україною, та принципи і норми міжнарод­ного права.

З урахуванням все більшої ролі інформації важливу роль відіграє визначення основних понять, що будуть використовуватися в роботі. Стосовно до теми цього дослідження це питання є над­звичайно актуальним, тому що є істотні розбіжності в тлумаченнях основних понять різними авторами. Як показує аналіз спеціальної літератури з проблем інформації, інформаційних систем в економіці й управлінні, управління інформаційними потоками, розвитку ринку інформаційних послуг, нині відсутня єдність думок навіть у питанні тлумачення самого терміна “інформація”. Іноді робиться спроба визна­чити “інформацію” через “знання” .

Так, відповідно до тлумачного словника з інформатики інфор­мація – це “сукупність знань про фактичні дані і залежності між ними”, що є одним з видів ресурсів, використовуваних людиною. Укладачі, виражаючи інформацію через “сукупність знань”, очевид­но, вважають, що відповідними знаннями володіють як джерело інформації, так і споживачі інформації й інші учасники процесу обігу інформації. Визнанням все більшої ролі інформації як знання, перетворюваного на виробничі ресурси, є те, що в західних компа­ніях все частіше запроваджують посаду knowledge manager, що можна перекласти як “управляючий знаннями”. У функції такого управляючого входить збір якісної інформації на тему, що цікавить керівників і фахівців, аналіз і обробка інформації, своєчасне подання за призначенням звіту, що містить систематизовану інформацію в зручному для використання вигляді. На “управляючих знаннями”, отже, покладається відповідальність як за обсяг інформації (її пов­ноту), так і за її адекватність тим реаліям, що вона відбиває.

Інформація у первинному сенсі означає відомості взагалі. З розвитком кібернетики і загальної теорії систем цей термін хоча і зберіг своє первинне значення, однак у названих науках конкре­тизувався і почав вживатися у точнішому сенсі – для позначення відомостей, знань спостерігача про систему і середовище її функ­ціонування.

Термін “інформація” поширений не лише в усіх галузях науки, а й у повсякденному житті людей. Інформація супроводжує людину на кожному її кроці. Автори І.Ф. Рогач, М.А. Сендзюк, В.А. Ан­тонюк дають таке тлумачення інформації: інформація – це подані певним способом повідомлення, які виникають під час здійснення певного виду людської діяльності. Можна розглядати наукову, технічну, економічну, соціальну, політичну, військову та інші види інформації. Проте найбільший обсяг припадає на технічну та еко­номічну (техніко-економічну) інформацію.

Економічна інформація (ЕКІ) звичайно відображає явища економічного життя суспільства.

Отже, ЕКІ – це сукупність повідомлень економічного характе­ру, які можуть бути зафіксовані, передані, перетворені, збережені й використані для управління економічним об’єктом (ЕКО) та еконо­мікою загалом. Виникають такі повідомлення під час підготовки до виробництва чи надання послуг, а також безпосередньо в кожному із цих процесів. Ці повідомлення супроводжують виробничо-госпо­дарську діяльність ЕКО та управління ним.

Тут ідеться, по суті, про обробку, фіксування, передавання й зберігання повідомлень і нічого не говориться про їхню новизну, тобто ЕКІ розглядається як сукупність економічних даних, які можут бути оброблені за допомогою ЕОМ чи інших технічних засобів (ТЗ). З огляду на це словосполучення “обробка інформації” і “обробка даних” вживають як синоніми.

О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник стверджують, що інформація – це сукупність повідомлень, які відображають конкретний бік явища, події, виробничо-господарської діяльності. Вона може надходити за централізованою, децентралізованою та змішаною схемами.

Російські вчені В.В. Годин, І.К. Коренєєв вважають, що інфор­мація – відомості про навколишнє середовище (об’єкти, явища, про­цеси тощо), які зменшують існуючий відносно нього ступінь невиз­на­ченості, неповноту знань, що відчужені від їх створювача і які стають повідомленнями (вони виражаються на певній мові і у вигляді знаків, зокрема і записані на матеріальному носії), що від­творюються шляхом передавання людьми усним, письмовим або іншим способом (за допомо­гою умовних сигналів, технічних засобів тощо).

З цього визначення можна сказати, що:

• інформація – це не будь-які відомості, вона несе у собі щось нове, що зменшує наявну невизначеність;

• інформація існує поза її створювачем, це відчужене від її створювача знання, знання, яке відображає дійсність у мисленні людини;

• інформація стала повідомленням, тому що вона виражена певною мовою і у вигляді знаків;

• повідомлення може бути записано на матеріальному носії (тобто воно є формою передачі інформації);

• повідомлення доступне для відтворювання без участі автора, воно передається у каналі суспільної комунікації.

Економічна інформація – сукупність відомостей, які відобра­жають соціально-економічні процеси і слугують для управління цими процесами і колективами людей у виробничій і невиробничій сферах.

Відсутність інформації викликає інформаційну потребу – розу­міння різниці між індивідуальним знанням про предмет і знання, які накопичені суспільством.

На думку Р. Емерсона, фахівця в галузі інформаційних систем (США), інформація – це накопичені думки та досвід безлічі людей. Або, інформація – обмін відомостями між людьми, людиною та автоматом, автоматом і автоматом; інформація – відомості про будь-що, які є об’єктом збирання, зберігання, переробки.

Або інформація – це ті дані, які допомагають прийняти управ­лінське рішення.

Згідно з В.М. Гужва, А.Г. Постєвим інформація – це сукуп­ність відомостей про навколишній світ (об’єкти, явища, події, проце­си тощо), які зменшують міру існуючої невизначеності, неповноти знань, відчужені від їх творця і що стали повідомленнями (вираже­ними на певній мові у вигляді знаків, зокрема й записаними на матеріальному носії), які можна відтворювати шляхом передавання людьми усним, письмовим або іншим способом (за допомогою умовних сигналів, технічних та обчислювальних засобів тощо).

У цьому визначенні, побудованому на низці визначень, для нас важливо таке:

• інформація – це не будь-які відомості, вона несе в собі щось нове, що зменшує існуючу невизначеність;

• інформація існує поза її творцем, це відчуження від її творця знання; знання – це відображення дійсності в мис­ленні людини:

• інформація стала повідомленням, оскільки вона виражена певною мовою у вигляді знаків;

• повідомлення може бути записане на матеріальному носії (повідомлення є формою передавання інформації);

• повідомлення доступне для відтворення без участі автора;

• інформація передається в канали суспільної комунікації.

А.М. Береза стверджує, що економічна інформація – це інфор­мація про процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ.

М.Г. Твердохліб наводить таку ознаку інформації. Інформація – це інформування, повідомлення, про будь-який факт, явище тощо, роз’яснення чого-небудь. А взагалі інформація – це сукупність різноманітних знань, сигналів, відомостей про фактичні та інші процеси і явища, що їх певна система сприймає (збирає, зберігає, обробляє) від навколишнього середовища (вхідна інформація) видає в навколишнє середовище – систему (вихідна інформація) або збе­рігає її в собі (внутрішня інформація) і використовує для визначених цілей.

Авторський колектив під керівництвом проф. В.С. Поно­маренка дає таке тлумачення інформації. Інформація – сукупність відомостей (даних), які сприймають з навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всередині певної системи.

Економічна інформація – один з наймасовіших різновидів інформації, що відображає процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг.

Російська вчена Г.М. Устинова стверджує, що інформація – це найважливіший життєвий ресурс, котрий практично розуміють як необхідні і корисні дані, що подані у зручному вигляді відповідно до вимог користувача.

В.С. Сухарський дає таке тлумачення інформації. Інформація – це те повідомлення, що зменшує невизначеність у тій галузі, до якої воно відноситься.

Л.Г.Мельник даєтаке визначення інформації. Інформація – це природна реальність, що містить характерні ознаки предметів і природних явищ, що проявляються у просторі і часі.

Нині під інформацією розуміють сукупність корисних відо­мостей, які є об’єктом збирання, реєстрації, зберігання, передавання й перетворення. Інформація є одним із ресурсів, який може накопи­чуватися, реалізуватися, оновлюватися, є придатним для колектив­ного використання та (на відміну від інших ресурсів) у процесі споживання не втрачає своїх якостей.

Він виділяє такі функції інформації:

1. Першоджерело формування і структурування матеріального світу.

2. Засіб регулювання у просторі і часі речовинно-енергетично-інформаційних систем.

3. Програма саморозвитку матерії (засіб упорядкування ма­теріаль­них систем у часі).

4. Інформаційні сутності, що утворюють автономні системи самоуправління і самопродукування (біологічних організмів), а також їх спільноти (біоценози, екосистеми).

5. Інформаційні сутності, що становлять особистий початок людини, а також формують суспільні об’єднання.

6. Первинний ресурс інтелектуальної діяльності біологічних організмів і людини.

7. Продукт інформаційної діяльності найвищих біологічних організмів і людини.

8. Комунікаційний засіб та інструмент інтеграції і дезінтег­рації об’єктів існуючого світу.

9. Засіб мотиваційної (енергетичної) дії.

10. Формування організаційного потенціалу впорядкування суспільних структур.

Інформація – це головний елемент будь-якої із функцій управ­ління. Володіння повною, достовірною, актуальною та оперативною інформацією забезпечує ринкові переваги, знижує фінансовий ризик, ефективно підтримує прийняття рішень.

Нині інформацію розглядають у неподільній єдності з комп’ю­терними системами, які забезпечують її збирання, реєстрацію, зберігання, передавання й перетворення. За допомогою комп’ютерів усю інформацію можна швидко одержати, “відсортувати” у заздале­гідь визначеному порядку, що позбавляє необхідності переглядати стоси паперів у пошуках потрібних відомостей. Комп’ютери не створюють інформацію із нічого, але вони здатні надзвичайно швид­ко сприймати, сортувати, аналізувати та інтерпретувати її за допомогою програмних засобів, розроблених людиною.

Інформація – це знання, необхідні для підготовки цілеспря­мованих дій, важливий елемент для прийняття рішень.

У тлумачному словнику з основ інформаційної діяльності наведено таке визначення: інформація – це відомості про факти, події, явища, процеси, які розглядаються в аспекті їх передавання у просторі та часі, незалежно від фізичної форми їх надання, вико­ристовування з метою збереження або отримання знання, прийняття рішення, забезпечення функціонування суспільства. Інформація є основою для прийняття будь-якого управлінського, комерційного, науково-технічного рішення.

Економічна інформація – це сукупність відомостей про со­ціально-економічні процеси, необхідних для управління цими проце­сами і колективами людей у виробничій і невиробничій сферах.

Згідно з Великою радянською енциклопедією інформація (від лат. іnformatіo – роз’яснення, виклад) – відомості, що передаються одними людьми іншим людям усним, письмовим або яким-небудь іншим способом, а також сам процес передавання або отримання цих відомостей.

Дамо визначення інформації.

Інформація – відомості про навколишній світ (об’єкти, яви­ща, події, процеси тощо), що зменшують наявний ступінь невиз­наченості, відчужені від їх творця і такі, що стали повідомленнями, які можна відтворювати шляхом передавання людьми усним, письмовим або іншим способом.

У цьому визначенні важливо виділити таке:

• інформація – це не будь-які відомості, а щось нове, що зменшує наявну невизначеність;

• інформація існує окремо від її творця;

• інформація є повідомленням, оскільки вона виражена певною мовою у вигляді знаків;

• повідомлення може бути збережено у вигляді запису на матеріальному носії інформації.

Коли ведуть мову про інформацію, то мають на увазі її властивості, а саме:

1) інформація достовірна, якщо вона не спотворює істинного стану справ;

2) інформація повна, якщо її достатньо для розуміння і прийняття рішень;

3) інформація ясна і зрозуміла, якщо вона виражена мовою, якою спілкуються ті, кому вона призначена;

4) цінність, якість інформації – міра розширення, розвитку тезаурусу (систематизованого словника понять із вказанням смисло­вих зв’язків між ними, тобто сукупності відомостей, які має у своєму розпорядженні користувач або система) стороною, що приймає, під час приймання та інтерпретації повідомлення, міра зни­ження стану невизначеності економічного суб’єкта, міра просування до мети;

5) адекватність інформації – це ступінь відповідності тракту­вання інформації одержувачем тому змісту, який вклав в неї творець інформації;

6) інформація має постійну тенденцію до збільшення обсягів даних;

7) інформація відображає різноманітну діяльність підприємств й організацій через систему натуральних, вартісних та інших число­вих показників;

8) інформація характеризується великою масовістю й об’єм­ністю, що потребує багаторазового групування, арифметичної та логічної обробки;

9) інформація потребує зберігання та нагромадження;

10) інформація характеризується циклічністю виникнення й обробки у встановлених часових мажах, а також значною кількістю стабільних елементів, що потребує створення програмного продукту та баз даних;

11) інформація має складну і різнобічну структуру;

12) різноманітність джерел і споживачів;

13) інформація своєчасна (оперативність інформації), якщо вона не втратила актуальності і містить відомості, необхідні у певний момент для розуміння і прийняття рішень.

Отже, з вищенаведеного можна класифікувати інформацію за такими ознаками (табл. 6.1).

Таблиця 6.1