 Контрольні запитання

1. Значення Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденської конвенції 1980 р.).

2. Зобов’язання продавця, перераховані у Віденській конвенції (ст. 30), зокрема:

• з постачання товару і передавання документів (ст. 31–34);

• відповідно товару, що поставляється, умовам договору, огляду товару покупцем і визначення його невідповідності умовам постачання (ст. 35–40);

• відносно прав і домагань третіх осіб на товар, що поставляється (ст. 35–44).

3. Права покупця і засоби його правового захисту у разі порушення договору продавцем (ст. 45–52).

4. Зобов’язання покупця (ст. 53), зокрема відносно оплати ціни (ст. 54–59) і ухвалення постачання (ст. 60).

5. Права продавця і засоби його правового захисту у разі пору­шення договору покупцем (ст. 61–65).

6. Умови про перехід ризику з продавця на покупця (ст. 66–70).

7. Умови про порушення і розірвання договору (ст. 71–73; 81–84).

8. Умови про відшкодування збитків за порушення однією із сторін умов договору (ст. 74–78).

9. Як правове значення Віденської конвенції?

10. Яка сфера застосування Віденської конвенції? У яких випадках вона не застосовується до міжнародних торгових операцій?

11. Які форми укладення контракту передбачає Віденська конвенція?

12. Основні способи ведення попередніх переговорів.

13. Способи укладення контрактів купівлі-продажу.

14. Форма контракту купівлі-продажу.

15. Типові контракти, їхні види і значення на світовому ринку. Ор­гані­зації, які розробляють типові контракти. Зміст загальних умов купівлі-продажу.

16. Торгові звичаї і їхнє значення в міжнародній торгівлі.

17. Види і особливості контрактів міжнародної купівлі-продажу.

 ЗАВДАННЯ

1. Розкрийте основну суть змісту Віденської конвенції.

2. Визначте на основі моделі міжнародної торгової операції послідовність дій експортера.

3. Процедура підготовки експортної операції:

• способи встановлення контактів з потенційними покупцями;

• види оферт, їх зміст, порядок акцепту;

• запит, його мета і зміст;

• документи з підготовки експортної операції.

4. Процедура підготовки імпортної операції:

• способи встановлення контактів з потенційним продавцем-експортером;

• зміст і порядок розміщення замовлення;

• зміст і аналіз конкурентного листа;

• зміст тендерної документації.

Розділ 4

Зміст міжнародних контрактів купівлі-продажу

Договір міжнародної купівлі-продажі товарів, як правило, дос­татньо об’ємний документ, який містить: умови про предмет догово­ру, його об’єкт, ціну товару, терміни його доставки, способи упаку­вання то­ва­ру, умови оплати, порядок приймання товару за якістю і кількістю, гарантії якості доставленого товару, базові умови достав­ки, права і обов’яз­ки сторін, санкції за невиконання або неналежне виконання обов’яз­ків за договором, умови звільнення від відпо­ві­даль­ності, поря­док вирішення непорозумінь, мову договору, засто­соване право, поря­док набрання договором чинності, правові наслідки розривання договору тощо.

Для укладання міжнародного договору купівлі-продажу това­рів необхідна згода сторін з усіх притаманних цьому виду контракту умов.

Договір вважають підписаним, якщо між сторонами, в необ­хід­ній в таких випадках формі, досягнуто домовленості щодо всіх головних умов договору.

Головними (condіtіon) умовами контракту – це умови, без яких він не має юридичної сили.

Головними є, по-перше, умови про предмет договору; по-друге, умови, які названі в законі або правових актах як головні і необхідні для цього виду; по-третє, всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута домовленість.

Назва сторін в договорі, країни їх належності повинні бути повними і точними, без скорочення. Недопустимо використовувати різного роду скорочення і абревіатури, якщо це тільки не загально­визнані назви. При ідентифікації сторін, що домовляються, точно вказувати фірмові назви, під якими партнери зареєстровані в торго­вому (державному) реєстрі країни належності – їхнє правове стано­ви­ще (організаційно-правова форма), зокрема номер і тип ліцензії на конкретний вид діяльності, юридичну і фактичну адресу. Контракт може бути пронумерований.

У початковій частині контракту можуть бути вказані особи, уповноважені підписати його. Звичайно контракт підписує керівник організації (фірми), який діє від його імені без довіреності. Контракт може бути підписаний іншою посадовою особою організації (фірми), що володіє спеціальними повноваженнями. Якщо контракт підписує інший представник юридичної особи, що укладає договір, необхідна наявність завіреної нотаріусом довіреності, що затверджує повнова­ження на підписання контракту.

За загальним правилом контракт, підписаний особою, яка не має повноважень на його підписання, не набуває юридичної сили. Якщо такий контракт в комерційній практиці починає виконуватися, він може бути визнаним дійсним судом або арбітражним судом, оскільки фактичне виконання контракту свідчить про те, що керівник в результаті схвалив цей договір і взяв на себе передбачені контрактом обов’язки на указаних в ньому умовах.

Структура і зміст контракту можуть бути різними залежно від характеру товару і умов погодження. Наприклад, при купівлі-про­дажу партії електронного обладнання особливе значення має наяв­ність відповідної технічної документації, необхідні для транспорту­вання товару упаковка і маркування. При купівлі продажі матеріалів (ліс, руда, вугілля) немає необхідності висувати вимоги до упаковки. Звичайно умови контракту розміщують у міру їхньої важливості для договору чи у послідовності дій сторін з виконання договору.