- •Поняття і властивості конституції
- •Структура конституцій.
- •Класифікація конституцій
- •Порядок прийняття та зміни конституцій
- •Дія конституції.
- •Зміна конституцій.
- •Види конституцій
- •Конституційний контроль (нагляд) Поняття конституційного контролю і нагляду.
- •Органи конституційного контролю.
- •Конституційно-правовий статус особи Поняття громадянства, способи набуття і втрати громадянства
- •2. Способи набуття громадянства
- •4. Правовий режим іноземців
- •2. Способи набуття громадянства
- •Підстави припинення громадянства України
- •Проблема подвійного громадянства в україні: аналіз ситуації, зарубіжний досвід, шляхи вирішення, законодавчі пропозиції Анотація
- •Проблема подвійного громадянства в україні: аналіз ситуації, зарубіжний досвід, шляхи вирішення, законодавчі пропозиції
- •Загальна характеристика інституту прав і свобод громадян Поняття та джерела прав людини.
- •Класифікація прав, свобод і обов'язків громадян
- •Особисті права і свободи.
- •Іноземці, апатриди та біпатриди
- •Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина Поняття, правова природа та класифікація конституційних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- •Конституційні гарантії захисту та практичного здійснення прав і свобод людини і громадянина
- •Тема 11 особисті (громадянські) права та свободи громадян
- •§ 45. Принцип презумпції невинуватості та право громадян на судовий захист
- •§ 46. Недоторканність житла.
- •Громадянські та політичні права[ред. • ред. Код]
- •Види[ред. • ред. Код] Окрему групу громадянських прав становлять фізичні права[ред. • ред. Код]
- •Закріплення у міжнародному праві[ред. • ред. Код]
- •Закріплення у Конституції України[ред. • ред. Код]
- •Право людини на життя[ред. • ред. Код]
- •Право на повагу людської гідності[ред. • ред. Код]
- •Право на свободу[ред. • ред. Код]
- •Особиста недоторканність[ред. • ред. Код]
- •Недоторканність житла[ред. • ред. Код]
- •Право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання[ред. • ред. Код]
- •Право на свободу думки і совісті[ред. • ред. Код]
- •Свобода світогляду і віросповідання[ред. • ред. Код]
- •Таємниця листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції[ред. • ред. Код]
- •Невтручання в особисте і сімейне життя[ред. • ред. Код]
- •Право на охорону здоров'я та медичну допомогу[ред. • ред. Код]
- •Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля[ред. • ред. Код]
- •Право на достатній життєвий рівень[ред. • ред. Код] Економічні, соціальні та культурні права[ред. • ред. Код]
- •Економічні права громадян[ред. • ред. Код]
- •Право на підприємницьку діяльність.[ред. • ред. Код]
- •Право на працю[ред. • ред. Код]
- •Право на відпочинок.[ред. • ред. Код]
- •Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні)[ред. • ред. Код]
- •Відпустки.[ред. • ред. Код]
- •Соціальні права громадян[ред. • ред. Код]
- •Право на соціальне забезпечення[ред. • ред. Код]
- •Право на житло[ред. • ред. Код]
- •Право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло[ред. • ред. Код]
- •Право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування[ред. • ред. Код]
- •Культурні права громадян[ред. • ред. Код]
- •Право на освіту.[ред. • ред. Код]
- •Право на свободу культурної, наукової та творчої діяльності.[ред. • ред. Код]
- •8. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні
- •Гарантії здійснення прав і свобод громадян, роль омбудсманів у захисті прав людини
- •Види конституційних гарантій прав і свобод.
- •Конституційні обов’язки людини і громадянина
- •Форми безпосередньої демократії в україні
- •Референдуми та інші форми безпосередньої демократії
- •Виборче право та види виборчих систем
- •Поняття та принципи виборчого права
- •Поняття, принципи і стадії, суб’єкти виборчого процесу
- •Поняття та види виборчих систем
- •Мажоритарна і пропорційна виборчі системи: переваги та недоліки
- •Змішана виборча система[ред. • ред. Код]
- •Поняття виборчого права.
- •Основні принципи виборчого права.
- •Поняття і види референдумів
- •Абсентеїзм і його причини
- •Виборча система України
- •Форма держави оняття та структура форми держави
- •Поняття, ознаки, передумови виникнення та соціальна сутність держави
- •Політичні режими
- •§ 3. Види форм державного (політичного) режиму
- •Президентська республіка[ред. • ред. Код]
- •Загальні ознаки[ред. • ред. Код]
- •Поділ влади[ред. • ред. Код]
- •Президент[ред. • ред. Код]
- •Парламент[ред. • ред. Код]
- •Прем'єр-міністр[ред. • ред. Код]
- •Переваги та недоліки[ред. • ред. Код]
- •Характеристика парламентської республіки.[ред. • ред. Код]
- •Політичний стиль[ред. • ред. Код]
- •Переваги та недоліки[ред. • ред. Код]
- •Поширеність у світі.[ред. • ред. Код]
- •Україна[ред. • ред. Код]
- •2.1 Абсолютна монархія
- •Поняття, форма і принципи державного устрою України.
- •За формою державного устрою держави поділяються на дві групи - унітарні (прості) і федеративні (складні). Унітарною вважається держава, яка не має у своїй внутрішній структурі інших держав
- •Основні види державного устрою, їх ознаки
- •Автономія в складі унітарної держави
- •Імперія як специфічна форма державного устрою
- •Теория государства и права вики
- •Конфедерация: понятие, признаки, политико-правовая природа
- •Признаки конфедерации:Править
- •Структура і порядок роботи парламентів
- •Класифікація парламентів
- •Організація роботи Верховної Ради України.
- •Бікамералізм[ред. • ред. Код]
- •Історія формування бікамералізму[ред. • ред. Код]
- •Критика ідеї бікамералізму[ред. • ред. Код]
- •Стадії законодавчого процесу[ред. • ред. Код] Передпроектна стадія[ред. • ред. Код]
- •Проектна стадія[ред. • ред. Код]
- •Стадія ухвалення законопроекту[ред. • ред. Код]
- •Засвідчувальна стадія[ред. • ред. Код]
- •Інформаційна стадія[ред. • ред. Код]
- •Набуття чинності[ред. • ред. Код]
- •Порядок формування парламенту і строк його повноважень
- •Парламентський контроль
- •Конституційно-правовий статус члена парламенту
- •Класифікація парламентів
- •Політична фракція
- •Утворення та її склад
- •Функції
- •Роль в політиці
- •Примітки глава держави в зарубіжних країнах Місце глави держави в системі центральних органів влади
- •Юридичні форми глави держави
- •Поняття, система і компетенція виконавчих органів державної влади
- •Порядок заміщення поста глави держави в монархіях і республіках
- •5. Підстави дострокового припинення повноважень Президента України
- •Компетенція урядів
- •Місцеве самоврядування
- •§ 80. Місцеві органи виконавчої влади
- •§ 1. Природа і поняття судової влади
- •Поняття конституційно-правової відповідальності
- •2. Види конституційно-правової відповідальності
- •Основні інституції єс та їх роль у формуванні єдиної фінансової політики
- •Історія судоустрою України[ред. • ред. Код]
- •Судді[ред. • ред. Код]
- •Конституційний суд[ред. • ред. Код]
- •Суди загальної юрисдикції[ред. • ред. Код] Верховний суд[ред. • ред. Код]
- •Вищі спеціалізовані суди[ред. • ред. Код]
- •Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ[ред. • ред. Код]
- •Вищий господарський суд[ред. • ред. Код]
- •Вищий адміністративний суд[ред. • ред. Код]
- •Апеляційні суди[ред. • ред. Код]
- •Загальні апеляційні суди[ред. • ред. Код] Здійснення правосуддя в Україні; поняття, основні завдання та ознаки
- •Правовий статус суддів
- •Історія[ред. • ред. Код]
- •Порядок формування[ред. • ред. Код]
- •Суддя Конституційного суду[ред. • ред. Код]
- •Призначення Президентом України[ред. • ред. Код]
- •Призначення Верховною Радою України[ред. • ред. Код]
- •Призначення з'їздом суддів України[ред. • ред. Код]
- •Початок повноважень судді[ред. • ред. Код]
- •Правові засади роботи[ред. • ред. Код]
- •Повноваження та діяльність суддів[ред. • ред. Код]
- •Форма роботи[ред. • ред. Код]
- •Структура[ред. • ред. Код]
- •Голова Конституційного Суду України[ред. • ред. Код]
- •Компетенція Верховної Ради України
- •Правова основа місцевого самоврядування[ред. • ред. Код]
- •Принципи[ред. • ред. Код]
- •Система місцевого самоврядування[ред. • ред. Код]
- •Повноваження[ред. • ред. Код]
Дія конституції.
Конституція набирає чинності з моменту, що зазначений у її заключних положеннях або, рідше, у супровідному особливому законі. Перехідні положення конституції можуть передбачати, що окремі її норми починають застосовуватися пізніше – зазвичай після настання якої-небудь події (виборів та ін.).
Як правило, конституція набирає чинності на всій території держави. У випадку наступного приєднання до цієї держави яких-небудь нових частин із цього або іншого установленого особливим актом моменту конституція починає діяти й на їхніх територіях.
Зміна конституцій.
За способом зміни, внесенням поправок і доповнень конституції зарубіжних країн також поділяються на дві групи. Жорсткі конституції змінюються і доповнюються в особливому порядку, більш складному, ніж той, який прийнятий для звичайної законодавчої процедури. Якщо парламентські закони приймаються простою (50 % кворуму + 1) більшістю голосів, то для прийняття поправок і доповнень до конституції в самому основному законі встановлюється особлива процедура. За загальним правилом конституція змінюється в тому самому порядку, в якому була прийнята. Гнучкі конституції змінюються та доповнюються в тому самому порядку, що і звичайні парламентські закони. Ніяких особливих процедур для цього випадку не передбачено, оскільки немає самого писаного тексту основного закону. До цього типу належать конституції Великобританії та Нової Зеландії.
Види конституцій
Велика кількість існуючих у світі країн передбачає й існування великої кількості конституцій, які умовно можна класифікувати за відповідними критеріями на наступні види:
1) залежно від способу (форми) вираження конституції поділяються на: кодифіковані та некодифіковані.
Кодифіковані конституції - це, як правило, єдиний акт, що має всі ознаки основного закону та містить нормативний матеріал у систематизованій формі. Переважна більшість конституцій приймаються у вигляді кодифікованого акта. Наприклад, у ч. 1 ст. 6 Конституції Литовської Республіки 1992р зазначено, що "Конституція є цілісним актом...".
Некодифіковані конституції - це сукупність кількох нормативних актів, що регулюють головні питання конституційного характеру і мають всі ознаки основного закону, але містять нормативний матеріал у несистематизованій формі. Прикладом цього може слугувати Конституція Держави Ізраїль, яка складається з 11 основних законів про:
- Кнесет (парламент) 1958 р.;
- територію Ізраїля 1960 р.;
- Президента Держави 1964 р.;
- економіку держави 1975 р.;
- ізраїльські збройні сили 1976 р.;
- столицю Ізраїлю 1980 р.;
- судоустрій 1984 р.;
- контрольні органи 1988 р.;
- права людини 1991 р.;
- свободу вибору професії 1992 р.;
- Уряд 1992 р.
Також не мають конституції як єдиного кодифікованого акту Австралія, Великобританія, Сан-Марино, Лаос, Швеція;
2) за способом внесення змін, поправок і доповнень конституції поділяються на жорсткі та гнучкі.
Жорсткі конституції - це ті, текст яких важко змінити. Для цього в самому основному законі встановлюється особлива процедура. Існують і такі конституції, які практично неможливо змінити. Наприклад, у Конституцію Японії 1946 р. та Конституцію Королівства Данія 1953 р. з моменту їх прийняття не було внесено жодної поправки, а в Конституції Ірландії, США, Франції - внесена невелика кількість поправок. Наприклад, у Конституцію США 1787 р. за всі роки її існування було внесено понад 10 тисяч проектів поправок, проте прийнято всього 27 поправок. Причому перші 10 поправок були прийняті в 1789-1791 роках.
До жорстких конституцій належать всі кодифіковані конституції. Наприклад, за більшістю ознак Конституцію України 1996 р. можна визнати досить жорсткою. Така характеристика насамперед пов'язана з тим, що відповідно до ст. 159 зазначеної Конституції "законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 цієї Конституції". Згідно Рішенню Конституційного Суду України у справі щодо внесення змін до Конституції України від 9 червня 1998 р. ці висновки "є обов'язковими до виконання". Тим самим єдиний орган конституційної юрисдикції виступає в конституційній нормотворчості в ролі своєрідного "співавтора". Такого повноваження не мають конституційні суди інших держав, за винятком - Конституційного Суду Киргизстану.
Ступінь жорсткості конкретних конституцій забезпечується по-різному:
- виключно за рішенням парламенту, прийнятим на підставі голосування кваліфікованої більшістю у 2/3 голосів від конституційного складу парламенту. Іноді кваліфікована більшість може бути 3/5, 3/4 або 4/5 складу парламенту (Грузія, Китай, Кіпр, Ліхтенштейн, Македонія, Мальта, Монако, Португалія, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Чорногорія, Чехія);
- повторним голосуванням (Білорусь, Гаїті, Греція, Естонія, Литва, Норвегія, Фінляндія, Швеція). Наприклад, у п. 3 ст. 110 Конституції Греції 1975 р. зазначено, що "після прийняття Парламентом рішення про перегляд Конституції, Парламент наступного скликання на своєму першому засідання приймає рішення щодо змісту переглядує-мих положень абсолютною більшістю голосів загальної кількості його депутатів";
- прийняттям змін до конституції новообраним парламентом у зв'язку з тим, що повноваження парламенту, який фактично прийняв рішення про необхідність внесення змін до конституції, достроково припиняється (Бельгія, Ісландія, Люксембург, Нідерланди);
- після схвалення парламентом змін до конституції, з наступним затвердженням їх на загальнонаціональному референдумі (Австрія, Албанія, Андорра, Ірландія, Іспанія, Італія, Латвія, Молдова, Польща, Румунія, Сербія, Словенія, Таджикистан, Туреччина, Україна, Франція, Швейцарія, Японія). Наприклад, у ст . 98 Конституції Таджикистану 1994 р. зазначено, що "зміни і доповнення до Конституції вносяться шляхом проведення всенародного референдуму";
- у деяких федеративних державах після схвалення парламентом змін до конституції затвердження їх законодавчими органами суб'єктів федерації (Німеччина, США).
Ступінь жорсткості конституції, з одного боку, не впливає на її юридичну силу, а лише визначає юридичні можливості її зміни. З іншого боку, жорсткість конституції не є нездоланною перешкодою для її скасування.
Гнучкі конституції - це ті, в текст яких легко внести зміни. Тобто, ніяких особливих процедур для цього випадку не передбачено і конституція змінюється чи доповнюється в тому самому порядку, що і звичайні закони. У такий спосіб змінюються та доповнюються насамперед некодифіковані конституції Великобританії, Ізраїлю, Сан-Марино, Лаосу, Швеції. Деякі парламенти, враховуючи такий стан, часто пристосовують свої конституції до ситуацій, які складаються в країні на той чи інший час. Наприклад, у Конституції Республіки Індія 1949 р. за час її існування змінено сотні її положень;
3) існують конституції юридичні (формальні) та фактичні (матеріальні).
Юридична конституція - це основний закон держави, який пропонує те, що повинно бути. Однак під час застосування її приписів на практиці може скластися дещо інший порядок здійснення державної влади, ніж запропонований юридичною конституцією. Цей реальний порядок здійснення державної влади називаєтьсяфактичною конституцією. Зазначені конституції можуть як збігатися, так і відрізнятися одна від одної. Наприклад, у Німеччині під час фашистського правління в 1933-1945 рр. продовжувала діяти Веймарська конституція 1919 р., проте більшість її положень повсякденно порушувалися, і вона фактично перетворилася на фіктивний документ.
В юридичній літературі вирізняють і інші види конституцій:
- за формою політико-територіального устрою країни конституції поділяються на унітарні та федеративні. У федеративних державах, крім федеральної (національної) існують також конституції суб'єктів федерації (штатів - у Бразилії, Мексиці, США, земель - у Німеччині, автономних республік - у Росії, кантонів - у Швейцарії). З урахуванням суб'єктів федерацій в світі діє понад 300 конституцій;
- за способом прийняття конституції поділяються на октроїрува-ні (прийняті під тиском демократичних сил одноособово монархом і даровані народу), народні (прийняті установчими зборами, парламентом або народом на референдумі) та договірні;
- за терміном дії у часі конституції поділяються на постійні та тимчасові. Постійність конституції означає, що в ній не встановлено хронологічних меж її дії. У більшості держав світу діють постійні конституції. Тимчасові конституції приймаються на встановлений строк або до настання певної події, що визначається історичними умовами та процесами, які відбуваються в окремих країнах. Тимчасовими конституціями були, наприклад, конституційна декларація Єменської Арабської Республіки 1974 р., конституції Об'єднаних Арабських Єміратів 1971 р., Судану 1985 р., Таїланду 1992 р., Південно-Африканської Республіки 1994 р. У 1949 р., як тимчасовий був прийнятий і Оснований Закон ФРН. У 1991 р. після об'єднання ФРН з НДР, була створена спільна комісія Бундестагу та Бундесрату щодо підготовки нової, постійної конституції об'єднаної Німеччини. Пропрацював декілька років, комісія дійшла висновку, що Основний Закон ФРН 1949 р. забезпечує стабільність в країні, повністю відповідає сьогоденню і тому немає потреби підготовки нової конституції;
- за формою державного режиму конституції поділяються на демократичні (які закріплюють принципи демократичної, правової, соціальної держави, демократичні вибори, права і свободи людини), авторитарні (які містять недемократичні положення, обмежують права і свободи людини, посилюють виконавчу владу) татоталітарні (які закріплюють диктатуру певних сил);
- за формою правління залежно від порядку формування органів влади та обрання глави держави конституції поділяються на республіканські та монархічні.
Згідно наведеної класифікації Конституцію України 1996 р. можна охарактеризувати як кодифіковану, жорстку, унітарну, народну, постійну, демократичну, республіканську.