- •Поняття і властивості конституції
- •Структура конституцій.
- •Класифікація конституцій
- •Порядок прийняття та зміни конституцій
- •Дія конституції.
- •Зміна конституцій.
- •Види конституцій
- •Конституційний контроль (нагляд) Поняття конституційного контролю і нагляду.
- •Органи конституційного контролю.
- •Конституційно-правовий статус особи Поняття громадянства, способи набуття і втрати громадянства
- •2. Способи набуття громадянства
- •4. Правовий режим іноземців
- •2. Способи набуття громадянства
- •Підстави припинення громадянства України
- •Проблема подвійного громадянства в україні: аналіз ситуації, зарубіжний досвід, шляхи вирішення, законодавчі пропозиції Анотація
- •Проблема подвійного громадянства в україні: аналіз ситуації, зарубіжний досвід, шляхи вирішення, законодавчі пропозиції
- •Загальна характеристика інституту прав і свобод громадян Поняття та джерела прав людини.
- •Класифікація прав, свобод і обов'язків громадян
- •Особисті права і свободи.
- •Іноземці, апатриди та біпатриди
- •Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина Поняття, правова природа та класифікація конституційних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- •Конституційні гарантії захисту та практичного здійснення прав і свобод людини і громадянина
- •Тема 11 особисті (громадянські) права та свободи громадян
- •§ 45. Принцип презумпції невинуватості та право громадян на судовий захист
- •§ 46. Недоторканність житла.
- •Громадянські та політичні права[ред. • ред. Код]
- •Види[ред. • ред. Код] Окрему групу громадянських прав становлять фізичні права[ред. • ред. Код]
- •Закріплення у міжнародному праві[ред. • ред. Код]
- •Закріплення у Конституції України[ред. • ред. Код]
- •Право людини на життя[ред. • ред. Код]
- •Право на повагу людської гідності[ред. • ред. Код]
- •Право на свободу[ред. • ред. Код]
- •Особиста недоторканність[ред. • ред. Код]
- •Недоторканність житла[ред. • ред. Код]
- •Право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання[ред. • ред. Код]
- •Право на свободу думки і совісті[ред. • ред. Код]
- •Свобода світогляду і віросповідання[ред. • ред. Код]
- •Таємниця листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції[ред. • ред. Код]
- •Невтручання в особисте і сімейне життя[ред. • ред. Код]
- •Право на охорону здоров'я та медичну допомогу[ред. • ред. Код]
- •Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля[ред. • ред. Код]
- •Право на достатній життєвий рівень[ред. • ред. Код] Економічні, соціальні та культурні права[ред. • ред. Код]
- •Економічні права громадян[ред. • ред. Код]
- •Право на підприємницьку діяльність.[ред. • ред. Код]
- •Право на працю[ред. • ред. Код]
- •Право на відпочинок.[ред. • ред. Код]
- •Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні)[ред. • ред. Код]
- •Відпустки.[ред. • ред. Код]
- •Соціальні права громадян[ред. • ред. Код]
- •Право на соціальне забезпечення[ред. • ред. Код]
- •Право на житло[ред. • ред. Код]
- •Право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло[ред. • ред. Код]
- •Право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування[ред. • ред. Код]
- •Культурні права громадян[ред. • ред. Код]
- •Право на освіту.[ред. • ред. Код]
- •Право на свободу культурної, наукової та творчої діяльності.[ред. • ред. Код]
- •8. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні
- •Гарантії здійснення прав і свобод громадян, роль омбудсманів у захисті прав людини
- •Види конституційних гарантій прав і свобод.
- •Конституційні обов’язки людини і громадянина
- •Форми безпосередньої демократії в україні
- •Референдуми та інші форми безпосередньої демократії
- •Виборче право та види виборчих систем
- •Поняття та принципи виборчого права
- •Поняття, принципи і стадії, суб’єкти виборчого процесу
- •Поняття та види виборчих систем
- •Мажоритарна і пропорційна виборчі системи: переваги та недоліки
- •Змішана виборча система[ред. • ред. Код]
- •Поняття виборчого права.
- •Основні принципи виборчого права.
- •Поняття і види референдумів
- •Абсентеїзм і його причини
- •Виборча система України
- •Форма держави оняття та структура форми держави
- •Поняття, ознаки, передумови виникнення та соціальна сутність держави
- •Політичні режими
- •§ 3. Види форм державного (політичного) режиму
- •Президентська республіка[ред. • ред. Код]
- •Загальні ознаки[ред. • ред. Код]
- •Поділ влади[ред. • ред. Код]
- •Президент[ред. • ред. Код]
- •Парламент[ред. • ред. Код]
- •Прем'єр-міністр[ред. • ред. Код]
- •Переваги та недоліки[ред. • ред. Код]
- •Характеристика парламентської республіки.[ред. • ред. Код]
- •Політичний стиль[ред. • ред. Код]
- •Переваги та недоліки[ред. • ред. Код]
- •Поширеність у світі.[ред. • ред. Код]
- •Україна[ред. • ред. Код]
- •2.1 Абсолютна монархія
- •Поняття, форма і принципи державного устрою України.
- •За формою державного устрою держави поділяються на дві групи - унітарні (прості) і федеративні (складні). Унітарною вважається держава, яка не має у своїй внутрішній структурі інших держав
- •Основні види державного устрою, їх ознаки
- •Автономія в складі унітарної держави
- •Імперія як специфічна форма державного устрою
- •Теория государства и права вики
- •Конфедерация: понятие, признаки, политико-правовая природа
- •Признаки конфедерации:Править
- •Структура і порядок роботи парламентів
- •Класифікація парламентів
- •Організація роботи Верховної Ради України.
- •Бікамералізм[ред. • ред. Код]
- •Історія формування бікамералізму[ред. • ред. Код]
- •Критика ідеї бікамералізму[ред. • ред. Код]
- •Стадії законодавчого процесу[ред. • ред. Код] Передпроектна стадія[ред. • ред. Код]
- •Проектна стадія[ред. • ред. Код]
- •Стадія ухвалення законопроекту[ред. • ред. Код]
- •Засвідчувальна стадія[ред. • ред. Код]
- •Інформаційна стадія[ред. • ред. Код]
- •Набуття чинності[ред. • ред. Код]
- •Порядок формування парламенту і строк його повноважень
- •Парламентський контроль
- •Конституційно-правовий статус члена парламенту
- •Класифікація парламентів
- •Політична фракція
- •Утворення та її склад
- •Функції
- •Роль в політиці
- •Примітки глава держави в зарубіжних країнах Місце глави держави в системі центральних органів влади
- •Юридичні форми глави держави
- •Поняття, система і компетенція виконавчих органів державної влади
- •Порядок заміщення поста глави держави в монархіях і республіках
- •5. Підстави дострокового припинення повноважень Президента України
- •Компетенція урядів
- •Місцеве самоврядування
- •§ 80. Місцеві органи виконавчої влади
- •§ 1. Природа і поняття судової влади
- •Поняття конституційно-правової відповідальності
- •2. Види конституційно-правової відповідальності
- •Основні інституції єс та їх роль у формуванні єдиної фінансової політики
- •Історія судоустрою України[ред. • ред. Код]
- •Судді[ред. • ред. Код]
- •Конституційний суд[ред. • ред. Код]
- •Суди загальної юрисдикції[ред. • ред. Код] Верховний суд[ред. • ред. Код]
- •Вищі спеціалізовані суди[ред. • ред. Код]
- •Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ[ред. • ред. Код]
- •Вищий господарський суд[ред. • ред. Код]
- •Вищий адміністративний суд[ред. • ред. Код]
- •Апеляційні суди[ред. • ред. Код]
- •Загальні апеляційні суди[ред. • ред. Код] Здійснення правосуддя в Україні; поняття, основні завдання та ознаки
- •Правовий статус суддів
- •Історія[ред. • ред. Код]
- •Порядок формування[ред. • ред. Код]
- •Суддя Конституційного суду[ред. • ред. Код]
- •Призначення Президентом України[ред. • ред. Код]
- •Призначення Верховною Радою України[ред. • ред. Код]
- •Призначення з'їздом суддів України[ред. • ред. Код]
- •Початок повноважень судді[ред. • ред. Код]
- •Правові засади роботи[ред. • ред. Код]
- •Повноваження та діяльність суддів[ред. • ред. Код]
- •Форма роботи[ред. • ред. Код]
- •Структура[ред. • ред. Код]
- •Голова Конституційного Суду України[ред. • ред. Код]
- •Компетенція Верховної Ради України
- •Правова основа місцевого самоврядування[ред. • ред. Код]
- •Принципи[ред. • ред. Код]
- •Система місцевого самоврядування[ред. • ред. Код]
- •Повноваження[ред. • ред. Код]
Поняття та види виборчих систем
Поняття "виборча система" вживається у двох аспектах: у широкому розумінні - це впорядковані суспільні відносини, що становлять порядок виборів органів публічної влади;
у вузькому розумінні - це спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб.
Найчастіше це поняття застосовується саме у вузькому розумінні, отже, надалі вживатимемо його у цьому значенні.
Розрізняють такі види виборчих систем.
Мажоритарна виборча система. При застосуванні якої обраними вважаються ті кандидати, які отримали встановлену більшість голосів. Поширена у 83 державах світу, зокрема, у Великій Британії, Канаді, США, Франції. Може застосовуватися в одномандатних та багатомандатних виборчих округах.
Залежно від того, як визначається більшість голосів, необхідних для обрання кандидата, розрізняють:
- мажоритарну систему абсолютної більшості;
- мажоритарну систему відносної більшості;
- мажоритарну систему кваліфікованої більшості.
Мажоритарна система абсолютної більшості потребує для обрання більше половини голосів від усіх зареєстрованих виборців або загальної кількості поданих голосів або поданих дійсних голосів.
За цієї системи встановлюється нижня межа участі виборців у голосуванні. Якщо її не досягнуто, вибори вважаються недійсними.
За мажоритарної системи відносної більшості обраним вважається кандидат, який отримав більшу кількість голосів за інших кандидатів. За цієї системи, як правило, не встановлюється обов'язковий мінімум участі у голосуванні. В Україні застосування цієї системи передбачено на виборах народних депутатів України (половини від складу Верховної Ради України), а також депутатів сільських, селищних рад, половини від кількості депутатів (загального складу) інших місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.
Мажоритарна система кваліфікованої більшості передбачає, що обраним вважається кандидат (список кандидатів), який отримав кваліфіковану кількість голосів, яка перевищує абсолютну більшість (2/3,3/4 тощо).
За пропорційною виборчою системою депутатські мандати розподіляються пропорційно кількості голосів виборців, зібраних партіями у межах виборчого округу. Ця система застосовується у 57 країнах світу, зокрема в Ізраїлі, Іспанії, Італії, Португалії, ФРН (у конституціях більшості країн-членів ЄС передбачено закріплення цієї виборчої системи для парламентських виборів1).
Частиною 3 ст. 1 Закону України "Про вибори народних депутатів України" передбачено, що 225 депутатів обираються за пропорційною системою у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій.
Відповідно до Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" половина від кількості депутатів (загального складу) всіх місцевих рад (крім сільських та селищних) та Верховної Ради Автономної Республіки Крим обирається за виборчими списками кандидатів у депутати від місцевих організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідно Автономної Республіки Крим, області, району, міста, району в місті, тобто за пропорційною виборчою системою.
За впливом виборців на розташування кандидатів у списку для голосування розрізняють такі види пропорційної виборчої системи:
o з жорсткими списками, за яких виборець не може впливати на послідовність розташування кандидатів у виборчому списку політичної партії (застосовується в Україні на всіх видах виборів з використанням пропорційної виборчої системи);
o з преференціями (саме цей різновид пропорційної системи, на думку О. Ф. Фрицького, є найбільш ефективним, оскільки дозволить громадянам обирати не лише партії, а й надавати переваги тим або іншим депутатам)1; з напівжорсткими списками, коли здійснюється голосування за список у цілому і водночас визначаються преференції.
Для пропорційного розподілу мандатів між партіями у світовій практиці використовуються два методи.
Метод виборчої квоти (метра, коефіцієнта), за якого для визначення кількості місць, які отримає кожен список під час розподілу, використовується дільник. Відповідно до ч. 7 ст. 98 Закону України "Про вибори народних депутатів України" таким дільником є число депутатських мандатів, яке дорівнює 225 (тобто загальна кількість депутатських мандатів у загальнодержавному окрузі), а згідно з ч. 2 ст. 77 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" цим дільником є число, що дорівнює кількості депутатських мандатів у цьому виборчому окрузі.
З метою уникнення входження до парламенту дрібних партійних у групувань, що конфліктують між собою, законодавчо встановлюється загороджувальний бар'єр, тобто певний відсоток голосів виборців, які повинен отримати список політичної партії для того, щоб партія була допущена до розподілу депутатських мандатів. Відповідно до ч. З ст. 98 Закону України "Про вибори народних депутатів України" право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків партій, що отримали п'ять і більше відсотків голосів виборців, у відношенні до сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій. Згідно з ч. З ст. 77 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" право на участь у розподілі депутатських мандатів у відповідному багатомандатному виборчому окрузі набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків місцевих організацій партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців, за умови, що кількість цих голосів виборців Дорівнює виборчій квоті або є більшою за виборчу квоту.
Практика встановлення законодавчих обмежень при визначенні результатів голосування за пропорційною системою досить поширена у багатьох країнах світу. Величина бар'єра може варіювати від 0,67% у Нідерландах до 30% для виборчих коаліцій у Греції'. Заслуговує на увагу досвід окремих зарубіжних країн, у яких загороджувальний бар'єр для виборчих коаліцій значно вищий, ніж для певних партій. Наприклад, у Польщі до розподілу мандатів допускаються політичні партії, списки яких отримали не менше 5% по країні, а для виборчих коаліцій цей показник становить 8%. Чим більше учасників входять до виборчої коаліції, тим вищим є бар'єр. Так, у Чехії для певних партій цей бар'єр становить 5%, для коаліцій з двох учасників - 7%, з трьох - 9%, з п'яти - 11%. Щоправда, якщо при такому розподілі мандатів у парламенті будуть представлені тільки дві партії, то бар'єр знижується на один відсоток для кожної із зазначених категорій2.
У цілому ж, сприяючи оптимізації політичної структури суспільства у тривалій перспективі, існування виборчого бар'єра змушує виборця голосувати не за найкращого для нього кандидата чи партію, а за найбільш прийнятного з тих, хто має шанси на перемогу. Очевидно, з огляду на це у деяких країнах законодавчо закріплено заборону на запровадження загороджувального бар'єра. Так, наприклад, це не дозволяється відповідно до ч. 2 ст. 155 Конституції Португалії.
Метод подільників полягає у послідовному поділі числа голосів, отриманих кожним списком кандидатів, на певну серію подільників. Цей метод не застосовується в Україні.
Змішана виборча система. Передбачає поєднання у різних варіаціях мажоритарної та пропорційної систем. За такої системи виборцю надаються два голоси. Змішана виборча система застосовується у процесі пошуку оптимальної для держави виборчої системи'. Відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" вибори депутатів здійснюються за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою. Згідно із Законом України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 10.07.2010 р. із змінами вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад проводяться за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.
У цілому ж як пропорційна, так і мажоритарна виборчі системи мають переваги та недоліки, і питання полягає у тому, наскільки вдало у конкретній державі підібрано той або інший вид виборчої системи, наскільки вдасться, зважаючи на цілу низку різного роду обставин, знівелювати недоліки та скористатися перевагами обраної системи. З огляду на це слушною є позиція Конституційного Суду України, викладена ним у Рішенні від 26.02.1998 р. № 1-рп/982, відповідно до якої проблема вибору виборчої системи, за якою формується склад Верховної Ради України та представницьких органів місцевого самоврядування, є питанням політичної доцільності.