Іноземці, апатриди та біпатриди

 

Іноземці, апатриди та біпатриди. Конституційно-правовий статус іноземних громадян в демократичних державах характеризується насамперед тим, що на них поширюються загальні права людини і переважна більшість прав, свобод і обов'язків громадян країни перебування або проживання. Виняток зазвичай складають виборчі права, а також право заняття деяких посад, право провадження певних видів діяльності, право придбання деяких об'єктів власності, обов'язок проходження військової служби і захисту країни. У Конституції Португалії (ст. 15), наприклад, зазначається, що іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають або проживають у Португалії, користуються тими ж правами і несуть ті ж обов'язки, що і португальські громадяни. Це положення не поширюється на політичні права і заміщення державних посад, крім посад, пов'язаних переважно з виконанням технічної роботи, і права і обов'язки, закріплені в Конституції виключно за португальськими громадянами. Допускається наділення за законом іноземців, проживають на території країни, і за умови взаємності з боку відповідної іноземної держави, виборчої правоздатністю на вибори в органи місцевого самоврядування. Аналогічні положення містяться в конституціях Іспанії (ч. 1 і 2 ст. 13), Болгарії (ч. 2 ст. 26) та ін, а Конституція Швеції (п. 22 Конституційного закону 1974 р. «Форма правління») містить довгий список питань, коли іноземці зрівнюються в правах з шведськими громадянами. В Основному законі Австрії про загальні права громадян (ст. 3) вказується, що для іноземців надходження на службу в публічні установи залежить від придбання австрійського громадянства. Конституція Болгарії (1 ч. ст. 22) обмежує права іноземців і тим, що вони не можуть купувати право власності на землю, крім спадкування за законом. Досить часто конституції містять лише загальне положення про те, що правове становище іноземців регулюється законом у відповідності з міжнародними нормами і договорами (наприклад, ст. 10 Конституції Італії).

Багато конституцією обмежують або забороняють видачу іноземців іншій державі, особливо за політичні злочини. Конституція Італії (ст. 10) встановлює, що не допускається видача іноземців за політичні злочину, а ст. 5 Конституції Греції забороняє видачу іноземця, переслідуваного за свою діяльність в ім'я свободи. У Конституції Нідерландів (ст. 2) вказується, що видача іноземців іншій державі може бути здійснено тільки у відповідності з міжнародним договором.

Апатридами (від грец. apatris, apatridos - не має, позбавлений батьківщини, вітчизни) або аполидами називаються особи, які не мають громадянства (підданства) якої-небудь держави. Статус апатридів виникає зазвичай в результаті того, що певні особи виходять із громадянства або виявляються виключеними з нього до того, як набувають громадянство іншої держави. Вони, як і іноземці, підпорядковуються законодавству тієї держави, де вони знаходяться або проживають. На відміну від іноземних громадян, апатриди не користуються захистом якого-небудь іншої держави. Їх правоздатність, як правило,'дещо обмежена (наприклад, у галузі виборчого права). Їм, як і іноземцям, часто надається право притулку. Стаття 33 Конституції Португалії, наприклад, передбачає, що іноземцям та апатридам, які піддаються переслідуванням з причини їх боротьби за демократію, соціальне і національне визволення, за мир між народами, свободу і права людської особистості, гарантується право притулку, а закон визначає статус політичного біженця. Конституція РФ передбачає, що апатриди, так само як і іноземці, користуються в РФ правами і несуть обов'язки нарівні з громадянами, крім випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором РФ (ч. 3 ст. 62). Є міжнародні конвенції про статус апатридів (1954) і про скорочення безгромадянства (1961).

Біпатриди (від лат. bis - двічі і грец. patridos - батьківщина, вітчизна) або биполиды - це особи, які перебувають одночасно в громадянстві двох (а іноді і більш) держав. Багато країн негативно ставляться до двугражданству, оскільки, на їх думку, це може створювати труднощі в здійсненні прав і обов'язків громадян. Тому їх конституційне законодавство не передбачає або навіть прямо забороняє подвійне і більше громадянство. Найчастіше проблеми статусу біпатридів, як і аполидов, регулюються не в конституціях, а в спеціальному законодавстві. Тим не менш, у ряді конституцій встановлюються загальні принципи в цій області. Так, у Конституції Іспанії (ч. 3 ст. 11) вказується, що «держава може укладати договори про подвійне громадянство з іберо-американськими країнами або ж з країнами, що мали або мають особливі зв'язки з Іспанією. В цих країнах, навіть якщо вони не визнають за своїми громадянами такого права на взаємній основі, іспанці можуть натуралізуватися без втрати іспанської громадянства».

Конституція РФ визнає подвійне громадянство. У ній йдеться (ст. 62), що громадянин РФ може мати громадянство іноземної держави (подвійне громадянство) відповідно до федеральним законом або міжнародним договором РФ. Наявність у громадянина РФ громадянства іноземної держави не применшує його прав і свобод і не звільняє від обов'язків, що випливають з російського громадянства, якщо інше не передбачено федеральним законом або міжнародним договором РФ. Проблема бипатризма придбала у нас особливу актуальність і значимість за останні роки у зв'язку з розпадом СРСР, у результаті чого близько 25 млн росіян опинилися за межами незалежної Росії, а кілька мільйонів українців, білорусів, узбеків, казахів та ін. - на території Росії. Ця проблема сьогодні - предмет широких і гострих дискусій як усередині окремих країн СНД, так і у взаємовідносинах між ними. Нерідкі випадки, коли російськомовне населення країн СНД висловлює бажання мати, поряд з громадянством країни проживання, і російське громадянство. Однак не всі країни СНД (наприклад, Казахстан) надають таку можливість своїм громадянам.

Питання про подвійне громадянство нерідко виникає і при укладенні шлюбу та при народженні дитини від батьків, що мають різне громадянство. Так, якщо жінка виходить заміж за іноземного громадянина, за законами держави якого дружина зобов'язана приймати громадянство чоловіка, то дуже часто кращим виходом для неї із становища (при бажанні зберегти своє громадянство) виявляється отримання подвійного громадянства.