Громадянські та політичні права[ред. • ред. Код]

М

Громадя́нські та політи́чні права́ — права та свободи, які захищають громадянина від несправедливості з боку уряду й держави та забезпечують можливість брати участь в громадянському й політичному житті суспільства. Один із двох загальних видів всесвітньо визнаних прав людини. Вони забезпечують захист від держави(наприклад, право на справедливий процес, презумпцію невинуватості та свободу слова) і вимагають, щоб держава надавала певні юридичні і політичні можливості (наприклад, право голосу, право на справедливий суд присяжних). Ці права викладені в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в статтях 1–21Загальної декларації прав людини.

Громадянські (особисті) права і свободи - це закріплені у конституції і законах держави, а також у міжнародно-правових актах права і свободи особи, які визначають сферу її автономної свободи і забезпечують задоволення нею своїх особистих інтересів.

Також їх можна визначити як можливості людей, що характеризують їхнє фізичне та біологічне існування, задоволення матеріальних та духовних потреб. Громадянські права можуть бути різними в різних суспільствах та різних епохах.

Однак за своїм змістом вони є найбільш точним, концентрованим втіленням суті природного права - свободи окремої, автономної особи. Саме тому в сучасних демократичних країнах ці права за юридичною силою не тільки не поступаються національним законам всіх рівнів, а й мають стосовно до них пріоритетну юридичну дію.

Це — природні права людини, що визнаються та закріплюються державою, гарантують їй певний рівень свободи і забезпечують фактичну можливість вільно розпоряджатися собою, гарантують невтручання в індивідуальне життя. Особиста свобода гарантує усвідомлення соціальної цінності людини та відповідне ставлення до інших людей, до суспільства у цілому. Правове закріплення цієї свободи надає можливість не лише забезпечити усвідомлене ставлення до неї суб'єкта, а й перешкодити абсолютизації відособленості особи.

Громадянські права і свободи виникають від народження та існують довічно. Вони є невідчужуваними, тобто не можуть бути обмеженими чи скасованими органами влади; не можуть бути передані або подаровані іншим суб'єктам; особа не може відмовитись від цих прав.

У Конституції України до цієї групи прав встановлені вимоги, відповідно до яких не повинні прийматися закони, які скасовували чи змінювали б громадянські права. Це є важливою гарантією непорушності гідності та свободи людини.^[1]

Види[ред. • ред. Код] Окрему групу громадянських прав становлять фізичні права[ред. • ред. Код]

Фізичні права – це такі можливості людини, що необхідні для її фізичного існування, для задоволення її біологічних, матеріальних потреб .

До фізичних прав і свобод людини належать:

• право на життя;

• право на свободу та особисту недоторканість;

• право на безпечне для життя і здоров'я довкілля;

• право на охорону здоров'я та медичну допомогу;

• право на достатній життєвій рівень — свій і сім'ї.

Закріплення у міжнародному праві[ред. • ред. Код]

Відповідно до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права:

• право на життя (ст. 6);

• заборона піддання катуванню чи жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, неприпустимість без вільної згоди людини піддання її медичним чи науковим дослідам (ст. 7);

• заборона рабства і работоргівлі в усіх їх видах та примусової праці (ст. 8);

• право кожного на свободу та особисту недоторканність (ст. 9);

• право осіб, позбавлених волі, на гуманне поводження і поважання гідності (ст. 10);

• право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання (ст. 12).