Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ДПЗК.docx
Скачиваний:
25
Добавлен:
08.03.2016
Размер:
721.61 Кб
Скачать

Проектна стадія[ред. • ред. Код]

  1. Ухвалення рішення про підготовку законопроекту, включення відповідної пропозиції до плану законопроекти цих робіт.

  2. Доручення розробити законопроект уряду або постійним комітетам у Верховній Раді; створення для цих цілей комісій, робочих груп у складі депутатів, представників зацікавлених громадських організацій, вчених-юристів та ін. Початкова розробка проекту провадиться фахівцями за конкурсом, дорученням або договором.

  3. Розробка законопроекту і його попередня експертиза із залученням зацікавлених організацій, дороблення і редагування проекту.

  4. Внесення законопроекту до парламенту, ухвалення його до розгляду, обговорення законопроекту і його узгодження: розгляд поправок; виявлення думок зацікавлених осіб про проект і одержання їх пропозицій щодо вдосконалення, доробки проекту; ухвалення в порядку першого, другого, третього читання; розгляд альтернативних проектів. У необхідних випадках — винесення проекту: а) на обговорення широкого кола кваліфікованих спеціалістів шляхом проведення парламентських слухань, конференцій, «круглих столів» та ін.; б) на всенародне обговорення.

Стадія ухвалення законопроекту[ред. • ред. Код]

Ухвалення законопроекту в результаті голосування (в Україні звичайні закони ухвалюються простою більшістю голосів, конституційні — 2/3 від конституційного складуВерховної Ради) і підготування відповідної постанови законодавчого органу про вступ закону в силу. Тексти законів, ухвалені Верховною Радою підписуються Головою Верховної Ради і невідкладно передаються на підпис Президентові України.

Стадія ухвалення законопроекту в різних країнах залежить від структури їх парламенту.

В однопалатному парламенті прийняття закону становить останнє або третє читання,яке зводиться до голосування.

У двопалатному парламенті законопроект стає законом тоді,коли він прийнятий в однаковому тексті обох палат. Зазвичай, законопроект у другій палаті проходить такі самі стадії, як і в тій палаті, де він був внесений. Існують так звані процедури «мовчазного схвалення»,сутність яких полягає у відсутності офіційної реакції на закон, що надійшов у верхню палату.

У Франції відповідно до статті 34 Закони приймаються Парламентом ,ст 45 вказує на те,що будь-який законопроект або законодавча ініціатива послідовно розглядаються в обох палатах Парламенту для того, щоб був прийнятий ідентичний текст.Якщо в результаті виникли розбіжності між палатами, законопроект або законодавча пропозиція не була прийнята після двох читань у кожній палаті, або якщо уряд потребує його термінового обговорення, то після одного читання в кожній з палат прем'єр- міністр має право скликати засідання змішаної паритетної комісії, уповноваженої запропонувати акт, що стосується положень, якими залишаються розбіжності. Якщо змішаної паритетної комісії не вдасться прийняти загальний акт або якщо цей акт не буде прийнятий згідно з умовами , передбаченими в попередньому абзаці, уряд може після нового читання в Національних зборах і в Сенаті зажадати , щоб Національні збори прийняли остаточне рішення. [1]

У Німеччині відмічена особливість законодавчого процессу. Стаття 81 Основного закону Федеративної Республіки Німеччини зазначає :якщо у випадку, передбаченому статтею 68, Бундестаг не розпущений, то Федеральний президент може за поданням Федерального уряду і за згодою Бундесрату оголосити стан законодавчої необхідності щодо будь-якого законопроекту, відхиленого Бундестагом, незважаючи на те, що Федеральний уряд вважав його невідкладним.[2]

Законодавчий процес у парламенті Чехії також має деякі особливості. За умови, якщо нижню палату розпущено, то сенату надається право приймати законопроекти з«невідкладних питань». Ці акти верхня палата може приймати за ініціативою уряду. Вони повинні бути схвалені нижньою палатою,на першій сесії, після поновлення роботи парламенту. Проте за допомогою такого способу не може бути змінена конституція, прийнятий бюджет чи фінансовий законопроект,законопроекти питань виборчого права і ратифікації деяких міжнародних договорів.

Законодавчий процес Російської Федерації : Ст.106 визначає - Федеральні закони приймаються Державної Думою.Федеральні закони приймаються більшістю голосів від загального числа депутатів Державної Думи, якщо інше не передбачено Конституцією Російської Федерації. Прийняті Державною Думою федеральні закони протягом п'яти днів передаються на розгляд Ради Федерації .Федеральний закон вважається схваленим Радою Федерації , якщо за нього проголосувало більше половини від загального числа членів цієї палати або якщо протягом чотирнадцяти днів він не був розглянутий Радою Федерації. У разі відхилення федерального закону Радою Федерації палати можуть створити погоджувальну комісію для подолання розбіжностей, після чого федеральний закон підлягає повторному розгляду Державною Думою.[3]

Законодавчий процес у двопалатних парламентах містить ще одну додаткову стадію – досягнення згоди між двома палатами стосовно законопроекту. Але ця проблема не виникає у країнах, де нижня палата наділена більш широкими повноваженнями порівняно з верхньою, це можна спостерігати на прикладі Австрії,де тільки Національна Рада володіє законодавчими повноваженнями. Процедура прийняття рішення в парламентах, побудованих на принципі рівності палат є більш спрощеною та простішою (Ісландія, Норвегія).В Індії застосовують процедурну форму спільного засідання двох палат,остаточна ухвала приймається більшістю голосів парламенту, що беруть участь у голосуванні.

В Югославії, у разі виникнення розбіжностей змісту тексту законопроекту це питання передається на вирішення узгоджувальної комісії. Проте,якщо вона не може прийняти рішення по законопроекту або з цим рішенням не погоджується нижня палата,то остаточно питання вирішується кваліфікованою у 2/3 більшістю голосів саме цієї палати. Спірні моменти щодо текстів законопроектів Румунії спочатку розглядаються узгоджувальною комісією,у випадках не вирішення проблеми- на спільному засіданні обох палат,де рішення приймається більшістю членів з кожної палати.Останнє слово залишається за палатою депутатів,через переважну чисельність кількісного складу нижньої палати над складом сенату.