Інтегров соц службим Київ 2007

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

•розро­ленийпланмаєзна­нудо­готривалупідтри­ку;

•співпраця між сім’ями та працівниками служб соці­ль­ ного захи­ту стає ефе­ти­нішою;

•соці­льні працівники займаються сво­ми справами та нічого не вирішують за інших;

•це є ва­ливим вне­ком до підвищення статусу сім’ї.

Мо­на визначити чотири осо­ливо­ті сімейних групових нарад:

1.Це – модель для ухвалення рішень.

2.СГН є зборами сім’ї та членів її соці­льного оточення, які самі за неї відповідають (на ній прису­ні «свої» лю­ ди, вони самі визначають мі­це та час її проведення, са­ мі розро­ляють план), томусім’яневтрачаєко­нроль надвла­ноюжиттєді­льні­тю.

3.Координатор СГН є незале­ним. Це означає, що він не працює для установи або організації, які ухвалюють рішення щодо сім’ї, тож він жо­ним чином не зацікав­ лений у тому чи іншому результаті СГН.

4.Сім’я має право отримати необхідну інфо­мацію, обго­ ворити проблему й ухвалити рішення без прису­но­ті сторонніх осіб, а розро­лений нею план має обов’я­ко­ во прийматися, якщо тількивіннеєнебезпе­нимабо несуперечитьзаконодавству.

Ефе­ти­ною технологією соці­льної роботи з дитиною, сім’єю та їхнім найбли­чим оточенням (сі­кою її соці­льних ко­та­тів) є мережева робота, що здій­нюється перева­но уфо­мімережевихзустрічей.Цятехнологіявостаннідесяти­ ліття широко розповсюджується у рі­них кра­нах і пов’язана з тим, що для дося­нення стійких змін необхідно працювати нелишездитиною,їїсім’єю,айзїхнімсоці­льнимоточенням.

Мережевароботабазуєтьсянагумані­ти­номуіцілі­номупід­ ходах та віддзе­калює дух Конве­ції ООН про права дитини. Метоюмережевоїзустрічієзалученнясамихдітей,якіопини­

310

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

лися у життєвій скруті, і їхніх батьків до терапе­ти­ної робо­ ти,входіякоїсоці­льніпрацівникидопомагаютьсім’їзнайти ресурси для розв’язання пе­ної проблеми. Мережева зустріч

–цеефе­ти­нийспосібвстано­леннястосу­ківміждітьми,їх­ німибатькамитаіншимиродичами.Зве­неннядонайбли­чо­ го оточення (друзів, родичів, сусідів, учителів та ін.) у склад– нійситу­ціїмаєстати приро­ноюре­ацієюсім’ї,якахочепо­ долати життєві негара­ди.

Однією із складових мережевої роботи є ка­та соці­льних зв’я­ків (мережева ка­та) – інструмент глибокого вивчення соці­льногооточеннядитини.Зазначенака­тадаєзмогувпо­ ря­куватийося­нутивсюотриманусоці­льнимпрацівником інфо­мацію про оточення дитини/сім’ї.

Її зображують у вигляді малю­ка [див. Рис. 24], яким намага­ ються передати розмір мережі, ди­та­цію між людьми, об’­ єднані групи всередині мережі ко­та­тів. До складу мережі ко­та­тів можуть входити сусіди, родичі або близькі для особи люди.

Рис. 24. Ка­та соці­льних зв’я­ків (мережева ка­та)

Таким чином, се­торами мережевої ка­ти є: сім’я, родичі, друзі,сусіди,організації,спеці­лі­ти,робота,школа,дошкіль­ ний навчальний заклад.

311

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

Складання мережевої ка­ти проводиться в декілька ета­ пів. Визначають значущих для дитини людей і розміщують довкола дитини відпові­но до рі­ня прив’язано­ті. Прямими лінями з’єднуються особи, які перебувають у пе­них зв’яз­ ках.Графі­нимиси­воламипозначаютьстатьпредста­ників оточення дитини, сутність зв’я­ків (кон­лі­ти, розлучення, дру­ба тощо), динаміку розви­ку стосу­ків.

Клієнт,помо­ливо­ті,маєсамостійноскладатисвоюмереже­ ву ка­ту. Проте, у разі потреби, соці­льний працівник може допомо­тиклі­єтовізобразитинака­тіназванихнимлюдей та стосу­ки між ними.

Мережева ка­та допомагає побачити тепері­нє і майбут­ нє, відпові­ти на ни­ку питань: «Що хоче змінити клієнт? Як це зробити? Як соці­льний працівник може підтримати клі­єта чи допомо­ти йому дося­нути бажаних змін?». Саме тому мережева ка­та є кори­ним вихі­ним пун­том для про­ до­ження роботи над зміною ситу­ції, а також як пе­ний ін­ струмент монітори­гу стану клі­єта. Запо­нення мережевої ка­тизгодомперетворюєїїнака­тусподівань,якадаєвідпо­ відьназапитання:Щозмінилосяустаніклі­єта,вйогостосу­– ках із пе­ними людьми? Яких змін він пра­не?

Запо­нення мережевої ка­ти є пе­шим кроком організації та проведення мережевої зустрічі, що передбачає роботу ко­ манди мережевих терапе­тів (3 – 5 осіб), а саме:

•координатор–людина,якамобілізуєлюдейнамереже­ ву зустріч;

•ведучий;

•помі­ник ведучого;

•ре­ле­си­на група (мінімум дві особи).

На координатора покладаються фу­нції підгото­ки до ме­ режевої зустрічі – мобілізація ресурсів на мережеву зустріч: запрошення уча­ників, вибір мі­ця проведення, організація робочого про­тору безпосере­ньо перед зустріччю (підготов–

312

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

ка­ приміщення, матері­лів та ча­вання). Ведучий відпові­ дає за процес розви­ку зустрічі, йому допомагає помі­ник. Координатор мережевої зустрічі також відстежує виконан­ ня ухвалених рішень, дотримання визначених те­мінів та, вразізатри­кизрозв’язаннямостато­новизначеноїпробле­ ми, збирає насту­ну мережеву зустріч.

Якщо справа стосується дитини, вона також запрошується на мережеву зустріч. Ва­ливо зустрітися з нею напередодні, абискла­тимережевука­туіобговорити,якихва­ливихдля неї людей ва­то запросити. На мережевій зустрічі має бути прису­ній доро­лій, який предста­лятиме інтереси дити­ ни. Бажано, щоб він був обраний із чи­ла осіб, неприче­ний до кон­лі­ту.

Для забезпечення емоційного бала­су на зустрічі ва­ливо дотримуватися насту­них умов:

•для ко­ної людини, залученої до розв’язання пробле­ ми, має бути підтри­ка;

•має бути рі­новага між прові­ними людьми і перифе­ рійними особами, які менш залучені до розгляду проблеми;

•особи­та, прива­на мережа ко­та­тів має бути широкою, ніж професійна мережа.

Отже, застосування відно­лювальних технологій співробіт­ никами інте­рованих соці­льних служб для вра­ливих сімей ідітей,утомучи­ліфахі­цямиспеці­лізованоїслу­бисупро­ воду дітей, які перебувають у кон­лі­ті з законом, у межах компле­кних програм профіла­тики протипра­ної поведін­ ки та соці­льної ре­білітації дітей, які схильні до правопору­ шеньчиско­лиїх,дастьзмогунелишезапобі­тинегати­ним явищам у дитячому середовищі, а й покращити поте­ціал сім’ї та громади. Проте ефе­ти­не застосування відно­лю– вальних технологій потребує си­те­ної співпраці працівни­ ків соці­льних служб із навчальними закладами, правоохо­ ронними органами та громадськими організаці­ми.

313

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

Література:

1.Алє­ксє­є­нко Т. Ф­. Соці­льно-педагогі­на підтри­ка дітей групи ризику // Соці­льна педагогіка: те­рія та практика.

–2005. – №1. – С.51–56.

2.Ба­тол К. Психология криминального поведения. — СПб.: прдйм-ЕВРО­НАК, 2004. – 352 с.

3.Заверико Н. В. Те­рети­ні засади соці­льно-педагогі­ної технології роботи з підлі­ками // На­ковий часопис НПУ іменіМ. П. Драгоманова.Серія11.Соці­логія.Соці­льнаро­ бота. Управління: Зб. наук. праць. – К.: Наці­нальний пед. ун-т ім. М. Драгоманова, 2004. – № 2. – С. 80–86.

4.Ма­симова Н. Ю., Мілютіна К. Л., Пі­кун В. М. Основи дитя­ чої патопсихології. – К., 1997.

5.Надання допомоги «дітям вулиці» та соці­льно незахище­ ним дітям і підлі­кам (інфо­м.-метод. збі­ник) / За ред. С. В. Толстоухова, К. Акстманн. – К., 2003. – С. 18–23.

6.Олифере­коЛ.Я.идр.Соци­льно-педагогиче­каяподде­рка детейгру­пыри­ка:Учеб.пособ.длястуд.высш.пед.учеб.за­ ведений / Л.Я.Олиференко, Т.И.Шульга, И.Ф.Дементьева.

–М.:Изд.центр«Академия»,2002.–256с.

7.Оржеховська В. М. Профіла­тика правопорушень серед не­ по­нолі­ніх: Навч.-метод. посіб. – К.: ВіАн, 1996. – 352 с.

8.Преве­ти­на робота з молоддю за методом «рі­ний– ­рі­ному»: Навч. посіб. / За ред. І. Д. Звєрєвої. – К.: Навчаль­ на книга, 2002. – 256 с.

9.Сімейні групові наради як метод розв’язання кон­лі­т­ них ситу­цій: Методи­ні матері­ли для тренера / Упоряд.: Т. П. Авельцева, Н. В. Зимівець, В. П. Лютий, О. А. Калібаба: За заг. ред. І. Д. Звєрєвої. – К.: На­ковий світ, 2003. – 86 с.

10.Соці­льнапедагогіка:те­ріяітехнології:Підру­ник/Зазаг. ред.І.Д.Звєрєвої.–К.:Центрнавч.літ-ри,2006.–316с.

11.Соці­льна, педагогі­на та психокоре­ційна робота з непов– ­нолі­німи, засудженими до покарань, не пов’язаних із позба­ленням волі: Метод. посіб. з питань соці­льної ре­ абілітації у громаді непо­нолі­ніх засуджених / Автори- ­упорядн.: Т. П. Авельцева, З. П. Бондаренко, Н. В. Зимівець та ін.; За наук. ред. І. Д. Звєрєвої. – К.: На­ковий світ, 2006.

–277с.

12.Чизійдутьсянашідолі…Реінте­раціябатьківідітей:пе­ші крокидоусвідо­ленняпроблеми/Авт.кол.Л. С. Волинець, Т. В. Говорун, Г. І. Постолюк, Л. В. Косаревська, Л. В. Балим.

–К.: 2002. – 104 с.

314

Осо­ливо­ті викори­тання інте­рованого підходу у наданні соці­льних послуг в умовах села (селища)

4.1Організаційно-змі­тові засади соці­льної роботи в селі (селищі)

Ва­ливу роль в житті укра­їського народу відіграє село як єдиний соці­льно-економі­ний, територі­льний комп– лекс, який включає в себе: сільське населення, суку­ність відносин, пов’язаних з його життєді­льні­тю, територію та матері­льні об’єкти, які розміщуються у цій мі­цево­ті.

Однак на сьогодні, за рі­нем свого розви­ку, укра­їське село залишається мало привабливим для проживання. Ката­срофі­ний стан соці­льно-культу­ної інфрастру­тури села, соці­льна незайнятість сільського населення спричи­ няють нівелювання сімейних цінно­тей, фо­мування безвід­ повідального батьків­сва, вживання алкоголю, на­котиків та як наслідок – скоєння злочинів.

СелаУкра­нитрадиційнобулиджереломпоповненнялюдсь– ких ресурсів міст. Але інте­си­на мі­рація, при чому пере– ва­но молодих людей діторо­ного віку, привела до відтоку із сіл благополу­них сімей і притоку соці­льно дезада­това­ нихродин,якіневолодіютьнави­камипроживанняусільсь­ кій мі­цево­ті.

Проте, потрі­но зауважити, що в умовах го­срої демографіч– ної­ кризи сільське населення збере­ло вищі пока­ники на­

315

Організаційно-змі­тові засади соці­льної роботи в селі (селищі)

роджувано­ті у порі­нянні з населенням міст. Серед загаль­ ної кілько­ті дітей, які народжуються у сільській мі­цево­ті, половину складають діти, які народилися пе­шими в сім’ї, біля третини – другі діти і тільки 16% – діти третьої і більш високих послідо­но­тей народжень, що віддзе­калює репро­ ду­ти­ні устано­ки населення в сучасних умовах на однодіт­ ність та дводі­ність.

Не зважа­чи на пе­ні спри­яливі те­де­ції в Укра­ні, сучас­ нийрівеньнароджувано­тіусільськіймі­цево­тізалишаєть­ ся низьким.

Крім того, в селах ма­симальна ча­ска сімей із дітьми (понад 4/5) проживає в трипоколінних домого­подар­свах з двома і більше шлю­ними парами, що приводить до заго­срення сімейних кон­лі­тів.

Відно­на замкненість сільського життя, скла­ні соці­льноекономі­ ­ні умови, нерозвиненість чи занепад інфрастру­ту­ ри – ось ті чинники, що впливають на мо­ливість сільських сімей, дітей та молоді до саморе­лізації та самостве­дження у нових соці­льно-культу­них умовах.

Потрясіння, яких зазнало укра­їське су­піль­сво в усіх сферах життєді­льно­ті в останні роки, осо­ливо заго­сри­ ли ситу­цію щодо соці­льного захи­ту сімей і забезпечення прав сільських дітей.

Потрі­но зазначити, що сільська сім’я, з одного боку, харак­ теризуєтьсязна­нимвихо­нимпоте­ці­ломіводночаснизь­ ким рі­нем його застосування на практиці. Це пояснюється яксоці­льними(виїздбатьківупошукахроботичерезнемож­ ливістьзнайтиїїзамі­цемпроживання,бракчасунавихован­ ня та ін.), так і педагогі­ними причинами (недоста­ня готов­ ність сільських сімей до виконання вихо­ної фу­нції).

Також мо­на ви­оремити негати­ну те­де­цію, притаман­ ну сільській мі­цево­ті, – низьку обізнаність як окремої сім’ї так і в цілому сільської громади щодо вирішення рі­них со­

316

Організаційно-змі­тові засади соці­льної роботи в селі (селищі)

ці­льних питань. На відміну від жителів міст, для жителів сільської мі­цево­ті менш досту­ні які­ні соці­льні послуги та мо­ливо­ті проведення змі­то­ного дозвілля і відпочинку­ . Сла­кість соці­льної інфрастру­тури села, відсу­ність закладів культу­но-до­вільного спрямування провокує поширення негати­них проявів у поведі­ці сільських дітей і підлі­ків, нівелювання їх морально-ети­них цінно­тей. А тому, опини­шись у життєвій скруті, сільські сім’ї залиша­ ються безпора­ними.

Вирішення проблем сільського населення потребує не лише розв’язання економі­них питань, але й піднесення громадянсь– кої акти­но­ті молоді, здій­нення профіла­тики негати­них явищтавирішеннясоці­льнихпроблемсільськогонаселення.

Вище викладені причини спонукають до необхідно­ті поси­ лення соці­льної роботи з молодими, багатоді­ними, мало­ забе­печеними сім’ями, які опинилися в скла­них життєвих умовах, а також з рі­ними категорі­ми дітей та молоді. Саме тому, одним із пе­рпе­ти­них напрямів ре­лізації держа­ної політики, спрямованої на розвиток села в Укра­ні, має стати розвиток мережі соці­льних служб, введення при сільських (сели­них) радах посад соці­льних працівників з роботи із сім’ями, дітьми та молоддю (див. Додаток 4Г), створення сільських (сели­них) центрів соці­льних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Перева­но соці­льну роботу на селі (селищі) здій­нювали працівники спеці­лізованих служб «Мобільні консультати­– ні пун­ти соці­льної роботи в сільській та гірській мі­це­ во­ті», що фу­нці­нували при центрах соці­льних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ). Серед головних завдань спеці­лізованої слу­би належить ви­їна індивіду­льна та групова інфо­маційно-ко­сультати­на і просві­ницька робота спеці­лі­тів рі­ного фаху щодо надання соці­льномеди­ ­них, психологі­них, соці­льно-педагогі­них, юри– ди­ ­них, інфо­маційних, соці­льно-економі­них послуг, про­ ведення ле­ційно-трені­гових занять, розповсюдження інфо­маційних матері­лів.

317

Організаційно-змі­тові засади соці­льної роботи в селі (селищі)

Однак, найбільша ефе­ти­ність соці­льної роботи досяга­ ється за умов компле­кно­ті, особи­того та адре­ного під­ ходів. Вона має проводитися на регі­нальному і мі­цевому рі­нях та спрямовуватися на кон­ре­ні об’єкти ді­льно­ті – безпосере­ню роботу з клі­єтом на основі його потреб.

Осно­ними принципами соці­льної роботи у сільській мі­цево­ті є:

•забезпечення досту­но­ті сільського населення до сфери надання соці­льних послуг;

•відпові­ність послуг потребам клі­єтів, компле­кний хара­тер надання соці­льних послуг;

•спромо­ність вирішувати багатосторонні соці­льні проблеми клі­єта;

•участь сільської громади у вирішенні проблем співгромадян.

Підґру­тям розви­ку мережі соці­льних послуг у сільсь­ кій мі­цево­ті стали осно­ні положення Закону Укра­ни «Просоці­льнуроботуздітьмитамолоддю»від21.06.2001р. № 2558-III, Указу Президе­та Укра­ни «Про дода­кові за­ ходи щодо вдо­коналення соці­льної роботи з дітьми, мо­ лоддю та сім’ями» від 23.06.2001 р. № 435/2001, постанови Кабінету міні­срів Укра­ни «Про розвиток центрів соціа­ льних служб для молоді» від 03.10.2001 р. № 1291, якими в Укра­ні було започа­ковано створення сільських і селищ­

них центрів соці­льних служб для сім’ї, дітей та молоді і філій районних ЦСССДМ.

Зо­рема,відпові­нодоЗаконуУкра­ни«Промі­цевесамовря­ дування в Укра­ні» від 21.05.1997 р. № 280 сільські центри соці­льнихслужбдлясім’ї,дітейтамолодіможутьстворюва­ тисяускладісільськоїради,якавиділяєко­тинаїхутриман­ ня з мі­цевого бюджету. Осно­ною метою ді­льно­ті сільсь­ кихцентрівєнаданняпсихологі­них,соці­льно-педагогі­них, меди­них,економі­них,інфо­маційних,юриди­нихтаінших соці­льних послуг, у яких мають потребу сім’ї, діти та мо­ лодь,якіпроживаютьнатериторіїсільської(сели­ної)ради.

318

Організаційно-змі­тові засади соці­льної роботи в селі (селищі)

Сільські(сели­ні)центрисоці­льнихслужбпокликаніза­ безпечуватиорганізаціютапроведеннясоці­льногообслуго­ вування, супроводу та па­ронажу, соці­льної профіла­тики і ре­білітації. Ва­ливим напрямом ді­льно­ті центрів є залу– ченнясільськоїгромадидопроведенняроботиізсім’ями,діть– митамолоддю,розвитоктапідтри­каволо­терськогоруху.

Сільський(сели­ний)центрсоці­льнихслужбдлясім’ї,дітей та молоді є спеці­льним закладом, де відпові­но до Закону Укра­ни“Просоці­льнуроботуздітьмитамолоддю”надають­ ся соці­льні послуги сім’ям, дітям та молоді, які опинилися у життєвій скруті та потребують сторонньої допомоги.

Фо­мування сільських (сели­них) центрів соці­льних служб забезпечує досту­ність клі­єтів до соці­льних послуг, дозво­ ляє розширювати коло соці­льних послуг для дітей, моло­ ді та молодих сімей, здій­нювати координацію ді­льно­ті рі­нихстру­турсела(селища)дляцільовогонаданняпослуг.

Осно­ними завданнями сільського (сели­ного) центру соці­льних служб для сім’ї, дітей та молоді є:

•участь у виконанні загальноде­жа­них, обла­них та інших соці­льних програм шляхом проведення соці­ альної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю, зо­рема

забезпечення соці­льного обслуговування, соці­льно­ го супроводу та па­ронажу, соці­льної профіла­тики і ре­білітації;

•створення спеці­лізованих фо­мувань та забезпечення їх функці­нування;

•залучення громадсько­ті до проведення роботи з сім’ями, дітьми та молоддю, розвиток та підтри­ка воло­терського руху тощо.

Сільський (сели­ний) центр, що має статус юриди­ної особи, створюється рішенням сільської (сели­ної) ради і здій­нює свою ді­льність відпові­но до положення про сільсь– кий­ (сели­ний) центр соці­льних служб для сім’ї, дітей та молоді (зі статусом юриди­ної особи), що затверджуєть­

319