Інтегров соц службим Київ 2007

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

та дитини; розро­ка та ре­лізація програм «Школа усвідо­– леного батьків­сва», «Школа молодих батьків»; проведення семінарів,трені­гів,кру­лихстолівщодовза­моінфо­муван­ ня та вза­модії; створення ба­ку даних вагі­них жінок групи ризику; здій­нення спільних дворових обходів; створення мультиди­ци­ліна­них команд; організація груп вза­мопід­ три­ки жінок, які опинилися в скла­них життєвих умовах; розро­ка та розповсюдження пам’яток – обов’я­кового набо­ руінфо­маційдлямолодихсімей;організаціяроботислу­би «Телефон довіри», мобільного консультаційного пун­ту для роботиувіддаленихрайонах;створеннятакогостаці­на­но­ му пун­ту при меди­ному закладі тощо.

Пріорите­ним напрямом співпраці соці­льних працівників і медиків щодо запобігання соці­льному сиріт­сву є інфор­ маційно-про­ві­ницька робота, сфокусована на фо­муванні засад усвідо­леного батьків­сва (див. Додаток 9).

Усвідо­лене батьків­сво розглядається як соці­льнопсихологі­ ­ний феномен, що, базу­чись на пе­ній си­те­ мі знань, умінь, навичок, почуттів, яко­тей, ре­лізується увідповідальнійповеді­цібатьків,спрямованійнавиховання і розвиток дитини, фо­мування її га­монійної особи­то­ті. Усвідо­лене батьків­сво є найвищим рі­нем батьківської компете­нно­ті,якахара­теризуєтьсяпоєднаннямко­нітив­ но-чуттєвої і поведі­кової си­теми.

Компоне­тами усвідо­леного батьків­сва є:

•цінні­ні орі­єтації подру­ньої пари,

•батьківські устано­ки та сподівання,

•батьківські почуття,

•батьківські позиції,

•батьківська відповідальність,

•стилі сімейного виховання.

Кожен із компоне­тів усвідо­леного батьків­сва охо­лює три складові,асаме:ко­ніти­ну(знання),емоційну(почуття,погля­ ди,судження),поведі­кову(уміння,нави­ки,дії).Наприклад:

210

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

Таблиця 6

Зазначенікомпоне­титаїхніскладовісталиосновоюзмі­тового напо­нення однієї з ефе­ти­них форм соці­льної роботи з сім’я­ ми, які готуються стати батьками чи виховують дітей раннього віку, – Школи усвідо­леного батьків­сва. Головною метою її ді­льно­ті є популяризація ідеї усвідо­ленного батьків­т­ ва як неодмінної умови га­монійного розви­ку дитини. Да­ на мета ре­лізується через організацію занять із молодими батьками та спеці­лі­тами для ознайо­лення їх з ва­ливі­–

211

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

тюперіодуранньогорозви­кудитини,ро­люрозвивального середовища в житті дитини, значущість ігра­ки та гри у розви­ку дітей; фо­мування навичок спі­кування в сім’ї, спільної ді­льно­ті тощо.

Ді­льність Школи базується на таких принципах: особис– ті­ ­но-орі­єтований розвиток; гуманізм і толера­нність; відкритість; демо­рати­ність; рі­ні мо­ливо­ті; принцип спільної ді­льно­ті, пар­нер­сва, коман­ної роботи; відпо– ві­ність потребам клі­єтів; практи­ність; си­те­ність; компле­кність тощо.

Уча­никамиШколиможутьбутибатькидітейранньоговіку, вагі­ніжі­ки,пари,якіочікуютьнародженнядитини,молоді сім’ї, що утворені вихова­цями інтерна­них закладів, спеціа­ лі­ти (педагоги дошкільних навчальних закладів, психологи, соці­льні педагоги, студе­ти факультетів психології та соці– альної педагогіки) та ін.

Впровадження такої моделі інте­рованих соці­льних послуг, як Школа усвідо­леного батьків­сва, у громаді мо­на здійс­ нювати за таким алгори­мом:

1. Вивч­ення стану справ у громаді щодо: кілько­ті вагі­них жінок у районі; їхнього вік; кілько­ті новонароджених та ді­ тей віком до 3-х років; стану їхнього здоров’я; видів послуг, які існують у громаді для вра­ливих сімей з дітьми тощо.

2.Вивч­енняпотреббатьківщодоотриманняконсультати­них послуг,проведеннятрені­говихзанятьшляхом їхопитування;

3. Визна­чення мети, завдань та пріорите­них напрямів фу­нці­нування Школи.

4. Ада­тація програм навч­ання клі­єтів Школи до їхніх потреб.

5. Створення мультиди­ци­ліна­ної команди фахі­ців –

викладачів Школи; встано­лення з ними ті­ної вза­модії.

6. Вирішення організаційних питань, а саме: вибір та об–

­ла­тування приміщення; забезпечення моделі необхідними канцтоварами та ілю­срати­ними матері­лами: ігра­ками, іграми, розда­ковими матері­лами для трені­гів тощо.

212

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

7. Налагодження пар­нерських зв’я­ків з організаці­ми,

які можуть спри­ти фу­нці­нуванню Школи (органами міс­ цевоївлади:управлінняосвіти,охорониздоров’я;кері­ни­т­ вом дитячих поліклінік; соці­льною слу­бою для сім’ї, дітей тамолоді;громадськимиорганізаці­ми;бі­нес-стру­турами; мі­цевими засобами масової інфо­мації); проведення зустрі­ чей, переговорів, кру­лих столів із метою забезпечення під­ три­ки інфо­маційної ка­панії про роботу моделі, отриман­ ня дозволу на розміщення оголошень у рі­них меди­них на навчальних закладах; підписання угод про співпрацю; скла­ дання графіка роботи з пар­нерською організацію, що надає приміщення.

8. Розро­ка інфо­маційних матері­лів (оголошень, ли­ті­ вок, бу­летів, прес-релізів) щодо ді­льно­ті Школи та залу­ чення батьків до занять.

9. Проведення ре­ла­но-інфо­маційної ка­панії (не ме­ше одного місяця): розкле­вання оголошень про ку­си для батьків дітей раннього віку на базі дитячих поліклінік, дитячих са­ків; написання статей у мі­цеві газети; подача інфо­мації на радіо та телебачення.

10. Надання інте­рованих соці­льних послуг клі­єтам –

слухачам школи: організація і проведення рі­них форм робо­ ти з клі­єтами; стимулювання батьків до спостереження за дитиною вдома; розро­ка альбома для дитини спільними зу­ силля усіх членів сім’ї, добір розвивальних ігор тощо.

11.Аналізпроведеноїроботитанаданнядода­ковихпос– луг: анкетування батьків; проведення дода­кових занять; організація індивіду­льних консультацій за уча­ті спеці­ліс­ тів;інтерв’юзпар­нерами;анкетуванняспеці­лі­тів,залуче­ них до роботи Школи тощо.

Осо­ливі­тю даної фо­ми роботи є викори­тання інте­рова­ ного підходу у наданні послуг клі­єтам – слухачам Школи, що передбачає залучення фахі­ців рі­них сфер ді­льно­ті до проведеннязанять,створеннямультиди­ци­ліна­ноїкоман­ дидлявирішенняпе­ноїпроблемиклі­єта,впровадженняін­ теракти­них методів навчання, популяризація інноваційних програм розви­ку дитини раннього віку тощо. Створення Школи усвідо­леного батьків­сва є пе­ним механі­мом соці­

213

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

ального пар­нер­сва між держа­ними і недержа­ними орга­ нізаці­ми.

Соці­льні послуги, що надаються в ра­ках ді­льно­ті Школи усвідо­леного батьків­сва, виражаються в таких фо­мах роботи:

•проведення трені­гових занять для:

–сімей, які виховують дітей раннього віку;

–батьків, які очікують на народження дитини;

–спеці­лі­тів, працівників центрів соці­льних служб для сім’ї, дітей та молоді;

•здій­нення індивіду­льних соці­льно-педагогі­них консультацій щодо виховання та розви­ку дітей раннього віку, підгото­ки до народження дитини, гру­ного вигодовування, догляду за немо­лям та психологі­них консультацій за запитом батьків;

•інфо­муваннясімейпроді­льністьШколиусвідо­лено­ гобатьків­сва,проїхнімо­ливо­тістатиїїслухачами.

Заняттядлябатьківможутьпроводилисянати­деньнабазіра­ йонних,міських центрівСССДМ,консультаційномупун­тіцентру

СССДМупологовомустаці­нарі,жіночихконсультаціяхтощо.

Орі­є­нто­на тематика трені­нгових занять­ [6]:

1.Фо­рмуваннянавичокусвідо­леногобатьків­сватараннійрозви­

ток дитини.

2.Фо­рмуваннянавичокздоровогоспособужиттявсім’ї.Гру­невиго­ довування як основа здоров’я дитини.

3.Акту­льність періоду раннього віку. Осо­ливо­ті психофізи­ного

розви­ку дитини раннього віку.

4.Раннійінтеле­ту­льнийрозвитокдитини:осно­ніпринципийпід­ ходи.

5.Як створити для дитини розви­льне середовище в пе­ший рік її

життя.

6.Ігра­ка в житті дитини. Світ народної гри, ігри для розви­ку дитини.

214

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

7.Ритм у житті дитини.

8.Спі­кування в сім’ї.

9.Розвиток дитини за допомогою навчання читати.

10.Математика й логіка – найва­ливіші складові розвиненого інтеле­ту, або як навчити дитину лічити.

11.Як допомо­ти дитині стати ерудованою.

12.Творимо разом.

13.Родинне свято.

Безпере­но, значення Школи усвідо­леного батьків­сва вагоме, оскільки фо­муються громади одноду­ців, батьків і спеці­лі­тів, для яких ва­ливим є здоровий, га­монійний розвиток дітей та родини.

Насту­ним кроком розви­ку Школи усвідо­леного батьківс­ тва може стати створення клубу підтри­ки та спі­кування молодих сімей. Як правило, членами клубу стають сім’ї – уча­ники групових занять і залучені ними сімейні пари, які виховують дітей рі­ного віку.

Ефе­ти­ність і результати­ність надання соці­льних послуг вра­ливим сім’ям із дітьми раннього віку, вагі­ним жі­кам великою мірою залежить від вдалих профіла­ти­них заходів та своєча­но­ті виявлення клі­єтів, які потребують допомо­ ги й соці­льної підтри­ки.

Започаткув­ ­нняроботисп­ціалістазсо­іально­та­оціальнопедагогічно­ ї діяльності в медичних установах,­ створення консультаційних­ пунктів при пологових відділеннях підпорядк­ ­ване одній ме­і – надати соці­льно-педагогічну т­психологічнудопомогутимжінкам,якіїїпотребуют­,тим, хто втратив в силу особливих життєвих ­бс­авин або під впливом особистісн­ї кризи, тимчасових психологічних колі– зі­ віру в себе, свої сили і здатність піклуватися про дитину.

Консультаційний пункт ­ентру СССДМ у пологових стаціонарах­ ,­ жіночих консультаціях та будинках дити­и (далі –­ КП) є по­иреною ефективною­ формою соціаль­ої роботи з фо­рування усвідомленого батьківства.

215

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

Ри­ ­. 20. Механізм взаємодії медичних закладів та­ СССДМ із метою виявлення клієнтів, я­і потребують­допомоги та ­оціальної підтримк­

В­н створюєть­я як окреме спеціалізоване фо­мування це­ ­тру СССДМ для здійс­ення со­іальної ро­оти з вагітними жінками­ та жінкам­, як­ народили дитину; з неповнолітніми матерями; з молодим подружжям; із матерями, які мають нам­ ір відмовитися від новонародженої дитини; з батьками, або особами, які ї­ замінюють, які тимчасово влаштували дитину в будинок дитини; з батьками, у яких ­ародилися ді­ ­и з вадами розвитку, або померли но­он­родже­і діти. Під час в­гітності жінк­ перебуває в різн­х психологіч­их станах, піддаючись навколишнім впливам та ­моціям. Тому наявність у лікарні, при пологовому відділенні чи жі­очій кон­ультації консультативного­ пункту, в якому чергують с­ціальні працівники, дуже акту­льна.

Метою КП є сприяння зміцн­нню інституту сім’ї шля­ хом формуванн­ засад відпові­дльного ус­ідомленого батькі­ства­

216

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

Основними нап­ямами діяльності­КП є:

•встановлення причин відмови від дитини батьками чи одним із них; вжиття заходів щодо у­унення відмов;

•співпра­я з персоналом пологових будинків, жіночих ­консультацій, це­трів планування сім’ї та соціальними цен­рами матер­ й дитини для здійснення соціальної роботи з матерями, які мають намір відмовитися в­д ­новонародж­них дітей; із персонал­м будинку дитини з метою повернення її в сі­ейне от­чення;

•надання комплексу соціальних послуг, спрямованих на забезпечення сімейних стосунків між дитиною­ і матір’ю (сім’єю), на реінтеграцію д­тини в сім­йне оточення;

•здійснення соціального супроводу жінок, які мають ­намір відмовитись від новонароджених дітей або змінили сво­ рішення­ сімей, до яких пов­рнули/ влаштувал­ дитину;

•з­ійсненняпсихологічноїпідтримкибатьків,уяких­ародилисяд­тизвадамирозвиткуабопомерлинов­народжені ­ді­и(принеобхідності–ізсоціальни­супроводом).

Вивчення­ проблемного пол­ клієнтів консультаційних пунктів дає зм­гу виявити причини, які найчастіше призво­ дять до відмов від новон­родж­них. Са­е цей напрям д­яль– ності ­пеціалізованої соціальної служби раннього­втручання є одним із пріоритетних.

­Прич­ин­ відмов від новонароджених можна об’єднати у дві групи: соці­льні й біологі­ні. До соці­льних належать: бракжи­ла,засобівдоіснування;соці­льнийосуд:дитинана­ родилася поза шлюбом, немає підтри­ки з боку рі­ної сім’ї; народження дитини у непо­нолі­ньої матері; народження дитини в асоці­льній сім’ї або у матері, що має алкогольну чи на­коти­ну зале­ність; настання небажаної вагі­но­ті внаслідок насиль­сва; криза сімейних стосу­ків. Біологіч­ни­ ми причинами відмов є: небажана вагі­ність на тлі важкого, го­срого або хроні­ного захворювання, психі­ного розладу. Страх перед мо­ливими на­лідками та їхнім впливом на здо­

217

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

ров’ядитини;ухваленнярішеннянатліпі­ляпологовогостре­ су, тривалої ендогенної або екзогенної депресії; народження дитини з вадами розви­ку: або вродженою патологією, або ВІЛ-інфе­цією, або народження дитина від ВІЛ-інфікованої матері, у стані на­коти­ної чи алкогольної аб­тине­ції.

Визначенняпричинвідмоввідновонародженихдітейдаєзмогу розробитистратегіювтручаннявситу­ціюклі­єта(див.2.2).

Серед «ві­мо­ниць» дуже ча­то зустрічаються емоційно незрілі особи­то­ті, яких вирі­няє егоце­нризм, афе­тив­ на нестриманість, низька толера­нність до стресів, амбі– вале­нність настанов на материн­сво. Вони відчувають пу­тоту довкола себе, вла­ну ізольованість. Їм притаманна незда­ність ко­нролювати свої інсти­нти, імпульси.

Вирішальним фа­тором відмови від дитини стає почуття, що її народження може стати загрозою для ре­лізації влас– ­них амбіцій чи, навпаки, що мати сама (а через неї і все її оточення) є загрозою для благополуччя і навіть для життя дитини. За результатами багатьох досліджень така поведі­ка жі­ки визначається як аномальна материнська поведі­ка.

Дослі­ник В. І. ­ру­ман [2] посилається на мультифа­то­ну модель аномальної материнської поведі­ки, запропоновану Gelles R. J., яка стала основою розро­лення критеріїв ризику у преве­ти­ній програмі пренатальної підтри­ки вагі­но­ті і успі­но ре­лізується протягом 10 років у шпиталі мате– рин­сва ім. Королеви Марії в Новій Зела­дії. Цю модель подано у таблиці 7.

Аналіз причин і мотивів відмов, а також пе­ний досвід, напрацьований неурядовими організаці­ми в пар­нер­сві з держа­ними інституці­ми, дає підстави зробити висно­ вок, що за умови своєча­ної професійної допомоги соці­ль­ ного працівника мо­на запобі­ти зна­ній кілько­ті відмов від новонароджених.

У ра­ках про­ету ЄС «Ро­виток інте­рованих соці­льних служб для вра­ливих сімей і дітей» відпрацьована пе­на

218

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

послідо­ність дій працівника спеці­лізованої соці­льної слу­би раннього втручання у випа­ках відмов від новона– роджених дітей.

Таблиця 7 Мультифакторна­ модель аномальної материнської поведінки

до ЦСССДМ через «єдине ві­но зве­нення» від пологових стаці­нарів/відділень лікарень. За напра­ленням менедже­ ра/кері­ника Центру соці­льний працівник спеці­лізова­ ної соці­льної слу­би раннього втручання планує пе­вин­ ний ко­такт із поте­ційною клі­є­кою. До безпосере­ньої зустрічі з матір’ю соці­льний працівник має ді­натися у її лі­ каря про стан здоров’я матері та дитини, з’ясувати, як прохо­ дилипологи(тривалість,скла­ність,операти­невтручання), чи є ознаки постнатального си­нрому. Мета першого візиту соці­льного працівника до відмо­ниці – виявити причини,

219