Інтегров соц службим Київ 2007

Раннє втручання як технологія соціальної роботи

Кризи переживає кожна людина, кожна родина. Існують пев– ні класифікації кризи в сім’ї, за якими можна визначити необ– хідністьвтручання[1;6].Наприклад,кризи,щовиявляються:

•за джерелом турбот: події, що відбуваються поза сім’єю (катастрофи, землетруси, повені тощо); події, що відбуваються в сім’ї (наявність залежності в одного чи кількох членів сім’ї; тривала хвороба одного з членів сім’ї; міжособистісні конфлікти в сім’ї; психічні хвороби чи деформація особистості; брак знань та досвіду для адаптації; нестача матеріальних

ресурсів, нестача чи брак соціальних зв’язків тощо);

•за природою проблем, а саме: поява нової людини в сім’ї (шлюб чи новий шлюб після розлучення; вагітність (очікувана чи неочікувана) та батьківство; повернення будь-кого із членів сім’ї з місць позбавлення волі чи після тривалого лікування (наприклад, алкоголізму); влаштування в сім’ю

дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування; усиновлення; втрата члена сім’ї (смерть члена сім’ї, госпіталізація, міграція на роботу за кордон, вихід дорослої дитини із сім’ї, влаштування

жінки на роботу); деморалізація (втрата роботи чи джерела проживання; невірність; алкоголізм чи наркоманія; злочин); деморалізація плюс поява або втрата члена сім’ї (розлучення, переведення до місць позбавлення волі, самогубство або вбивство);

зміна статусу (раптовий “перехід” до багатства чи до злиднів; переселення на нове місце проживання).

Визначення кризи може базуватися на характеристиці загальних проблем сімей, що лежать в основі визначення стану сімей, а саме:

•соціально-демографічні проблеми (неповні, багатодітні, батьки розлучаються, батьки дуже молоді і т.п.);

•матеріально-побутові(малозабезпечені,живутьуне– задовільнихжитлово-побутовихумовах,втратилиро–

150

Раннє втручання як технологія соціальної роботи

боту,тривалийчаснеотримуютьзаробітнуплатуіт.п.);

•медико-соціальними (батьки є інвалідами, алкоголіками, наркоманами, психічнохворими,

зхронічними соматичними захворюваннями);

•психологічні і соціально-педагогічні (в сім’ї несприятливий психологічний мікроклімат, емоційно-конфліктні взаємини, педагогічна безпорадність батьків і т.п.);

•соціально-правові проблеми (батьки ведуть аморальний, паразитичний, криміногенний спосіб життя; в сім’ї проживають особи, які повернулися

змісць позбавлення волі, і т.п.).

До ситуацій кризи в житті дитини належить також: бездоглядність, безпритульність, жебракування дитини; різновиди насильства у сім’ї; криміногенний та аморальний спосіб життя членів сім’ї, адитивна поведінка батьків; суїцидальні наміри когось із членів сім’ї; експлуатація людини; дитяча праця, яка шкодить розвитку та здоров’ю дитини; торгівля людьми; вагітність у неповнолітніх дівчат, які не перебувають у шлюбі; втеча дитини з дому.

Кризове втручання стосовно дитини спрямоване на:

•виведення дитини зі стану кризи і відновлення її соціального статусу, фізичного та психічного стану

шляхом створення умов для переходу до «допомоги для самодопомоги»;

•підтримку дитини з метою стабілізації її стану та запобігання погіршенню скрути, а також для зниження емоційної напруги;

•прийняття втрати (людини, стосунків, важливої діяльності тощо) або прийняття невизнання людьми, важливими для особистості; усвідомлення цінності свого життя і власної особистості; об’єктивне сприйняття сімейної ситуації та себе;

•стимулювання дитини до пошуку й перегляду життєвих орієнтирів, до виходу з кризи, до планування майбутнього життя.

151

Раннє втручання як технологія соціальної роботи

Переваги раннього запобігання кризовим ситуаціям є очевид– ними. Це дає можливість підготуватися, проаналізувати стан справ і розробити план реагування, а в разі безпосереднього втручання–значнозбільшитивірогідністьуспішноговирішен– ня проблеми. Раннє запобігання створює сприятливе під– ґрунтя для визначення мети, завдань, вироблення можливих планів дій та їх порівняння, аналізу можливого застосування обраного варіанту й реакції конфліктних сторін, а також роз– робки вірогідних сценаріїв скрути. Враховуючи важливість раннього запобігання, в усіх заходах, спрямованих на врегу– лювання криз і запобігання конфліктам, велика увага приділя– єтьсяотриманню,оцінцітааналізуінформаціїнаранніхетапах.

Стратегія термінового втруч­ання передбачає надання комплексу оперативних соціальних послуг, спрямованих на усунення загрози життю та здоров’ю людини або її оточенню. Під загрозою життю та здоров’ю дитини розуміють, перш за все, жорстоке поводження з нею в будьяких умовах її існування: у сім’ї, школі, в позашкільному закладі, на вулиці тощо.

Жорстокеповодженняздитиною–будь-якаформафізичного, психічного, сексуального або економічного та соціального насильстванаддитиноювсім’їчипозанею(Порядокрозгляду звернень із приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення (Держкомсім’ямолодь, Міністерства внутрішніхсправ,освітиінауки,охорониздоров’я від 16.01.04, № 5\34\24\11). Фактично жорстоке поводження – це практична реалізація насильницьких намірів і ставлення до дитини.

З точки зору порушення прав дитини жорстоке поводження вирізняють як (2, с. 19):

•ігнорування потреб дітей, порушення їхніх прав;

•брак догляду за ними (чи незадовільний догляд);

•ізоляція дитини, бойкот (у дитячому колективі);

•байдуже ставлення батьків, відчуження, черствість;

•безвідповідальність щодо дітей;

152

Раннє втручання як технологія соціальної роботи

•бездіяльність батьків щодо дитини у скруті;

•насильство у всіх видах;

•брутальність, глузування, неповага до гідності, особистості дитини;

•таке ставлення до дитини, яке не враховує її вік;

•дитина просто не може зробити того, що від неї вимагають батьки;

•авторитарний стиль спілкування з дитиною;

•нехтування дитиною;

•обман дитини.

Зогляду на вищевказані показники розрізняють інституціональні види жорстокого поводження з дітьми:

•у сім’ї (батьків, опікунів дітей);

•у школі, дитячій установі (вихователів до дітей);

•у мікросередовищі (сусідів, молоді в дитячому колективі, у виховних установах тощо).

Як стверджують дослідники цієї проблеми, така типоло– гізаціядаєпідставидлявиділенняосновнихсферпроведення соціальної роботи із запобігання жорстокому поводженню здітьми[2,с.19],розробкистратегійвтручаннянаранньому етапі його проявів і певних ознак (див. Додаток 6).

При цьому розробка стратегій втручання має бути спря– мована на вдосконалення системи підвищення професійної компетентності працівників інтегрованих соціальних служб:

•інформаційне забезпечення з питань захисту дітей від жорстокого поводження;

•підвищення їхньої професійної майстерності з метою вироблення певних навичок підтримки дитини, зняття стресового стану, проведення бесід тощо;

•формування вмінь аналізу власної роботи та якості досягнень тощо.

Здійснюючи стратегії втручання, соціальні працівники реалізують свої професійні функції (див. 1.1) та виконують

153

Раннє втручання як технологія соціальної роботи

такі практичні ролі: експерт, опікун, учитель соціальних змін, консультант, агент з питань соціальних змін, аніматор, помічник клієнта та ін. Серед посередницьких ролей: брокер соціальних послуг, керуючий справами клієнта, захисник прав та інтересів клієнта [3, c. 90].

Важливим аспектом роботи працівників інтегрованих соціальних служб є визначення ознак і проявів жорстокого поводження – саме це дає змогу якомога раніше втрутитися ізапобігтиподальшимнеправомірнимдіямстосовнодитини. Для цього соціальний працівник має знати не тільки складні життєві обставини, причини виникнення жорстокого поводження, його наслідки, але й уміти розрізняти та діагностувати види жорстокого поводження за його певними ознаками.

Етапи здійснення втручання всіх типів (фази процесу втру– чання) певною мірою збігаються з етапами ведення випадку (див. 2.4) і охоплюють оцінку потреб клієнта, планування втручання, здійснення втручання, оцінку реалізації заходів і їх вплив на ситуацію/стан клієнта (див. Табл. 4):

Таблиця 4. Фази процесу втручання

154

Раннє втручання як технологія соціальної роботи

•Обговорення процесу допомоги: оцінка стосунків, вартості, продуктивності

•Планування стратегій підтримки: умови закінчення стосунків; яким чином клієнт буде обходитися без допомоги тощо

•Самооцінка соціального працівника

ВУкраїні розширюється набір стратегій соціальної роботи та видів діяльності соціальних працівників: представниц– тво інтересів клієнтів, вулична соціальна робота, соціальні дослідження тощо. При цьому представництво інтересів як комбінований тип втручання є найбільш перспективним в соціальній роботі, оскільки дозволяє забезпечити належ– ний рівень соціальних послуг, їх адресність, комплексність, якість.

Література:

1.ГорностайП.П.Розділизкниги:Психологіяжиттєвоїкризи / Відп. ред. Т. М. Титаренко. – К.: Агропромвидав України, 1998.

2.Механізми взаємодії органів державної влади та неурядо– вих організацій у протидії щодо жорстокого поводження

з дітьми. Навч.–метод. посіб. За ред. К. В. Левченко, І. М. Трубавіної. – К.: Юрисконсульт, 2005. – 452 с.

155

Раннє втручання як технологія соціальної роботи

3.Представництво інтересів соціально вразливих дітей та сімей: Навч. посіб. / За ред. Т. В. Семигіної. – К.: Четверта хвиля, 2004. – С. 24–25.

4.Сидоров В. Н.Профессиональнаядеятельностьсоциального работника: ролевой поход. – Винница: Глобус-пресс, 2006.

– 408 с.

5.Mandell B. R., Schram B. An Introduction to Human Services: Policy and Practice. – Boston: Preason Education, 2003. – P. 109.

6.Ярошенко Т. Проблема страждання в історико-культурній традиції. http://72.14.221.104/search

156

2.3Ведення випа­ку – клю­чова технологія роботи інте­рованих соці­льних служб

Ведення випа­ку є однією із ключових технологій соці­льної роботи, спрямованої на розв’язання психологі­них, міжосо­ би­ті­них, соці­льних та інших проблем шляхом встано­лен­ ня безпосере­ньої вза­модії між соці­льним працівником і клі­нтом. Таким чином вона є роботою над кон­ре­ною проблем–ною ситу­ці­ю. Осо­ливі­тю цієї технології є те, що в ній об’єднуються і пе­ний моніторинг ситу­ції, і залучення інших інституцій, і здій­нення координації дій з метою роз­ ви­ку клі­єта, його оточення, і відстеження результату. Ведення випа­ку як процес дуже близький до управлінських моделей,томуданийметод,пе­ноюмірою,можерозглядати­ ся як універсальний. Ця технологія розвивається з поча­ку ХХ століття.

Веденнявипа­куєоб’єдна­чоютехнологієювроботіінте­ро­ ванихсоці­льнихслужб,бовраховуєйінте­руєіншітехноло­ гіївді­льно­тіслужб,асаме:оці­купотреб,раннєвтручання та ін. Індикатором ефе­ти­но­ті впровадження технології ведення випа­ку є результати­ність означених технологій. Технології оцінювання, в тому чи­лі оці­ки потреб, ранньо­ го втручання, роботи з клі­єтом, технології надання послуг постають етапами технології ведення випа­ку, саме тому її мо­на вважати політе­нологі­ною (див. Рис. 15).

Як технологія, вона спрямована на забезпечення послідо­– но­ті і досту­но­ті послуг з урахуванням відпові­но­ті їх інте­си­но­ті до ре­льних потреб клі­єтів та орі­єтації на мо­ливо­ті, наявні ресурси стану си­теми соці­льного обслуговування, надання послуг.

Впровадження технології ведення випа­ку дає мо­ливість перейти від ізольованої, централізованої до інте­рованої, деце­нралізованої,акти­ної,координаційноїмоделінадання послуг. Вона цінна саме орі­єтацією на компле­кний між–

157

Ведення випа­ку – клю­чова технологія роботи інте­рованих соці­льних служб

Рис. 15. Ведення випа­ку як інте­рована технологія

­дисци­ліна­ний підхід у наданні соці­льних послуг клі­є– тові. Послуги, які надаються в ході ведення випа­ку, здій­нюються як однією слу­бою, так і рі­ними органі– заці­ми. Ведення випа­ку в соці­льній роботі ре­лізується як на ма­ро-, так і на мі­рорі­нях: вплив мо­ливий і на рі­ні клі­єта, і на рі­ні си­теми.

Ос­но­ні принципи ведення випа­ку – міжди­ци­ліна­на та міжвідо­ча вза­модія і співпраця, спадкоємність ді­льно­ті, фо­мування осо­ливої соці­льної культури су­піль­сва.

Існують рі­ні моделі ведення випа­ку: мультиди­ци­лінар– на­ , трансди­ци­ліна­на, міжди­ци­ліна­на (міжпрофесій­ на), в основі яких лежить коман­ний підхід до координації послуг, що підсилює ефе­ти­ність цієї технології.

При цьому мультиди­ци­ліна­на модель передбачає веден­ ня випа­ку командою рі­них спеці­лі­тів із рі­них галузей знань,якіпрацюютьзаокремимипланамироботитазавдан­ нями. На регуля­них зустрічах проводиться оцінювання ви­ конаноїроботи,визначаєтьсяпакетпослуг,щопропонується

158

Ведення випа­ку – клю­чова технологія роботи інте­рованих соці­льних служб

кон­ре­номуклі­єтові.Вціймоделікоординаціюроботичле­ нівкоманди,предста­ленняновихвипа­ківздій­нюєсоці­ль­ ний працівник – менеджер ведення випа­ку.

Міжди­ци­ліна­на модель вважається однією з найбільш пе­рпе­ти­них у створенні ско­одинованого пакету послуг завдяки інте­рації зусиль усіх фахі­ців. Члени команди узго­ джують на регуля­них зустрічах головні питання щодо ве­ дення випа­ку: порядок вза­модії, єдиний план втручання, усіх етапів ведення випа­ку переліку послуг, умов їх надан­ ня.Такимчиномвдаєтьсязапобі­тиду­люваннюпослуг,хао­ ти­но­ті їх надання. Ва­ливим принципом фу­нці­нування моделієврахуванняду­киклі­єтапідчасплануванняінадан­ ня йому соці­льних послуг. Тому клієнт може брати участь у зустрічах міжди­ци­ліна­ної команди як пар­нер. Головна роль менеджера випа­ку – координація роботи команди, а також предста­лення інтересів клі­єта перед командою, захист його прав.

У ра­ках фу­нці­нування трансди­ци­ліна­ної моделі лише одинпредста­никкомандипідтримуєпрямийзв’язокізклі­єтом івиступаєоб’єдна­чоюланкоюміжспеці­лі­тамиіклі­єтом.

Основу процесу координації стано­лять такі аспе­ти дина– мі­ної вза­модії:

•вза­мообмін повною, то­ною, детальною інфо­мацією міжчленамикоманди,якіпредста­ляютьрі­нісоці­ль­ ні інституції громади;

•відповідальність за ухвалення рішення, дані проведе­ ної оці­ки потреб клі­єта, надані послуги тощо;

•фо­мування єдиних переконань членів команди щодо завдань ведення випа­ку, пріорите­но­ті інтересів клі­єта/дитини та найкращого середовища для її розви­ку тощо.

Ведення випа­ку – це процес іде­тифікації людини, що має специфі­ні соці­льні потреби, розро­ки і ре­лізації плану, за яким соці­льні, осві­ні і меди­ні ресурси викори­товують

159