Інтегров соц службим Київ 2007

Мобілізація ресурсів громади щодо підтри­ки сімей із дітьми

номані­нідокуме­тиорганівмі­цевогосамоврядування(зві­ ти, накази, постанови); спеці­льну літературу; інфо­мацію засобів масової інфо­мації про проблеми в громаді, ді­ль– ність органів мі­цевого самоврядування, держа­них та неурядових організацій; інфо­маційну мережу Інтернет (інфо­маційно-пошукові сервери, сайти урядових, гро– мадських організацій, організацій донорів); ре­ла­ноінфо­ ­маційну проду­цію рі­номані­них соці­льних служб та неурядових організацій; усну інфо­мацію спеці­лі­тів та воло­терів.

Організову­чи соці­льно-педагогі­ну роботу в громаді, важ­ ливо також зважати на ресурс часу, оскільки саме від кількіс­ них хара­тери­тик тривало­ті вирішення пе­них соці­льних проблем залежить як ініці­ти­ність людей, так і міра їх за­ довільно­ті пе­ними послугами та змінами. Часовий ресурс у цілому складається з витрат часу, потрі­них для ре­лізації ко­ного наміченого виду ді­льно­ті, і має бути визначений на підставі мі­кувань, планів, розраху­ків. Для визначення загального часового ресурсу, слід враховувати, що окремі види ді­льно­ті можуть виконуватися одноча­но, а деякі можуть бути ре­лізовані тільки послідо­но.

Відтак,якщопе­ніпроблемивгромадіпотребуютьнагального вирішення, очеви­но, що ресурс часу в цьому випа­ку зумов– лює­ необхідність пошуку таких ресурсів, які дадуть змогу фа– хі­цямічленамініці­ти­ноїгрупиякомогаскорішевирішува­ типроблему.Заумовинаявно­тіпе­ногочасовогоперіодудля розв’язання намічених соці­льно-педагогі­них завдань за– ціка­леніособиможутьготувати пропозиції допе­нихпро­к­ тів для рі­них держа­них і неурядових організацій чи поета­– нопроводитипотрі­нізміниутриваломучасовомуперіоді.

Такимчином,соці­льнароботаздітьмитасім’ямиутериторі­ альнихгромадахможепроводитисязвикори­таннямзна­ної кілько­ті рі­номані­них ресурсів. Наявні в територі­льних громадах ресурси можуть бути допо­нені залученими. Ви– кори­тання суку­них ресурсів соці­льної роботи має бути компле­кним. Планування соці­льної роботи з сім’ями із

180

Мобілізація ресурсів громади щодо підтри­ки сімей із дітьми

дітьми доцільно здій­нювати таким чином, щоб одні види ресурсів органі­но допо­нювалися іншими. Це спри­ти­ ме отриманню ма­симально вагомого соці­льного ефе­ту у вирішенні соці­льних проблем сімей із дітьми в терито– рі­ ­льних громадах.

Одним із ва­ливих напрямів соці­льної роботи в громаді є активізація членів громади до уча­ті у визначенні та вирі­ шенні мі­цевих проблем. Наразі існує ни­ка технологій акти­ візаціїчленівгромадитамобілізаціїїїресур­ногопоте­ці­лу.

До найпоширеніших із них належать:

•опитування членів громади з метою визначення наяв­ них у громаді проблем;

•інфо­маційно-ре­ла­ні ка­панії;

•громадські збори;

•громадські слухання.

Сьогодні у практиці соці­льної роботи ви­оре­люють два підходи щодо визначення потреб і проблем членів грома­ ди. Пе­ший підхід полягає в тому, що визна­чення потреб громади здій­нюється фахі­цями соці­льної сфери (соці­ альними працівниками, психологами, соці­льними педагога­ ми, предста­никами неурядових організацій тощо). В основі цього підходу лежить такий рі­новид уча­ті членів громади, як залучення до надання інфо­мації, оскільки вони поста– ють­ зазвичай джерелом необхідних даних для тих, хто організовує та проводить опитування. Визначення пробле­но-по­ребового поля членів громади найча­ті– ше проводять за допомогою таких соці­логі­них методів, як спостереження, інтерв’ю, анкетування, аналіз доку– ме­тів тощо.

Пі­ля аналізу отриманих результатів фахі­ці приймають рішення щодо розро­ки пе­них про­етів, програм, надання необхідних, на їхню ду­ку, соці­льних послуг для задоволен­ ня існу­чих потреб і розв’язання проблем сімей, врахову­чи насампередмо­ливо­тіорганізації,якувонипредста­ляють,

181

Мобілізація ресурсів громади щодо підтри­ки сімей із дітьми

танаявніресурси.Прицьомуду­качленівгромадипронеоб­ хідність тих чи інших заходів, послуг тощо до уваги практич­ но не береться. (див. Таблицю 5)

Другий підхід – це оці­ка громадою своїх потреб (ОГП) –

групаметодівіпідходів,завдякиякимлюдивизначаютьпро­ блеми громади, аналізують їх та ухвалюють рішення, ва­ли­ відляїхньогожиттяугромаді.Осо­ливістьцьогопідходупо­ лягає в тому, що саме пересі­ні члени громади (діти, молодь, доро­лі)намічаютьшляхивирішенняіпрацюють,щобре­лі­ зувати вла­ні потреби. Звичайно, вони можуть отримувати допомогу та підтри­ку фахі­ців соці­льної сфери, але самі члени громади, а не фахі­ці, ко­нролюють процес визначен­ ня й вирішення пе­ної проблеми. Схему проведення оці­ки громадою своїх потреб подано на Рис. 18.

Вочевидьоби­ваозначеніпідходиможутьматимі­цеупрак­ тиці соці­льної роботи в громаді. Надання пріоритету пе­но­ му підходу в ко­ній кон­ре­ній ситу­ції залежить пере­дсім відтого, яківидиуча­тічленівгромадиплануютьзастосову­ ватифахі­цісоці­льноїсферидлявирішенняпотребтапроб– лем сімей із дітьми.

Одним із ді­вих способів активізації громади останнім часом стали соці­льна ре­лама та проведення ре­ла­ноінфо­ ­маційних ка­паній – си­тема методів і заходів, спрямо­ ванихнакон­ре­нуцільовуаудиторіюзметоюзміниста­лен­ ня до окремої соці­льної проблеми. Вони дають мо­ливість:

•приве­нути увагу людей до проблем дітей та сімей мі­цевої громади;

•залучити дода­кові ресурси для вирішення наявних проблем;

•фо­мувати в людей ду­ку про те, що вони також є відповідальними за створення спри­яливих умов життєді­льно­ті дітей у своїй громаді.

Прові­ною фігурою мобілізації ресурсів громади за­ля вирі­ шенняпроблемсімейіздітьмиєпрацівниксоці­льноїсфери.

182

Рис. 18. Фази проведення оцінки громадою своїх потреб (ОГП)

Мобілізація ресурсів громади щодо підтри­ки сімей із дітьми

В умовах низького рі­ня акти­но­ті членів громади соці– альні працівники, соці­льні педагоги та інші фахі­ці соці­ль­ ної сфери мають стимулювати членів громади до ухвалення пе­них рішень та впровадження ініці­тив, спрямованих на поліпшення становища сімей із дітьми, які перебувають у скла­них життєвих обставинах.

Література:

1.Безпалько О. В. Організація соці­льно-педагогі­ної роботи здітьмитаучнівськоюмолоддювтериторі­льнійгромаді: те­ретико-методи­ні основи. – К.: Наук. світ, 2006. – 363 с.

2.Громада як осередок соці­льної роботи з дітьми та сім’я­ ми: Метод. матері­ли для тренера / О. В. Безпалько та ін.; Під заг. ред. І. Д. Звєрєвої. – К.: Наук. світ, 2004. – 69 с.

3.Климанська Л. Про громаду та її соці­льний капітал. – http.//www.dialog.lviv.ua/socialpartnership/articles/5/

4.На­ковий супровід, моніторинг та оці­ка ефе­ти­но­–

ті соці­льних про­етів / О. О. Яременко, О. Р. Артюх, О. М. Балакірєва та ін. – К.: ДЦССМ, 2002. – 132 с.

5.Руде­ко В. Фінансово-матері­льні ресурси органів мі­це­ вого самоврядування як засоби ре­лізації соці­льної спря­ мовано­ті держави // Ресурси розви­ку. Адміні­срати­на рефо­ма в Укра­ні / Упор. М. Пухтинський, Є. Рахімов. – К.:

Логос, 2002. – С. 163–174.

6.Семигіна Т. В. Робота в громаді: практика й політика. – К.: Вида­ничий дім “КМ Академія”, 2004. – 180 с.

7.Хре­томатия для неко­ме­че­ких организаций / Душан Он­рушек и др. – Братислава, 2003. – 312 с.

8.Bopp M.,Bopp G.APracticalGuidetoBuildingSustainableCommunities – Calgary: Alberta, 1998. – 68 p.

185

Основні напрями роботи інтегрованих соціальних служб

3.1 Соці­льна робота з сім’ями, які опинилися у скла­них життєвих обставинах

Сім’я є тим пе­винним су­пільним осере­ком, який має осо­ливе значення в житті ко­ної людини, забезпечує її за­ хист і соці­лізацію, фо­мує моральні основи, емоційний світ дитини, громадянську свідомість та самосвідомість. Цілий ряд досліджень вказує на те, що сім’я, як соці­льний інс– титут, сьогодні перебуває у стані го­срої кризи. Однак, не­ зважа­чи на напружену соці­льно-економі­ну атмо­феру, у більшо­ті укра­їців саме сім’я та родина залишається на першому мі­ці в ієра­хії життєвих потреб людини.

Викону­чи пе­ні фу­нції, сім’я забезпечує свою життєздат­ ність. Розрі­няють: економі­ну (заробіток, витрати, розподіл грошей,плануваннябюджетуіт.п.);репроду­ти­ну(народжен­ ня дітей, планування сім’ї, небажана вагі­ність); ре­ре­ти­ну (відпочинок пі­ля роботи, відпу­ска, дозвілля); го­подарську (турботапродім,підтри­капорядкуйчи­тоти,доглядзажит­ лом, саніта­но-гігі­ні­ні но­ми); соці­лізу­чу (соці­льні вмін­ ня, освіта, професія, соці­льні нави­ки); терапе­ти­ну (взає­ мопі­дри­ка,прив’язаність,іде­ти­ність)фу­нціїсім’ї.

Сім’я, яка нале­ним чином виконує свої фу­нції, називаєть­ сяздоровою.Їїосно­нимиознакамиє:згу­тованість;відкри­ тість для встано­лення нових стосу­ків; інти­ність; опти­ мізм і турбота; зда­ність самостійно вирішувати завдання свого розви­ку; іде­ти­ність; гото­ність до зміни ролей; залучення всіх членів до ухвалення сімейних рішень тощо.

186

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

Успі­ність соці­льної роботи з сім’єю залежить від урахуван­ ня рі­ня її зда­но­ті виконувати ті чи інші фу­нції, а також від типу сім’ї. На жаль, у на­ковій літературі типологія сімей нале­ною мірою не розро­лена, не визначені осно­ні ознаки, якімаютьбутипокладенівосновуїїокре­лення.Томуіснуєба­ гато підходів до визначення типів сімей. Зо­рема, відпові­но досоці­льно-педагогі­ногопідходу,сім’їкласифікуютьза:

•стру­турою (повна, непо­на);

•матері­льною забезпечені­тю (з дуже високим матері– альним ста­ком; із високим матері­льним ста­ком; із сере­нім матері­льним ста­ком; із низьким матері– альним ста­ком чи малозабе­печена, сім’я, що перебуває за межею бі­но­ті);

•мі­цем проживання (міська, сільська);

•сімейнимстаном(ди­ка­нна,позашлю­на,молода,зріла);

•кількі­тю і наявні­тю нері­них дітей (безді­на, малоді­на, багатоді­на);

•які­тю сімейних вза­мин (опікунська, прийо­на, благополу­на, неблагополу­на – кон­лі­кна, аморальна, ма­гінальна) тощо.

Ми вважа­мо за доцільне визначати типи сімей зале­но від фу­нцій, яку виконує сім’я. Водночас слід зазначити, щоінодісім’юмо­навідне­тидорі­нихтипів,зале­новідто­ го, під яким кутом зору розглядати її фу­нці­нування.

Насамперед типологію сімей мо­на також визначити за виконанням ними вихо­ної фу­нції. Зо­рема, серед клі­єтів соці­льних служб є сім’ї, які повні­тю або ча­сково втратили свої вихо­ні мо­ливо­ті через ті чи інші обставини. У таких сім’ях об’єкти­но чи суб’єкти­но складаються неспри­яливі умови для виховання дитини, які можуть спричинити фор– муван­ ня ни­ки негати­них проявів:

•батьки зловживають спир­ними напо­ми, на­кома– ­ни, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у кон­лікт із морально-правовими но­мами су­піль–

187

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

с­ва (тобто припу­каються рі­них видів право– порушень);

•низький морально-культу­ний рівень батьків;

•мають мі­це стійкі кон­лі­тами у стосу­ках між батьками тощо.

Клі­єтами соці­льних служб є і зо­ні благополуч­ні сім’ї, які допу­кають се­йо­ні поми­ки, прораху­ки у си­темі сімейного виховання внаслідок низької педагогі­ної культури та неосвічено­ті. Причому, такі поми­ки і прора­ ху­ки в си­темі сімейного виховання є не ситу­ти­ними, а стійкими.

До зо­ні благополу­них мо­на відне­ти сім’ї, у яких: спіл­ кування батьків з дітьми є фо­мальними; не дотримується єдність вимог до дитини; безко­нрольність або сла­кий нагляд із боку батьків за успі­ні­тю та поведі­кою дитини; сліпа батьківська любов чи надмі­на суворість у вихованні, застосування фізи­них покарань; насиль­сво стосо­но жін­ ки, дитини; не враховуються у процесі сімейного виховання віковітаіндивіду­льно-психологі­ніосо­ливо­тіособи­то­ті дитини.Останнімчасомстализве­татинасебеувагусім’їтак званих «нових укра­їців», які осно­ну увагу зосереджують на вла­ному бі­несі. Сімейне виховання у них зводиться до купі­лі дітям дорогих іграшок, одягу, видачі зна­них сум ко­тів на дозвілля, розваги.

Соці­льномупрацівниковідоцільнопам’ятати,щовини­нен­ ня в житті сім’ї проблеми, ніяк не пов’язаної з неблагополуч­ ним фа­тором, може впливати на спромо­ність сім’ї справ– ляти­ ся з нею самостійно.

Сім’ї, які долають усі проблеми самоту­ки, але мають деякі фа­тори ризику, відносять до сімей групи ризику. Вони по­ требуютьдопомогичипідтри­ки,щобнеопинитисяускла­– них життєвих обставинах. До фа­торів ризику належать: ін­ валі­ність хоча б одного члена сім’ї, ча­скова втрата рухової акти­но­ті у зв’я­ку зі старі­тю або станом здоров’я, сиріт– с­во, безпритульність, брак жи­ла або роботи, насиль­сво,

188

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

знева­ливе ста­лення та негати­ні стосу­ки в сім’ї, малоза­ бе­печеність, психологі­ний чи психі­ний розлад, стихійне лихо, ката­срофа тощо.

Пробле­ні сім’ї – ті, які опинилися у життєвій скруті і не в змозі її подолати вла­ними зусиллями і мо­ливо­тями. Тоб– то­ пока­никами визначення того чи іншого типу сімей, які опинилися в скла­них життєвих обставинах, є рівень самос– тійно­ті сім’ї у визначенні необхідної соці­льної послуги або допомоги, а також міра спрямовано­ті соці­льної роботи напе­нийрезультат.Якправило,сім’я,яканалежитьдогрупи ризику, сама вибирає послугу; з нею проводиться профілак– ти­ ­на робота з метою запобігання вини­ненню проблеми; пробле­на сім’я не в змозі самостійно визначити необхідну послугу або допомогу, потребує втручання соці­льного пра­ цівника, який надається соці­льні послуги для вирішення наявноїпроблеми(ситу­ції).Такимчином,сім’їгрупиризику зда­ні виконувати свої фу­нції, пробле­ні сім’ї – ні.

Врахову­чипотребисьогодення,базовоюскладовоюінте­ро­ ваноїмоделісоці­льнихпослугєслу­бапідтри­кисім’ї–спе­ ці­лізоване фо­мування, мета ді­льно­ті якого: здій­нення соці­льної підтри­ки сімей із дітьми, які опинилися у склад­ них життєвих обставинах, надання їм адре­них компле­кних соці­льних послуг (див. Додаток 1А).

Осно­не призначення сім’ї – задоволення су­пільних, гру– пових та індивіду­льних потреб: по-пе­ше, будучи соці­ль­ ним осере­ком су­піль­сва, сім’я задовольняє ряд його най­ ва­ливіших потреб; по-друге, вона задовольняє особи­ті­ні потреби ко­ного свого члена, а також загальносімейні (групові) потреби. Саме тому специфіка соці­льної роботи з сім’єю зумо­лена скла­ні­тю сім’ї як клі­єта, адже в ній поєднано декілька людей, і проблема окремого члена сім’ї, як правило, стосується всіх інших.

Соці­льний працівник має знати, що сім’ї як клі­єту соці­льної слу­би підтри­ки сім’ї притаманні такі осо­ли– во­ ­ті [2]:

189