Інтегров соц службим Київ 2007

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

Ключовим компоне­том оцінювання постає оці­ка потреб клі­єтів, якими в ді­льно­ті інте­рованих соці­льних служб є діти та сім’ї.

Оці­ка клі­єта проводиться з метою визначення необхідних видів соці­льних послуг, соці­льної допомоги, методів втру­ чання, спрямованих на зміну ситу­ції в сім’ї або поведі­ки її членів на краще.

Тому оці­ку потреб мо­на розглядати як:

•інструмент для надання які­них послуг;

•складову і першооснову ведення випа­ку;

•процес збору, узагальнення та аналізу інфо­мації щодо клі­єта.

Зо­рема, інструме­том надання соці­льних послуг оці­ка допомагає визначити:

•потреби дитини та зда­ність батьків їх задовольняти;

•скла­ні життєві обставини, які клієнт не може подола­ ти самостійно;

•межі втручання соці­льних працівників;

•перелік необхідних послуг;

•коло спеці­лі­тів для супроводу сім`ї.

Таким чином, оці­ка потреб дитини – це гну­кий процес збору, узагальнення й аналізу інфо­мації щодо стану та жит­ тєвихобставинклі­єтазметоювизначеннянеобхіднихвидів таобсягівпослуг,їхвпливувходіподоланняскла­нихжиттє­ вих обставин.

Підхід до надання соці­льних послуг на основі з’ясу– вання індивіду­льних потреб клі­єта потребує від прак­ тиків соці­льної роботи визначення унікальних ха– ра­тери­тик потреб ко­ної окремої особи й розро­ки ін­ дивіду­льних, а не стереоти­них, заходів у відповідь на ці потреби в межах узгодженої мі­цевої політики та наявних ресурсів.

110

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

Позити­ні хара­тери­тики си­теми надання соці­льних послуг клі­єтам на основі оці­ки очеви­ні:

•погли­люється вза­модія і пар­нер­сво соці­льної слу­би та клі­єта;

•підвищується самооці­ка клі­єта і його самоповага;

•клієнт усвідо­лює і ре­лізує право вибору;

•які­но надані послуги, визначені на основі оці­ки потреб клі­єта, стають до­рою ре­ламою, підносять імідж організації, соці­льного працівника.

Таким чином, потреби клі­єта є предметом оці­ки, а сам клієнт – його об’єктом.

Оці­ка передбачає повне дослідження стану здоров’я клі­н­ та, його соці­льного статусу, психологі­ного стану, осо­ли­ во­тей фу­нці­нування його потреб, а також вза­модію і за­ лучення до роботи тих, хто зможе здій­нити вплив на життя клі­єта,тавивченнявза­модіїклієнт–оточення.Які­нопро­ ведена оці­ка дає більш повну інфо­мацію для визначення мети і завдань щодо:

•зміни поведі­ки клі­єтів;

•дося­нення більш ва­ливих змін у стосу­ках, в умовах соці­льного оточення, знаннях, цінно­тях;

•розро­ки стратегії процесу втручання;

•здій­нення процесу втручання;

•аналізу результатів впливу.

Принципами оці­ки потреб є: компле­кність; розуміння людини та її потреб у контексті її соці­льних зв’я­ків і життя в громаді; проведення оці­ки на ранньому ета­ пі вини­нення проблеми або розви­ку ситу­ції з метою запобігання їх погі­шенню; акти­на участь клі­єтів (дитини,доро­лого,громади)упроцесіоці­кий ухвалення пе­них рішень тощо.

Оці­ка має пе­ні етапи здій­нення і може бути предста­лена у такій схемі (див. Рис. 10):

111

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

Рис. 10. Етапи оці­ки

Оці­капочинається,якправило,пі­лязве­ненняклі­єтаабо заціка­леноїособи,організації,громади.Їїохара­теризували експрес-оці­кою, завданнями якої є:

•з’ясування осно­ної інфо­мації про клі­єта, його проблеми та потреби, причини зве­нення;

•уто­нення (в разі потреби) інфо­мації про клі­єта та його оточення в інших відомствах;

•запо­нення фо­ми, яка мі­тить інфо­мацію про клі­є– та, мі­це його проживання, склад сім’ї, сти­лий опис осно­ної проблеми; організації/особи, залучених до роботи;

•ухвалення рішення щодо подальшої роботи з клі­єтом чи переадресації зве­нення.

Професійною компете­нні­тю соці­льного працівника є його зда­ність проаналізувати зве­нення і здій­нити підгото­ку до проведення поча­кової оці­ки. Стадія підго­ то­ки охо­лює: забезпечення ресурсів здій­нення оці­ки, а саме: хто може прове­ти оці­ку кон­ре­ного випа­ку, в які строки, де проводитиметься оці­ка, які матері­ли для цього потрі­ні тощо.

Етап поча­кової оці­ки передбачає збір та аналіз пе­винної інфо­мації, отриманої з рі­них джерел (люди, організації, установи, які працюють з доро­лими та дітьми або співпра­ цювали з ними в минулому, а також предста­ники громади, родичі, сусіди). Предметом інфо­мації може бути не тільки загальна інфо­мація про умови проживання, соці­льний статус,матері­льнімо­ливо­тіклі­єта,аййогознання,вмін­

112

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

ня, позиції, поведі­ка тощо. Однак ва­ливо не покладатися ці­ковитонаотримануінфо­мацію,оскількивонаможебути застарілою або викладеною суб’єкти­но.

До питань поча­кової оці­ки належать: зна­ні події (позити­ні – негати­ні) в житті клі­єта; стосу­ки клі­єта з найбли­чим оточенням; прояви неаде­ва­ної поведі­ки тощо. Соці­льний працівник з’ясовує:

•чи дитина, сім’я наспра­ді потребують допомоги, соці­льного супроводу;

•чи є необхідність негайних дій;

•осно­ні проблеми розви­ку дитини, зда­но­ті батьків ре­гувати на них та інші фа­тори, що негати­но впли­ вають на дитину;

•які послуги необхідно надати клі­єтам;

•чи доцільно проводити компле­кну оці­ку потреб дітини та її сім’ї.

Вза­модія рі­них фа­торів у житті клі­єта (потреби, здат­ ність оточення відпові­но задовольняти ці потреби, вплив родини та довкілля на розвиток особи­то­ті тощо) потребує ува­ногодослідження,оскількинезавждиєпрямоюівідкри­ тою. Саме тому необхідно:

•з відповідальні­тю і то­ні­тю проводити збір інфо­ма­ ції та її запис;

•перевіряти інфо­мацію і обговорювати її з клі­єтом;

•чі­ко фі­сувати розбі­но­ті в поглядах щодо інфо­мації і її ва­ливо­ті тощо.

Наявністьтакоїінфо­маціїспри­тимебільшчі­комурозумін­ ню потреб клі­єта, його життєвої ситу­ції і подальшому пла­ нуванню індивіду­льної роботи з ним.

Результатом поча­кової оці­ки може бути:

•заве­шення роботи з клі­єтом (якщо зміст його звер­ нення не відповідає критеріям ді­льно­ті слу­би);

113

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

•переадресація в іншу слу­бу/організацію;

•те­мінове ре­гування на зве­нення і відкриття випад­ ку (якщо, наприклад, є загроза життю дитини);

•ініці­вання проведення компле­кної оці­ки (тобто рішення щодо відкриття випа­ку, здій­нення соці­ль­ ного супроводу тощо).

ня) вона може проводитися й у зна­но коро­ший те­мін –

упродовж дня.

Під час поча­кової оці­ки соці­льний працівник ува­но вислуховує клі­єта. Якщо людині потрі­на лише порада, соці­льнийпрацівникнадаєвідпові­нірекоме­дації,щопри­ водить до успі­ного заве­шення вза­мин із клі­єтом.

Якщо клієнт потребує лише переадресації, соці­льний пра­ цівник допомагає йому усвідомити проблему і спрямовує (скеровує) до іншої слу­би, організації, фахі­ця. Для цього соці­льний працівник і клієнт спільно визначають, куди краще зве­нутися.

У ході поча­кової оці­ки потреб клі­єта може з’ясуватися, щовінуженацьомуетапіпотребуєпредста­ленняйогоінте­ ресів. У такому разі соці­льний працівник може виступити для клі­єта у ролі посере­ника між іншими організаці­ми, установами, надавачами послуг. З метою сприяння клі­єтові

узборі пе­ної інфо­мації йому доведеться прове­ти перего­ вори з відпові­ними інста­ці­ми, слу­бами чи кон­ре­ними особами.Удеякихвипа­кахсоці­льніпрацівникисамідомов­ ляються про прийом людини в іншій установі, допомагають

уналагодженніпершогоко­та­ту,готуютьсупроводжуваль­ ний лист.

Для переадресації знадобиться: ка­та соці­льної мережі (або

база даних) – перелік організацій, що діють на території району чимі­та,іззазначеннямпрізвища,ім’я,побатьковікон­ре­нихосіб,

114

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

до яких мо­на зве­нутися за інфо­маці­єю, допомогою чи залучити їхдороботиускладімультиди­ци­ліна­ноїкоманди,щопроводити­ ме компле­кну оці­ку.

Щобполе­шитипроцедурузве­неннядоіншоїінста­ції,соці­ альний працівник може:

•надати клі­єтові повну письмову інфо­мацію (назву, адресу, телефон установи, до якої краще зве­нутися; вказати ім’я спеці­лі­та, його посаду); пояснити, як туди ді­татися (краще запропонувати план-ка­ту);

•домовитися про візит клі­єта;

•якщо проблема скла­на або клієнт незда­ний її викла­ти, – записати її сти­ло.

Запроханнямклі­єтаіпотребоюмо­напрове­типоведі­ко­ ву репетицію (що і яким чином зробити). Слід уникати фаль­ шивих обіцянок щодо дій і мо­ливо­тей іншого спеці­лі­та. Невипра­дані очікування можуть розчарувати клі­єта.

Доцільнопопроситиклі­єтапоінфо­муватисоці­льногопра­ цівника про результати відвідування спеці­лі­та, до якого він був переадресований, або самому соці­льному працівни­ ковізчасомзателефонуватиувідпові­нуорганізаціюіді­на­ тися про послуги, надані клі­єтові [7, c. 148].

За потребою соці­льний працівник, який здій­нює поча­ко­ ву оці­ку, може залучити фахі­ців інших установ, організацій дозборупе­винноїінфо­мації;проко­сультуватисяізкері­ни­ компідрозділу/супе­візоромщодоподальшихдійтощо.Обо­ в’я­ковою умовою поча­кової оці­ки є її докуме­тування: за­ по­неннявідпові­нихформ,веденняжу­налузве­неньтощо. Виявлення під час поча­кової оці­ки порушень чи відхи­ лень у будь-якій із сфер і потреб людини, необхідних для її га­монійного розви­ку, є си­налом соці­льному працівни­ кові ініці­вати проведення компле­кної оці­ки та надання клі­єту необхідних соці­льних послуг. Прикладами таких фа­тів можуть бути:

115

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

•дитина виявляє ознаки деві­а­ної поведі­ки;

•батьки незда­ні повною мірою забезпечувати деякі аспе­ти здоров’я та розви­ку дитини;

•дитина нерегуля­но відвідує школу;

•прийн­ті правила виховання в сім’ї непослідо­ні, але розвиток і стан дитини не погі­шується тощо.

Саме компле­кна оці­ка створює ре­льну мо­ливість роз­ робити стратегію втручання в існу­чу ситу­цію з метою за­ безпечення найкращих інтересів клі­єта. Вона спрямована нагли­шевивченняусіхаспе­тівпотребдитинитаспромож­ но­ті її батьків/опікунів відпові­но ре­гувати на ці потреби через призму ресурсів родини як мі­росередовища та грома­ диякмезосередовища.Змі­томкомпле­кноїоці­києдеталь­ ний аналіз індивіду­льних потреб клі­єта, поте­ці­лу його найбли­чого оточення, мо­ливо­тей громади, су­піль­сва змінити стан справ на краще (див. Рис. 11, а також Розділ 2).

Рис. 11. Зміст компл­есної оц­нки

116

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

При цьому оцінювання має зосереджуватися на сильних сторонах та потребах особи, сім’ї, громади, оскільки тільки такий підхід сприяє більш позит­вним результатам як в оц­нці, так та в плануванні і проведенні подальшої роботи.

Пер­еумовою компл­есної оц­нки є її планування, а саме: проведення аналізу м­жлив­стей уч­сті відпов­дних фа– х­вців і організацій у зді­сненні оц­нки і подальшої індиві– д­альної роботи; добір доцільних методів оц­нки; складан– ня, обговорення та затвердження ходу і графіку оцінюван– ня; обговорення з сім’єю та дитиною завдань і процедури компл­есного оцінювання.

Перед плануванням компл­есної оц­нки соц­альний праців– ник має усвідомити:

•для чого потр­бно зді­снювати компл­есну оц­нку;

•про що він хоче д­знатися у результаті компл­есної оц­нки;

•яку інф­рмацію необхідно збирати;

•як вона збиратиметься (метод);

•якимєступіньімов­рн­сті,щов­бранийметодспр­– ятиме забезпеченню необхідної інф­рмації тощо.

За міжнар­дною практикою м­ксимальний т­рмін компл­есної

оц­нки – 30 робочих днів.

План­ючи компл­есну оц­нку, необхідно пам’ятати: її проце– дура має бути необт­жливою для кл­інта і як­сною, щоб запоб­гти повт­рним оц­нкам.

Предметом компл­есної оц­нки є: склад сім’ї кл­інта і її демограф­чні хар­ктер­стики; осн­вні події або кризи вісторіїсім’ї(розлучення,смерть,безробіття,м­граціятощо); культ­рний та соц­ально-економ­чний статус сім’ї; сімейне ф­укц­онування і механ­зми розв’язання проблем; в­жливі події, що відбулися в період народження дитини, і осн­вні етапи її розв­тку; проблеми дитини, пов’язані з її здоров’ям (г­спіталізація); ос­блив­сті навчання дитини; сучасне

117

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

осв­тнє середовище дитини; порушення прав дитини або сім’ї; ад­пт­вна повед­нки дитини, її соці­льні ко­та­ти і вза­модія; досту­ні сім’ї ресурси тощо.

Оці­ка потреб і стану кліє­нта має­ проходити у відпові­но ство­

рених умовах. Зо­рема, людина, яка зве­нулася за допомогою, по­ требує­, аби співбесіда з нею для забезпечення конфіде­ційно­ті

відбуваласявокремійкі­натівіч-на-віч.Кі­натамає­бутиобла­то­

вана зру­ними ме­лями, необхідними засобами для оці­ки, мі­тити інфо­маційні сте­ди, ре­ла­ні бу­лети інші інфо­маційні матеріа­

ли, що можуть надаватися кліє­нтові у разі потреби.

Пі­ля збору інфо­мації, отриманої з рі­них джерел, прово­ диться аналіз сильних і сла­ких сторін клі­єта, визначаєть­ сяключовапроблема,причинискла­нихжиттєвихобставин, у яких опини­ся клієнт. Саме це дає змогу розробити деталь­ ні рекоме­дації щодо планування подальших дій, стратегії втручання, ведення випа­ку, визначення пакета соці­льних послуг, необхідних для підтри­ки клі­єта.

Насту­ним компоне­том оцінювання є оці­ка процесу, що має супроводжувати усі заходи, передбачені інди– віду­ ­льним планом роботи з клі­єтом. Вона прово– дить­ ся за допомогою аналізу рі­них методів: вхі­ного і вихі­ного анкетування, інтерв’ю, відгуків уча­ників заходів тощо.

Проведена робота потребує оці­ки результатів (впливу) (ведення випа­ку, соці­льного супроводу, яко­ті на­ дання послуг тощо), яка є ще одним ва­ливим компо­ не­том оцінювання. Необхідно зве­нути увагу, що на цьому етапі оцінюється зміна стану дитини і сім’ї че­

У ра зі отримання позити­них результатів проводиться за криття випа­ку. Якщо в ході роботи з клі­єтом не бу­ ло дося­нуто позити­них результатів, слід пове­нутися до аналізу сильних сторін клі­єта на етапі компле­с– ­ної оці­ки чи планування дій.

118

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

Цикл оцінювання не буде повним без економі­ної оці­ки, що передбачає визначення фінансових, матері­льних та інших ресур­них затрат роботи, проведеної соці­ль– ними працівниками.

Під час здій­нення усіх видів оці­ки (потреб, процесу, ре­ зультатів/впливу, економі­ної) викори­товуються групи методів, що хара­теризуються як об‘єкти­ні та кількі­ні, так і суб‘єкти­ні та які­ні. Зазвичай, усі методи мають корелю­ вати між собою. За об’єкти­ними та кількі­ними методами, наприклад,мо­наоцінитирозмірсімейногоприбу­ку,враху­ ва­шизарплату,соці­льнудопомогутавитратинапроживан­ ня. За суб’єкти­ними та які­ними визначають, наприклад, стан задоволено­ті клі­єта пі­ля надання допомоги. Якість отриманих результатів може рі­нитися зале­но від методів, що викори­товувалися у ході оцінювання (див. Таблицю 2).

Таблиця 2 Хара­тери­тика методів оціню­вання

Процедури збору інфо­мації/даних можуть охо­лювати опитування (інтерв’ю, анкетування), фокус-групи, бесіду/

119