Інтегров соц службим Київ 2007

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

чинно­тіз27вере­ня1991р.Їївиконання,якііншихміжнарод­ них договорів, ко­нролюється статтею 9 Конституції Укра­ни, девизначено,щочинніміжнаро­нідоговори,згодунаобов’яз– ко­ вість яких затверджено Верхо­ною Радою Укра­ни, є ча­ти­ ною наці­нального законодавства Укра­ни. Держави-сторони не мають права змінювати законодавство або ухвалювати новізакони,якщоцесуперечитимеданійКонве­ції.

Безпере­но,КонституціяУкра­ниєосно­нимгара­томправ дітей у нашій державі. Відпові­но до неї «діти рі­ні у своїх правах незале­но від походження, а також від того, народ– жені вони у шлюбі чи поза ним”. Засади держа­ної політики усферізабезпеченняре­лізаціїправдитининажиття,охоро­ ну здоров’я, освіту, соці­льний захист та всебі­ний розвиток закрі­лено Сімейним коде­сом Укра­ни, законами Укра­ни «Про охорону дитин­сва», «Про забезпечення організацій­ но-правових умов соці­льного захи­ту дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування», «Про молоді­ні тадитячігромадськіорганізації»,«Проосвіту»,«Просоці­ль­ ну роботу з дітьми та молоддю»; Положенням про прийо­ну сім’ю, Положенням про дитячий будинок сімейного типу та ін. Відображення проблеми захи­ту прав дітей в осно­них но­мати­них докуме­тах кра­ни засві­чує усвідо­лення соці­льних вимог підвищеної уваги до дитин­сва загалом і до ко­ної дитини зо­рема.

В Укра­ні найбільш вра­ливими категорі­ми дітей щодо забезпечення своїх прав є безпритульні, діти-сироти та діти,позба­ленібатьківськогопіклування,дітизосо­ливими потребами, що виховуються в інтерна­них закладах. Саме тому забезпечення дітям права зро­тати і виховуватися у сімейному середовищі – першоче­гове завдання держав– ної­ політики стосо­но дитин­сва в Укра­ні.

Право дітей на сім’ю закрі­люється і деталізується у низ­ ці но­мати­но-правових докуме­тів. Зо­рема, у статті 5

Сімейного коде­су (CК) зазначено, що держава охороняє сім’ю, дитин­сво, материн­сво, батьків­сво, створює умови для змі­нення сім’ї, материн­сва та батьків­сва, забезпечує

40

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

охорону прав матері та батька, матері­льно і морально заохочує й підтримує материн­сво та батьків­сво; забезпе– чує­ пріоритет сімейного виховання дитини; бере під свою охорону ко­ну дитину, позба­лену належного батьківсь– кого піклування. СК також визначає підстави позба­лення прав батьків або осіб, ко­рі їх замінюють, щодо їхніх дітей (підопі­них) у разі злі­ного невиконання своїх батьківських обов’я­ків (стаття 164) та підстави відібрання дитини від батьків без позба­лення їх батьківських прав (стаття 170).

Правила офо­рлення опіки та піклування над дітьмисирота­ митадітьми,позба­ленимибатьківськогопіклування, атакожправаіобов’я­киопікунівтапіклувальників(Глава6. Опіка та піклування) закрі­лені в Цивільному коде­сі Укра­ їни від 16 сі­ня 2003 р. (набрав чинно­ті з 1 сі­ня 2004 р.). АвКоде­сіУкра­нипроадміні­срати­ніправопорушення(від 7гру­ня1984р.,зізмінамитадопо­неннями),визначаються правовіпідставипритя­неннябатьків,опікунівтапіклуваль­ ників до адміні­срати­ної відповідально­ті за невиконання своїх обов’я­ків щодо забезпечення нале­них умов життя, навчання та виховання непо­нолі­ніх дітей (стаття 184).

Закон Укра­ни «Про охорону дитин­сва» від 26 кві­ня 2001 р. проголошує охорону дитин­сва в Укра­ні стратегіч­ ним загальнонаці­нальним пріоритетом і з метою забезпе­ чення ре­лізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соці­льний захист та всебі­ний розвиток встано­лює осно­ні засади держа­ної політики у цій сфері. Крім того,

вЗаконі впе­ше дається визначення понять «діти, позбав­ лені батьківського піклування», «бе­зритульні діти», «діти- ­інваліди», «діти-біже­ці», «непо­на, багатоді­на, прийом­ на сім’я», «дитячі буди­ки сімейного типу», що дало змогу планувати і здій­нювати заходи щодо охорони дитин­сва

вУкра­ні відпові­но до міжнаро­них ста­да­тів (а саме Конве­ції ООН про права дитини).

Зо­рема у Законі Укра­ни «Про забезпечення організацій­ но-правових умов соці­льного захи­ту дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування» від 13 сі­ня 2005 р.

41

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

№2342-ІV та Указі Президе­та від 11 тра­ня 2005 р. №1086 «Про першоче­гові заходи щодо захи­ту прав дітей» окре­лено такі засади держа­ної політики щодо соці– ального захи­ту дітей-сиріт і дітей, позба­лених батьків– ського піклування:

•створення умов для ре­лізації права ко­ної дитини на виховання в сім’ї;

•забезпечення права дитини на розвиток;

•вихованнятаутриманнядітейзапринципомродинно­ті;

•забезпечення пріоритету форм вла­тування: усинов­ лення, встано­лення опіки та піклування, передача до прийо­ної сім’ї, дитячого буди­ку сімейного типу, до закладів для дітей-сиріт та дітей, позба­лених бать­ ківського піклування (якщо немає мо­ливо­ті вла­ту­ вання в сім’ю);

•забезпечення держа­них мінімальних соці­льних ста­да­тів і но­мативів для ко­ної дитини;

•профіла­тика соці­льного сиріт­сва.

Водночас сьогодні існують пе­ні проблеми у сфері забезпе­ чення права дитини на виховання та розвиток у сімейному середовищі. Серед них:

•відсу­ність цілі­ної держа­ної сімейної політики і політики в галузі дитин­сва;

•неузгодженість загального бачення процесу забезпе­ чення прав дитини як на держа­ному, так і на ре– гі­нальному рі­нях;

•неефе­ти­на си­тема управління процесами забезпе­ чення прав дітей;

•недоста­ня кількість відпрацьованих технологій соці– ­альної роботи з сім’ями і дітьми;

•недоста­нє усвідо­лення су­піль­свом ризиків для розви­ку дитини, пов’язаних із розлученням дитини з батьками;

•інститу­лізація дітей із неблагополу­них сімей;

•недо­коналі механі­ми фо­мування відповідального й усвідо­леного батьків­сва та ін.

42

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

На часі розро­ка нової стратегії держа­ної політики у сфері захи­ту дітей – створення умов, за яких ко­на дитина зрос­ тає і розвивається у безпе­ному середовищі сім’ї та громади.

Осно­ними напрямами ді­льно­ті держа­них і недер­ жа­них організацій щодо забезпечення прав дитини на виховання та розвиток у сімейному оточенні є:

1.Забезпечення всебі­ного розви­ку дітей, благополуччя їхніх сімей, соці­льної справе­ливо­ті та уча­ті в житті су­піль­сва.

2.Подолання сімейного неблагополуччя, стабілізація та відно­лення фу­нцій сім’ї, запобігання вилученню дитини із сім’ї, соці­льно-правовий захист дитини.

3.Розвиток сімейних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування.

4.Рефо­мування інтерна­них закладів для дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування.

5.Соці­льна підтри­ка молоді із чи­ла дітей-сиріт.

Сьогодні пріорите­ність сімейних форм виховання дітейси­ ріттадітей,позба­ленихбатьківськогопіклування,визна­ чається таким чином:

Рис. 2. Пріо­итетність сімейних форм­влаштування дітей-сиріт та дітей, п­збавлених батьківського піклування

43

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

У контексті ­оціально-еко­омічних та політичних пере– творень­ оновлюється підхід до ­оціально-правового захисту дітей, його зміст набуває нових ознак. У сучасних умовах під соціально-правовим ­ахистом дітей доцільно розуміти комплекс­ взаємодії д­ржавних заходів і зусиль неурядових організацій щодо зако­одавчого і ­оціального з­кріплення прав дітей, в основі яких лежить пріоритет дитини­ , ­арантування о­обистих і ­оціальних прав на здоров’я,освіту­повноцінн­харчування,пер­очерговуувагу до ­ізичного та ­уховного р­звитку.

Завданнясоціально-правового­ахистуд­иинства:

•психолого-педа­огічнаію­идичнадопомога;

•консультування­епов­олітніхіїхніхбатьків­;

•контрользароботоюустановтазакладі­різноготипу, денадаються­оціальніпослугидітям;

•соціально-­едичнадопомога;

•­нформаційно-правовадопомога­епов­олітнім зпитаньздобуттяпрофесії,прац­влаштування­реа­ лізаціїку­ьтурнихідозвіллєвихпотребтощо­

Система ­оціально-правового ­ахисту дітей­ охоплю­ різні заходи­ , що проводяться у школі, позашкільних навчальних закладах, закладах дозвілля, у громаді та ін. ­сновним результатом ціє­ дія­ьності має стат­ формування с­ ­оіально-правової захи­еності дітей, їхнього стійкого п­с­ічного стану, розкриття інтересів, потреб,­ творчого пот­нціалу, успішна ­оціалізація о­об­стості.

­Принципами ­оціально-правового ­ахисту дітей є:

1. Пріоритет інтересів дитини над інтересами інших. 2­. Рівність усіх дітей, не­алежно від походження, раси, націона­ ­ьності, стану здоров’я; повага до права дітей

на свобод­ думки, об’єднань ­ мирних зборів.

3.Інтеграціязусильусіх­оціальнихінститутів, поклика– нихзахищатиправадітей;­ол­ктивнийаналіз,моде– лювання­дійснення­оціально-правового­ахистудітей.

44

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

4.Гуманність у­ставленні до дитини, що передбачає визнання людини: а) ­оціальною ц­нністю; б) мето­ суспільного р­звитку; в) вищим критерієм­оцінки всіх галузе­ суспільного життя: економіки­ науки­ м­итецтва тощо.

5.С­стемність, що­охоплює: а­ орієнтацію на м­ж– д­сцип­інарність у дослідженнях проблем ­ахисту прав дітей; ­) різ­обічну­оцінку потреб о­об­стості з метою ­ахисту її прав; в) координаці­ дія­ьності усіх інституцій щодо забезпечення ­ахисту прав дітей.

­

Разомізцентрами­оціальнихслужбдлясім’ї,дітейтамолоді роботу­ у сфері ­ахисту прав дітей в ­країні ­дійснюють: служби­ усправахдітей;відділитауправлінняосвіти,охорони здоров’я, у справах сім’ї та молоді; кримінальна міліція у справах ­епов­олітніх; управління праці та ­оціального захисту;громадськіорганізаціїтаблагодійн­фонди;релігійні організації.

­

Однією і­зфункцій ­оціального працівника у сфері ­ахисту прав дітей є пре­ст­аництво інтересів дитини ­ різних інституціях­ Буквальний переклад цього слова з англ. advocacy – пре­ставлення та ві­стоювання інтересів,

тобто комплекс заходів окремих осіб або організацій з ме– тою впливу на зміну рішень .

Пре­ ­ставлення та ві­стоювання інтересів за своєю суттю є процесом,­ рієнтованим на ­осягненн­ певних цілей, а­ тому відігра­ важливу роль у в­дновленні ­оціальної сп­ ­авед­ивості, забезпеченні політичних і громадянських свобод, наданні права голосу, врахуванн­ точки зору дітей тощо. Цей процес виража­ можливість окремих осіб­ певної орга­ нізації аб­ сус­пльства в цілому брати участь ­ форму– ванні д­ржавної політики, проведенні змін політичног­ курсу. Отже, ­алежно від цілей процес пре­ставлення та від­

1 На сьогодні немає усталеного перекладу терміну advocacy. Часто в літературі цей термін перекладають як «захист прав», «адвокація», «представництво прав та інтересів», «відстоювання інтересів» тощо. З нашої точки зору, advocacy слід перекладати як «представлення та відстоювання інтересів», що найбільш повно відображає зміст цього поняття.

45

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

стоюванняінтересівможебутиспрямованийякнавирішення окреми­ х питань (наприклад, майнових прав ­впускників ін– тернатівабо­вдосконаленн­системио­одаткування),такіна широку­ проблему тра­сформації і­зміцнення ­емок­атичних інституцій у загальному значенні (наприклад, ­обіювання конституційних реформ або захист прав дітей).

Це – ­ктивн­ діяльність від імені іншої людини чи групи людей для забезпечення необхідних послуг, ­арантій законних прав­ лієнтів або і те, й інше разом. Це послуга, різно­анітні методи і дії, за допомогою яких ­оціальні працівники захищають права­ лієнтів (створюють умови для отримання послуги, на яку­ лієнти мають право, але не можуть отримати); це допомога людям ­ реалізації їхніх інтересів у ­труктурах влади; процес ­ахисту прав ін­ дивідів і груп населення­ вповноваженими пре­ставни– ками; забезпечення доступу­ лієнта до послуг установ, на які він має право, але несп­оможний їх отримати.

У 60-х роках ХХ ст. одним і­ перших запропонував ­оціаль– ним працівникам виступати у ролі ­ахисника прав­ лієнтів Ч. Гроссер (організатор ­оціальної роботи з­ місцем про– живання – США). Відтоді пре­ст­аництво – це допомога людям отримати щось від когось, наділеного владою.

Від­овідно до статті 237 Цивільного ­одексу ­країни, пре­ ­ст­аництво – пра­овідношення, в якому одна сторона (пре­ставник) зобов’язана або має право ­дійснювати правочин від імені другої сторони, яку вона пре­ставляє. Не є пре­ставником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від­ власного імені, а також особа,­ уповноважена на ведення переговорів щод­ можливих у м­йбутньому правочинів. Пре­ст­аництво виникає на підставі угоди, закону­ , акта чи з інших підстав, вс­ановлених актами цивільного­ законодавства.

­Залежно від проблем­ можна виділити так­ рівні пред–

­ставлення та ві­стоювання інтересів: між­ародний

(проблем­ з­внішньог­ боргу­ парникового­ ефекту­ т­р–

46

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

гівлі зброєю тощо), ­егіональний (наприклад, ­егіональні конфлікти­ торгівельна політика), ­аціональний (політика у сфері охорони здоров’я і освіти, свободи слова і віро– сповідання), рівен­ місцевої влади (якість надання освітніх послуг, охорони здоров’я), громади (питання становища жінок і дітей), сім’ї (розподіл ресурсів, роль жінки), між– о­об­стісний(щоденнеухваленнярішень, участьувиборах).

У практиці пре­ставлення та ві­стоювання інтересів р­зрізняють три підходи: пре­ставлення та ві­стоювання ін­ тересів для тих, хто перебуває у ­кладних життєвих об– ставинах; пре­ставлення та ві­стоювання інтересів разом із тими, хто перебуває у життєвій скруті; пре­ставлення та ві­стоювання інтересів тими, хто перебуває у ­кладних життєвих обставинах. ­арак­еристика цих підходів, їх переваги та недоліки наведені в таблиц­ 1.

Виділяють­ такі типи предста­ни­цва: професійне; гро– мадське­ ; самопре­дта­ни­цво; юриди­не; предста­ни­цво рі­них; коле­ти­не; посере­ни­цво; індивіду­льне пред– ста­ни­цво. Зо­рема укра­їська дослі­ниця Т. В. Семигіна виділяє шість етапів індивіду­льного предста­ни­цва інте­ ресів[10, c. 53]:

1.Предста­лення проблеми (з’ясування бачення проблеми у ході поча­кової оці­ки)

2.Збір інфо­мації (отримання дода­кової інфо­мації, компле­кна оці­ка)

3.Дослідження прав клі­єта (вивчення законодавства та но­мати­но-правових докуме­тів, відпові­них умов надання послуг, допомоги, уто­нення компонен­ тів стану клі­єта, що дають право на отримання пе­них соці­льних гара­тій тощо)

4.Інтерпретаціяінфо­маціїтапогодженнязклі­єтом планудій(обговореннязклі­єтомзібраноїінфо­мації, визначеннястратегіїіта­тикидій,спільнепланування)

5.Намагання дося­ти домо­лено­тей (проведення переговорів у ході зустрічі чи телефонної розмови з іншою стороною)

47

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

6.Застосуванняфо­мальнихмехані­мів(написанняофі– ційнихзве­нень,ли­тів,поданняпозовівдосуду,забез– ­печенняклі­єтовідоступудопослугпрофесійного юри­татощо).

Ва­ливими нави­ками соці­льного працівника для успі­но­ го предста­лення та відсто­вання інтересів клі­єта є:

•аналіз но­мати­но-правових актів;

•отримання чи офо­рлення необхідних докуме­тів;

•упе­нене і тве­де відсто­вання вла­ної ду­ки;

•ведення переговорів;

•подолання кон­лі­тів.

Програма предста­лення та відсто­вання інтересів мо­ же вважатися ефе­ти­ною, якщо завдяки їй вдалося створити мережу з групи організацій або/і окремих осіб, які співпрацюють над запровадженням змін у за­ конодавство, чи держа­ні програми щодо вирішен­ ня пе­них проблем. Тому захи­ник та предста­ник інтересів дитини за хара­тером своєї ді­льно­ті кон­ та­тує з рі­ними організаці­ми: встано­лює зв’язок з установами соці­льного, меди­ного обслуговування, центрами працевла­тування тощо. З метою успі­ного предста­ни­цва інтересів дитини створюється міжвідо­ча чи мультиди­ци­ліна­на команда.

Не існує універсальної моделі предста­лення та відстою– ван­ ня інтересів: його стратегія фо­мується відпові­но до обставин, проблем та потреб клі­єта. Проте, у будьякому разі, ефе­ти­не предста­ни­цво потребує чі­кого окре­лення кола пробле­них питань, визначення мети і завдань, виявлення поте­ційних прихильних і супро– ти­ників ситу­ції, що стосується дитини, проведення аналізу добору й підгото­ки аргуме­тів, мобілізації людських та інших ресурсів.

Процес предста­лення і відсто­вання інтересів може бути конфро­таційним або догові­ним. Конфро­таційне пред–

49