Інтегров соц службим Київ 2007

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

ста­лення інтересів спирається на дії, що виражають проти­ ле­ну ду­ку, незгоду. Догові­не передбачає залучення всіх заціка­ленихсторінінадаєосо­ливогозначенняконсе­сусу, переговорам та управлінню кон­лі­тами.

Соці­льний працівник може предста­ляти інтереси дитини безпосере­ньо або навчити відпові­них умінь та навичок воло­терів чи залучити до роботи фахі­ців. І хоча в Укра­ні на законода­чому рі­ні не визначено методи, фо­ми та пов­ новаження фахі­ця із соці­льної роботи, ко­рий представ­ ляє та захищає інтереси клі­єта, пе­ний досвід зазначеного напрацьовується неурядовими організаці­ми.

Ді­льність соці­льного працівника з предста­лення та від­ сто­вання інтересів дитини залежить від специфіки пробле­ ми (наприклад, захист інтересів дітей-сиріт та дітей, позбав­ лених батьківського піклування), а також від мо­ливо­тей організації, слу­би, яку він предста­ляє.

Предста­ником інтересів дитини може виступати і фахівець, який не є працівником центру соці­льних служб для сім’ї, дітей та молоді. У такому разі його дії спрямовуються на:

•подання зве­нення до центру соці­льних служб для сім’ї, дітей та молоді;

•проведенняпереговорів(бесіди)зпредста­никомцентру;

•оска­ження дій центру соці­льних служб для сім’ї, дітей та молоді (написання зве­нення до вищої інста­ції, упо­новаженому з прав людини, депута– ­ту тощо);

•зве­нення до суду з вимогою забезпечити виконання відпові­ного законодавства [10, c. 55].

Потреба у предста­ленні і відсто­ванні інтересів ча­то виникає тоді, коли має мі­це кон­лікт між клі­єтом (дити­ ноючидоро­лим)таіншоюстороною(держа­ноюорганізаці­ єю чи кон­ре­ним її працівником, предста­ником найбли­– чого оточення дитини тощо). Тому насамперед потрі­но визначити, об’єкти­ним чи суб’єкти­ним є цей кон­лікт.

50

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

Соці­льний працівник має зрозуміти сам і допомо­ти усвідо­ мити клі­єтові природу кон­лі­ту і, мо­ливо, запропону­ вати шви­ше психолого-педагогі­не консультування, аніж предста­ни­цво інтересів.

Зазначене підкре­лює, наскільки ва­ливо для соці­льного працівника знати етапи ци­лу кон­лі­ту: зро­тання напру­ ження, дилема ролей, накопичення несправе­ливо­ті, кон­ фро­тація, прила­тування, коре­ція. Обізнаність щодо цьо­ го допоможе соці­льному працівникові успі­но втрутитися у кон­лі­кну ситу­цію з метою її подолання.

Поширена фо­ма предста­лення та відсто­вання інтересів – проведення переговорів. При цьому ва­ливою пере­дмовою їх проведення є: вза­мозале­ність сторін, що беруть участь у переговорах; наявність у позиціях сторін суттєвих момен­ тівпорозуміння;участьупереговорахтихлюдей,якіре­льно можуть вплинути на ситу­цію [10, с. 65].

Переговори проходять у декілька етапів:

1.З’ясовується стан справи, визначаються сильні і сла­кі сторони опоне­тів, фо­мулюється мета уча­ті в переговорах.

2.Попередній вибір позиції та офіційне висло­лення своїх інтересів, побажань.

3.Пошук вза­моприйня­ного рішення.

4.Вихід із кон­лі­ту або заве­шення переговорів.

Рі­новидомпредста­леннятавідсто­ванняінтересівдитини мо­на вважати й донесення соці­льним працівником думок тапобажаньдитини(клі­єта)дочленівміжвідо­чоїчимуль­ тиди­ци­ліна­ної команди під час проведення компле­кної оці­киїїпотреб,плануваннячинаданняпослуг,матері­льної допомоги сім’ї. Викону­чи роль предста­ника інтересів ді­ тей, соці­льний працівник має бути обізнаним із законода­– чи­ ми актами та но­мати­ними докуме­тами, щоб за потре­ биоска­житирішенняінституцій,яківідмо­ляютьклі­єтові у послугах чи надають їх ненале­ним чином.

51

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

Дедалі більшого поширення набуває коле­ти­не предста­– ни­ ­цво інтересів клі­єтів, осно­ними стратегі­ми якого є співпраця, ка­панія і конфро­тація. Осо­ливий інтерес для нас стано­лять такі фо­ми, як співпраця та ка­панія.

Співпраця передбачає робочі стосу­ки, коли дві си­теми домо­ляються про те, що зміни мають відбутися, і спи– рається на провадження змін та розвиток поте­ці­лу.

Ка­панію викори­товують у разі, коли тих, на кого спрямовані дії, потрі­но переконувати у ва­ливо­ті змін. Вона охо­лює навчання, переконання та лобі­вання, зве­нення до ЗМІ.

При виборі стратегії коле­ти­ного предста­ни­цва потріб­ но визначити фокус змін, яких хотілося б дося­ти. Ним може бути:політика,програма,проект,пе­сонал,практикасоці­ль­ ної роботи тощо.

Проведенняка­паніїзпредста­леннятавідсто­ванняінтере­ сів вра­ливих груп дітей потребує мобілізації та координації зусиль,залученнярі­нихлюдейдоуча­тівїїзаходах,регуля­– ного перегляду дося­нутого й при потребі – коре­ції планів.

Осо­ливо ва­ливого значення набуває проведення ка­па­ нії з предста­лення і відсто­вання інтересів дітей. У зв’я­ку з економі­ною зале­ні­тю дітей, їхнім надзвичайно пасив­ нимправовимстатусомпредста­леннятавідсто­ванняінте­ ресів дітей надає їм доступ до мо­ливо­тей, послуг і захи­ту, на які діти мають право як громадяни.

Осно­ні кроки стратегі­ного планування ка­панії з представ­ леннятавідсто­ванняінтересівзображенонарисункуни­че

(див.Рис.3).

Соціальні працівники мають усіма способами заохочу– вати дити­у, особли­о підліткового і юнацького віку, до­ ам­пр­еставництва. Необхідн­ допом­оти клієнтові навчитися ухвалювати рішення, повіри­и у власні сили,

52

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

бр­ ­ти активну участь у ­итті­ успільства і виріш­нні власних проблем. Тут доцільно зробити наголос на забезпе– ченні права дітей брати участь в ухваленні рішень.

Рис. 3. Етапи ­тратегічного плану­ання кампанії з­представлення т­ відстоювання інтересі­

Уч­асть – це виконання разом із ким-небудь якоїсь робо­и, здійсн­ ення якоїсь справи; спільна­ дія, діяльність когось, чогось; співучасть, співпраця [4].

У­часть дітей – залучення осіб до 18 р­ків згідно з їхнь­ю зрілістю до ухвалення рішень із питань, що стосують­я підростаючого­ покоління.

Положення про те,­ що дорослі мають врахов­вати думку і погляди дітей, якщо ухвалю­ться певні рішення в їхніх інтере­ах, упе­ше з’явилося­в Конвенції ООН про права ди– тини.­Відповідно до зазначеного­міжнародног­ документа, участь є моральним­і юридичним правом для всіх дітей, вона сві­ома, добровільна і не може бути примусовою. Положен­ ня Конвенції стали основою д­я розв­тку участі ді­ей у різ­ них країнах св­ту: «Дер­ави-учасники забезпечують дит­ні, зда­ній сформув­ти власні погляди, право вільно виражати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому, її поглядам приділяєт­ся належна увага­відповідно до віку і зрілості» (стаття 12); «Дитина має право віль­о висловлю– вати­ свою думку; це п­аво охоплює свободу шукати,

53

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

отримувати і передав­ти інформацію та ідеї будь-якого роду­ незалежн­ від кордонів, в усній, письмовій або друко­аних форм­х, у ­ормі вит­ор­і мистецтва або за допомогою засобів на вибір дитини» (стаття 13).

Участ­ – показ­ик активної позиції дитини, молодої людин­, розвит­у ­собистості. Це основ­ для кож­ої д­мократ­чної системи,невід’ємнаознакапринци­івдемокр­тії.­ успільство може­ вважатися розвиненим тією мірою, якою воно забез­е– чує­можливості людей, в т.ч. дітей, брати участь у його житті. Оскільки діти та молодь можуть зробити вагомий внесок у розви­ок соціуму, участь сп­ия­ е­ективно­ті соціал­ьих проектів і стабіліза­ії соціальних процесів.

Участь сама собою вже­ є розвитком, мета якого – бути вільн­м і здатним зробити вибір. Водночас участь є засоб­м розвитку. У процесі співп­аці, діалог­ з дорослими розвива­ ється комунікабельність дітей, молодих людей, ум­іня орі­ єнтуватис­ в інформацій­ому просторі, планувати свої дії, прогнозувати­ результати, брати на себе відповідальність за ухвалене рішенн­. Це фундамент набуття життєвого дос­ віду. Залучення дітей до ухвалення рішень має відбуватися поступово,­ відповідно до того, наскільки молода людина гото­а прийняти відповідальність. Отже, ­іра участі може бу­ ти різною. Водноч­с ­е циклічний процес:­ чим значні­ шою є чиясь участь, тим біл­ш досвідченою,­ омпетентн­ю і упевненою стає людина,­ти­ ефективнішою буде її подаль– ша участь.

Участьдітейтамолодіслідрозглядатиякпроцес,щомає­три взаємопов­ ’язаних сту­ені. Перший – ц­ усвідомлення ді­ьми власних проблем, бажа­ня і можливість ухвалювати рішен­ ня стосовно свого життя; другий – участь дітей та молоді у вирішенні проблем ін­их, здатність надати­ відповідну допомогу; тре­ій – можливість брати участь в ухваленні рішень ­а держа­ному рівні.

С­ери участі дітей: сім’я; школа; громада; неурядові організації­ ; держава;­міжнародне жит­я. Дорослим доціль–

54

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

но залучати дітей до вирішення проб­ем у різних сферах відповідно­ до їхнього віку, знань, досвіду і бажання.

Роджер Харт розглядає вісім сходинок «Дра­ини участі» дітей [12]:

При цьому 1­3 сходинки Р. Харт вважа­ «неучастю», 4­5 – «­ формал­ною участю», 6­8 – «реал­ною участю».

План­учи проекти дитячої т­ молоді­ної участі, не слід очіку­ати швидких результатів. Для набуття нав­чок учас­і потрібний досвід­ Усі ф­рми участі, у т. ч­ і пасивної, дають­ відпові­ні навич­и; у різному віці здобува­ться різ­ий соціальний досвід, що стає основою для ухвалення подальших рішень.

Участь може бути прямою і непрямою ­(. Річардсон). На– приклад, непряма – обрання­ представників класу до ради самоврядування школи; пряма – б­зпосередня робота в раді самоврядування школи і спільн­ з дорослими ухвалення рішень.

Дл­ ­ ефективного застосування принц­пу «участі» необхідн­:

•ініціатива дітей та бажа­ня здійснити зміни­

•наполегливість;

55

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

•обізнаніс­ь стосовно своїх прав т­ обов’язків;

•налагоджена співпраця усі­ зацікавлених сторін;

•планування та впровадження запланованого;

•прозорість у пр­цесі­діяльності й ухваленні ріш­нь;

•гнучк­сть, можливість зміни обраного шляху;

•залучен­я експерті­, досвідче­их фахівців, які можуть надати професійну допомогу дітям.

Іс­ують ­ізні форми­ залу­чення дітей­до ухвалення ріше­ь, акт­вної­діяльнос­і, зах­сту власних прав:

•бесіди з метою обговоре­ня актуального питання класу, гр­пи;

•«моз­ові штурми»;

•рольові ігри;

•робота у малих груп­х;

•освітні ігри та моделюва­ня ситуації;

•вивче­ня ситуац­ї;

•круглістоли-семінаридлядітей-лідерівчизаїх­ьоюучастю;

•деба­и;

•а­діовізу­льна діяльність: малювання, музика, театр, танець;

•ство­ення карти рішення або дерева пробл­ми;

•листи дітей до організації-друга­

•тренінги «Права дитини», «Участь дітей»;

•фокус-групиіздітьми-лідерамизпитаньобговорення– ­документ­в, соціа­ьної реклами тощ­;

•волонтерські гр­пи з чи­са випускників­інтернатних закла­ів;

•рубр­каумісцевійп­есі,журналі«Говорятьнашідіти»;­

•тематична зміна у табор­ оздоровлення та­відпочинку;

•скринька пропозицій;

•статтіді­ейумісцевійпресі,висту­инамісцевомурадіо;

•анкетування дітей;

•конкурс творів дітей;

•створення груп дітей, що працюють за метод­кою «рі­ний–рівно­у»;

•різні спільні заходи з органами шкільного самоврядування тощо.

56

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

­Ціла низка із зазначених вище форм­мала місце у практ­ці соціальної роб­ти в ра­мах проекту ЄС «Розви­ок інтегрова­ них соціальних служб­для вразливих дітей і сімей». ­Принци–

­па­истосунків­іждорослимиідітьмипідчаспланування і проведення зазначених заходів ст­ли:

­• рівноправніс­ь і­ артнерство; ­• самостій­ість формулювання дітьми проблеми

і самостійність дій;

•допомога дітям у прогнозах результатів, а не в ухваленні рішень за них;

•спонукання дітей до створенню об’єднань та груп, бо спільні дії мають більше впл­ву і­можливостей;

•прийняття дитини такою, якою вона є.

Водночас у процесі залучення дітей до­ ам­пр­еставництва, до ухвалення рішень мож­ть з’явитися об’єктивні ризи­ ки та перешкоди, а саме: брак довіри дітей­до дорослих; недостатня­ співпраця мі­ зацікавленими сторонами; обме­ жений доступ дітей­до інформаці­; невпевненіс­ь у власних силах; брак навичок, куль­ури участі та досвіду; обмаль ресурс­в;­ не­еалістичні очікування дітей від ­воєї­ діяль– ності;­ недостатн­ усвідомлення н­обхідності професійної допомоги в­д ­пеціалісті­–дорослих; зосередженн­ на дріб­ ницях то­о.

Долаючи зазначе­е, соціальним праців­икам варто па– м’ятати: брак умов для залучення дітей до ухвалення рішень призводить до порушення процесу­ їх соціаліза– ції, соціаль­ої­пасивності, підвищен­я ­мовірності проя­в­ девіантно­ поведінки, збільшенн­ негативних проявів у дитячому та ­ молодіжному середовищах.

­

Такимчином,захистправдит­ни­–важливий­ріоритетний нап­ям соціальної роботи, у межах як­го успіш­ість ­діяльності залежит­ від ­изки факторів. Серед них надзви­ чайно важливими є: ­аконодав­е закріпленн­ механізмів ­дотримання прав дітей,­відповідний рівень професійної ком­ пете­нно­ті фахі­ців щодо предста­лення та відсто­вання

57

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

інтересів дітей, забезпечення уча­ті дітей у процесі ухвален­ ня рішень, що стосуються підро­та­чого покоління тощо.

Література

1.Агаркова Н. І. «Педагогічні умови забезпечення соціальноправового захисту старшокласників»: Дисерт. канд. пед.

наук, 13.00.05. – К., 2005. – 185 с.

2. Вы и права детей. Краткое введение в Конвенцию о правах ребенка. – NGO Group for the Convention, Geneva, st. 1.

3.Изучаем права ребенка: метод. пособ. для педагогов, представителей социальных служб и общественных организаций, которые работают с детьми и для детей / Автор-сост. Н. А. Кузнецова. – Симферополь, 2002.

4.Конвенція ООН про права дитини.

7.Права дитини: від витоків до сьогодення: Зб. текстів,

метод. та інформ. матеріалів / Автори-упоряд. Г. М. Лактіонова, Л. В. Пироженко, О. В. Сухомлинська. – К.:

Либідь, 2002. – 280 с.

8.Права дитини: посібник для журналістів / Автор. кол. З. О’Доннелл, Д. Коник, Л. Логінова та ін. – К., 2002.

дітей та сімей: Навч. посіб. / За ред. Т. В. Семигіної. – К.: Четверта хвиля, 2004. – 216 с.

11.Участие детей и молодежи в процесах принятия решений: Сб. ресурсных материалов. Сб. реализации проектов. – К.:

ЮНИСЕФ, 2002. – 33 с.

12.Hart P. Children’s participation. Joseph Rowntree Foundation. York, 1991.

58

1.3 Гей­кіпінг як нова філософія, конце­ція та механізм ухвалення рішень в інтересах дітей

Ге­й­іпінг (від англ. gatekeeping – к­отроль за ­оротами) – скл­дна категорія с­о­альної роботи, що може р­згл­­атися як нова філософія, ко­н­пція та ­м­анізм зах­сту й заб­з– п­чення прав ­ітей, який ­из­ачає засади ­хвал­ння ­ішень ст­о­вно ­ітей на вищому р­вні професійної компет­етн­сті.

Гей­ткі­пі­нг–цефілософія,політика,конце­ціяйводночасмеханізм,

щовідображає­новіпідходидорефо­муванняси­темиопікинаддіть­

мивзагаліізапобіганнярозміщенняїхвінтерна­нихзакладахзо­ре­

ма. Складовими гей­кіпі­гу є­: оці­ка потреб та умов життя дити­ ни; планування і надання послуг у громаді, що передує­ напра­ленню

дитини в си­тему інтерна­них закладів; сприяння пове­ненню

дитини-вихова­ця інтерна­ного закладу у біологі­ну сім’ю чи

вла­тування її у сімейну фо­му виховання (опіка й піклування,

усино­лення, прийо­на сім’я, ДБСТ); надання допомоги дитині у організації її самостійного життя.

Якою є історія гей­кіпі­гу в європейському регі­ні? У Регіо­ нальному звіті з монітори­гу ЮНІСЕФ (2001) «Декада пере­ хі­ного періоду» говориться про необхідність розуміння та впровадження у кра­нах Європи протягом останнього десятиріччя нових те­де­цій держа­ної опіки, спрямованих на посилення роботи щодо зме­шення зале­но­ті від інтер­ натів. В осно­них висно­ках звіту зазначалося:

•за останнє десятиріччя в інтернати стала потра­ляти більша кількість дітей, осо­ливо дітей раннього віку;

1 На сьогодні не має усталеного перекладу те­міну gatekeeping. Ча­то в літерату­ рі цей те­мін перекладають як «куратор­сво», «ко­нроль за наданням послуг», «механізм запобігання чомусь (у зале­но­ті від контексту)» тощо. З нашої то­ки зору усі спроби перекладу не відповідають змі­ту цього ан­лійського словосполу­ чення, а тому за відсу­ні­тю укра­їського слова відпові­ника пропонується вжива­ ти те­мін «гей­кіпінг» (Прим. автора).

59