Інтегров соц службим Київ 2007

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

•Практи­новсісучаснісоці­льнітаіндивіду­льніпробле­ мипредста­ленівсім’їабопе­ноюміроюїїстосу­ться.

•Проблеми окремих членів сім’ї – це завжди проблеми сім’ї в цілому і навпаки. Наприклад, утрата батьками роботи може прямо відбитися не тільки на матері­ль­ ному статусі сім’ї безробі­ного, але й на психі­ному кліматі в сім’ї, стосу­ках між батьками та дітьми, пси­ хі­ному здоров’ї всіх її членів.

•Робота з членами сім’ї, які потребують допомоги, як правило, передбачає роботу і з іншими членами сім’ї, блокування тих моме­тів їхніх стосу­ків, що обтяжу­ ють стан клі­єта. Це осо­ливо потрі­но при наданні соці­льноїдопомогидітям.Ре­білітаціядітейізпослаб– ­леними сімейними зв’я­ками має супроводжуватися ре­білітацією сімей, відно­ленням їхньої вла­тиво­ті бути спри­яливим середовищем для виховання та роз­ ви­ку дитини.

•Сім’я–цезакритаси­тема.Невсісторониїїжиттядос– ту­нідляспостереження,томуспра­вняпричинасімей­ ноїдисга­моніїйусвідо­ленняцьогоїїчленамиможуть незбігатися.Роботазсім’єюпотребуєбагаточасуіпе­ редбачаєува­ніспостереженнятаді­ано­тику.

•Потрі­но пам’ятати, що соці­льний працівник не може вирішити проблеми, він може лише допомо­ти клі­н– ­тові (тобто сім’ї чи окремим членам) у її вирішенні.

Допомога соці­льного працівника полягає в тому, щоб спри­тирозуміннюклі­єтомсутно­тіпроблемитароз­ гляду рі­номані­них шляхів її вирішення.

•Сім’яавтоно­наусвоїйжиттєді­льно­тіімаєправови­ бирати вид вза­модопомоги, методи виховання дітей і т.д. Втручання в сімейні стосу­ки бажане тільки пі­ля прохання про це клі­єта, за виня­ком обставин, коли існує безпосере­ня загроза фізи­ному, психі­ному здо­ ров’ю або життю когось із членів сім’ї.

190

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

•Головною метою соці­льного працівника при надан­ ні соці­льної допомоги сім’ї є, перш за все, інтереси її членів, а не аб­сра­кні інтереси су­піль­сва чи держа­ ви. Його місія – допомо­ти існуванню ре­льних сімей, забезпечити розвиток і дотримання прав кон­ретних дітей.

•Соці­льна робота з сім’ями потребує деліка­но­ті й дотримання конфіде­ційно­ті, адже іноді зачіпаються відомо­ті, розголошення яких може завдавати се­йоз­ ної шкоди людям.

Процес соці­льної роботи із сім’єю, що опинилася у життєвій скруті, відбувається у логі­ній послідо­но­ті, що може бути предста­лена у таких етапах:

Етап1.Виявленнясімей,якіопинилисявскла­нихжиттєвих обставинах.

Етап 2. Здій­нення ді­ано­тування ситу­ції у сім’ї, її потреб та проблем (у т. ч. обстеження умов проживання сім’ї). Етап 3. Ухвалення рішення про необхідність надання ком– пле­кних соці­льних послуг, планування спільних дій (соці– альний супровід).

Етап 4. Надання соці­льних послуг сім’ї, що опинилася в скла­них життєвих обставинах.

Етап 5. Оці­ка проведеної роботи, припинення соці­льного супроводу.

Розглянемо окремі етапи роботи детальніше.

Інфо­мацію про сім’ї, які опинилися в скла­них життєвих обставинах, може отримувати будь-який із суб’єктів соці­ альної роботи у вигляді особи­тої заяви громадянина або зве­нення про допомогу одного з членів сім’ї, від організа­ цій, установ, підприємств, сільських і сели­них рад, міських тарайоннихумі­тахдержа­нихадміні­срацій,органівохоро­ ни здоров’я, освіти, вну­рішніх справ, установ виконання по­ карань, яку передають до центру соці­льних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ).

191

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

Зве­нення до ЦСССДМ є пе­винним джерелом інфо­мації просім’ю,томувононасампередретельновивчаєтьсянапред­ мет визначення необхідно­ті те­мінових дій. У разі, якщо клієнт самзве­ну­сядоцентрусоці­льнихслужб,соці­льний працівник проводить із ним пе­винне інтерв’ю – експресоці­ ­ку. Якщо справа стосується дитини, для хара­тери­тики осо­ливо­тей її розви­ку, поведі­ки, специфіки спі­кування з доро­лими, однолі­ками, стану успі­но­ті, інших фа­тів соці­льний працівник здій­нює збір інфо­мації про клі­єта (поча­кову оці­ку) із залученням до цього доти­них служб та установ.

За результатами поча­кової оці­ки потреб ухвалюється рішення про відкриття випа­ку, і соці­льна робота з сім’єю проводиться відпові­но до технології, описаній у Розділі 2 (див. 2.3).

Дужева­ливовча­нотаякі­ноді­ано­туватистан,уякомупе­ ребуваєкон­ре­насім’я,їївну­рішнітазо­ні­нірезе­ви,про­ стежити, порушення яких саме фу­нцій призвело до склад– них­ життєвих обставин.

Ча­товосновувизначенняпотребсім’їкладетьсядосліджен­ ня наявного її стану, одним з елеме­тів якого є ді­ано­тика виконання нею відпові­них фу­нцій. Ко­на сім’я виконує у процесі своєї життєді­льно­ті пе­ні фу­нції, проте деякі з них можуть бути обов’я­ковими, а деякі – ні. Наприклад, якщо в сім’ї є діти, то обов’я­ковими будуть фу­нції, пов’я­ зані з дітьми і їх вихованням. Ймові­но, що брак окремих фу­нцій не мо­на розглядати причиною втручання і почат– ку­ соці­льного супроводу, хоча це може ускла­нювати фу­к– ці­ ­нування сім’ї в цілому. Наприклад, якщо в сім’ї слабо ви­ ражена терапе­ти­на фу­нція, то стосу­ки в ній будуть дестру­ти­ними, холо­ними, члени сім’ї не відчуватимуть прив’язано­ті один до одного (так званий «гу­тожиток»). Навіть якщо соці­льний працівник і зуміє спро­нозувати, до чого це може призве­ти, у нього не буде фо­мальних при­ чин для поча­ку процесу здій­нення соці­льного супроводу даної сім’ї.

192

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

Всі фу­нції сім’ї ті­но пов’язані. Немо­ливість виконання сім’єю однієї фу­нції веде за собою прораху­ки у виконан­ ні іншої, порушує її стабільність, сві­чить про ди­фу­нці­– нальність сім’ї, тобто наявність скла­ної життєвої ситу­ції. Аналіз виконання рі­них фу­нцій сім’ї дозволить знайти її сильні і сла­кі сторони, що ляже в основу подальшого пла­ нування роботи та надання послуг. Проді­ано­тувати сім’ю за її фу­нці­ми допоможе таблиця, подана ни­че.

Таблиця 5 Ді­ано­тика сім’ї за фу­нці­ми

економі­на

репроду­ти­на

ре­ре­ти­на

го­подарська

соці­лізу­ча

терапе­ти­на

Соці­льний працівник, здій­ню­чи ді­ано­тування сім’ї, діє за схемою:

•ді­ано­тування проблем, потреб та визначення рі­ня самостійно­ті сім’ї;

•визначення мети, яка виведе на кон­ре­ний результат;

•добір послуг необхідного типу та фо­мування їх компле­су.

Ді­ано­тику за фу­нці­ми мо­на викори­товувати як підсу­кову, зру­ну для швидкого аналізу, наприклад, припе­шихвізитахусім’ю,такідетальну,дляси­темати­но­ го компле­кного аналізу.

193

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

Логіка та процедура виявлення зда­но­ті батьків задоволь­ няти потреби дитини, виконувати свої батьківські фу­нції, подана у Розділі 2 (див. 2.1).

Сучасна ді­ано­тика сім’ї базується на цілій ни­ці те­рій, в чи­лі яких мо­на вказати те­рію комунікацій Г. Бейтсона, сімейну терапію С. Менухіна, те­рію об’єкти­них зв’яз­ ків Дж. Фрамо, гумані­ти­ну сімейну терапію К. Роджерса і В. Сатир, си­те­ну сімейну психотерапію М. Палацолі, Ж. Ф. Чекина, Г. Прата і Л. Босколо, позити­ну сімейну тера­ пію Н. Пезешкіана, сімейну онтотерапію А. Менегетті та ін.

До проведення ді­ано­тування соці­льному працівникові ва­то залучати членів сім’ї та її соці­льного оточення. Особ­ ливо ва­ливо спільно проводити ді­ано­тування так званої «не­лагополу­ної, кризової» сім’ї, де батьки зловживають спир­ним, ведуть аморальний спосіб життя; непо­ної сім’ї; сім’ї, де між батьками, батьками й дітьми постійно виника­ ютькон­лі­ти;сім’їзнизькимморально-культу­нимрі­нем батьків; зо­ні благополу­ні сім’ї, де за но­мальних еконо– мі­но-побутових умов і наявно­ті обох батьків складаються неспри­яливі умови для виховання дітей уна­лідок педаго– гі­ноїнеосвічено­тітанизькоїпедагогі­ноїкультурибатьків. Існують рі­ні методи ді­ано­тики сім’ї, сімейних стосу­ків, вну­рішньої вза­модії. Як правило, методи ді­ано­тики можутьслугуватиіметодамироботизсім’єю.Середнихроз– рі­ ­няють: сімейну реко­н­ру­цію, гено­раму, сімейну роз­ стано­ку, образи-спогади, сімейну скуль­туру і сімейну хоре­орафію, психодрамати­не переживання ситу­ції, метафори­ний вираз сім’ї, си­те­но-стру­ту­на розста– но­ка тощо.

Однією з найпопуля­ніших методик є гено­рама, що допо­ магає соці­льному працівникові зібрати, стру­турувати і зафі­сувати досить великий обсяг інфо­мації про сім’ю, вну­рішньо сімейні стосу­ки у трьох-чотирьох поколіннях. ТехніказапропонованаM.Bowenу1978році.Головнаїїпере­ вага – стру­турованість і наочність. Гено­рама складається із таких компоне­тів: сімейного древа, меди­них відомос­

194

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

тей, емоційних патте­нів, динаміки стосу­ків, си­теми сім’ї, сімейних вірувань, соці­льної мережі сім’ї. Існує си­тема по­ значок, які викори­товуються при складанні гено­рами: осо­ би жіночої статі – круже­ки, особи чоловічої статі – ква­рати (див. Рис. 19). В середині зазначається вік. Смерть одного із членів позначається перекре­леним ква­ратом. Розлучен­ ня – двома паралельними ліні­ми. Відно­лення шлю­них стосу­ків – лінія, що повто­но з’єднує ква­рат і кружечок. Зв’язок без шлюбу – пун­ти­на. Таким чином і фі­сується зміст вза­мин: дві паралельні лінії – хороші, а пун­ти­на лі­ нія – ди­та­нні стосу­ки. Ча­то в сім’ях існують си­бі­ти­ні стосу­ки, вони позначаються трьома паралельними ліні­ми. Дві косі лінії хара­теризують емоційний розрив. Кон­лікт позначається хвиля­тою лінією; прямоку­ник – наявність кризи; перери­ча­та лінія позначає сла­кість, невпе­неність вза­мин; цілі­на лінія – сере­ній рівень стосу­ків; пото­ще­ на – сильний. Римськи ци­ри в ку­ку ра­ки – номер кризи. На полях гено­рами вказуються імена, дати народження і сме­ті, фі­суються вида­ні дати в історії сім’ї (скажімо міг­ рація)[16].Орі­єто­нимипитаннямиприскладаннігено­ра­ ми, окрім визначення прямих та опосере­кованих зв’я­ків, можуть бути:

•Як члени сім’ї виявляють любов і прив’язано­ті?

•Як члени сім’ї проявляють гнів, злість?

•Хто є головним постачальником у сім’ї?

•Які цінно­ті існують у сім’ї?

•Яким чином члени сім’ї ко­та­тують між собою (словами, же­тами, мовою тіла тощо)?

•Які існують у сім’ї захворювання?

•Яким чином ухвалюються рішення в сім’ї?

•Хто їх ухвалює?

•Хто бере часть в ухваленні рішень?

До найбільш ефе­ти­них методик ді­ано­тування сім’ї належать:

•визначеннясімейногопро­тору(E. Coppersmith),сімей­ на скуль­тура (P. Papp, O. Silverstain, E. Carter) і сімейна

195

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

Ри­ ­. 19. ­Позна­ки гено­рами

196

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

хоре­орафія (D. Kantor, B. Duhl, F. Duhl, P. Papp),

що дають мо­ливість визначити акту­льні вну­ріш­ ньо-сімейні проблеми, кон­лі­ти;

•сімейну реко­н­ру­цію за фотографі­ми (C. Anderson, E. Malloy), роботу з образами-спогадами (W. Morris), що дають змогу вивчити вплив минулого на сучасний стан сімейних стосу­ків;

•си­те­но-стру­ту­не розташування (Insa Sparrer, Matthias Varga von Kibed), за допомогою якого мо­на визначати проблеми, сумніви, «те­ні» плями сімейної історії, переконання, сімейні потреби тощо.

Слід зазначити, що ді­ано­тика сім’ї передбачає й дослід– ження її динаміки, а саме: зо­ні­ніх та вну­рішніх ко­донів сім’ї; стру­тури влади; емоційно­ті; цінно­тей і переконань; ролей; стилю спі­кування; сильних сторін сім’ї – все це дає змогу визначити, як члени сім’ї спі­куються між собою; чи існує рі­новага у сімейних відносинах (гомеостаз); чи є неписані правила щодо прав, обов’я­ків, поведі­ки членів сім’ї; наскільки сім’я зда­на ухвалювати рішення (гну­кість) тощо.

У соці­льній роботі з сім’ями, що опинилися у скла­них життєвихобставинах,ва­ливонавчитисявиявлятиключову проблему, яка має пе­ні ознаки, часові ра­ки, ко­дони втру­ чання соці­льного працівника. До методів виявлення ключо­ вої проблеми сім’ї відносять уміння:

•визначати причину і на­лідки;

•відрі­няти інфо­мацію від емоцій (деякі фа­ти – емоційні, але не інфо­маційні);

•бачити інфо­мацію з рі­них кутів зору (сусіди, вчитель, соці­льний працівник тощо);

•ду­ки і вислови оточення;

•бачити і аналізувати сім’ю як фу­нці­нальну си­тему з уже визначеними стосу­ками.

При визначенні ключової проблеми сім’ї необхідно врахову­ ватиознаки,щоєпока­никаминаявно­тідекількохпроблем,

197

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

асаме:сім’ї,дебатькистра­даютьнаалкоголізм;дебатьки– безробі­ні; сім’ї, які розпадаються; непо­ні сім’ї; сім’ї, де батьки – інваліди. Слід також враховувати ознаки ди­– фу­нці­нально­ті сім’ї: дитина без догляду, сла­ка си­тема спі­кування; відчуженість між членами сім’ї; брак відпові– дально­ті; емоційна замкнутість; брак емпатії; недоста­ня увага до дитини, до її розви­ку і життя); експлу­тація в сім’ї, нав’язування дитині батьківської ролі; очікування від дити­ ни емоційної прив’язано­ті до батьків; недотримання меж, у тому чи­лі се­су­льних, між батьками й дітьми; батьки не забезпечують розви­ку дитини, її стано­лення, фо­мування поглядів на світ; батьки неспромо­ні відділити свої потре­ би від потреб дитини); дитина – поте­ційна же­рва, прояви батьківської люті; жо­р­кі вимоги до ди­ци­ліни; дитина – «си­мтомнеблагополуччя»;нере­льнівимогидодитини;ви­ могипідкорення;непослідо­наповеді­кабатьківщододити­ ни: від приниження до іде­лізації); насиль­сво над дитиною: се­су­льне, психологі­не, економі­не, фізи­не; брак у бать­ ків знань про потреби та проблеми дитини; ізольованість сім’ї тощо.

Необхідно зазначити, що саме всебі­на ді­ано­тика дає реа­ льну мо­ливість розробити стратегію втручання (див. 2.2) в існу­чу ситу­цію з метою стабілізації стану сім’ї, віднов­ лення її фу­нцій, фо­мування відповідального батьків­сва, запобігання фа­там жо­ртокого поводження та забезпе­ чення прав дитини виховуватися в безпе­ному сімейному середовищі.

Процес соці­льної роботи із сім’єю відбувається у ло– гі­ ­ній послідо­но­ті дій, які зафі­совані у спеці­льно розро­леному пакеті докуме­тів «Ка­рка соці­льної роботи», а вимоги до їх офо­рлення викладені в «І­н­рук– ції­ щодо роботи з ка­рками соці­льної роботи з сім’ями, що потребують підтри­ки чи соці­льного супроводу» (див. Додаток 2-3).

В основу стратегії дій соці­льного працівника доцільно покла­ти такі осно­ні завдання:

198

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

•допомо­ти сім’ї визначити свої потреби;

•навчити сім’ю проговорювати свої потреби;

•спільно з сім’єю визначити мо­ливо­ті задовольнити потреби.

Із поста­лених завдань випливає необхідний перелік умінь, якими має володіти соці­льний працівник:

•уміння визначати причини і на­лідки;

•вміння відрі­няти інфо­мацію від емоцій (деякі фа­ти – емоційні, але не інфо­маційні);

•вміння бачити інфо­мацію з рі­них кутів зору (сусіди, вчитель, соці­льний працівник та ін.), враховувати ду­ки і висло­лювання оточення;

•вміння бачити й аналізувати сім’ю як фу­нці­нальну си­тему з уже визначеними стосу­ками.

Зміст і результати­ність вза­модії соці­льного працівника і клі­єта (сім’ї) зна­ною мірою визначається які­тю першо­ го візиту в сім’ю. Саме від того, як він відбудеться, залежить встано­лення довіри, варі­ати подальшої співпраці з даною сім’єю, мо­ливість пар­нер­сва та спільного ухвалення рішень. Почати візит у сім’ю необхідно з налагодження ко­– та­ту, пере­дсім за все спрямованого на зняття страху і на­ пруження в сім’ї.

Надзвичайнова­ливопоставитиправильнуметувідвідуван­ ня сім’ї. Зве­нення, що надій­ло, може мі­тити інфо­мацію, яка стосується рі­них аспе­тів життя сім’ї, однак найваж– ­ливішою має бути інфо­мація про дитину, забезпечення її прав на виховання у спри­яливому та безпе­ному сімейному середовищі. Тому при визначенні мети візиту пріоритетом має стати встано­лення ко­та­ту з сім’єю та ді­ано­тування її щодо забезпечення нале­них умов виховання дитини

(див. 2.1; 2.3).

Врахову­чите,щозаумовиспівпрацізклі­єтомвізитисоці– альногопрацівникавсім’юєнеобхіднимелеме­томйогосоці­ альногосупроводу,вонипотребуютьретельногопланування

199