Інтегров соц службим Київ 2007

Зміст і організація роботи інте­рованих соці­льних служб

­­ля здійснення координації між суб’єктами соціальної ­роботи із сім’ями з дітьми, які опи­нлися в складних жит– тєвих обставинах, та комплексного вирішення її пита­ь при управлінні у ­правах сім’ї, молоді та спорту ство­юється

дора­д­ий ор­ан (див. Додаток 5).

Відповідно до «Порядку взаємодії суб‘єктів со­іальної роботи із сім’ями, які опинилис­ у складних життєвих обставинах» до складу дорадчого органу входять:

у справах сім’ї, молоді та спо­ту: кері­ники управлінь охо­ рони здоров’я, кері­ники управлінь освіти і на­ки, керів– ни­ ки органів праці та соці­льного захи­ту населення, кері­ники органів вну­рішніх справ, кері­ники установ виконання покарань, кері­ники інших стру­ту­них під– розділів мі­цевої адміні­срації, предста­ники підприємств, установ, організацій та об’єднань громадян.

Ва­ливиммехані­мом,щозабезпечуєефе­ти­ністьді­льнос– ­ті інте­рованих соці­льних служб, є пар­нерські стосу­ки між надава­чами послуг, клі­єтами, ч­ленами громади, які мають базуватися на довірі, відкрито­ті й відповідально­ті.

Спеці­лі­тислужброзглядаютьсім’їякпо­нопра­нихуча­ни­ ків процесу соці­льного супроводу, а не паси­них отримува­ чівпослуг.Головнимзавданням,якестоїтьпередсоці­льним працівником, є залучення сім’ї до розуміння ре­льних при­ чин та пошуку шляхів вирішення скла­них життєвих обста­ вин. З цією метою соці­льний працівник спільно з клі­єтом визначає найбільш нагальні потреби його сім’ї. Наприклад, соці­льний працівник спеці­лізованої соці­льної слу­би підчасзустрічейізклі­єтомдлявстано­леннязнимпар­нер­ ського ко­та­ту може прокоме­тувати отримані результати ді­ано­тики сім’ї та на їх основі спільно з клі­єтом здій­нити оці­ку ситу­ції і потреб сім’ї для прогнозування і плануван­ ня подальшої роботи.

100

Зміст і організація роботи інте­рованих соці­льних служб

Пе­шим позити­ним зрушенням на шляху пар­нерської вза­модії є знаходження спільних аспе­тів бачення проб– леми.Обговорю­читаздій­ню­чиспільнідії,соці­льнийпра­ цівниквиводитьклі­єтанаякі­ноновийрівеньуча­тіувирі­ шенніскла­ноїжиттєвоїситу­ції,наякомунапідставіукладе­ ної угоди між надавачем і отримувачем послуг до­ровільно розподіляєтьсявідповідальністьзавиконаннязапланованих заходівсоці­льногосупроводу.Допар­нерськоївза­модіїак­ ти­но залучаються і діти відпові­ного віку (див. 1.2), члени громади (див. 2.4)

Неабияке значення має пар­нер­сво між соці­льними пра­ цівниками спеці­лізованих служб ЦСССДМ. Щоб забезпечити якість наданих соці­льних послуг, вони мають нести спільну відповідальність за дотримання відпові­них норм і законів та вжиті заходи щодо покращення становища дітей і сімей, з якими вони працюють.

Одним із механі­мів, що забезпечує ефе­ти­ність роботи інте­рованих соці­льних служб, є наявність висококваліфі­ кованихфахі­ців,якімаютьґрунтовнуте­рети­нупідготов­ кутаволодіютьрі­нимитехнологі­мисоці­льно-педагогі­ної ді­льно­ті. Досвід підгото­ки ка­рового поте­ці­лу служб, набутий у ра­ках ре­лізації про­ету, мо­на вважати ді­вим механі­мом, що забезпечував результати­ність їх фу­нціо­ нування. Зо­рема, навчання спеці­лі­тів здій­нювалося за Програмою навчання соці­льних працівників інте­рованих соці­льнихслужб,затвердженоюнаказомДержа­ноїсоці­ль­ ної слу­би для сім’ї, дітей та молоді. Ця програма має на меті підвищитипрофесійнукомпете­нністьсоці­льнихпрацівни­ ків, а також допомо­ти їм розширити міжсе­то­ні та міжві­ до­чі зв’я­ки, спрямовані на ре­лізацію завдань соці­льної політики. Саме тому уча­никами навчання рі­них форм ста­ ли не лише соці­льні працівники і менеджери інте­рованих соці­льнихслужб,айпредста­никигромад,мі­цевихорганів виконавчої влади та мі­цевого самоврядування.

Соці­льний працівник спеці­лізованої соці­льної слу­би, який має високий рівень професійної компете­нно­ті, є важ­

101

Зміст і організація роботи інте­рованих соці­льних служб

ливимкомпоне­томфу­нці­нально-змі­товоїмоделіроботи інте­рованих соці­льних служб. Успі­ність впровадження та ефе­ти­ність ді­льно­ті інтегрованих соці­льних служб забезпечується нале­ною кількі­тю таких фахі­ців, які во­ лодіють та застосовують у своїй роботі кращі методики йтехнологіїсоці­льноїроботи,асаме:оці­кипотребдитини, ведення випа­ку, активізації громади, відно­ного правосуд­ дя, мережевих зустрічей тощо.

Підвищення професійного рі­ня соці­льних працівників районних, міських, сільських/сели­них центрів соці­льних служб для сім’ї, дітей та молоді, інших осіб, зайнятих у сфері надання соці­льних послуг, має стати метою та одним із головних завдань ді­льно­ті обла­них центрів соці­льних служб для сім’ї, дітей та молоді. Для цього доцільно в їх стру­турі утворювати Трені­говий центр (наприклад, за сприяння про­ету такий підрозділ було створено Київським обла­нимцентромсоці­льнихслужбдлясім’ї,дітейтамолоді– див.Додаток8).

Осно­ні завдання Трені­гового центру:

•організація навчання соці­льних працівників район­ них, міських, сільських, сели­них центрів соці­льних служб для сім’ї, дітей та молоді, предста­ників громад­ ських організацій та інших осіб, зайнятих

усоці­льній сфері;

•надання методи­ної допомоги, інфо­маційних послуг

уре­лізації соці­льних програм районними, міськими, сільськими та сели­ними центрами соці­льних служб для сім’ї, дітей та молоді;

•впровадження інноваційних технологій соці­льної ро­ боти для ре­лізації соці­льних програм

уроботі з сім’ями, дітьми та молоддю.

Трені­говий центр відпові­но до покладених на нього завданьзабезпечує:добіртапідгото­кутренерівдляре­ліза­ ції соці­льних про­етів;організацію та проведення трені­гів для соці­льних працівників, предста­ників органів мі­цево­

102

Зміст і організація роботи інте­рованих соці­льних служб

го самоврядування, виконавчої влади, осві­ніх закладів, ЗМІ та інших осіб, зайнятих у соці­льній сфері; ада­тацію тре­ ні­гових програм міжнаро­них організацій та апробацію трені­гових модулів на регі­нальному рі­ні; співпрацю звідпові­нимивищиминавчальнимитана­ково-до­лі­ними установами з питань соці­льної роботи; проведення моніто­ ри­гуйоці­киді­льно­тітренерів;організаціюіпроведення на­ково-методи­них заходів: виставок на­ково-методи­ної літератури, семінарів, кру­лих столів тощо.

Пройшо­ши відпові­ну підгото­ку, координацію ді­льно­ті соці­льних працівників спеці­лізованих соці­льних служб здій­нює менеджер, який призначається наказом Центру соці­льнихслужбдлясім’ї,дітейтамолоді.Середйогофу­нці­ ональнихобов’я­ків:проведеннящоти­невихробочихнарад та щоміся­них супе­візійних зустрічей; здій­нення аналізу яко­ті надання соці­льних послуг клі­єтам спеці­лізованих соці­льних служб; сприяння поширенню методик соці­ль­ ного супроводу сімей, які опинилися у скла­них життєвих обставинах; предста­лення інтересів служб та їхніх клі­єтів у відпові­них стру­ту­них підрозділах мі­цевих органів ви­ конавчої влади і мі­цевого самоврядування; участь у між– відо­чих нарадах та засіданнях тощо (див. Додаток 4А). Уміле виконання менеджером спеці­лізованих соці­ль­ них служб управлінських та адміні­срати­них фу­нцій є ва­ливим механі­мом, що гара­тує ефе­ти­ність роботи інте­рованих соці­льних служб.

Успіх ді­льно­ті інте­рованих соці­льних служб зна­ною мі­ рою визначається позицією органів мі­цевої виконав­чої влади та мі­цевого самоврядування щодо необхідно­ті створення і розви­ку таких служб, їх ді­во­ті й ефе­ти­нос­ ті, оскільки саме вони на локальному рі­ні фо­мують і ре­лі­ зують політику, спрямовану на забезпечення потреб дітей та благополуччя сімей із дітьми (див. Додаток 5; 7).

Саме від мі­цевих органів виконавчої влади та мі­цевого самоврядування залежить:

103

Зміст і організація роботи інте­рованих соці­льних служб

•забезпечення зайнято­ті населення, створення нале­ної кілько­ті робочих місць;

•розвиток соці­льної інфрастру­тури (школи, дитячі са­ки, позашкільні установи, заклади культури, спор­ ту, магазини, дитячі майда­чики, заклади соці­льного захи­ту тощо);

•прийняття соці­льно орі­єтованого на потреби дітей та сімей бюджету;

•створення служб, які надають послуги дітям та сім’ям, відпові­но до потреб громади;

•ка­рове забезпечення всіх служб, установ і закладів згі­но з вимогами законодавства та потребами;

•створення механі­мів активізації уча­ті громади, соці– ально орі­єтованого бі­несу у вирішенні проблем дітей та сімей із дітьми;

•здій­неннямонітори­гуді­льно­тіслужб,установізак– ладів, що надають послуги дітям та сім’ям.

Завдання органів виконавчої влади і мі­цевого самовря­ дування полягають у визначенні, плануванні, організації, координації та монітори­гу соці­льних послуг рі­них видів, якінайбільшоюміроювідповідаютьпотребамнаселенняпід­ відо­чої території і мають бути орі­єтовані на забезпечення прав ко­ної дитини, сім’ї, громади.

Отже, загальний алгоритм створення і розви­ку інте­ро– ва­ них соці­льних служб мо­на сфо­мулювати насту­ним чином:

•вивчення ситу­ції в громаді – аналіз проблем і потреб у громаді, обґру­тування доцільно­ті створення комп– ле­су спеці­лізованих соці­льних служб, їх кілько­ті;

•визначення цільових груп клі­єтів спеці­лізованих соці­льних служб;

•визначеннямети,завданьтапріорите­нихнапрямівро­ ботиспеці­лізованихсоці­льнихслужб,перелікупослуг;

•окре­лення кола пар­нерів із чи­ла держа­них та неурядових організацій і налагодження з ними ті­ної вза­модії;

104

Зміст і організація роботи інте­рованих соці­льних служб

•вирішення організаційних питань (у тому чи­лі створення «єдиного ві­на зве­нень», а також матері– ально-фіна­сове та ресур­не забезпечення; планування роботи; уко­мле­тування служб ка­рами тощо;

•проведення інфо­маційної ка­панії з метою інфо­му­ вання населення про створення та роботу компле­су спеці­лізованих соці­льних служб, перелік послуг, мо­ливо­ті їх отримання, а також виявлення поте­ційних клі­єтів служб тощо;

•здій­нення осно­ної ді­льно­ті – надання послуг (про­ ведення поча­кової оці­ки, ведення випа­ку, моніто­ ринг та оці­ка результату ведення випа­ку – див. 2.4);

•моніторинг та оці­ка ді­льно­ті ко­ної спеці­лізова­ ної соці­льної слу­би, а також інте­рованих соці­ль­ них служб у цілому.

Таким чином, інте­ровані соці­льні слу­би за умов здійс– нен­ ня роботи за її фу­нці­нально-змі­товою моделлю та дотримання алгори­му їх створення й розви­ку можуть стати в Укра­ні осно­ною ланкою в си­те­ній соці­льній роботі, спрямованій на запобігання бездо­ля­но­ті, соці­ль­ ному сиріт­сву, на активізацію наці­нального усино­лення та розви­ку сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позба­лених батьківського піклування, першоосновою впровадження стратегії деін­титу­лізації.

Література:

1.Порядок взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 липня

2006 р. за N 824/12698).

2.Представництво інтересів соціально вразливих дітей та сімей: Навч. посіб. / За ред. Т. В. Семигіної – К.: Четверта хвиля, 2004. – 216 с.

3.Програма підготовки соціальних працівників

інтегрованих соціальних служб / За заг. ред. І. Д. Звєрєвої, В. О. Кузьмінського, І. Саммон – К.: ПБО «Кожній дитині» в Україні, 2006. – 34 с.

105

Зміст і організація роботи інте­рованих соці­льних служб

4.Соціальна педагогіка: теорія і технології: Підручник / За заг.ред. І. Д. Звєрєвої – К.: Центр навч. літ-ри, 2006. – 316 с.

5.Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І. Д. Звєрєва,

О. Б. Безпалько, С. Я. Харченко та ін. / За заг. ред. І. Д. Звєрєвої, Г. М. Лактіонової – К.: Центр навч.

літ-ри, 2004. – 256 с.

6.Соціальний супровід сімей, що опинились в складних

життєвих обставинах. Метод. посіб. / Автори-упор. І.Д.Звєрєва,Ж.В.Петрочкотаін.–К.:ДЦССДМ,2006.–84с.

106

Інноваційні технології в роботі інте­рованих соці­льних служб

2.1 Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

Урефо­муванні соці­льної сфери держа­на соці­льна полі­ тика Укра­ни спрямована на створення умов для дося­нення високого рі­ня життя громадян шляхом підвищення яко­ті соці­льних послуг відпові­но до потреб їх кори­тувачів.

З ухваленням Закону «Про соці­льні послуги» помі­но акти­ візувалася робота щодо регулювання надання соці­льних послуг держа­ними та неурядовими організаці­ми. З огляду на це вини­ла потреба у створенні механі­му встано­лення та гара­тування яко­ті соці­льних послуг, дотримання її на держа­ному і мі­цевому рі­нях.

Одним із головних стратегі­них напрямів рефо­мування си­теми соці­льних послуг є розро­лення та впровадження у практику єдиної моделі оцінювання і оці­ки потреб клі­н­ та, єдині переконання щодо фа­торів, які гара­тують його безпеку і створюють спри­яливе середовище для розвит­ ку, єдині погляди щодо значення вивчення потреб людини як її «пе­сональної конце­ції».

О­цінювання розглядається як фу­даме­тальна техноло­ гія, орі­єтована на визначення потреб клі­єтів, си­те­ний моніторинг процесу надання послуг (допомоги, підтри­ки тощо) і дося­нутих результатів, аналіз фінансових витрат і прогнозування економі­ного ефе­ту, а також пе­ний про­ цес визначення базових даних, необхідних для подальшо­ го планування результати­ної ді­льно­ті інте­рованих соці­льнихслужбізклі­єтомщодоподоланняскла­нихжит– тєвих обставин.

107

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

Оцінювання базується на принципах і цінно­тях соці­льної роботи, осно­ними із яких є: досту­ність; до­ровільність; гуманність; індивіду­льний підхід; конфіде­ційність; профі– ла­ти­на спрямованість; бе­зпла­ність; пар­нер­сво; сис– ­те­ність; гара­тований захист прав людини/дитини, сім’ї; пріорите­ність інтересів клі­єтів, врахування їхньої ду­ки.

Компоне­тами оцінювання є рі­ні види оці­ки, які одночас­ но постають його інструме­том, тобто суку­ні­тю методів, за допомогою яких визначаються нагальні потреби індивіда, групи, громади, су­піль­сва, та ча­тиною ци­лу оцінюван­ ня. Розрі­няють типи оці­ки: оці­ку потреб, оці­ку процесу, оці­ку результатів (впливу), економі­ну оці­ку. Зо­рема:

•оці­ка потреб – проводиться для того, щоб мати ви– ­че­пнука­тинужиттєвихобставиндитиниісім’їтаске­ руватипроцесдоборунеобхідноготипувтручання.Ви– діляютьдварі­ніоці­кипотреб:пе­винний–поча­кова оці­ка; вторинний – компле­кна оці­ка. Оці­ка потреб дитини і сім’їрозглядається якдіїзізбору,обро­ки, сис­ тематизації,аналізу,узагальненнятапорі­нянняданих за пе­ними ста­да­тами, моделями (див. Розділ 2);

•оці­ка процесу – досліджується відпові­ність заходів, що проводяться із клі­єтом, індивіду­льному плану дій,відстежуєтьсяпослідо­ністьїхвиконання.Фа­тич– но оці­ка процесу є монітори­гом (си­темати­ним переглядом) роботи соці­льних працівників. Осно­ни­ мипитанняоці­кипроцесу,наприклад,є:чибуловтру­ чання прийн­яним для клі­єта, групи тощо;

•оці­ка результатів роботи (впливу) – визначають­ ся результати втручання, вплив проведених заходів на якість життя клі­єта, його безпосере­ні здобут­ ки, чи відбулися позити­ні зміни в поведі­ці клі­єта, чи вдалося подолати скла­ні життєві обставини тощо. Такі здобу­ки мо­на класифікувати як поведі­кові (зміна рі­ня поінфо­мовано­ті, позицій, знань, умінь таповеді­ки)танепов’язанізповеді­кою(рівеньорга­ нізаційних, екологі­них та політичних змін); наскільки успі­ним було втручання;

108

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

•економіч­наоці­ка–проводитьсяаналізефе­ти­но­ті витрат, щоб переконатися у вмотивованому виділенні ресурсів на соці­льну допомогу клі­єтові.

Оці­ка – обов’я­кова складова соці­льного супроводу/ супроводження,веденнявипа­ку,соці­льногоінспе­тування тощо. Процес оцінювання є ци­лі­ним, оскільки оці­ки рі­них типів обумо­люють одна одну. Ігнорування або уни­неннябудь-якоготипуоці­кипорушуєпроцесоцінюван­ ня (див. Рис. 9).

Рис. 9. Цикл оцінювання

Оцінювання – процес, що постійно перебуває у русі

іє чу­ливим до змін потреб клі­єта, інновацій соці­ альної роботи, фо­мування держа­ної соці­льної політики. Оцінювання постає ва­ливим компоне­том ста­да­тів надання соці­льних послуг, які розвиваються в Укра­ні. Тому його здій­нення має бути си­темати­ним

ібазуватися на компле­кному підході.

109