Інтегров соц службим Київ 2007

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності

го є самоосвіта. Самоосвіта хара­теризується, перш за все, самостійні­тю і неперервні­тю, що орі­єтовано на: потреби особи­то­ті, су­піль­сва, держави; розширення осві­нього про­тору; варі­ти­ність підгото­ки спеці­лі­тів соці­льної сфери; пе­не на­ково-методи­не забезпечення професійноособи­ ­ті­ногостано­леннясоці­льногопрацівниканарі­них етапах його життєвого шляху [14].

Ефе­ти­ність соці­льної роботи багато в чому залежить від правильного вибору форм і методів. Фо­ма соці­льної роботи – спосіб організації ді­льно­ті соці­льного працівни­ ка з клі­єтом. Ознаками форм роботи є: фу­нці­нальність, стру­ту­ність, інте­рати­ність.

Завдяки фо­мам методи соці­льної роботи напо­нюються кон­ре­нимзмі­том.Метод–шлях дося­ненняметиірозв’я­ зання завдань; спосіб пізнавальної, практи­ної ді­льно­ті. Це суку­ність підходів, прийомів, операцій практи­ного чи те­рети­ного засвоєння дій­но­ті; це найкоро­ший шлях дося­нення результату.

У класи­ній на­ковій літературі визначаються такі групи методів соці­льної роботи:

•загальні (філософські) (метод матері­лі­ти­ної ді­лек­ тики);

•загальнона­кові (аналізу та си­тезу, на­кової аб­сра­ції, інду­ції та деду­ції, істори­ний, аналогії, си­те­но-стру­ту­ний метод тощо);

•спеці­льні на­кові методи (соці­льної ді­ано­тики, соці­льної профіла­тики, соці­льної ре­білітації, соці­льного ко­нролю, соці­льно-економі­ні та організаційно-ро­поряджувальні методи).

Зале­но від категорії клі­єта, осо­ливо­тей його життє­ ді­льно­ті, наявно­ті проблем, що потребують розв’я– зання з допомогою соці­льного працівника, визначають специфі­ні (спеці­льні) методи. Так, наприклад, у про­ цесі здій­нення соці­льної роботи з сім’ями, які опини­

30

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності

лися в життєвій скруті, доцільною видається така кла– сифікація спеці­льних методів: соці­льно-економі­ні, організаційні (адміні­срати­ні), педагогі­ні, психоло– гі­ні та соці­логі­ні [12, с. 73].

До соці­льно-економі­них методів соці­льної роботи нале­ жать усі існу­чі засоби, за допомогою яких соці­льні пра­ цівники, інші спеці­лі­ти здій­нюють вплив на матері­льні, моральні, сімейні, наці­нальні та інші потреби й інтереси сім’ї, яка опинилася в скла­них життєвих обставинах. Це: натуральна та грошова допомога, моральне заохочен­ ня, встано­лення пільг, здій­нення па­ронажу, соці­льного супроводу, допомоги в побутовому обслуговуванні.

Організаційні (адміні­срати­ні) методи розглядаються в управлінському аспе­ті; їх ре­лізація мо­лива за умови наявно­ті відпові­них но­мати­но-правових докуме­тів. Це: ре­ламе­тування (розро­ка та введення в дію організа­ ційних положень – наказів, типових но­мативів ді­льно­ті соці­льного працівника: наприклад, но­мативи чисельно­ті сімей з розраху­ку на одного соці­льного працівника, нор­ мативи часу обслуговування); інстру­тування (роз’яснення завдань, шляхів розв’язання проблем, на­лідків неправиль­ них дій членів сім’ї – консультування, інфо­мування).

Педагогі­ні методи. Це методи фо­мування свідомо­ті, спря– мованінафо­муванняпе­нихпонять,оцінок,світогляду(пере­ конання,наві­вання,приклад);методиорганізаціїді­льно­ті, спрямованінафо­муванняпозити­ногодосвідуповеді­ки,дій тавчи­ків(доручення,соці­льненавчання,закрі­ленняпози­ тивногодосвіду);методистимулюванняді­льно­ті,спрямова­ нінастимулюванняособи­то­тідопокращеннячизмінисвоєї поведі­ки,розви­кумотиваціїнасоці­льносхвальнуді­льність (позити­не підкрі­лення, змагання); методи самовиховання, що спри­ють свідомій зміні людиною вла­ної особи­то­ті (самооці­ка,самоорганізація,самоко­нроль,самокоре­ція).

Психологі­ні методи. Це: те­тування, що дає змогу встано­ вити рівень розви­ку у членів сім’ї необхідних знань, умінь,

31

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності

навичок, особи­ті­них хара­тери­тик; психодрама, під час якої викори­товується рольова гра, що дозволяє створи­ ти умови для вираження індивідом почуттів, пов’язаних із ва­ливими для нього проблемами; соці­орама, спрямована на аналіз стосу­ків між рі­ними групами людей; ігрова те­ рапія, що передбачає залучення, пере­дсім дітей до рі­но– мані­них ігрових ситу­цій (розрі­няють ді­ано­ти­ні, корек­ ційні, розвивальні та тво­чі ігри).

На коре­цію міжособи­ті­них вза­мин між членами подружжя, батьками й дітьми спрямована сімейна пси– хотерапія­ , у процесі якої робота соці­льного працівника передбачає пошук і усунення причин емоційних розла– дів у сім’ї.

Метод впливу на людину за допомогою рі­них видів ху­ дожнього та ужи­кового ми­те­цва (малювання, живопис, лі­лення, різьба, випалювання тощо) називається арттерапія­ . Він осо­ливо ефе­ти­ний, якщо в сім’ї є діти з фу­нці­нальними обмеженнями. Групові заняття арттерапі­ єю спри­ють фо­муванню комунікати­них навичок членів сім’ї.

Епістоля­на терапія дозволяє здій­нити коре­цію міжосо­ би­ті­них вза­мин між членами сім’ї (лист до батьків, лист до самого себе, лист у майбу­нє).

Однією із цікавих психокоре­ційних технік є ка­котерапія. Її фо­ми мо­на викори­товувати в роботі з сім’ями: аналіз відомих казок, створення ка­ки «по колу від ко­ного», екс­ про­мне інсценування ка­ки, вигадування її поча­ку чи кін­ ця, створення авторської ка­ки ко­ним членом сім’ї тощо. Аналіз казок розкриває соці­льному працівникові причини життєвої кризи, оцінити рівень зрушень у ре­білітації того чи іншого члена сім’ї та ін.

Великий поте­ціал впливу на сім’ю, яка опинилася у життє­ війскруті,мі­титьсоці­льно-психологі­нийтренінгякметод акти­ного навчання.

32

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності

Соці­логі­ні методи – це спостереження, опитування (тра­ диційним методом є ди­та­ційне (телефоном) чи очне інтерв’ю, анкетування, фокус-група), аналіз докуме­тів (рі­новидом цього методу є біографі­ний, що полягає у вивченні особи­тих докуме­тів людини – хара­тери­тик, щоденників, ли­тів).

Розрі­няютьфо­митаметодиіндивіду­льної,груповоїтама­ сової роботи.

Осно­ними фо­мами індивіду­льної роботи з членами сімей, які опинилися у скла­них життєвих обставинах, є: телефонні розмови, сімейні, індивіду­льні візити в сім’ю: планові та без попереджень,зустрічі,інтерв’ювання,те­тування,консульта­ ція, співбесіда, переадресування, доручення.

Донайбільшрозповсюдженихгруповихформналежать:бесі­ да,дискусія,ди­пут,проведеннятрені­гів,роботагрупивзає­ модопомоги та вза­мопі­дри­ки.

Масові фо­ми соці­льної роботи з сім’ями, які опинилися у життєвійскруті:ти­деньсім’ї,день-свято,спорти­несвято «Тато, мама, я – спорти­на сім’я», акція тощо.

До форм роботи із сім’ями зазначеної категорії сімей мо­на відне­ти: написання запитів, ли­тів, клопотань, зве­нень, докуме­тування, моніторинг та перегляд справи.

Література:

1.Безпалько О. В. Соці­льна педагогіка в схемах і таблицях:

Навч. посіб. – К., 2003. – 134 с.

2.Дутова О. Б., Хри­тофорова С. В. Инновации и образова­ ние. Сб. матери­лов конфере­ции. Серия «Symposium». Вып. 29. – СПб.: Санкт-Петерб­угское филос­фское общ­ство, 2003. – С. 304–30­.

3.­тичний коде­с спеціалістів із с­ціальної­ роботи, з­тверджений Українською асоціацією соціальн­х педа­ гогів та спеціал­стів із ­оці­аьної роб­ти, Державною соціальною службою ­ля сім’ї, дітей та молоді, Ліг­ю

33

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності

с­ оціальних працівників Ук­аїни, Міністерством України

у справах сім’ї, молоді та спорту (№ 1965 від 09.09.2005).

4.КарпенкоО. Г. Професійне становлення соціального працівни­ ка:Навч.-метод.посіб.–К.:ДЦССМ,2004.–164с.

5.Капська А.Й.Соці­льнаробота:деякіаспе­тироботиздіть­ ми та молоддю. – К., 2001.

6.Коваль Л. Г., Звє­рє­ва І. Д., Хлебік С. Р. Соці­льна педагогіка: Навч. посіб. – К., 1997.

7.Ко­ков В. В. Методологиче­кие аспе­ты фо­мирования те­рии работы // Рабо­ник соци­льной слу­бы. – 1997. – № 1(1).

8.Ме­ведева Г. П. Этика соци­льной работы: Учеб. пособ. для студе­тов вы­ших учеб. заведений. – М., 1999. – 208 с.

9.Мігович І. І., Лукашевич М. П. Те­рія і методи соці­льної ро­ боти: Навч. посіб. – К., 2002.

10.Основы соци­льной работы / Под ред. П. Д. Павленок. – М., 1997.

11.Сидоров В. Н. Де­тельность соци­льного рабо­ника: роли, фу­нции и умения. – М.: СТИ СГУС, 2000.

12.Соці­льна робота в Укра­ні: Навч. посіб. / І. Д.Звєрєва, О.В.Безпалько,С.Я.Харченкотаін.;Зазаг.ред.І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової.–К.:Наук.світ,2003.–233с.

13.Соци­льнаяработа:те­рияипрактика:Учебн.пособ./Отв. ред. Е. И. Холостова. – М., 2001.

14.Соці­льний супровід сімей, що опинились у скла­них життєвих обставинах: Метод. посіб. / Автор.-упорядн. І.Д.Звєрєва,В.О.Кузьмінський,З.П.Кияниця,Ж.В.Петроч­ котаін.–К.:ДЦССДМ,2007.–84с.

15.Справо­ное пособие по соци­льной работе / Под ред. А. М. Панова, Е. И. Холостовой. – М., 1997.

16.То­чийЛ.В.Ка­ровоеобе­печениесоци­льныхслужб:со­тоя­ ниеипе­рпе­тивыра­вития.–М.,1997.

17.То­чий Л.В.Проблемыпрофесси­нальногома­тер­сваспе­ ци­ли­тов по соци­льной работе // Рабо­ник соци­льной слу­бы. – 1997. – №1/1.

18.Торп С., Кли­форд Дж. Ко­чинг: руковод­сво для тренера и менеджера. – СПб.: Питер, 2004. – С. 26–27.

34

1.2Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

Благополуччя дітей – яс­равий пока­ник цивілізовано­ті будь-якої держави, су­піль­сва. Сьогодні підро­та­че поко­ ління разом із доро­лими завзято і впе­нено береться за ви­ рішення скла­них питань у сфері освіти, охорони здоров’я, культури. Тому створення умов для по­ноцінного розвит– ку­ , забезпечення гара­тій зро­тання юних особи­то­тей успри­яливомусередовищі,дотриманняїхніхправ–пробле­ мазагальнонаці­нальногома­стабуімаєвивчатися,розгля­ датися й розв’язуватися за рі­ними напрямами.

Відпові­но до Закону Укра­ни «Про соці­льну роботу з діть­ митамолоддю»(№2558-ІІІвід21че­рня2001р.)доде­жан­ ня і захист прав людини є осно­ним принципом здій­нення соці­льноїроботи (стаття5).Узазначеномуконтекстімо­на стве­джувати,щоді­льністьусферізахи­туправдітей–про­ фесійний обов’язок ко­ного соці­льного працівника.

Права дитини – мо­ливо­ті мати і розпоряджатися мате­ рі­льними, культу­ними та іншими соці­льними благами й цінно­тями, кори­туватися осно­ними свободами у вста­ но­лених законом межах, що забезпечує дитині но­мальне фу­нці­нуванняйрозвиток.Цестворенідержавоюумови,які дозволяють існувати та фо­муватися дитині як неповто­ній особи­то­ті, задовольняти свої життєві потреби та інтереси.

Права дитини є поняттям із категорії прав людини, в основі яких лежать дві цінно­ті – людська гі­ність і рі­ність. Вони, як і права людини, підлягають обмеженню, але тільки тако­ му, що передбачене законом у демо­рати­ному су­піль­сві (з мі­кувань держа­ної безпеки, охорони порядку, мораль– но­ті населення чи захи­ту прав інших осіб).

У своєму стве­дженні на шляху до міжнаро­ного визнання права дітей прой­ли не одне десятиліття. Міжнаро­ний рух захи­ту прав дитинистав ре­ацією на злиденнийстан, уяко­

35

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

му опинилися діти внаслідок двох світових воєн. Осно­ні етапи розви­ку прав дітей подано у таблиці ни­че.

Осно­ні етапи розви­ку прав дітей у ХХ столітті [3]

1919 Права дитини отримали міжнаро­но-правове визнання завдяки ан­лійці Егла­тайн Джебб. Вона створила фонд під назвою «Врятуйте дітей»

з метою надання допомоги тисячам ну­денних дітей по всій зруйнованій війною Європі. Проте її задуми були спрямовані на більше, ніж надання ек­среної допомоги. У1920р.,приїха­шидоЖеневи,вонаствориламіжнаро­– ний союз «Врятуйте дітей», який згодом був ре­оганізо­ ваний у Міжнаро­ний союз захи­ту дітей.

1923 Ліга нації ухвалює Женевську декларацію з прав дитини, проект якої був підгото­лений Міжнаро­ним со­зом захи­ту дітей. У Декларації проголошуються пра­ ва дитини, необхідні для фізи­ного, морального і духов­ ного розви­ку; на осо­ливу допомогу у випа­ку голоду, хвороб, інвалі­но­ті чи сиріт­сва; на зве­нення по допо­ могу у випа­ках го­срої потреби; на свободу від еконо– мі­ної експлу­тації; на виховання, що сприяє фо­муван­ ню почуття соці­льної відповідально­ті.

1948 Генеральна Аса­млея Організації Об’єднаних Націй ухва­ лює Загальну декларацію прав людини, у статті 25 якої проголошується, що дитин­сво «Дає право на осо­ливу турботу і допомогу».

1959 ГенеральнаАса­млеяОрганізаціїОб’єднанихНаційухва­ люєДеклараціюправдитини,девизнаютьсятакіправа,як свободавіддискримінації,правонаім’ятагромадян­сво. Унійча­сковопроголошуютьсяправадітейнаосвіту, охоронуздоров’яіосо­ливийзахист.

1978 Уряд Польщі виносить на обговорення пе­ший проект те­кту Конве­ції про права дитини.

1979 ОрганізаціяОб’єднанихНаційоголошує1979р.Міжна– ро­нимрокомдитини.Головнимпідсу­комрокусталона­ данняімпульсупроцесу,щомавма­ста­ніідо­готривалі результати:ГенеральнаАса­млеяОрганізації Об’єднаних Націй ухвалює рішення про створення робочої групи зі складу членів Комісії Організації Об’єднаних Націй з прав людини, незале­них експе­тів і предста­ників

делегацій-спо­терігачіввідкраїн,щонеєчленамиОргані­ зації, від неурядових організацій

36

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

і закладів си­теми ООН для розро­ки про­ету юриди­но обов’я­кової конве­ції.

1983 Ряд неурядових організацій фо­мує Спеці­льну групу НУО з метою посилення свого вне­ку в ді­льність Робо­ чої групи ООН і впе­ше за багато років безпосере­ньо впливає на хід підгото­ки Конве­ції.

1989 РобочагрупаподаєдоКомісіїзправлюдиниостато­ний проект Конве­ції. 20 ли­топада – рі­но через тридцять років пі­ля ухвалення Декларації 1959 р. – Генеральна Аса­млея Організації Об’єднаних Націй одноголо­но ухвалює Конве­цію про права дитини, яка набуває чинно­ті у насту­ному році (27 вере­ня 1990 р.).

1990 ВНью-Йо­купроводитьсяВсесві­нязустрічнанайвищому рі­нівінтересахдітей.Узустрічівзялиучастьголови71дер– ­жавичиурядів.Кері­никикраїнпідписуютьВсесві­нюде­ клараціюпровиживання,захистірозвитокдітей,атакож Пландійщодоздій­ненняданоїдекларації,уякомувстанов­ люютьзавдання,щоповиннібутидося­нутідо2000р.

1991 27 вере­ня Укра­на ратифікувала Конве­цію ООН про права дитини.

1994 Міжнаро­нийріксім’ї.Зновупідтве­джено,щопотрі­но надаватисім’ямпідтри­куувихованніізахи­тідітей,а непідмінюватиїхувиконанніцієїфу­нції.

1999 Ухвалюється Конве­ція про заборону і те­мінові заходи щодо викорінення найгі­ших форм дитячої праці (Кон– ­ве­ція МОТ №182).

2000 ГенеральнаАса­млеяОрганізаціїОб’єднанихНаційприй– має два Факультати­ні протоколи до Конве­ції про права дитини, один із яких стосується уча­ті дітей в озбро­них кон­лі­тах, а другий – то­гі­лі дітьми, дитячої про­титуції і дитячої порно­рафії.

2002 Генеральна Аса­млея Організації Об’єднаних Націй проводить спеці­льну сесію в інтересах дітей, що стає форумом, присвяченим виклю­но питанням становища дітей. Кері­ники країн беруть на себе зобов’язання ство­ рити «Світ, спри­яливий для дітей». Вони знову підкрес­ люють, що сім’я несе головну відповідальність за захист, виховання і розвиток дітей і має право на отримання всебі­ного захи­ту й допомоги.

2006 УхваленняКонце­ціїНаці­нальногопланудійУкра­ни щодоре­лізаціїКонве­ціїООНпроправадитини.

37

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

Весь комплекс міжнаро­них правових ста­да­тів захи­ту і забезпечення благополуччя дітей охо­лює міжнаро­ний правозахи­ний документ, який ратифікували практи­но всі кра­ни світу, – Конве­ція ООО­Н про права дитини – ком­ пле­кна угода, яка зобов’язує держави, ко­рі її ратифікува­ ли, вжити заходів щодо забезпечення та захи­ту прав дітей. Її називають «Велика ха­тія вільно­тей для дітей», світова конституція прав дитини.

Створення широких мо­ливо­тей щодо захи­ту прав дітей передбачено статтею 3 Конве­ції, яка проголошує, що в усіх діях щодо дітей, незале­но від того, здій­нюються вони держа­ними чи прива­ними установами, судами чи законо– да­ ­чими органами, першоче­гова увага приділяється якнай­ кращому забезпеченню інтересів дитини.

Правадитини,визнаніКонве­цією,згі­нозтрадиційноюкла­ сифікацієюправлюдини,можутьбутиоб’єднаніуп’ятьгруп:

1.Громадянські права (право на ім’я та наці­нальність – стаття 7; право на самобу­ність – стаття 8; право на життя – стаття 6, принципи неди­сримінації – стаття 2, право на захист від фізи­ного насиль­сва – статті 19 і 34 та ін.

2.Політич­ні права (свобода ду­ки – стаття 12, свобода висло­лювання–стаття13;свободазібрань–стаття15; свобода переконань і віросповідання – стаття 14; вільний доступ до інфо­мації – стаття 17).

3.Економіч­ні права (стаття 4 визначає, що держави-

38

Захист прав дитини як пріорите­ний напрям соці­льної роботи

Найва­ливішим аспе­том Конве­ції ООН про права дитини є визначення дитини як людської істоти віком до 18 років (якщозазаконом,застосованимдоданоїособи,вонанедося­ гає по­ноліття раніше) (стаття 1). При цьому ко­на дитина незале­но від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, полі­ тичних або інших переконань, майнового стану, стану здоро­ в’я та народження дитини, її батьків чи законних опікунів абояких-небудьіншихобставинмаєрі­ніправазусімаінши­ ми дітьми (стаття 2).

Відпові­но до положень Конве­ції держави зобов’язані пова­ жати права та обов’я­ки батьків (опікунів), щоб ті нале­ним чином спрямовували зусилля на ре­лізацію дітьми їхніх прав (стаття 5). Наголошується, що батьки несуть однакову відпові­ дальністьзавихованняірозвитокдитини,адержавазобов’яза­ на надавати їм необхідну допомогу у виконанні своїх обов’я­– ків стосо­но дітей (стаття 18). Така кон­ретизація обов’я­ків батьків, соці­льних інститутів, держави спри­ла розширенню загального ко­нролю за «які­тю життя» дітей. Ряд статей Кон­ ве­ції ООН про права дитини, що дуже ва­ливо, спрямовані на боротьбу проти викори­тання праці дітей, на захист дітей від економі­ноїексплу­тації,виконаннябудь-якоїроботи,щоможе виявитися небезпе­ною для здоров’я дитини, бути перешко­ дою в оде­жанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізи­ному, розумовому, духо­ному та соці­льному розви­кові (стаття32).Стаття34Конве­ціївимагаєзахи­тудітейвідсе­су­ альної експлу­тації, а стаття 35 – від викрадення дітей, то­гів­ ліними.Удокуме­тіспеці­льновиділеніпитаннязахи­туправ дитини у разі вчинення злочину (статті 38, 40), запобігання вживаннюна­коти­нихзасобів(стаття33)таін.

Конве­ціязакрі­люєновесприйняттядітей.Дитинавизнача­ ється тут як суб’єкт права, зда­ний фо­мулювати й вислов­ лювати ду­ки, брати участь в ухваленні рішень і впливати на події, бути пар­нером у процесах соці­льних перетворень і побудові демо­ратії.

Конве­ціяООНпроправадитини,будучиратифікованаВерхов­ ноюРадоюУкра­ни27лютого1991р.,длянашоїкра­нинабула

39