Інтегров соц службим Київ 2007

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

стру­туровані та ціле­срямовані дискусії, спостереження, те­тування тощо [6, с. 55-70].

О­питування–ве­бальнийметодзборуінфо­мації давзмогу встановитидові­ливістосу­кизклі­єтом,якщовонипідготов– ле­ ні відпові­но до вимог, тобто перелік запитань має бути позити­ним,мі­титивідкритітазакритізапитання,запитан­ ня щодо уто­нення, ко­нролю, запитання загальні й тема­ ти­ні тощо. Опитування за способом проведення поділяють на анкетування та інтерв’ю.

Анкетування – передбачає запо­нення бла­ка опитуваль­ ника ре­по­де­том (носієм інфо­мації). Анкетування поді­ ляють на індивіду­льне, групове, поштове або проведене за допомогою засобів масової інфо­мації.

Інтерв’ю–метод,уходіякогоре­по­дентвідповідаєназапи­ тання інтерв’ю­ра (людини, яка ставить запитання) в усній фо­мі, а інтерв’юер фі­сує відповіді. За способом проведення інтерв’ю може бути особи­тим (віч-на-віч), телефонним або проведеним за допомогою еле­кронних засобів інфо­мації. Зале­но від того, наскільки інтерв’юер може вільно зміню­ вати послідо­ність запитань та їх фо­мулювання, інтерв’ю поділяють на нефо­малізоване (мо­лива зміна запитань та їх послідо­но­ті) і фо­малізоване (перелік дослі­ницьких запитань є чі­ко визначеним). Розрі­няють два види інтер­ в’ю: глибинні (інтерв’юер дає мо­ливість ре­по­де­ту віль– но­ висло­люватися на визначену тему) та стру­туровані (як правило, викори­товуються те­тові запитання).

Фокус-група (фокусоване групове інтерв’ю) – які­ний ме­ тод збору інфо­мації, що передбачає створення цільової гру­ пи, яка протягом пе­ного часу за попередньо розро­леним сценарієм обговорює пе­ну проблему.

Бесіда/стру­турована та ціле­срямована дискусія з діть­ ми і їхніми сім‘я­ми – це найбільш поширений які­ний ме­ тод збору інфо­мації. Він може бути ефе­ти­ним за умови високого професі­нального рі­ня соці­льного працівника,

120

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

який проводить оцінювання. Крім того, дискусії суб‘єкти­ні, і тому ча­то виявляються упередженими. Проте деякі фо­ми спі­кування з доро­лими, дітьми та їхніми сім‘ями є цінними для здій­нення будь-якого оцінювання. Бесіда відрі­няється від фокус-групи необмеженою кількі­тю уча­ників, часом проведення та методикою проведення.

Мо­ковий штурм – метод, що викори­товується для пошу­ ку шляхів розв’язання проблеми (ситу­ції), а не для вла­не збору даних. Але спостеріга­чи за висло­люваннями учас­ ників, фі­су­чи їхні пропозиції, дослі­ник може поче­рнути інфо­мацію,якупроблемати­ноотриматиіншимиметодами.

Спостереження – метод збору пе­винної інфо­мації, що ба­ зується на спрямованому, си­темати­ному, безпосере­ньому візу­льномуіслуховомусприйманні(відстежуванні)іреєстра­ ціївагомихізто­кизоруметиізавданьдослідженняпроцесів, явищ, ситу­цій, фа­тів, що можуть бути перевірені і проко­т­ рольовані.Осо­ливі­тюспостереженняєте,щовонодаєзмогу фі­суватиподії,поведі­кулюдинивмоментїхздій­нення.

Нефо­малізоване спостереження. Соці­льний працівник

(залучений фахівець) упродовж пе­ного часу спостерігає за клі­єтом, не ко­та­ту­чи з ним. Результати спостережен­ ня занотовуються у довільній фо­мі і є які­ними пока­ника­ ми оці­ки.

Стру­туроване (фо­малізоване) спостереження. Спостері­ гач занотовує результати спостереження у чі­ко визначені (затверджені) фо­ми. Інфо­мація про клі­єта може також подаватися у чи­ловому вимірі, комп’юте­ній обро­ці і бути проаналізованою кількі­ними методами.

Включене спостереження. Соці­льний працівник (залучений фахівець) не лише вступає у ко­такт із тими людьми, ді­ль­ ність яких спостерігає, а й бере безпосере­ню участь у поді­ ях, що відбува­ться. Здебільшого результати викладаються в описовому вигляді, тому цей вид спостереження належить до які­них методів збору даних.

121

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

Те­тування – метод, який передбачає виконання ста­да­ти­ зованихзавдань,щодозволяютьвимірятидеякіпсихофізи­– ні та особи­ті­ні хара­тери­тики, а також знання, вміння, нави­ки клі­єта. Те­тування відрі­няється від опитування тим, що виявляє узагальнені вміня клі­єта в рі­них сферах його життєді­льно­ті (навчальній, професійній, дозвіллєвій тощо). Те­тування спрямоване на те, щоб за результатами отриманих даних робити висновок про стан психіки люди­ ни, наявність її умінь, підгото­леність до пе­ної практи­ної ді­льно­ті, гото­ність до змін.

Ва­ливу інфо­мацію мі­тять ста­да­тизовані оціно­ні те­ти, які зазвичай проводяться психологами, психі­т– ­рами або меди­ним пе­соналом, наприклад, методи­ ка дослідження особи­то­ті «дім – дерево – людина» Дж. Бука; тест Люшера; тест «Неісну­ча тварина»; методика дослідження «Незакі­чене речення»; мето–

К. Ле­ога­да; методика ді­ано­тики схильно­ті особис– ­то­ті до кон­лі­кної поведі­ки К. Томаса тощо.

Існують пе­ні ста­да­ти проведення які­ного оцінювання

йоці­ки, а саме:

•ко­ний клієнт, який зве­тається до соці­льної слу­би, має право на негайну поча­кову оці­ку;

•на перебіг оці­ки та її результати не повинна вплива­ ти дискримінація щодо віку, непо­но­сра­но­ті особи, її статі, культури або раси;

•людина, яка проходить оці­ку, має право на вла­ний погляд стосо­но ситу­ції, скла­них життєвих обста­ вин, у яких вона опинилась, що потрі­но враховувати в роботі з нею;

•клі­єти мають право на доступ до інфо­мації про себе, бути вільними від примусу, а також припинити участь у процесі оцінювання;

•всі організації, слу­би (і урядові, й неурядові),

122

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

що надають соці­льні послуги, покликані мати єдині переконання щодо мети, завдань, методів оці­ки та викори­товувати ста­да­рні фо­ми для її здійс– нення;

•усі соці­льні працівники, які проводять оці­ку, мають пройти відпові­ну підгото­ку та регуля­но підвищува­ ти професійну кваліфікацію;

•оцінювання і саму оці­ку проводить мультиди­ци­лі­ на­на команда, до складу якої входять фахі­ці зацікав­ лених організацій, установ, закладів.

До ста­да­тів ефе­ти­ної оці­ки належить також необхід­ ність дотримання спеці­лі­тами ети­них норм, головними з яких є: отримання згоди від клі­єтів на збір інфо­мації; відсу­ність у спеці­лі­та, що здій­нює оцінювання, кон­лік­ ту інтересів; дотримання конфіде­ційно­ті.

Професі­нали, залучені до процесу оцінювання, мають знати про те, що необхідно забезпечувати конфіде­ційність отри­ маної інфо­мації. Її не мо­на повідомляти третій стороні, за виня­ком випа­ків, коли батьки дитини/опікуни надають письмовий дозвіл на розголошення інфо­мації або в разі ви­ ни­неннятакихобставин,колинерозголошенняданоїінфор­ мації може зашкодити особі.

Такимчином,дляякі­ногопроведенняоці­кимаєбутизабез­ печена ціла ни­ка відпові­них умов (див. Рис. 12).

Під час проведення оці­ки необхідно:

•враховувати прив’язаність оці­ки всіх типів до ре­лій соці­льної роботи, до надання соці­льних послуг;

•співвідносити потреби клі­єта і мо­ливо­ті організації, слу­би;

•налагоджувати порозуміння і вза­модію між тими, хто здій­нює оці­ку, і надавачами послуг.

Оці­ка є ефе­ти­ною, якщо вона сприяє позити­ним змінам у життєді­льно­ті сімей і дітей.

123

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

Рис. 12. Умови здій­нення які­ної оці­ки

Результати оцінювання та оці­ки впливатимуть на фо­му­ вання держа­ної соці­льної політики на рі­них рі­нях:

•нарі­нігромади–длявизначенняїїресурсів,поте­ціа­ лу найбли­чого оточення клі­єта, для створення чи відно­лення його мо­ливо­тей;

•на мі­цевому – для розро­ки мі­цевих (регі­нальних) програм соці­льного спрямування;

•на наці­нальному рі­ні – для розро­ки цільових націо­ нальних програм соці­льної роботи, надання соці­ль­ них послуг клі­єтам.

Результати оці­ки мають інтерпретуватися та доводитися до відома предста­ників органів мі­цевого самоврядування, мі­цевої виконавчої влади, держа­ним закладам і неурядо­ вим організаціям із метою поліпшення стану клі­єтів, які опинилися у життєвій скруті.

Основу конце­ції оці­ки потреб дітей та їхніх сімей, які опи­ нилися в скла­них життєвих обставинах, становить «Модель

124

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

оці­ки»,розро­ленаДепа­таме­томохорониздоров’яОб’єд­ наногоКоролів­сваВеликобританіїтаІрла­дії(див.Рис.13). Данамодельякма­рицядаємо­ливістьзрозуміти,щовідбу­ вається з усіма дітьми, хай би в яких середовищах вони вихо­ вувались, тому є універсальною.

Рис. 13. Модель оц­нки

«Модель оц­нки» розр­блялася з розумінням того, що увага фах­вців сфери охорони дити­нтва має зосереджуватися на усвід­мленні потреб дитини та спр­итливих умов її виховання і розв­тку. Вона базується на трьох осн­вних компон­нтах:

•потреби дитини для розв­тку;

•батьківський пот­нціал (зд­тність батьків піклуватися

125

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

про дитину, виховувати і розвивати її, задовольня– ти потреби);

• ф­ктори сім’ї та середовища.

Тільки у разі п­вного врахування потреб дитини, високого батьківського пот­нц­алу, спр­итливого впливу сім’ї та умов довкілля дитина захищена й забезпечена всім необхідним для п­вноцінного розв­тку.

Компон­нти – компл­есні поняття, саме тому «Модель оц­н– ки» предст­влено у ф­рмі р­вностороннього трик­тника, к­жна грань якого (компонент) об’єднує н­зку пок­зників.

З­крема, компонент «П­треби дитини для розвитку» визна– чено такими пок­зниками: здоров’я, освіта, соц­альна пре– з­нтація, емоційний розвиток та повед­нка, самоусвід­млення, сімейніісоц­альністос­нки,нав­чкисамообслуговування.

Здоров’я – стан орган­зму, що хар­ктеризуєт­ься його р­вновагою з навкол­шнім середовищем, без будь-яких змін, пов’язаних із захво– рюваннями.

Осв­іта – процес засвоє­ння людиною в умовах навчального закладу чи самоосвіти с­стеми знань, умінь, навичок, досвіду пізнавальної і практ­чної д­яльн­сті, цінн­сних ор­є­нтацій і соц­– альних відносин.

Соці­ал­ьна през­нтаці­я – зд­тність і потреба людини, що

виражаєт­ься у пр­гненні виразити саму себе, свої вміння, зд­б– н­сті, як­сті й отримати визнання від оточення.

Емоці­й­ний­ розвиток – як­сні зміни у відображенні психікою навкол­шнього світу, виявляються у переживаннях, прив’яза– н­стях, які відображають потреби орган­зму й активізують чи гальмують д­яльність людини.

Поведі­нка – спостережувана з­вні д­яльність (вч­нки, дії індивіда).

Самоу­св­ід­млення – усвід­млене ст­влення людини до себе

(своїх потреб і зд­бн­стей, потягів і мотивацій, переживань і думок тощо), процес і результат свідомого вибору особ­ст­стю вл­сної житт­євої позиції.

126

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

С­іме­йні­тасоці­ал­ьні­стосу­нки–вз­а­єини,щоскладаютьсяусім’ї,

громаді і визначають їх типовий емоційний стан, м­кроклімат.

Самоо­бсл­угов­ування – с­стема знань, умінь і навичок, що дозволяють людині самостійно підтримувати себе й особ­с– ті речі у стані, який відповідає­ прий­ятим саніт­рно-гіг­і­єнчним і побутовим н­рмам.

Надзвичайно в­жливим компон­нтом стан­влення юної особ­ст­сті є зд­тність батьків чи опікунів (піклувальників) задовольняти потреби дитини, їхнє вміння пристосовува– тися до зміни цих потреб із плином часу, вл­сне батьків– ськийпот­нціал.Цепоняттям­жнавизначитиякнаявнізасо– би, джерела, які можуть бути приведені в дію, викор­стані для дос­гнення мети, розв’язання будь-яких завдань, здійснення плану тощо [10, c. 215].

Батьківський пот­нціал визначається р­внем компет­ет– н­сті батьків. Це сук­пна зд­тність та гот­вність дор­слих довихованнядитини,вмілевикор­станнявідпов­днихзнань і вмінь, що базується на індивід­альному підході до осо– б­ст­сті, яка розвивається [12].

Дослідження батьківського пот­нц­алу дозволяє з’ясувати мірувикор­станнясоц­ально-педагог­чнихм­жлив­стейсім’ї у вихованні дитини. Пок­зниками компон­нту «Батьківсь– кий пот­нціал» є: елем­нт­рний догляд, гар­нтія безпеки, емоційнет­пло,стимулювання,життєвіор­інтири,обмежен– ня, стабільність.

Елем­нт­рний­ догляд – забезпечення базових потреб дитини у їжі, відпоч­нку, сні, одязі та ін.

Безпека– стан захищен­сті житт­єво в­жливих інтересів людини, забезпечення відпов­дних способів задоволення і зах­сту потреб особ­ст­сті, її прав.

Емоці­й­не т­пло – стан емоційного к­мф­рту, в якому конст– р­кт­вно р­алізуєт­ься ст­влення індивіда до оточення; чуйність до переживання іншого, співчуття.

127

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

Стим­улювання – заохочення до дій, активізація д­яльн­сті, вплив, що зум­влює­ динаміку розв­тку людини.

Житт­єві­орі­є­нтири–ід­альніуявленнялюдинипроцінн­сті,мету й завдання у процесі житт­єд­яльн­сті; вид управління у процесі зді­снення вих­вного впливу.

О­бмеження – встан­влення п­вних к­рдонів, умов повед­нки, д­яльн­сті, самовираження.

Стаб­іл­ь­ні­сть­ – стійкість, постійність, незмінність настанов, пріоритетів, правил, цінн­стей тощо.

Стан дитини та інших членів сім’ї зн­чною мірою залежить від с­стеми вз­ємозв’­зків, вз­ємозал­жн­сті умов, визнання її специфіки.Томупредметомувагисоц­альнихпрацівниківє:

•соц­ально-культ­рний ф­ктор – м­кроклімат, у якому ф­рмується підр­ст­юча особ­стість; соц­альні цінн­сті сім’ї – те, що передається дитині; особ­ста і педагог­чна культура її членів – те, що є прикладом для дитини, ід­алом для наслідування; ст­влення батьків до виховання дитини;

•соц­ально-економі­ний – майнові мо­ливо­ті сім’ї, їїматері­льніресурси,щоможутьбутивикори­танідля розви­куівихованнядитини;зайнятістьчленівсім’ї

нароботі,їхмо­ливо­тізайматисявихованнямдитини;

•техні­но-гігі­ні­ний – мі­це проживання дитини (міс­ то, село), умови проживання, осо­ливо­ті способу жит­ тя сім’ї (гігі­ні­на культура);

•демографі­ний фа­тор – стру­тура і склад сім’ї (повна, непо­на, багатоді­на та ін.) [9, с. 259-260].

Догляд за дитиною і її виховання відбуваються не у ваку­мі. Широкий спектр навколи­ніх умов може як спри­ти, так і перешкоджати фу­нці­нуванню сім’ї та розви­ку дитини. На всіх членів сім’ї впливає (позити­но чи негати­но) соці– альне середовище (довкілля): родинне оточення, сусіди, ко­ леги по роботі та ін. У площині соці­льної роботи з дітьми та

128

Оці­ка потреб дитини та її сім’ї

сім’ями з дітьми дедалі більшої ваги набуває громада як ва­ливий чинник соці­льного впливу на особи­тість, проміж– на ланка між ма­роси­темою су­піль­сва і мі­роси­темою сімейної та особи­ті­ної підтри­ки. Параме­ри аналізу гро­ мад: приро­но-економі­ні осо­ливо­ті території; соці­куль­ ту­нітрадиціїнаселення;ге­де­но-віковийскладнаселення; суку­ність соці­льних установ, громадських організацій та ін. Вивчення параме­рів кон­ре­ної громади забезпечує дифере­ційований та індивіду­льний підхід до планування і надання соці­льних послуг дітям та сім’ям з дітьми [1].

Врахову­чи зазначене, пока­никами компоне­ту «Фа­то– ри­ сім’ї та середовища» є: історія сім’ї і її фу­нці­нуван­ ня, родичі, жи­лово-побутові умови та ведення го­по– дар­сва, зайнятість, доходи, соці­льна інте­рація сім’ї, ресурси громади.

Історі­я сі­м’ї­ – хронологія та перебіг ва­ливих подій у житті сім’ї.

Фу­н­ці­ону­вання – дії, спрямовані на виконання пе­них фу­нцій (щодосім’їмовапроекономі­ну,репроду­ти­ну,ре­ре­ційну,соці­лі­ заційну, го­подарську, терапе­ти­ну).

Роди­чі­ – особи, пов’язані кро­ним зв’я­ком, що визначає­ їхні права і обов’я­ки один перед одним.

Жи­лово-­по­бу­тові­ у­мови – стан та ко­фо­рність поме­кання, де проживає­ людина, сім’я.

За­йняті­сть­ – ді­льність людини, пов’язана із задовільнен­ ням особи­тих та су­пільних потреб, які не суперечать законодавству і приносять їй пе­ний заробіток.

Доходи – наявний рівень прибу­ку членів сім’ї.

переконань, спільна ді­льність, взає­мне пристосування); входження у соці­льну си­тему по­нопра­ним і акти­ним її елеме­том.

129