Інтегров соц службим Київ 2007

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

та визначення мети для ко­ного насту­ного візиту. Наскріз­ нимизавданнямивізитівсоці­льногопрацівникає:допомог­ тисім’ївизначитисвоїпотреби;навчитипроговорюватисвої проблеми/потреби/ситу­ції;спільнозсім’єюшукатимо­ли­ во­ті подолання скла­них життєвих обставин.

Фо­му­чи мету та завдання ко­ного окремого візиту, соці­льний працівник може скори­татися переліком основ­ них складових, що мають ді­ано­туватися: стру­тура сім’ї (найбли­чого оточення) і демографі­ні хара­тери­тики; осно­ні події або кризи в історії сім’ї (наприклад, розлу­ чення, смерть, мі­рація тощо); культу­ний і соці­льноекономі­ ­ний статус сім’ї; ва­ливі події, що були у період народженнядитини,таосно­ніетапиїїжиття;проблемиди­ тини, пов’язані зі здоров’ям; осо­ливо­ті навчання дитини; сучасне осві­нє середовище дитини; ада­ти­на поведі­ка дитини, її соці­льні ко­та­ти і вза­модія; ресурси, що має (або може знайти) сім’я.

Алгоритм дій соці­льного працівника під ч­ас першого візиту має таку логіку: представити себе та організацію, де працюєш; зазначити, які послуги може отримати сім’я, коли зве­неться до центру/слу­би; запитати, якої допомоги потребує сім’я; перевірити, як члени сім’ї зрозуміли подану їм інфо­мацію; поцікавитись, якою бачить сім’я співпрацю із соці­льним працівником; прове­ти оці­ку яко­ті ко­та­ту з сім’єю. Під час першого візиту не треба акце­тувати увагу на проблемах сім’ї, якщо вона не готова сама говорити про них; не мо­на вказувати, що правильно, що неправильно, давати негати­ну оці­ку проблеми, ситу­ції, випа­ку у сім’ї, атакожприскорюватиподії(примушуватисім’юухвалювати рішення негайно).

Головне завдання – показати, що соці­льний працівник є безпе­ними для сім’ї і зорі­єтований на співпрацю з нею.

Ва­то пам’ятати, що якість встано­лення ко­та­ту з сім’єю визначається змі­том розмови; інтонацією і те­пом мо­лен­ ня; же­тами і мімікою (мовою тіла). Саме тому, готу­чись

200

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

до візиту, соці­льний працівник має нала­туватися на спів­ працю з сім’єю, ви­рати позицію „поряд”, а не «по той бік», бути переконаним, що спільно мо­на подолати скла­ні життєві обставини тощо. Зазначене дасть змогу соці­льному працівникові почуватися під час візиту в сім’ю ко­фо­рно і впе­нено.

На якість візиту в цілому впливає також уміння соці­льного працівника встано­лювати ве­бальний ко­такт із клі­єтом. Ва­ливимиєнави­кипаси­ногослухання(повнаувага,поза, же­ти, візу­льний ко­такт); демонстрування небайдужо­ті до проблеми/ситу­ції клі­єта (кивання головою, посмі­ка, позити­ніре­ліки),заціка­лено­тіуз’ясуванніїїдеталей(від­ критіпитання,заохочення);акти­ногослухання(уто­нення, перефо­мулювання тощо).

Поради для перш­ого контакту­

•Не наражатись ні на який ризик! Не йти одному, заздалегідь діз–

натися про ситуацію.

•Бути поінформованим про ситуацію.

•Давати кліє­нту вибір – контактувати чи ні.

•Мати план візиту, визначені цілі візиту. із самого початку по–

долати острахи кліє­нта – заспокоїти, пояснити мету, «ми принес–

лиВам…».

•Встановити зоровий контакт.

•Помічати інтереси сім’ї, робити компліменти.

•Бути спокійним, врівноваженим, упевненим (пряма спина,

випростані плечі).

•Спілкуватись з рівної позиції.

•Бути наполегливим.

•Бути тактовним – не концентруватися на проблемі.

•Тримати дистанцію.

•Задавати уточнювальні, навідні питання.

•Шляхом повтору відповідей – переконатися, що Ви правильно зрозуміли співрозмовника.

•Успілкуванніневикористовуватибюрократизмів,образливихслів.

•Тембр голосу: вільний, спокійний.

•Голос не тихий, не гучний.

•Інколи – застосовувати офіційний тон.

201

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

•Пропонувати послуги.

•Не обіцяти нічого неможливого.

•Не прагнути досягти мети за будь-яку ціну.

•Домовитися про подальший контакт.

•Залишити свої контакти, де і коли Вас можна знайти.

Нері­ко під час здій­нення соці­льним працівником візитів усім’юможевини­нутискла­наситу­ція(станалкогольного сп’яніння,агресія,депресіятощо).Уцьомувипадкунеобхідно: зробитипа­зуврозмові,зупи­кувобговореннітеми;переста– ти говорити, а почати акти­но слухати; викори стовувати «я-повідо­лення» замість «ти-повідо­лення»; змінити своє мі­це під час розмови; прове­ти індивіду­льні бесіди з кож­ нимчленомсім’ї;залишитисім’ю,якщоситу­ціянебезпе­на, або члени сім’ї просять про це.

Зна­ний обсяг роботи з сім’єю соці­льний працівник здій­ снює у ході її соці­льного супроводу. Це вид соці­льної роботи, спрямованої на забезпечення оптимальних умов життєді­льно­ті сімей, дітей і молоді, шляхом надання не­ обхідних соці­льних послуг, допомоги та здій­нення відпо­ ві­них заходів: рі­них видів матері­льної та психологі­ної допомоги, консультування, захи­ту інтересів сім’ї в органах держа­ної влади.

Пе­рпе­ти­ним у соці­льній роботі є підхід, коли соці­льні послугисім’ям,якіопинилисявжиттєвійскруті,об’єднують– ся у дві групи: підтри­ки та захи­ту. Метою компле­су під– три­ки послуг є запобігання проблемі у житті сім’ї. Як пра­ вило, вони надаються сім’ям групи ризику. Захи­ні послу­ ги мають на меті втручання у сім’ю для надання допомоги у вирішенні її проблем. Ці послуги перева­но надаються пробле­ним сім’ям.

Тривалість соці­льного супроводу окремої сім’ї залежить від го­сроти проблем у сім’ї, рі­ня розви­ку ада­таційно­ го поте­ці­лу її членів, міри фу­нці­нальної спромо­но­ті сім’ї щодо самостійного подолання тру­нощів, рі­ня розвит­ ку зв’я­ків сім’ї з мі­рота ма­росередовищем.

202

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

Ко­на сім’я живе у пе­ному соці­льному середовищі, що впливає на її розвиток, водночас сім’я своїм стилем жит­ тя сама впливає на те середовище, у якому фу­нці­нує. Ото­ чення сім’ї середовище умо­но мо­на поділити на фізи­не та соці­льне.

Фі­зич­не середовище – умови проживання, наявність чи брак необ­

хідних фізи­них умов (соці­льна інфрастру­тура, жи­лові умови,

транспорт тощо).

Соці­аль­не середовище – люди з оточення сім’ї (ті, що безпосеред­ ньо чи опосере­ковано впливають на людину).

Із практи­ної то­ки зору соці­льне середовище має дві категорії: середовище, що впливає, і середовище, що не впливає на сім’ю. У свою чергу вплив може бути як пози– ти­ний, так і негати­ний, тому доцільно говорити про: позити­не, ней­ральне і негати­не соці­льне оточення. Позити­не соці­льне оточення називають соці­льною мережею (сі­кою) сім’ї.

Краще зрозуміти, як планувати роботу, які методи втручан­ ня будуть ефе­ти­ними, дозволяє нам стру­тура соці­льної мережікон­ре­ноїсім’ї.Вонапоказує,хтовходитьдосоці­ль­ ної сі­ки.При цьомува­ливовизначитиїїобсяг(скількилю­ дей,організаційвходятьусоці­льнусі­ку).Потрі­нозазначи­ ти,щосамобсягсоці­льноїсі­кинеєді­ано­ти­ноюознакою (якщо мало, то погано).

Соці­льна мережа

Групилюдей,щовпливаютьнасім’ю,можутьбутифо­маль­ ними і приро­ними. Відпові­но існують фо­мальні (закла­ ди охорони здоров’я, школи, позашкільні навчальні заклади,

203

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

органи праці та соці­льного захи­ту населення, соці­льні про­ети тощо) та приро­ні (родичі, друзі, сусіди, нефо­– мальні об’єднання – клуби, спорти­ні, релігійні тощо) си­те­ ми підтри­ки. Фо­мальні си­теми плануються і створюють­ ся су­піль­свом, аби допомо­ти сім’ї ада­туватися до умов соці­му. Приро­ні – складаються стихійно. Дві си­теми взає­ модопо­нюють одна одну.

Під час планування роботи з сім’єю, визначення переліку доцільнихсоці­льнихпослугва­ливопроаналізуватифо­ми соціальної підтри­ки сім’ї: інфо­маційну, емоційну, ма– тері­ ­льну.

Членам сім’ї, яка опинилася у життєвій скруті, пропонується визначити кон­ре­них осіб, що входять до кола їхньої фор– маль­ ної і приро­ної си­тем. Їх мо­на позначити пе­ним зна­ ком, у центрі якого записується ім’я особи чи її посада, про­ фесія: наприклад, предста­ників фо­мальної си­теми мо­на позначити∆,приро­ної–O).Окремообговорюється,якасоці­ альна підтри­ка здій­нюється ко­ною кон­ре­ною особою стосо­но сім’ї (фо­му соці­льної підтри­ки теж познача­мо відпові­них знаком: наприклад, інфо­маційна ≈; емоційна ≠; матері­льна ◊).

Аналізу­чи соці­льну мережу, потрі­но брати до уваги ча­тоту ко­та­тів кон­ре­ного елеме­та з сім’єю. Зазнача­ ється інте­си­ність спі­кування, вза­модії (1 раз у день, 1 – 2 рази в ти­день, 1 – 2 рази в місяць, рі­ко). Об’єдна­ши осно­ні елеме­ти соці­льної сі­ки, ми отрима­мо повну кар– ти­ ну мережі сім’ї, на основі якої мо­на здій­нювати оцін– ку соці­льних ко­та­тів сім’ї та планування подальших дій в її інтересах.

У запропоновану таблицю соці­льний працівник спільно з сім’єю вносить інфо­мацію (за бажанням, за допомогою ви­раних позначок) щодо осіб, ко­рі створюють соці­льне оточення, мережу сім’ї. При цьому потрі­но визначити, який вплив (позити­ний, ней­ральний чи негати­ний) має кон– кре­ ­на особа на сім’ю, нада­чи ту чи іншу фо­му підтри­ки.

204

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

приро­на інфо­маційна

матері­льна

емоційна

фо­мальна інфо­маційна

матері­льна

інфо­маційна

Сім’ї потрі­но пояснити, що соці­льна мережа – поняття динамі­не. Її не мо­на створити раз і наза­вди. Тому слід виро­ляти нави­ки створення нових се­торів своєї мережі, налагодження нових зв’я­ків, що дасть змогу змінити життє­ ві обставини сім’ї на краще.

Типовимипоми­камисоці­льногопрацівникапідчасроботи

зсоці­льною мережею сім’ї є:

•ігнорування інших служб, організацій, не залучення їх до соці­льного супроводу;

•зосередження на якомусь одному із се­торів сі­ки й ігнорування інших;

•невміння бачити ключові елеме­ти сі­ки для ефе­ти­ної роботи із сім’єю;

•брак навичок і вмінь активізації соці­льної мережі для допомоги кон­ре­ній сім’ї;

•брак навичок активізації самої сім’ї;

•недооці­ка ва­ливо­ті професійної роботи із соці­ль­ ною мережею сім’ї.

1 У графі «Впливи» заповнюються імена, назви організацій чи використовуються певні позначки

205

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

Налагодження ті­ної й ефе­ти­ної вза­модії елеме­тів соці– аль­ ної мережі здій­нюється шляхом:

•встано­лення чи відно­лення ко­та­тів між елеме­та­ ми фо­мальної си­теми підтри­ки;

•усвідо­лення проблеми, виро­лення єдиної мети, що зробить ко­та­ти регуля­ними;

•складанняспільногопланудій–розподілролейтаобо­ в’я­ків;

•виконання плану дій.

Таким чином, сім’я є прикладом унікального поєднання рі­нопланових збала­сованих хара­тери­тик. Саме завдяки зда­но­ті до врегулювання вона є най­ну­кішим елеме­том соці­льної стру­тури, зда­ним шви­ко ре­гувати на вну– трішні та зо­ні­ні впливи. Проблема благополуччя сім’ї надзвичайно ва­лива як для ко­ного індивіда, так і для держави, су­піль­сва загалом.

Література:

1.Безпалько О. В.Соці­льнароботавсхемахітаблицях:Навч.

посіб. – К.: Логос, 2003 – 105 с.

2.Васько­вкая С. В. Психологиче­кое консультирование. – К.:

Вища школа, 1996. – 192 с.

3.Кочубей А., Умарова Н. Азбука семьи или практика работы с семь­ми. Уч. метод. пособ. – Псков: ПЛИ­К­РО, 2004.

– 152 с.

4.Кочубей А., Умарова Н.. Визит в семью или практика рабо­ ты с семь­ми: Уч. пособ. – Псков: ПОИП­РО, 2002. – 118 с.

5.Пи­кус А., Минахан А. Практика соци­льной работы. – М., 1993.

6.Психологія життєвої кризи / Відп. ред. Т. М. Титарен– ко. – К.: Агропро­видав Укра­ни, 1998. – 348 с.

7.Сбо­никматери­ловорезультатахросcий­ко-брита­нкого про­ета«Подде­ркадетейгру­пыри­кавг.Екатери­бур­ ге и Све­рло­вкой обла­ти». – Екатери­бург, 2003.

8.Соці­льна педагогіка: те­рія і технології: Підру­ник / За ред. І. Д. Звєрєвої – К.: Центр навч. літ-ри, 2006. – 316 с.

9.Соці­льна робота в Укра­ні: Навч. посіб. / І. Д. Звєрєва, О. В. Безпалько, С. Я. Харченко та ін.; За ред. І. Д. Звєрєвої,

206

Соці­льнароботазсім’ями,якіопинилисяускла­нихжиттєвихобставинах

Г. М. Лактіонової. – К.: Центр навчальної. літ-ри, 2004. –

256 с.

10.Сидоре­ко Ю. А. Сучасна укра­їська сім’я як клієнт соці­ль­ ноїроботи//Соці­льнароботавУкра­ні:те­ріяіпрактика / На­к.-метод. журн. – 2003. – № 2. – С. 99–103.

11.Соці­льні слу­би родині: Розвиток нових підходів в Укра­ їні (перевидання) / За ред. І. М. Григи, Т. В. Семигіної. – К., 2003.

12.Стан та соці­льний захист сільських дітей. Темати­на дер­ жа­надоповідьпростановищедітейвУкра­нізапідсу­ка­ ми 2004 р. – К.: ДІПСМ, 2005. – 250 с.

13.Створення і ді­льність кризових центрів для бездо­ляд­ них і безпритульних дітей / За ред. А. Й. Капської. – К.: Ви­ да­ничий дім «КАЛИТА», 2003.

14.Фи­рсов М. В., Студенов Е. Г. Те­рия соци­льной работы: Уче­ное пособие для студе­тов вы­ших уче­ных заведе­ ний. – М., 2001.

15.Ха­чев А. Г.,Ма­ко­вкий М. С.Со­ременнаясемьяиеепроб– лемы. – М., 1997. – С. 34–35.

16.http://www.fips.ru/inv/03_06/doc/runwc2/000/002/268/ 648/document.pdf.–ЛавроваН.М.,ЛавровВ.В.,МельникО.В. Способ диагностики семейного кризиса и последующей коррекцииструктурысистемныхсвязейчленовкризисной семьи. Патент RU 2268648 C2.

207

3.2 Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

Забезпечення спри­яливих умов розви­ку дитини раннього віку, на порозі життя, сприяє фо­муванню га­монійної осо– би­то­ті у майбу­ньому. Існують те­де­ції зро­тання кіль– ко­ ­ті новонароджених із пе­ними розладами здоров’я, жінок – майбу­ніх матерів, які вживають алкоголь чи на­ко– ти­ні речовині, вагі­но­ті у підлі­ковому віці, затри­ки роз– ви­ ­ку дітей раннього віку внаслідок порушенням вза­мин між дитиною та її батьками, не сфо­мовано­ті прив’язанос– тей­ між ними. Все це зумо­лює необхідність удосконалення форм і методів соці­льної роботи, одним із головних зав– дань якої є фо­мування усвідо­леного батьків­сва – умови по­ноцінного розви­ку дитини.

Саме тому останнім часом увага фахі­ців і громадсько­ті акце­тується на необхідно­ті впровадження інте­рованих по слуг для сімей, що дають змогу підготуватися до народження дитини,вихованнядітейранньоговіку,їхньогорозви­кутощо.

Ура­кахпро­етуЄС«Ро­витокінте­рованихсоці­льнихслужб длявра­ливихсімейідітей»булиствореніспеці­лізованіслуж– би­ раннього втручання (СРВ) як компонент інте­рованих соці­льних служб (див. Додаток 1Б). Мета їхньої ді­льно­ті має деякі відмінно­ті від усталених підходів і зосереджена на запобіганні інститу­лізації дітей раннього віку, забезпеченні їхніхправнапо­ноціннийрозвитокусім’ї,шляхом надавання підтри­кивагі­нимжі­кам,сім’яміздітьмиранньоговіку,які опинилися в скла­них життєвих обставинах, запобігання від­ мовамматеріввідновонародженихдітей.

Зміст роботи слу­би полягає у поширенні засад відповідаль– ного­ , усвідо­леного батьків­сва як головної пере­дмови

208

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

сімейного благополуччя та по­ноцінного розви­ку дитини;

уздій­ненні невідкла­них заходів для подолання скла­них життєвих обставин (насиль­сво, жо­ртоке поводження, не– догляд), які можуть призве­ти до відмови від новонародже­ ної дитини, вилучення її від батьків; у предста­ленні інтере­ сів сімей з дітьми раннього віку в організаціях та установах;

узахи­ті прав дитини та сприянні у задовільненні батьками, або близькими родичами її потреб.

Необхідно зазначити, що плі­на робота спеці­лізованої слу­би раннього втручання немо­лива без ті­ної співпраці з інституці­ми сфери охорони здоров’я: пологовими буди­ка­ ми,поліклініками,жіночимиконсультаці­ми,буди­камидити­ ни, тобто тими, що піклуються про здоров’я новонародженої дитини, її матері. Ва­ливим аспе­том цієї співпраці є си­тем­ ність та компле­кність у вза­модії з урахуванням потреб кон– кре­них цільових груп клі­єтів на основі інте­рованого під­ ходу, що має забезпечити зме­шення кілько­ті вилучень від батьківдітейпе­шихроківжиття,яківідмовматеріввідново­ народжених,покращеннядоглядузадітьмиранньоговіку.

Пе­ні механі­ми вза­модії відпрацьовані в ході ре­лізації про­ е­ту Європейського со­зу і зафі­совані в договорах про спів­ працющодозапобіганняранньомусоці­льномусиріт­свуміж районними,міськимиЦССССДМтацентральними,районними, міськимиліка­нями,поліклініками,пологовимистаці­нарами (див.Додаток6).Головниминапрямамицієїспівпраціє:

•інфо­маційно-про­ві­ницька робота,

•виявленняцільовихгрупклі­єтівуходіспільнихзаходів,

•надання соці­льних та меди­них послуг,

•підвищення рі­ня професійної компете­нно­ті праців­ ників меди­ної та соці­льної сфери,

•узагальнення та впровадження досвіду спільної ді­ль­ но­ті тощо.

Фо­мами співпраці можуть бути: розро­ка й офо­рлення ін­ фо­маційнихкуто­ків/бу­летів/ли­тівокізпитаньзбережен­ ня фізи­ного, психологі­ного, соці­льного здоров’я матері

209