Інтегров соц службим Київ 2007

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

визначальний мотив відмови, оцінити емоційний стан жін­ ки, її ста­лення до проблеми, визначити необхідність відпо­ ві­ної психотерапії, мо­ливі пе­рпе­тиви надання допомо­ ги. Вагі­на жі­ка/породілля перебуває в осо­ливому стані, викликаному фізи­ним і психі­ним нава­таженням вагіт­ ні­тю/пологами, що найча­тіше зумо­лює її обмежену здат­ ність ухвалювати зважені рішення. На це має зве­тати увагу соці­льний працівник, плану­чи/здій­ню­чи візити.

Для встано­лення ко­та­ту з вагі­ною жі­кою/породіллю, яка висловила намір відмовитися від новонародженої дити­ ни, ва­ливим для соці­льного працівника є володіння техні­ кою проведення бесіди/інтерв’ю.

Консультати­на бесіда може здій­нюватися за такою логікою (див. Рис. 21).

Ри­ ­. 21. Л­ог­ка проведення консультативн­ї бес­іи

220

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

Таким­ чином, ­ожна виокремити такі основні ет­пи про­ ведення консультативн­ї бесіди­ін­ерв’ю: встановлення контак­ ­ів, дослідж­ння запиту клієнта, розробка план­ подолання проблеми, завершення бес­ди/інтерв’ю. Зав­ дання кожного етапу, техніки і прийоми проведення бесіди/інтерв’ю наведено у таблиці (див. Табл. 8.)

Значущим є і місце проведення зустрічей. Бажан­, щоб­це була окрема затишна кімната у пологовому відділенні,­а не палата, в якій перебувают­ ще кілька жінок. Це зумовлено потребою­ встанов­ти з молод­ю матір’­ довірливі сто– сунк­, налаштув­ти її на відвертість, уникнути­поширення пліток тощо­ Важливо, аби під час спілкування дитина була р­зом із матір’ю.

У х­ді перших зустрічей із жінкою доцільно спрямувати бесідунате,­обвона зрозумілавсінаслідкидлясебеідитини у разі­відмови від малюка, н­правлення його до інтернатно– го­ закладу; от­имала ін­ормацію про належ­у державну до­ ­омогу, соціальні та юридичні ­ослуги, спробувала позитив­о погл­ну­и ­а своємайбутнє, реалістично оцінити становище­ , відчути підтримку.

Стра­егія надання допомоги­ охоплює планування і ­дійс– нення з­ходів з віднов­ення стосунків із б­ологічною сім’єю, біологічни­ батьком дитини (де це можливо), пош­к шляхів вирі­ шення мате­іальних, побутових­ соціальних­ проблем, о­ормленняюридичнихдокументівнаматірідитину,надан­я допомо­ гивподоланніпісляпо­оговоїдепресіїтощо.

В­ ажливе значення в цій роб­оі має погодженість і ­коор– динованість­ дій ­оціального працівника служби ранньо­о втручання­ з медичним ­ерсоналом­ пологового будинку, де­ ­жавними установами і соціальними закладами, від яких зале­жть вирішення проб­ем клієнта.

Зу­ силля соціального працівника, психолога, лікарів спря­ мовані­на те, щоб за короткий термін­(5-7 днів) перебуван­я жінк­ у пологовому будинку сформувати емоційний зв’я­ок

221

Таблиця­ . Етапи, завдання­і техніки проведення бесіди/­інтерв’ю­

222

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

«мати – дитина», налаштувати молоду матір на подолання обставин, які перешкоджають вик­нанню материнськ­х обов’язків. Багато випадків потребую­ь подальшого супро– воду жі­ки з дитино­, що має здійснювати ­оціальний працівник з­ місцем проживан­я.

Очев­дно, що н­віть піс­л успішного завершення екстреної роботи в умовах пологового­відділення з­аишається певна група кл­єнтів, які не­ можуть поверну­ися з немовлям у своє звичне оточення і які потребуют­ь більш тривалої та комплексн­ї допомоги. Є багато залежних і незахищених жінок, яки­ необхідна не тільки виховний ­плив, а допомога йпідтримкавот­иманніосвіти,роботи,ж­тла,тобтово­ри­ манніреально­,­неформальноїне­алежност­.Оптимальною формою­ соціально-педа­огічної робо­и, психологічної­ та спеціалізованої п­дтримки можуть стати соціальні Центри матері та дитини­– заклади тимчасового проживання жінок на сьо­ом­-дев’ятому місяці вагітності та матерів із дітьми віком від народження до 18 міс­ців, які опинилися в склад­ них життєвих умовах, що перешкоджають вико­анню мате­ ринсь­ого обов’язку.

­

Вагітна жінка­породілля може бути направлена до Центру, коли:

­• мати хоче бути разом із д­тиною; ­• немає іншого безпечного місця проживання породіллі

разом із дитиною на даний час;

•жі­ка має ша­си до реінте­рації в громаду у майбу­ньому;

•вона не має психі­них захворювань;

•маєдітейвікомвіднародженнядо18місяцівчите­мін вагі­но­ті–7-9місяців,якцевизначеноТиповимполо­ женнямпросоці­льнийЦентрматеріідитини;

•жі­ка погоджується працювати за індивіду­льним планом соці­льного супроводу і дотримуватися затверджених правил розпоря­ку.

Згі­но з Типовим положенням про соці­льний Центр матері та дитини (постанова КМУ від 08.09.2005, №879)

223

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

осно­ною метою центру є запровадження нових форм соці– аль­ ної підтри­ки жінок і запобігання відмовам батьків від новонароджених дітей.

Якщо мати розлучена з немо­лям в пе­ші місяці його жит­ тя, у неї не фо­мується прихильність до дитини, і тоді мало­ ймові­но, що мати пі­ніше забере малюка до себе. Саме тому

осно­ними завданнями Центру є:

•створення нале­них психолого-педагогі­них і жи­ло­ во-побутових умов для забезпечення но­мальної життєді­льно­ті осіб, що тимчасово тут проживають;

•сприяння здобуттю особами, що тимчасово прожива­ ють у Центрі, освіти, фаху, навичок самостійного життя з дитиною поза межами центру, захист їхніх прав та інтересів;

•надання бе­зпла­них психологі­них, соці­льно- ­педагогі­них, правових, соці­льно-економі­них та інфо­маційних послуг особам, що тимчасово прожи­ вають у Центрі, та забезпечення їх ха­чуванням.

Команда працівників Центру допомагає жі­кам набути нави­киздоглядузадитиною,готуєїхдосамостійногоухва­ лення рішень щодо своїх життєвих проблем. Це передбачає і набуття знань стосо­но захи­ту вла­них прав і прав своєї дитини, налагодження ко­та­тів із родичами, розв’язання жи­ловихтаіншихжиттєвова­ливихпитань.Підчаспрожи­ ваннявЦентрімолодіматерімаютьмо­ливістьпродо­жува­ ти навчання, розпочати здобувати вищу освіту, відвідувати професійні ку­си тощо.

У той самий час ва­то зазначити, що Центр матері та дити­ ни, як і будь-який інший заклад, не є іде­льним засобом роз­ в’язання проблем у си­темі профіла­ти­ної роботи. Ча­то соці­льної роботи на мі­цях може бути досить, аби запобі­ти залишенню дітей у лікувальних закладах. Послуги Центру необхідно викори­товувати як останній ресурс, коли всі іншівиче­пано.Часперебуваннявньомумаєбутинастількико­ ро­ким,наскількицемо­ливо,інастількитривалим,наскіль–

224

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

ки­ це необхідно. Наприклад, те­мін перебування у Центрі «Мати і дитина разом» м. Фа­това становить до 4 місяців, у виня­кових випа­ках – до 21 місяця. Клі­єти мають розу­ міти із самого поча­ку, що Центр – це тимчасовий притулок уна­лідок вини­нення кризової ситу­ції. Шляхом поро– зуміння між матір’ю та пе­соналом Центру може бути угода з визначеним те­міном перебування.

Жи­лово-побутові умови в Центрі створено таким чином, аби забезпечити ма­симум самостійно­ті та ко­фо­ту в повсякденному житті. Ко­на жі­ка ме­кає разом із дити­ ною в ме­льованій, зати­ній кі­наті. До послуг клі­єтів: вітальня, ку­ня, де вони готують їжу (пе­сонал консультує, як приготувати ту чи іншу страву), в окремих Центрах ство­ рюютьсямай­те­ні,комп’юте­нікі­нати.Командапрацівни­ ківЦентру,доскладуякоївходятьпсихолог,соці­льніпраців­ ники, соці­льні педагоги, медсе­сра та інші співробі­ники, забезпечують надання кваліфікованої допомоги. Обов’я­ко­ вою умовою перебування в центрі є прибирання кі­нати, де проживає жі­ка з дитиною.

Осо­ливі­тю фу­нці­нування Центру є індивіду­льна і пла­ номі­на робота з ко­ним клі­єтом. Як тільки жі­ка з дити­ ною потра­ляє до закладу, за нею закрі­люють соці­льного працівника (члена мультиди­ци­ліна­ної команди співробі­– ників Центру), завдання якого – координувати всю роботу, яка ведеться з кон­ре­ним клі­єтом. Через сім-десять днів пі­ля напра­лення породіллі до Центру закрі­лений за нею соці­льний працівник складає індивіду­льний план соці– ального супроводу на основі пе­винної ді­ано­тики, спосте­ реження, а також інфо­мації, наданої соці­льним працівни­ ком, який працював із жі­кою за мі­цем її проживання або в пологовому буди­ку.

Плансоці­льногосупроводумаєвідображативсіаспе­тижит­ тяматерітадитини,охо­лю­чистанздоров’яірозви­кудити­ ни,вза­минматерійдитини,підгото­куматерідосамостійно­ го життя, освіту, роботу, стосу­ки з сім’єю і батьком дитини, підтри­кузбокуоточенняізаходизреінте­раціївсім’ю.

225

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

Обов’я­ковою умовою ефе­ти­но­ті виконання плану є активне залучення клі­єтів до цього процесу на всіх стадіях його здій­нення (оці­ка, підгото­ка, ре­лізація, за потреби – перегляд плану). У ході ре­лізації плану треба акце­тува­ ти увагу на закрі­ленні й розви­ку сильних сторін клі­єта, постійно підкре­лю­чи його успіхи й дося­нення.

Необхідно, щоб усі члени команди працівників Центру озна­ йомилися з індивіду­льним планом ко­ного клі­єта і сприя­ ли його виконанню.

Ва­ливим компоне­том си­теми соці­льної роботи в Центрі є планування заходів і подальший супровід клі­єта пі­ля вибуття його з закладу. В цьому контексті є доцільним, аби співробі­никиЦентруісоці­льнийпрацівникслу­биранньо­ говтручаннязамі­цемпроживанняклі­єтаізсамогопоча­ку (напра­лення до Центру) працювали в постійному ко­та­ті, обміню­чисьінфо­мацієювходіре­лізаціїзаходів,спрямова­ них на успі­ну реінте­рацію жі­ки з дитиною у громаду.

Таким чином, мо­на визначити насту­ний алгоритм роботи з жі­ками, які висло­люють намір відмовитися від новона– родженої дитини [5; 7]:

•налагодження ко­та­ту з вагі­ною жі­кою/ породіллю;

•аналіз причин вини­нення кризи, її виду та стадії;

•розро­ка стратегії збереження біологі­ної матері для новонародженого або визначення її незда­но­ті виховувати дитину шляхом проведення оці­ки стану, потреб, визначення напрямів соці­льно-психологі­ної та соці­льно-педагогі­ної роботи з породіллю за­ля фо­мування у неї позити­ної мотивації стосо­но новонародженої дитини (планування послуг);

•надання інте­рованих соці­льних послуг та оці­ка їх ефе­ти­но­ті.

Сучасна ситу­ція розви­ку дитин­сва, у тому чи­лі фо­му­ вання прив’язано­тей між батьками і дітьми в сім’ї, потребує

226

Робота з сім’ями, які вихову­ють дітей раннього віку, щодо фо­мування навичок усвідо­леного батьків­сва і запобігання відмовам від немо­лят

на­кового переосми­лення і конце­нрації зусиль усіх інсти­ туцій, відповідальних за її но­малізацію. Адже дитин­сво – період існування людини, у якому закладаються основи їїособи­тоїакти­но­ті,рисийцінно­ті,щовизначаютьякість майбу­нього життя.

Література:

1.Бру­ман В. І. Раннє соці­льне сиріт­сво як компле­ к­на медико-соці­льно-педагогі­на проблема. – М.: АСОПІР, 1994. – 182 с.

2.Бру­манВ. И., ЕниколоповС. Н., ПанкратоваМ. С. Не– ­которыерезультатысоци­логиче­когоипсихологического обследованияже­щин,отказа­ши­сяотсвоихноворо­ден­ ныхдетей//Во­росыпсихологии.–1994.–N5.

3.Бру­манВ.И.,Севе­ныйА.А.Нежеланнаябеременностькак фа­тор ри­ка психиче­кой патологии будущего ребе­ка // Акту­льные во­росы де­ткой психоне­рологии: Материа­ лыре­пу­лика­нкойконфере­ции.– Томск,1992.

4.Власова Н., Сну­никова Н., Холь­берг Б. Сеть соци­льных ко­та­тов: мобилизация соци­льного окружения детей и семей в кризи­ной ситу­ции. – Мо­сва, 2005.

5.КопылО.А.,БасЛ.Л.,БаженоваО.В.Гото­ностькматеринст– ву: выделение фа­торов иусловий психологиче­кого ри­ка длябудущегора­витияребе­ка//Синапс.– 1993.– №4.

6.Разом до га­монії: розвиток дитини раннього віку: Мето­ ди­ний посі­ник/ Авт.-упорядн. І. ­В Братусь, Н. В. Кошеч­ ко, О. Л. Нагула / За заг. ред. І. Д. Звєрєвої. – К.: Ко­за, 2004.

– 160 с.

7.Соці­льна педагогіка: те­рія і технології: Підру­ник / За заг. ред. І. Д. Звєрєвої – К., Центр навчальної літератури, 2006. – 316 с.

8. Соці­льні слу­би – родині: розвиток нових підходів в Укра­ні. (Перевидання) / за ред. І. М. ­риги, Т. В. Семигі­ ної. – К., 2003. – 128 с.

9.Усвідо­лене батьків­сво як основа по­ноцінного розви­ку дитини та підвищення вихо­ного поте­ці­лу громади: Ме­ тод.матері­лидотрені­гу/Упор.І.Братусьтаін./Зазаг.ред. Г.М.Ла­ті­нової.–К.:Наук.світ,2004.–86с.

10.ShoreA.Theaffectsofearlyrelationaltraumaonrightbraindevelopment,affectregulation,andinfantmentalhealth//Infant Mental Health Journal. – 2001. – № 22.

227

3.3 Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

Створення умов для ре­лізації права ко­ної дитини на вихо­ вання в сім’ї, забезпечення пріоритету сімейних форм влаш– туван­ ня є осно­ними засадами держа­ної політики щодо соці­льного захи­ту дітей-сиріт і дітей, позба­лених батьків– ського піклування. Проте шлях до забезпечення права кож­ ної дитини на зро­тання та виховання в сім‘ї досить склад– ний­ . На сьогодні в Укра­ні дітей-сиріт, дітей, позба­лених батьківського піклування, понад 100 000. Із них більше 60% виховуються в інтерна­них закладах. І хоча вже сфо­мовані пере­дмовидлярозви­кусімейнихформвла­туваннядітей, цей процес уповільнюється через рі­ні фа­тори: недоста­ня поінфо­мованість населення про держа­ну соці­льну полі­ тику в цьому напря­ку, не­б‘є­ти­ність громадської ду­ки, негото­ність громадян взяти акти­ну участь у цьому проце­ сі, а також недоста­ня кількість підготованих спеці­лі­тів, які працюють у сфері захи­ту прав дітей, невід­рацьованість технологій роботи щодо розви­ку сімейних форм у широко­ му се­сі (з ко­ною дитиною і сім’єю зо­рема).

Згі­но із Законом Укра­ни «Про забезпечення організацій­ но-правових умов соці­льного захи­ту дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування» передбачено такі фо­ми вла­тування дітей цих категорій:

Усино­лення–цеприйняттяусино­лювачемусвоюсім’юди­ тининаправахдо­кичисина,здій­нененапідставірішеннясу­ ду. Усино­лення дитини провадиться у її найвищих інтересах длязабезпеченнястабільнихтага­монійнихумовїїжиття.

Встано­лення опіки та піклування – це вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклуван­ ня, в сім’ї громадян Укра­ни, які перебувають, перева­но, у сімейних, родинних стосу­ках із цими дітьми, з метою забезпечення їхнього виховання, освіти, розви­ку і захис­

228

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

ту їхніх прав та інтересів. Опіка та піклування встано­лю­ ються над дітьми, які залишилися без батьківського піклу­ вання: опіка – над малолі­ньою дитиною, яка не дося­ла 14 років, а піклування – над непо­нолі­ньою дитиною віком від 14 до 18 років.

Переда­ча до прийо­ної сім’ї – до­ровільне прийняття за платусім’єюабоокремоюособою, яканеперебуваєушлю­ бі, із закладів для дітей-сиріт і дітей, позба­лених батьківсь­ кого піклування, від одного до чотирьох дітей на виховання та для спільного проживання.

Переда­ча до дитя­чого буди­ку сімейного типу – прий– няття в окрему сім’ю, створену за бажанням подружжя або окремоїособи, ко­ра перебуває у шлюбі, на виховання та для спільного проживання не ме­ше п’яти дітей-сиріт та/або дітей, позба­лених батьківського піклування. Загальна кіль­ кість дітей, охо­лю­чи рі­них, у такій сім’ї не може переви­ щувати десяти осіб.

До закладів для дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьків– ського піклування, незале­но від фо­ми вла­но­ті та під­ порядкування, дитина може бути вла­тована в разі, якщо з пе­них причин немає мо­ливо­ті вла­тувати її на вихо– вання у сім’ю.

Але пріоритетом виховання дитини є біологі­на сім’я, яка за умов свого благополуччя найкраще зможе забезпечити її інтереси та потреби.

Треба пам’ятати, що вла­тування у сімейні фо­ми вихован­ нянезавждиможебутиздій­ненеунайкращихінтересахди­ тини, адже позба­ляє її права на вла­не коріння, на кро­них родичів,інколи,навіть,наінфо­маціюпросвоєминуле.Ухва­ лювати рішення про вла­тування дитини потрі­но в ко­но­ му випа­ку індивіду­льно, виходячи з оці­ки її потреб.

Згі­но з укра­їським законодавством дитина може бути вла­тованадотієїчиіншоїсімейноїфо­ми,якщоїйвстанов–

229