Інтегров соц службим Київ 2007

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

Дезада­ти­ніемоційно-вольовіяко­ті.Додеві­а­ноїпове­ ді­ки призводять емоційно-вольові яко­ті та їх комбінації, що ускла­нюють об’єкти­ну, раці­нальну оці­ку умов та об­ ставин (запальність, упе­тість), самостійне ухвалення та ви­ конання рішення (нерішучість, нестійкість, несамостійність, конфо­мізм і нонконфо­мізм), передбачають силові засоби розв’язанняпробле­ноїситу­ції(агреси­ність,жо­ртокість). Інколи у підлі­ків делі­нве­нна поведі­ка може бути на­лід­ комневдалогобажанняпозбутися(гіперко­пе­сацією)якос­ тей,яківонивважаютьнегати­ними,наприклад,триво­нос­ ті, бо­яко­ті.

О­со­ливо­ті розви­ку пізнавальної сфери. Ча­тина підлі­–

ків відстає у загальному інтеле­ту­льному розви­ку або в розви­ку окремих пізнавальних процесів, мо­лення, уваги внаслідок перенесених ними травм, захворювань, недоліків виховання. Такі діти ча­то не спра­ляються з навчальними завданнями,маютьнизькууспі­ність,некори­туютьсяпопу­ лярні­тюсередоднокла­ників,можутьстатиже­рвамицьку­ вання, глузувань. Якщо педагогам не вдасться знайти підхід до таких дітей, викори­тати коре­ційні методики або до них будуть застосовуватися покарання, у таких дітей зни­не ба­ жання вчитися і може закріпитися комплекс непо­ноцінно­– ті, занижена самооці­ка, репутація нерозу­них, бажання са­ мостве­дитись або захи­тити себе ризикованими чи делі­к­ ве­нними ді­ми.

Педагогіч­назанедбаність.Якщодитинанеотрималаналеж­ ногопіклуваннятавихованнявсім’їчерездеві­а­нуповедін­ ку батьків, невиконання ними своїх доро­лих обов’я­ків або через їхню педагогі­ну некомпете­нність, вона може відста­ вати від однолі­ків фізи­но, у розви­ку пізнавальних проце­ сів,вольовихяко­тей,культури,неоволодітибазовимизнан­ нями та вміннями, необхідними для успі­ного навчання, спі­кування в коле­тиві, самообслуговуванні тощо. Такі діти стра­дають від сти­матизації, можуть порушувати ди­цип­ ліну, вчиняти протипра­ні дії через те, що про­то не знають норм або не вміють іншим чином поводитися, задовольняти свої потреби.

290

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

Стереотипи асоці­льної та дезада­ти­ної поведі­ки. Де– які підлі­ки засво­ють стереотипи агреси­ної, аморальної, делі­нве­нної поведі­ки, отриму­чи позити­не підкрі­лен– ня­ (заохочення) пі­ля пе­ших, спо­танних спроб таких дій абоспостеріга­чиза«у­пі­ною»поді­ноюповеді­коюінших.

Поми­кові, хи­ні уявлення і переконання. До правопо­ рушень можуть призводити засво­ні підлі­ком у дитин­сві під впливом батьків або однолі­ків хи­ні, ірраці­нальні уявлення, що суперечать ре­льно­ті, но­мам права і моралі, проте поширені у пе­них групах.

Не­фо­мованістькомунікати­нихнави­чок.Деякіпідлі­ки зве­таються до протипра­них, насамперед насильницьких, дій, оскільки не вміють позити­но і впе­нено розв’язувати окремі проблеми у вза­минах з іншими людьми: аргуме­то­ вано доводити свою ду­ку, досягати порозуміння та конс– тру­ти­норозв’язуватикон­лі­ти,входитидоновогоколе­– тиву, зве­татися по допомогу або відмо­лятися від прохань інших людей, протисто­ти ти­ку групи, маніпуляціям тощо. Якщо підліток зазнає невдачі в поді­них ситу­ціях або лише очікуєнанеї,вінможезастосуватинасильницькідіїдлядосяг– нен­ ня своєї мети, залякування опоне­та, для зняття емоцій­ ного напруження.

Невирішені особи­ті­ні проблеми, міжособи­ті­ні кон– флі­ти. Внаслідок невирішення таких проблем підліток може ско­ти протипра­ні дії для того, щоб відсто­ти свої інтереси у кон­лі­ті, самостве­дитись у вла­них очах та в очах оточую– чих,приве­нутидосебеувагу,отриматизасобивирішенняцих проблем (наприклад, гроші, прести­ні предмети), перенести агресію, викликану проблемами, на інших осіб або предмети.

Невпе­неність у собі, неаде­ва­на самооці­ка. Підліток,

що має занижену самооці­ку, переконаний у своїй некомпе­ те­нно­ті та неуспі­но­ті, може ско­ти правопорушення ли­ ше тому, що не вірить у мо­ливість дося­ти своєї мети соці­ ально прийн­яним шляхом або хоче таким чином виразити протест, подолати ди­ко­форт, самостве­дитися.

291

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

Ексте­нальний локус ко­нролю – схильність людини вбачати причини своїх дій та відповідальність за них у собі або в зо­ні­ніх обставинах. Особи з ексте­нальним локусом ко­нролювважають,щоте,щознимивідбувається,осо­ливо неприємно­ті, єрезультатомвпливузо­ні­ніхсил,обставин, дій інших, а вони про­то вимушені ді­ти таким чи іншим чи­ ном. Ексте­нальна позиція підлі­ка найча­тіше призводить доскоєнняправопорушення,аджевінневважаєсебевідпові­ дальним за вла­ні дії.

Низький культу­ний рівень, не­фо­мованість соці­льно кори­них інтересів. Не­фо­мованість інтересів і невизначе­ ність пріоритетів особи­то­ті може бути тлом для протиправ– ної­ поведі­ки підлі­ків. Якщо дитина не бачить пе­рпе­тив вла­ного розви­ку, вона орі­єтується на задоволення швид­ коплинних потреб. Якщо у дитини не сфо­мовано інтерес до культури, високого ми­те­цва, пізнання світу, творіння прекра­ного тощо, вона намагатиметься отримувати примі­ ти­ні задоволення, засоби для яких може знайти за допомо­ гою делі­нве­нної поведі­ки.

Асоці­льна спрямованість особи­то­ті. У підлі­ка си­тема цінні­них орі­єтацій ще фо­мується і є супере­ливою, під­ лі­кові уявлення про цінно­ті, як правило, переглядаються в юнацькому віці. Проте ча­тину асоці­льних орі­єтирів підліток вже запозичив у батьків або в однолі­ків, із творів масової культури та ЗМІ. Але послідо­но асоці­льною цінніс­ наорі­єтаціяупідлі­каможебутитількитоді,коливінвихо­ вується в асоці­льному середовищі.

Прояви кризи підлі­кового віку. Ризик скоєння підлі­ками правопорушень збільшують психологі­ні осо­ливо­ті цьо­ го віку і типові підлі­кові поведі­кові ре­ації (ема­сипації, групування, імітації, компе­сації тощо), які впливають на вирішення їхніх проблем. Названі ре­ації ці­ком природ­ ні для підлі­кового віку, але через кон­лі­ти з доро­лими та їхні невмілі вихо­ні дії можуть стати причиною делін– кве­ ­ннихучи­ківпідлі­каіпризве­тидозакрі­ленняпроти­ пра­ної поведі­ки.

292

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

Наявність у підлі­ка названих ознак не обов’я­ково призво­ дитьдопротипра­ноїповеді­ки,протеперебігкількохізних зна­но підвищує ризик того, що за неспри­яливих обставин дитина скоїть правопорушення.

У ра­ках ре­лізації про­ету ЄС «Ро­виток інте­рованих соці­ альних служб для вра­ливих сімей і дітей» у двох піло­них регі­нах (Вишгородський район та мі­то Бровари) створе­ ні й успі­но діють спеці­лізовані слу­би супроводу дітей, які перебувають у кон­лі­ті з законом. Детальний опис змі­ту та мети ді­льно­ті слу­би подані у дода­ку 1Д. Коло завдань слу­би охо­лює широкий спектр ді­льно­ті, що стосується роботи з дітьми даної категорії, але найго– ло­ніше з них – профіла­тика негати­них проявів у дитячо­ му середовищі.

Соці­льнапрофіла­тиканегати­нихявищ–цеді­льність,

спрямовананазапобіганнявини­ненню,поширенню,заго­т­ реннюнегати­нихсоці­льнихявищтаїхнебезпе­нимна­лід­ камшляхомвиявлення,усуненняабоней­ралізаціїчинників, що їх породжують, та створення умов для успі­ної життє– ­ді­льно­ті су­піль­сва.

Види соці­льної профіла­тики негати­них явищ:

•пе­винна профіла­тика – ді­льність, спрямована на запобігання вини­ненню та поширенню пе­ного негати­ного явища і проблем, пов’язаних із ним;

•вторинна профіла­тика – ді­льність, спрямована на запобігання заго­сренню негати­них явищ та їх на­лідків, на запобігання погли­ленню соці­льної дезада­тації осіб, яким вла­тива асоці­льна або небезпе­на поведі­ка;

•третинна профіла­тика – робота, спрямована на запобігання рецидивам асоці­льної або небезпе­ної поведі­ки серед осіб, яким така поведі­ка була вла­тива раніше.

За рі­нем охо­лення виділяються рі­ні соці­льної профі– ла­тики:

293

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

•загальна профіла­тика – ді­льність, що охо­лює широкі вер­сви су­піль­сва в цілому і спрямовується на подолання загальних, універсальних причин негати­них явищ;

•спеці­льна профіла­тика – профіла­ти­на робота,

що спрямовується на ті групи осіб, які перебувають в умовах, що збільшують ризик їхньої соці­льної дез– ада­тації (групи ризику);

•індивіду­льна профіла­тика – профіла­ти­на ро­ бота, що проводиться з окремою особою і має на меті подолання специфі­них для неї чинників.

До компете­ції інте­рованих соці­льних служб для вра­ливих сімей і дітей може бути віднесено проведення спеці­льної профіла­ти­ної роботи з дітьми, що вихову– ють­ ся у пробле­них, деві­а­них та кризових сім’ях або яким вже вла­тиві пе­ні прояви деві­а­ної поведі­ки, а також участь у роботі з соці­льної ре­білітації та запо– бігання рецидиву дітей, які вже ско­ли правопорушення та були засуджені до покарань, не пов’язаних із позба­– ленням волі.

Профіла­ти­на робота з дітьми груп ризику передбачає декілька етапів:

1. Ді­ано­тич­ний етап – це вивчення соці­льних, педагогіч­ нихтапсихологі­нихпере­дмовфо­муванняіндивіду­льних осо­ливо­тей, що стали причиною деві­а­ної (з відхилення­ ми від соці­льних норм) поведі­ки підлі­ка.

Ді­ано­ти­ний етап необхідно починати з вивчення особо­ вої справи дитини. Це дасть мо­ливість з’ясувати, які пору­ шення поведі­ки їй вла­тиві, чи вчинялися протипра­ні дії раніше,заякихумов.Далісоці­льнийпрацівникмаєпознайо­ митися та прове­ти бесіди з учителями, психологом школи, де вчиться підліток, із метою визначення його поведі­кових, комунікати­них осо­ливо­тей, нахилів, зді­но­тей, інтелек­ ту­льних (навчальних) мо­ливо­тей. Бесіда з батьками має бути спрямована на визначення педагогі­них мо­ливо­тей

294

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

сім`ї, її соці­льного статусу та вихо­ного впливу на дитину. Все це дасть більш об’єкти­ну інфо­мацію про дитину, аби з’ясувати, яку саме роботу було проведено школою та які не­ доліки було допущено у сімейному вихованні.

Подальша робота передбачає знайом­сво соці­льного працівника з дитиною. При цьому слід зве­нути увагу на зо­ні­ній вигляд підлі­ка, на манеру поведі­ки, спі­ку­ вання, тобто на все, що може дати інфо­мацію про нього. На першому етапі ва­ливо заво­вати довіру непо­нолі­ тнього, викликати відве­тість. Цьому спри­тиме бесіда, витримана у спокійному і приязному тоні. Небажано зада­ вати прямі запитання, ефе­ти­ніше подавати їх у завуа– льова­ ній фо­мі.

На цьому етапі мо­на викори­тати такі псиході­ано­тич– ні­ методики: тест Люшера; тест «Неісну­ча тварина»; ме­ тодики дослідження особи­то­ті «дім-дерево-людина» Дж. Бука; «незакі­чене речення»; виміру рі­ня триво­но­ті Тейлора; ді­ано­тики пока­ників та форм агресії А. Басса та А. Дарки; виявлення акце­ту­цій хара­теру К. Леонгарда; ді­ано­тики схильно­ті особи­то­ті до кон­лі­кної пове– ді­ки К. Томаса тощо.

Заве­шується псиході­ано­ти­ний етап постано­кою мети і завдань подальшої соці­льно-педагогі­ної роботи з дити­ ною, написанням висно­ків та рекоме­дацій, складенням подальшої програми соці­льно-педагогі­ного, соці­льнопсихологі­ ­ного супроводу: залучення до су­пільно-кори­ної ді­льно­ті, до член­сва в дитячій громадській організації, зре­тою – до малих трені­гових груп, організації індиві– ду­льної психокоре­ційної роботи тощо.

2. Коре­ційний етап. Пі­ля отримання повної інфо­мації про підлі­ка та обро­ки результатів потрі­но розробити і застосувати психокоре­ційну програму, спрямовану на по­ долання проблем, негати­них особи­ті­них рис, виявлених на попередньому етапі, які спри­ють відхиленням у поведін­ ці непо­нолі­нього.

295

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

За результатами досліджень нері­ко з’ясовується, що для непо­нолі­ніх,якіпроявляютьознакисхильно­тідоправопо­ рушень, хара­те­ні: а) високий рівень агреси­но­ті; б) висо­ кий рівень триво­но­ті; в) низька самооці­ка.

Для того, щоб запобі­ти фо­муванню та вкоріненню деві– а­нної поведі­ки, необхідні осо­ливі заходи. Наприклад, міні-тренінг, спрямований на коре­цію ста­лення підлі­ка до себе, артотерапія тощо.

3. Аналіз та повто­на ді­ано­тика, розро­ка рекоме­да­ цій. На цьому етапі проводиться повто­на ді­ано­тика пове­ ді­ки, емоційного стану особи­то­ті та ста­лення її до себе і до оточення. На основі отриманих даних складається харак­ тери­тика на досліджуваного непо­нолі­нього, що охо­лює рі­ностороннійописйогоособи­то­тінаданиймомент,пе­с­ пе­тивиподальшогорозви­куірекоме­даціїдляпродо­жен­ няроботизпитанькоре­ціїособи­ті­нихпорушень,щоспри­ ятиме запобіганню деві­а­ній поведі­ці.

Соці­льному працівникові необхідно володіти груповими

методами профіла­тики правопорушень, які мо­на об’єд­ нати у такі групи:

А. Групові психокоре­ційні методи, спрямовані на подолан­ ня негати­них особи­ті­них хара­тери­тик, та коре­цію поведі­ки непо­нолі­нього: групова психотерапія, соці­ль­ но-психологі­ний тренінг, ігротерапія, артотерапія тощо.

Б. Групові методи, спрямовані фо­мування та розвиток яко­тей особи­то­ті, що спри­ють зміні негати­ної моделі поведі­ки: розвивальні заняття, ділові, рольові ігри, тре– нінг особи­ті­ного зро­тання, тренінг за методикою «рів– ний рі­ному» тощо.

В. Групові методи, спрямовані на підвищення рі­ня правової освіти непо­нолі­ніх, осві­нього рі­ня і компете­ції батьків та вчителів: ле­ції, кіно-, відео-ле­торії, семінари, групові консультації, темати­ні масові заходи тощо.

296

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

Ефе­ти­ним груповим методом є ігротерапія, що може викори­товуватись у роботи з дітьми моло­шого шкільно­ го віку. Фо­мами ігротерапії є: дида­ти­ні, рольові, розви– вальні, сюже­ні, ігри-драматизації, ігри з правилами, під час проведенняякихстворюєтьсяатмо­фераприйняттядитини, розширенняїїмо­ливо­тейдосаморегуляції,самоко­нролю, емпатії, почуття вла­ної гі­но­ті.

Як груповий метод застосовують ар­терапію. Великий позити­ний вплив на емоційну сферу дітей має музика, спів, поезія, танок, ляльковий театр. При цьому діти виявля­ ють тво­че ста­лення до життя, відкритість до ді­логі­ного типу спі­кування, наявність зді­но­ті передавати свій вну– трішній стан засобами ми­те­цва.

Найбільш поширеним серед групових методів є соці­льно-пси­ хологі­нийтренінг.Уходіякогодітиіпідлі­кинабуваютьзнань танавичокурозв’язаннікон­лі­тів,вза­модіїзіншимитощо.

Для профіла­ти­ної роботи слід організовувати групи за такою тематикою: «Умій спі­куватися», «Як удосконалюва­ ти самого себе», «Ро­в’язання проблем», «Графік моєї роботи та відпочи­ку» і т.д. Вагомий результат дає організація і про­ ведення групових занять для учнів з таких тем: «Блокуван­ ня негати­них яко­тей», «Но­ми, прийн­ті у су­піль­сві», «Щоденне самовиховання і вдо­коналення», «Коре­ція пізна– валь­ них процесів» і т.д. Ефект дають також заняття груп особи­ті­ного зро­тання, цикл ле­цій і практи­них занять «Сімейневиховання».

Серед групових методів профіла­тики необхідно також ви­ ділити осві­ні ле­ції для батьків, учителів, учнів, проведен­ ня вихо­них годин, семінари для вчителів, батьків із метою підвищення їхньої психологі­ної компете­нно­ті. Слід залу­ чатидотакихзаходівспеці­лі­тів,наприкладюри­та,інспек­ тора у справах непо­нолі­ніх, на­колога і т.д.

Таким чином, в арсеналі соці­льного працівника є ни­ка груповихметодівпрофіла­тикиправопорушеньсереднепов­

297

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

нолі­ніх, застосування яких дає мо­ливість охопити під час профіла­ти­ної роботи більшу кількість дітей та підлі­ків. Виходячи з цього, мо­на зробити висновок, що знання гру­ пових методів профіла­тики правопорушень серед непо­но­ лі­ніх та володіння ними є ва­ливою умовою ефе­ти­но­ті профіла­тики з даної проблеми.

Соці­льна робота з дітьми, що перебувають у кон­лі­ті з за­ коном (вчинили правопорушення та засуджені до покарань, не пов’язаних із позба­ленням волі), охо­лює три напрями:

профіла­тика протипра­них дій у майбу­ньому; соці­льну ре­білітацію “ва­ких дітей”; соці­льний супровід дітей та їхніхсімей.

Соці­льна ре­білітація передбачає подолання негати­них особи­ті­нихяко­тейтаосо­ливо­тейсоці­льногосередови­ ща, що спри­ли вчиненню дитиною правопорушення, надан­ ня дитині допомоги у ресоці­лізації (по­ноцінному повер– ненні до су­піль­сва) та у соці­льній ада­тації. Її вихі­ним положенням є переконання в тому, що для ресоці­лізації дитини необхідно усунути причини, що призвели до скоєння нею протипра­ного вчи­ку, та чинники, які заважають соці– ально прийн­яній ада­тації.

Загальною метою соці­льної ре­білітації є пове­нення дітей до правослу­няного життя, створення умов для успі­ної со­ ці­лізації, по­ноцінного фізи­ного і психі­ного розви­ку, подолання існу­чих особи­ті­них проблем і кон­лі­тів з оточенням.

Завдання соці­льної ре­білітації полягають у:

•встано­леннійусуненніпричинпротипра­ноїповедін– ­кидитинитачинників,щоспри­ютьїїфо­муванню, заохоченню,заважаютьвипра­леннютаресоці­лізації;

•подоланні особи­ті­них чинників, що спричинюють протипра­ну поведі­ку або заважають соці­льній ада­тації та сприянні розви­ку позити­них особи­тіс­ них яко­тей, оволодінню дитиною вміннями, необхід­

298

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

ними для подолання проблем і задоволення потреб;

•сприянні закрі­ленню в дитини мотивації до законо­ слу­няної поведі­ки;

•сприянні створенню соці­льних умов, необхідних для по­ноцінної життєді­льно­ті дитини.

Відпові­но до цих завдань робота із соці­льної ре­білітації дитини має передбачати насту­ні кроки:

1.Встано­лення ко­та­ту з дитиною та її сім’єю, мотиву– вання їх до співпраці й роботи над проблемами дитини.

Робота з соці­льної ре­білітації дитини, звільненої від від­ бування покарання з випробуванням, розпочинається з мо­ ме­ту отримання територі­льним підрозділом криміналь– но-викона­чої інспе­ції (КВІ) судового вироку. У вироку мі­ ститься інфо­мація про зміст та обставини ско­ного дити­ ною злочину, умови її звільнення від відбування покарання тапе­виннаінфо­маціяпросамудитину(мі­цепроживання, правовий статус). Інспе­тор КВІ – саме той фахівець, ко­рий призначаєпе­шузустрічіздитиноютаїїсім’єю.Якщозмате­ рі­лів справи стає зрозуміло, що дитина (або її сім’я) перебу­ ває у кризовій ситу­ції чи сама дитина має осо­ливий статус (інвалі­ність, сиріт­сво, брак постійного мі­ця проживання тощо), на пе­шу зустріч можуть бути запрошені фахі­ці спе­ ці­лізованоїсоці­льноїслу­бисупроводудітей,якіперебува­ ютьукон­лі­тіззаконом,Центрусоці­льнихслужбдлясім’ї, дітей та молоді або слу­би у справах дітей. Під час першої зустрічі інспе­тор КВІ або фахівець, що супроводжує дитину, намагається встановити дові­ливі стосу­ки з дитиною та її батьками (опікунами) і мотивувати їх на співпрацю з КВІ та соці­льними слу­бами. Дитині й батькам роз’яснюють їхні права та обов’я­ки, умови вза­модії з інспе­цією, мо­ли­ во­тіотриманняпослугсоці­льнихслужб,визначаютьфахів­ ців і слу­би, що доцільно залучити до соці­льно-педагогі­– ної роботи.

2.Здій­нення компле­кної оці­ки потреб дитини та сім’ї.

Зна­на увага приділяється також визначенню чинників, що: 1)призвелидоскоєннядитиноюправопорушення;2)призве­

299