Інтегров соц службим Київ 2007

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

дитини, краще відмовитися від подальших кроків і не споді­ ватисянате,щозчасомщосьзміниться.Завданнясоці­льно­ гопрацівника–виявититакісумнівизметоюїхобговорення із сім’єю. Краще, коли батьки відмо­ляться від вла­тування кон­ре­ноїдитининаетапіпершогознайом­сва,ніжпі­лято­ го, як дитина почне звикати до них.

При підгото­ці дитини до вла­тування у прийо­ну сім’ю ва­ливо вибудувати уявлення дитини про її минуле, історію життя, причини переміщення і пе­рпе­тиви на майбу­нє. Ценеобхіднозробити,абидитинарозумілатізміни,щовідбу­ ваються у її житті, і уявляла, яке майбу­нє її чекає.

Організаціязнайом­сватавходженнядитинивсім’юмаєпев­ ніпринципитаправила.Те­мінвідпершогознайом­свапри­ йо­них батьків/батьків-вихователів із дитиною до по­ного її входження у сім’ю може бути досить тривалим. Ко­такт батьків із дитиною налагоджується ненав’я­ливо, поступо­ во. З ко­ною насту­ною зустріччю час спі­кування дитини з батьками поступово збільшується, фо­ми вза­модії розши­ рюються (від паси­ного спостереження один за одним через вза­модію з предметами до акти­ного спі­кування).

Процес встано­лення дові­ливих стосу­ків між батьками і дитиною потребує проведення си­темати­них зустрічей, бажановодинітойсамийчас.Пі­лякількохзустрічеймо­на організувати спільну прогуля­ку прийо­них батьків/бать­ ків-вихователів і дитини зви­ною для неї територі­ю.

Насту­ний крок – відвідування дитиною мі­ця проживання прийо­них батьків/батьків-вихователів. При першому візи­ ті ва­ливо не переобтяжувати дитину надмі­ною кількі­тю знайомств, краще, аби в поме­канні були прису­ні лише члени сім’ї.

Спільні прогуля­ки, обіди, проведення вільного часу, ігри, перегляд телепередач, читання книг із майбу­німи батька­ ми допоможуть встановити ті­ніший емоційний зв’язок між дитиною та доро­лими, налагодити спі­кування.

240

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

Останній етап перед переходом дитини у сім’ю – її прощан­ нязпопередніммі­цемпроживання.Дитинаразомізсоціаль­ ним працівником збирає свої ігра­ки й речі. Для процедури прощання дитині має бути відведено нале­ний час, тому не ва­то її підганяти.

Отже, на етапі підгото­ки дитини до вла­тування в сім’ю на соці­льного працівника покладається:

•налагодження ко­та­тів із дитиною та батьками, обговорення осо­ливо­тей процесу знайом­сва батьків з дитиною;

•організація і проведення знайом­сва та подальших зустрічей прийо­них батьків із дитиною, надання пси­ хологі­ної підтри­ки прийо­ним батькам та дитині під час знайом­сва;

•спостереження за перебігом процесу знайом­сва, емоційних виявів та ре­ацій дитини і прийо­них батьків у ході їхніх ко­та­тів;

•складання та узгодження з батьками плану переходу дитини у прийо­ну сім’ю, підгото­ка рі­них дітей до розміщення дитини-сироти, допомога під час ада­тації дитини у пе­ші дні життя в новій сім’ї.

Прихід прийо­ної дитини – надзвичайно ва­лива подія для біологі­них дітей прийо­них батьків. Негото­ність до змін може призве­ти в подальшому до кон­лі­тів та ускла­нення стосу­ків у сім’ї.

Необхідність підгото­ки біологі­них дітей є очеви­ною, тожбільшістьсімейтакчиінакшеобговорюютьмайбу­нізмі­ низісво­мидітьми. Вча­неінфо­муваннядітейпроухвалене рішення є надзвичайно ва­ливим, але не єдиним елеме­том скла­ного підгото­чого процесу. Справа в тому, що біологіч­ ні діти будуть акти­но залучені до процесу фу­нці­нування прийо­ної сім‘ї. Їхнє життя обов‘я­ково зміниться із прихо­ домновоїдитини,іякщоцязмінавідбуватиметьсябезїхньої акти­ної уча­ті, вони не зможуть почуватися по­ноцінною ча­ти­кою сім’ї, а також брати на себе відповідальність

241

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

за вла­ні дії та майбу­нє, адже це може викликати відчуття, що їхнє життя від них не залежить, а все вирішують доро­лі.

Дітямнеобхіднобутизалученимидовсього,щовідбувається вродині.Ва­ливоврахуватиїхнюду­куприухваленнірішен­ ня, а також у процесі вза­мопідбору.

Прийо­ні батьки, упе­ше беручи на виховання дитину, можутьнезнатияксамепідготуватисвоюсім’ю.Томузавдан­ ням соці­льного працівника є ті­на співпраця з усією роди­ ною уже на підгото­чому етапі. Соці­льний працівник може навчити прийо­них батьків, дати рекоме­дації щодо спі­ку­ вання з дітьми, а може й сам прове­ти кілька розмов із ними.

Готу­чи біологі­ну дитину до появи в сім’ї прийо­ної ди­ тини, доцільно застосовувати методики проведення бесід та виконання тво­чих завдань. Наприклад:

•«Намалюй нашу сім’ю в майбу­ньому, коли у тебе з’явиться прийо­ний братик чи се­сри­ка».

•«Подумай, як ти зустрінеш прийо­ну дитину, що покажеш їй насамперед».

•«В які ігри ви зможете гратися разом? Згадай, будь-ла­ка, свої улю­лені ігри».

•«Що хорошого тобі принесе збільшення твоєї сім’ї?»

•«Які скла­нощі можуть вини­нути?»

•«Що ти можеш розказати своїм знайомим про прийо­ну сім’ю?»

Ва­ливо сфо­мувати у біологі­ної дитини ре­лі­ти­не бачення майбу­ніх змін. Вона не має очікувати приходу нового члена сім‘ї з побо­ванням та небажанням, але й «рожеві окуляри» можуть не ме­ше нашкодити подальшим стосу­кам у родині. Біологі­ні діти мають усвідо­лювати, що чимось їм доведеться поступитися, що увага батьків до них буде ме­шою і що майбу­ній братик (се­сри­ка) необо­ в‘я­ково буде таким, яким уявля­ться. Та все ж він може стати спра­внім новим другом – а заради цього ва­то чимось поступитися.

242

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

Із моме­ту створення прийо­ної сім‘ї і вла­тування до неї дітей розпочинається її соці­льне супроводження, метою якого є захист і забезпечення дотримання прав та інтересів дитини, оптимальних умов її життя та розви­ку. Це передба­ чає врахування індивіду­льних потреб ко­ної дитини шля­ хом надання соці­льних послуг прийо­ній сім’ї/дитячому буди­ку сімейного типу.

Соці­льне супроводження сприяє ада­тації дитини в новій сім’ї, створенню в ній позити­ного психологі­ного клімату, забезпеченнюоптимальнихумовжиттятазахи­туправдити­ ни, створення мо­ливо­тей для її розви­ку шляхом надання компле­су які­них соці­льних послуг.

Осно­ними фо­мами та методами здій­нення соці­ль– ного супроводження є: відвідування сім’ї; телефонна розмо­ ва; бесіда; консультування; організація зустрічей дитини з біологі­ними батьками; те­тування; інтерв’ю; прове– дення навчання; організація груп вза­мопі­дри­ки; написаннязапитів,ли­тів,клопотань,зве­нень;докуме­ту­ вання тощо.

Соці­льнесупроводженнябазуєтьсянапринципах:гара­то­ ваного захи­ту прав дитини, пріорите­но­ті її інтересів, вра­ хування її ду­ки; ре­лізації першоче­гового права дитини на зро­тання та виховання в сім’ї; цілі­ного підходу до вихо­ ванняйдоглядузадитиною,щопередбачає підтримкуїїпси­ хофізі­логі­ного, інтеле­ту­льного, емоційного, соці­льного та духо­ного розви­ку; індивіду­льного підходу до ко­ної дитини, ко­ної сім’ї з урахуванням їхніх потреб та осо­ливо­– тей; забезпечення стабільно­ті, тривало­ті сімейних форм виховання; ва­ливо­ті відно­лення та розвиток сімейних зв’я­ків, збереження етні­ної, культу­ної спа­щини дитини; пріорите­но­ті пове­нення дитини до біологі­ної сім’ї, уси­ но­лення,встано­ленняопіки якфо­мивиходузприйо­ної сім’ї,дитячогобуди­кусімейноготипу;врахуваннярезульта­ тів на­кових досліджень, досвіду та кращої світової практи­ ки; си­те­но­ті, компле­кно­ті, бе­зпла­но­ті, досту­но­ті соці­льних послуг; вза­модії соці­льних працівників із при­

243

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

йо­ними батьками, батьками-вихователями та постійному підвищенні їхньої професійної компете­нно­ті.

Супроводжу­чиприйо­нусім’ю,дитячийбудиноксімейного типу,соці­льнийпрацівниккеруєтьсяположеннямиЕти­но­ го коде­су спеці­лі­тів із соці­льної роботи Укра­ни.

Соці­льне супроводження розпочинається пі­ля ухвалення офіційногорішенняпростворенняприйо­ноїсім’ї/дитячого буди­кусімейноготипутапередачунавихованнядонеї/ньо­ го дитини/дітей.

На поча­ку соці­льного супроводження соці­льний праців­ ник перевіряє наявність копій докуме­тів на дитину, при потребі уто­нює та допо­нює інфо­мацію про загальний станздоров’я,ще­лення,результатипсиході­ано­ти­нихдо­ сліджень, навчання дитини, хара­тер її стосу­ків із біологіч­ ними батьками/особами, що їх замінюють, родичами, звер– та­ ­чись до відпові­них установ, фахі­ців. Те­мін переві­– ки докуме­тів та збору інфо­мації становить один місяць. При його подовженні у плані соці­льного супроводження зазначається, що стало підставою для цього.

На поча­ку фу­нці­нування прийо­ної сім’ї/дитячого буди­– ку сімейного типу на основі отриманої інфо­мації разом із при– йо­ ­ними батьками/батьками-вихователями соці­льним пра­ цівником проводиться оці­ка потреб дитини (див. Додаток 12).

План соці­льного супроводження мі­тить комплекс послуг щодо забезпечення умов для підвищення вихо­ного поте­ці­лу сім’ї та створення умов для утримання, вихован­ ня і розви­ку прийо­ної дитини/дитини-вихова­ця. Планом передбачаються кон­ре­ні заходи щодо надання соці­льноекономі­ ­них, соці­льно-побутових, юриди­них, психологіч­ них, медико-соціальних, соці­льно-педагогі­них та інфо­ма­ ційних послуг.

Протягом першого півріччя фу­нці­нування прийо­ної сім’ї та дитячого буди­ку сімейного типу план соці­льного

244

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

супроводускладаєтьсянако­ниймісяць,потім–напівріччя, у подальшому – щорі­но. План соці­льного супроводження фо­мується на ко­ну дитину пе­сонально на основі оці­ки потребдитинитакимчином,щобко­нійпотребідитинивід­ повідализаходисім‘ї,соці­льногопрацівникачиіншихзалуче­ них осіб. У випа­ку, коли дитина, яка виховується у прийом– ній­ сім’ї чи в дитячому буди­ку сімейного типу, має суттєві розлади здоров’я (інвалі­ність, ВІЛ-інфікованість, хроні­ні захворювання, тра­ми та ін.), соці­льний працівник за учас­ тю служб у справах дітей вживає заходів для забезпечення меди­ного супроводження нале­ною установою.

Процес планування здій­нюється за уча­тю прийо­них батьків/батьків-вихователів і дитини, якщо дозволяє вік, стан здоров’я.

План соці­льного супроводження, за потребою, але не рі­ше, ніж раз у рік, аналізується та коригується за уча­тю прийом­ нихбатьків/батьків-вихователівідитинизурахуваннямїїві­ кутастануздоров’я.Прицьомуберутьсядоувагирезультати супе­візії соці­льного супроводження прийомної сім’ї/дитя­ чого буди­ку сімейного типу, щорі­на інфо­мація про ефек­ ти­ність фу­нці­нування прийо­ної сім’ї/дитячого буди­ку сімейного типу.

У ході здій­нення соці­льного супроводження соці­льний працівник може застосовувати рі­ні методики роботи з сім‘єю та дитиною. Ефе­ти­ною фо­мою вза­модії з дити­ ною, стимулювання її до вла­ного розви­ку й самоаналізу, вивчення свого коріння та встано­лення соці­льних зв‘я­ків є ведення разом з нею «Літопису життя» [3]. Цю методику доцільно викори­товувати ще на етапі перебування дитини в інтерна­ному закладі.

ВУкра­ніцяметодикабулавідпрацьованаблагодійноюорганізаці­єю Хри­тиянський дитячий фонд (нове ім’я – Український фонд «Благо­

получчя дітей»), яка видала альбоми відпові­ного фо­мату. Але за

відсу­ні­тю друкованого «літопису» мо­на виготувати таку кни­ гу самостійно разом з дитиною із зошита або па­ки-накопичувача.

245

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

«Літописмогожиття»складаєтьсязсемирозділів,щоможуть допомо­тидитинізгадатийпереказативідсебесвоюісторію життя,аджедитинанайча­тішемаєпотребувтакійдопомозі. Дитиніпро­тішепочатироботунадлітописом,колипоручпе­ ребуваютьдоро­лі,комувонадовіряєтавоточенніякихпочу­ ває себе впе­нено і спокійно. Коли навколо панує атмо­фера впе­нено­тітаспокою,настаємоментдляспільноїроботинад «Літописоммогожиття».Якщочерезякісьскла­ніобставини такий момент ще не настав, краще зайнятися пошуком но– во­ готазбереженнямнаявногоматері­лу(фотографії,шкіль– ні роботи, кви­ки в кіно). Мо­на заве­ти й окрему шу­ля­ку для збереження матері­лів, що поступово накопичу­ться. Часом, діти ще не можуть самостійно впоратися з веденням літопису, проте завдання зі збору та збереження матері­лів для них є ці­ком посильним.

Ведення«Літописумогожиття»переслідуєодноча­нокілька завдань.

Пе­ше – збирання інфо­мації. Доро­лий допомагає дитині фі­сувати в цій книзі все, що відбувається в житті малень­ кої людини, аби потім їй мо­на було все це пояснити. Книга з фотока­рками, розповідями, враженнями та фа­ти­ними данимидаєзмогууни­нутипрогалинвісторіїжиттядитини.

Друге – пошук і поповнення інфо­мації з минулих років життя дитини. Коли всі доро­лі з оточення дитини (батьки, прийо­ні батьки, родина, опікуни, наста­ники, кері­ники дитячих буди­ків та приту­ків) діють спільно, єдиною ко­ мандою, вча­но зібрати ва­ливу інфо­мацію про дитину ле­ше. Адже потім зробити це буде набагато скла­ніше. Не всі події, що відбувалися з дитиною, мо­на згодом віднови­ ти, оскільки дитина найча­тіше не усвідо­лює всього того, що з нею сталося. Тому бувають ситу­ції, коли фа­ти ва­то приховати, щоб не тра­мувати й без того знівечену душу дитини, покинутої батьками. Однак «Літопис мого життя» у будь-якому випа­ку допоможе збере­ти потрі­ну інфор­ мацію про дитину, коли вона подоро­лішає і зможе оцінити змі­то­ні відомо­ті.

246

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

Третє – усвідо­лення дитиною своєї значущо­ті, того, що вона ва­та складання такої книги. Доро­лі, які оточують дитину, можуть вважати історію дитини настільки ва­ли­ вою, що її необхідно якось зафі­сувати і збере­ти для пам’я­ ті. Прийо­ні батьки та батьки-вихователі можуть додати, щосамадитинаєдоситьва­ливимджереломінфо­маціїпри складанні такої історії, а її розповіді також ва­ті збереження в «Літописі мого життя».

Че­ве­те – отримання прийо­ними батьками, опікунами

йнаста­никами засобів, необхідних для того, щоб допомо­– ти дитині охопити й усвідомити своє минуле. Правильне

йто­нерозуміннясвогоминулого–цевідпра­нийпунктдля усвідо­лення всього, що відбувалося й відбувається в житті дитини, яку залишили батьки.

Ва­ливо, щоб доро­лий допомагав дитині створювати «Лі­ топис мого життя». Йому необхідно спі­куватися з нею, аби докла­ніше довідатися про її спогади та пережитий досвід. Змі­том таких бесід може стати обговорення ва­ливих жит­ тєвих запитань: «Хто я?» і «Зві­ки я?»

Такібесідиспонукаютьдитинузами­литися,щобвоназамис– лила­ ся над тим, що ж із нею сталося. Мо­ливо, це будуть заборонені, ва­кі й болі­ні запитання. Робота над «Літопи­ сом мого життя» має поступово перетворитися для дитини у процес осми­лення нею свого минулого, і це допоможе їй правильніше розібратися у своєму сьогоденні.

Таким чином, «Літопис мого життя» являє собою щось більше, ніж фо­муляр з інфо­мацією, якого мо­на то­рну­ тися руками. Це ще й засіб допомо­ти дитині осми­лити все, що відбулося в її житті. «Літопис мого життя» ва­то розгля­ дати ще й допомі­ним матері­лом, спрямованим на сприян­ ня прийо­ним батькам, наста­никам та вихователям у їхній роботі з дітьми, позба­леними батьківської опіки.

«Літопис мого життя» призначений для дітей до 18 років, які виховуються поза рі­ною домі­кою. Його видано у двох

247

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

ве­сіях:дляхло­чиківідляді­чаток.Ве­сіїєабсолю­ноіден­ ти­ними і відрі­няються лише обклади­ками та закінчення­ мивокремихсловах.Наприклад,«ме­кала»,«ме­кав»тощо. Кни­камі­титьрекоме­даціїдлябатьківщодоїїзапо­нення та сім робочих розділів:

Розділ «Я» – у ньому доро­лі, які оточують дитину віком до 18 років,висві­люютьнайви­на­нішіподіїпе­шихроківїїжиття.

Розділ «Мої близькі» повні­тю присвячений біологі­ній сім’ї дитини, родинним зв’я­кам і сім’ї, в якій дитина виховується вданийчас.Такожуцьомурозділієокремісторі­ки,дедити­ на може подати відомо­ті про своїх друзів.

Розділ «Я навчаюсь...» має мі­тити інфо­мацію про всі уста­ нови, де дитина навчалась, улю­лені предмети, вчителів, а також про успіхи дитини в навчанні тощо.

Розділ «Мої захо­лення» – дає змогу дитині розпові­ти про своїзахо­лення,проте,якїйподобаєтьсяпроводитивільний час, про свої ма­нрі­ки, улю­лені книги, музику, ігри тощо.

Розділ «Моє со­ровенне» – над ним дитина має працювати самостійно, і тільки за її згоди батьки можуть ознайомити­ ся зі змі­том цього розділу. Він повні­тю присвячений внут­ рі­ньому світові дитини, її успіхам і невдачам, снам, мріям, спогадам та бажанням.

Розділ «Ва­ливі події в мо­му житті» має фі­сувати ва­ливі події як минулого дитини, так і її сьогодення. Дитина мусить сама визначити, які події відтворювати у кни­ці.

Розділ «Моя тво­чість» – тут дитина з допомогою доро­лих розповідає про свої тво­чі здобу­ки. В цьому розділі мо­на розмі­тити малю­ки, ге­барій, історії про рі­ні вияви тво­– чо­ті в дитини.

Надзвичайно ва­ливим напрямом соці­льного супроводження є налагодження вза­модії з біологі­ними батьками/родичами

248

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

дитини.Длябільшо­тіприйо­нихбатьківцепитанняєосо­ли­ вого­срим.Неменшхвилюєвоноісоці­льнихпрацівників.

Причини небажання підтримувати ко­та­ти зрозумілі.

Зодного боку, прийо­ні батьки хочуть захи­тити дитину від мо­ливої шкоди, яку їй можуть заподі­ти кро­ні родичі, у тому чи­лі від зайвих, на їхню ду­ку, переживань та стресів.

Зіншого – про­то ні з ким не хочуть ділити любов та прив‘я­ заність своєї прийо­ної дитини, побо­ються її мо­ливого пове­нення в сім‘ю. Така позиція прийо­них батьків ці­ком приро­на. Відда­чи дитині свою любов і вклада­чи зусилля в виховання та розвиток, батьки хочуть бачити її завжди по­ ряд.Тожпотребаувза­модіїзбіологі­ноюсім‘єюможестати спра­вньою проблемою сім’ї і соці­льного працівника.

Щоб запобі­ти поді­ним ускла­ненням потрі­но одразу фо­мувати правильні переконання в ка­дидатів на створен­ ня прийо­ної сім‘ї. Якщосім’я, зве­нулася до центру соці­ль­ них служб, аби виховувати дитину “як свою”, не готова ті­но співпрацювати з установами, що діють в інтересах дитини, та біологі­ними родичами, то таку сім’ю слід одразу орі­єту­ вати на усино­лення.

В ході підгото­ки до створення прийо­ної сім‘ї слід зве­ну­ ти осо­ливу увагу ка­дидатів на мету вла­тування дітей у прийо­ні сім‘ї. Ва­ливо пояснити значимість для дити­ ни рі­ної сім’ї, адже діти лю­лять своїх батьків бе­змо­но, незале­но від того, який спосіб життя ті ведуть. Біологі­на сім‘я , за умови її благополуччя, зможе найкраще забезпечи­ ти потреби дитини, адже це її коріння, яке дає їй відчуття кро­ної принале­но­ті. Це історія дитини, те що складає її особи­тість, її «я».

Найкращим виходом дитини із прийо­ної сім’ї є пове­нення до біологі­ної родини. Знову ж таки за умови, якщо ця роди­ на подолала кризу і вийшла зі скла­них життєвих обставин. Саме таку мету ставить перед собою соці­льний працівник, вла­тову­чидитинудосімейнихформвиховання,априйом­ ні батьки мають стати його пар­нерами у цій ді­льно­ті.

249