Інтегров соц службим Київ 2007

Реінте­рація та соці­лізація вихова­ців інтерна­них закладів

•Коро­котривалого чи до­готривалого супроводу по­ требуватиме дитина, сім’я пі­ля реінте­рації?

•Чи потребує сім’я матері­льної допомоги?

•Що станеться, якщо передбачені планом заходи реінте­ грації виявляться неді­вими?

•Які резе­рні заходи ва­то запланувати?

Етап 5. Робота з дитиною та сім’єю. Прові­ним компоне­–

том реінте­раційного процесу є безпосере­ня підгото­ка біологі­ної сім’ї до зустрічі дитини та спільного проживання з неютадитинидопове­неннядодому.Яктількиузгоджуєть– ­ся план реінте­рації, відразу потрі­но налагоджувати і розвивати вза­модію дитини з батьками. Зо­рема, робота

зсім’єю вихова­ця інтерна­ного закладу може охо­лювати:

•спільне з батьками складання плану виходу із життє­ вої скрути, його ре­лізацію й моніторинг;

•допомогу у вирішенні жи­лових питань, працевла­ту­ ванні батьків;

•напра­лення батьків, у разі потреби, до на­колога з питань подолання алкогольної чи на­козале­но­ті;

•допомогу у відно­ленні докуме­тів; офо­рлення та надання матері­льної/гуманіта­ної допомоги, виплат;

•сприяння створенню позити­ного психологі­ного мі­роклімату в сім’ї;

•посилення відповідально­ті рі­них батьків щодо виховання дітей;

•закрі­лення у батьків цінно­ті дитини;

•навчаннябатьківіродичівметодівтаприйомівефе­ти­– ного спі­кування з вихова­цем інтерна­ного закладу.

Фо­ми та методи роботи з сім’єю у процесі реінте­рації:

•Складання сімейного плану подолання скла­них життєвих обставин.

•Бесіда з батьками.

•Індивіду­льне консультування родичів спеці­лі­тами (юрист, психолог, соці­льний педагог та ін.).

270

Реінте­рація та соці­лізація вихова­ців інтерна­них закладів

•Організація спільного дозвілля (свята в інтерна­ному закладі, похід у кіно, театр; екску­сії тощо).

•Організація візитів дитини у сім’ю і спостереження за нею та батьками під час таких зустрічей.

•Виконаннядитиноюупрису­но­тібатьківчирі­них пе­ногопракти­ногозавдання(малюноксім’ї,тест), щодозволяєспостерігатизаре­ацієюбатьків,їхнімстав­ леннямдодитини,їїдій.

•Організація занять школи батьківської му­ро­ті з пи­ тань розви­ку дитини, осо­ливо­тей її виховання.

Заняття з батьками спрямовані на створення позити­ного психологі­ногомі­рокліматувбіологі­нихсім’яхвихова­ців інтерна­них закладів; фо­мування відповідально­ті у бать­ ківзавихованнядітей,навичоквза­модіїзними,усвідо­лен­ ня дитини як цінно­ті. На такі заняття можуть запрошувати­ ся і вихова­ці інтерна­ного закладу.

Робота з дитиною за­ля підгото­ки її до пове­нення у сім’ю передбачає відно­лення, розширення та змі­нення ко­так­ тівдитинизбатьками,родичами,фо­муванняунеїпозитив– ної­ мотивації до змін. Одним із її напрямів є організація і проведення вза­єних візитів дитини до батьків і батьків до дитини.

Для обох сторін ва­ливо, щоб вза­єні візити ставали деда­ лі ча­тішими і які­нішими. Це спри­тиме розви­ку їхніх сто­ су­ків, а також визначить зда­ність батьків до батьків­сва тасхильністьдитинивизнаватиїхніхнастанови,життєвіорі­ є­тири, стиль виховання.

Увипа­ках,якщодитинатривалийчасперебуваєвінтернат– но­ му закладі або реінте­рується під опіку, усино­лення чи у прийо­ну сім’ю, пе­ші візити мають відбуватися в інтерна­ ті, знайомому й безпе­ному для дитини мі­ці.

Візити можуть охо­лювати констру­ти­ні ігрові заняття, що відповідають рі­ню розви­ку дитини та дають мо­ли­ вість їй досягати пе­них позити­них результатів, а доро­ло­

271

Реінте­рація та соці­лізація вихова­ців інтерна­них закладів

му висло­лювати задоволення (захо­лення) з приводу цих дося­нень. Таким шляхом стосу­ки дитини з опікуном (при­ йо­нимбатьком)розвиватимутьсянаґру­тіемоційногопід­ крі­лення, схвалення та позити­них емоцій.

Якщо дитина пове­тається у біологі­ну сім’ю, ко­та­ти з якою підтримувалися, візити мають відбуватися щоти­ня. Їхтривалістьпотрі­нопоступовозбільшуватиі,вре­ті-решт, дозволити дитині переночувати вдома. За таких обставин доцільно подбати про транспорт для переміщення дитини у напря­ку із/до школи.

Візити не мають бути обмежені святами, вихі­ними днями чи відбуватися лише в атмо­фері спеці­льної підгото­ки, то­ му що така практика не відображає звичайного життя. Ва­то розуміти,щодитинапове­таєтьсядодомуназа­вди,авжит­ ті більше бу­нів, аніж свят.

На поча­ку реінте­рації зустрічі відбуваються у прису­но­ті соці­льногопрацівника,якийнесевідповідальністьзабезпе­ ку дитини. Упродовж усього періоду ре­лізації плану реінте– гра­ ціїпоручіздитиноюмаєбутиособа,якійвонадовіряє,тоб­ то людина, яку дитина найкраще знає та в прису­но­ті якої почувається упе­нено. Цей самий працівник спостерігатиме за поведі­кою дитини до, під час та пі­ля візитів, щоб виз– начити, чи боїться вона насту­них зустрічей, або, мо­ливо, засмучена, пригнічена пі­ля них.

Мета спостережень за візитами полягає не в тому, щоб зада­ вати дитині запитання, чим вона займалася; потрі­но з’ясу­ вати загальне ста­лення дитини до стосу­ків із батьками, і чи бажає вона продо­жувати візити.

Одноча­но соці­льний працівник проводитиме бесіди з до­ ро­лими та іншими членами сім’ї, аби ді­натися про їхні погляди на візити і про почуття щодо пове­нення дитини. Ва­то порозмо­ляти і з іншими дітьми у сім’ї, якщо такі є. Це, по мо­ливо­ті, краще зробити не в прису­но­ті батьків.

272

Реінте­рація та соці­лізація вихова­ців інтерна­них закладів

Якщо упродовж візитів дитина, член сім’ї або спеці­лі­ти висло­люють занепокоєння, що дитина не почувається ща­– ливою з приводу пове­нення додому, відразу ж потрі­но скликатиміжвідо­чезасідання.Тойфакт,щоре­лізаціюпла­ ну реінте­рації було розпочато, зовсім не означає, що цей процес не мо­на зупинити.

На даному етапі реінте­рації разом із дитиною кори­но складати її вла­ну книгу життєвих історій «Літопис мого життя», що допоможе вихова­цю інтерна­ного закладу зрозуміти події, що відбулися чи відбуваються (чому, коли та де їх розлучили з біологі­ними батьками, що сталося потім); розвиває у дитини почуття іде­ти­но­ті, оскільки фі­сує ва­ливі деталі, що стосуються розви­ку в ранньому віці (пе­ші кроки, пе­ше слово, уподобання щодо їжі, ігор, свят) тощо (див. 3.2).

Це чудова мо­ливість для соці­льного працівника проана­ лізувати причини, чому дитина потрапила до інтерна­ного закладу.Протеприцьомунемо­нанегати­новисло­лювати­ ся про біологі­них батьків дитини.

Наскільки це мо­ливо, у «Літописі мого життя» мають бути поміщені фотографії та якомога більша кількість деталей, що стосуються біологі­ної сім’ї (батьків, братів чи се­тер, родичів). Навіть якщо фотографій немає, доцільно деталь­ но описати зо­ні­ність, тала­ти, інтереси батьків, родичів, бо все це може стати невід’ємною складовою фо­мування у дитини прив’язано­тей до них.

Складання «Літопису мого життя» має проходити у фо­мі набуттяакти­ногодосвідувза­модіїміждитиноютасоці­ль­ ним працівником. Та ва­то пам’ятати: чим ста­шою є дити­ на,тимбільшечасупотрі­но,щоб“писати”книгуїїжиттєвих історій, тим скла­ніше це робити.

Етап6.Розширенеміжвідо­м­езасідання(зауча­тючленів сім’ї, громади та дитини). На таку зустріч, окрім уча­ників попереднього міжвідо­чого засідання, можуть бути запро­

273

Реінте­рація та соці­лізація вихова­ців інтерна­них закладів

шені дільни­ний міліці­нер, акти­ні предста­ники громади, батьки та сама дитина.

Усі заціка­лені сторони збираються разом для здій­нення спільного огляду розви­ку подій. Якщо все йде за планом і дитина висло­лює бажання пове­нутися до сім’ї, якщо не­ має професійних заперечень, що базуються на фа­тах, тоді визначаєтьсядатапове­неннядитиниусім’ю–такимчином, щобзабезпечитимо­ливістьздій­ненняусіхнаміченихупла­ ні заходів. Зо­рема:

•судові заяви щодо поно­лення батьківських прав мають бути розглянуті;

•соці­льний працівник та батьки мають відвідати загальноосві­ній чи дошкільний навчальний заклад із приводу вла­тування туди дитини;

•необхідні докуме­ти з інтерна­ного закладу, в т.ч меди­на ка­рка, мають бути передані відповід­

ним органам влади, адміні­срації закладів тощо.

Окрім цього, на засіданні обговорюються питання подаль– шо­ го супроводу сім’ї, у разі потреби визначаються спільні заходи, відповідальність за які із соці­льним працівником поділяє предста­ник тієї чи іншої організації.

Етап 7. Поміщення дитини додому ч­и у нову сім’ю. Дити­ на переїжджає назад до своєї домі­ки чи у нову сім’ю. Пі­ля переміщення ва­то підтримувати зви­ний для дитини розпорядок, щоб допомо­ти їй відчувати себе безпе­но іко­фо­рно.Змінюватирозпорядокдняпотрі­нопоступово, коли дитина крок за кроком, усе більше й більше, звикатиме до нового середовища чи «нових» батьків.

На цьому етапі ва­ливо допомо­ти дитині ада­туватися

ушколі чи в дитса­ку, а також інте­руватися у коле­тив гу­рка, тво­чого об’єднання, спорти­ної се­ції тощо. Голов– ним чином це належить до відповідально­ті батьків, проте,

уразі потреби, соці­льний працівник має надати їм відповід­ ну пораду, допомогу.

274

Реінте­рація та соці­лізація вихова­ців інтерна­них закладів

Етап 8. Соці­льна підтри­ка та допомога сім’ї. Здій­нен­ ня монітори­гу благополуччя та розви­ку дитини в сім’ї. Невід’ємною ча­тиною гара­тування, що реінте­рація прой­ шла успі­но, є забезпечення «пост-тра­зи­ного» соці­ль­ ного супроводу. Ва­ливо, щоб соці­льний працівник, який готувавдитинудопове­ненняусім’ю,регуля­ноздій­нював візитиізапотребиакти­нозалуча­сядожиттядитинипі­ля її переміщення з інтерна­ного закладу.

Мета візитів – переконатися, що реінте­рація прой­ла успіш– но­ , а стосу­ки, що розвивались упродовж виконання плану реінте­рації, залишаються позити­ними. Якщо у дитини були близькі друзі чи склалися щирі товариські стосу­ки звихователемузакладі,цимособамтежва­тонадатимо­ли­ вість відвідувати її.

Кількість візитів зме­шуватиметься відпові­но до того, як змі­нюватиметься прив’язаність дитини до батьків (опі­ кунів). Це залежить від обставин ко­ного окремого випа­ку, відрі­няхвилювань,яківідчуваєдитина,тавідзаціка­ленос­ ті у візитах доро­лих, їхньої сту­бовано­ті.

Окрім індивіду­льної роботи із членами сім’ї та дитиною, не– обхіднопроводитизустрічітабесідизучителямидитини,їїдру­ зями,сусідамищодоемоційногостанудитини,їїповеді­ки.

Етап 9. Закриття випа­ку. Виведення сім’ї з-під соці­льно­ го супроводу. Якщо сім’я навчилася долати скла­ні життєві­ обставини, стосу­ки з дитиною стабільні, її потреби задо­ вольняються, то справу потрі­но закрити. Не випра­довує себе практика тривалого соці­льного супроводу сім’ї, якщо в цьому немає потреби. У разі вини­нення тру­нощів сім’я завждизможезве­нутисядоцентрусоці­льнихслужбдлясі­ мей, дітей та молоді з проханням про допомогу й підтри­ку. Таким чином, реінте­рація має відбуватися як поступовий ко­нрольованийпроцес.Постійнізмінивумовахнаданняопі­ ки, фо­мах вла­тування шкодять розви­ку дитини, фо­му­ ваннюприв’язано­тей,томупідчасреінте­раційногопроцесу потрі­но уникати ра­тових перемін і супере­ливих рішень.

275

Реінте­рація та соці­лізація вихова­ців інтерна­них закладів

У результаті реінте­рації дитина може зазнавати пе­них втрат щодо:

•дру­ніх стосу­ків з однолі­ками з інтернату чи прив’я­ зано­тей до працівників закладу;

•доступу до ресурсів, наявних в інтерна­ному закладі (іграшок, комп’ютера, тренажерів, бі­лі­теки тощо).

Дитина переживає період змін, пов’язаних із організацією по– буту,режимомдня,зміноюмі­цянавчаннячипроведеннядоз– віллятаін.,томуєвра­ливоюіпотребуєосо­ливоїпідтри­ки.

Забезпечення та закрі­лення ко­та­тів між дитиною і роди­ ною, підгото­ка вихова­ця інтерна­ного закладу до виходу у нове середовище передбачає завча­ність, плановість, ура­ хування індивіду­льних осо­ливо­тей дитини, міжвідо­че пар­нер­сво та мультиди­ци­ліна­ний підхід до ведення кон­ре­ного випа­ку. Спри­ти реінте­рації, допомагати соці­льним працівникам слу­би реінте­рації і соці­лізації ЦСССДМ мають соці­льні педагоги, психологи, вихователі та вчителі закладів для дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування.

Водночаспроцесреінте­раціїдитинивбіологі­нусім’юможе супроводжуватисяни­коюсуб’єкти­нихтаоб’єкти­нихтруд­ нощів, які потрі­но враховувати, а саме:

•брак законода­чо закрі­лених положеньщодомеханіз­ мів чи порядку реінте­рації, що відображається в т.ч. у відпові­них відомчих наказах, інстру­ціях;

•сла­кістьпереконань,бракстійкихмотиваційпредстав­ никіврі­нихдержа­нихорганізацій,осо­ливокері­ниц­ тватапедагогі­них працівниківінтерна­нихзакладів, щодоперевагреінте­раціїдлярозви­кудитини;

•тру­нощі міжвідо­чої співпраці, вза­модії з працівни­ ками інтерна­них закладів;

•недоста­ній рівень підгото­лено­ті працівників соці­льної сфери до здій­нення процесу реінте­рації;

•віддаленість інтернату від мі­ця проживання сім’ї,

276

Реінте­рація та соці­лізація вихова­ців інтерна­них закладів

що ускла­нює її відвідування працівником закладу, організацію візитів дитини;

•обмеженість інфо­мації про сім’ю чи її скупість, суб’єкти­ність;

•невід­рацьованість психологі­них травм дитини, набутих за період проживання у сім’ї;

•скла­ністьналагодженняко­та­тусоці­льногопраців­ ника з дитиною через особи­ті­ні яко­ті дитини, її замкнутість, недовіру до доро­лих;

•брак ко­фо­рного мі­ця для занять із дитиною з метою підгото­ки її до пове­нення у сім’ю;

•відмова батьків вихова­ця інтерна­ного закладу від ко­та­ту з соці­льним працівником, небажання і невміння співпрацювати;

•негото­ністьінемо­ливістьбатьківзадовольнитиокре­ міпотребидитининарі­ні,щозабезпечувавінтернат;

•негото­ністьбатьківдонегати­ногодосвідудитини, набутоговінтернаті(шкі­ливізви­ки,раннійстатевий досвід,несамостійність,споживацькеста­лення)тощо.

Якщо немає мо­ливо­тей пове­нути дитину у біологі­ну сім’ю чи вла­тувати у сімейні фо­ми виховання, соці­льний працівникготуєїїдореінте­раціїнасоці­льно-ін­титуційному рі­ні–самостійногожиттяпі­лязалишеннязакладу.Іншими словами, створює умови, мо­ливо­ті для успі­ної акти­ної соці­лізації дитини у майбу­ньому.

Соці­лізація особи­то­ті – це обопільний вза­мообумов­ лений процес вза­модії людини і соці­льного середовища, який передбачає її входження в си­тему су­пільних відносин шляхомзасвоєннясоці­льногодосвіду,атакожсамостійного відтворення цих відносин, у ході яких фо­мується унікальна, неповто­наособи­тість.Цепроцесстано­ленняособи­то­ті– су­пільноїістоти,підчасякогоскладаютьсярі­номані­нізв’яз­ киособи­то­тіізсу­піль­свом,засво­ютьсяорі­єтації,ціннос­ ті,но­ми,відбуваєтьсярозвитокособи­ті­нихвла­тиво­тей.

Дослідження рі­них років висві­лили комплекс проблем під­ гото­ки вихова­ців інтерна­них закладів до самостійного

277

Реінте­рація та соці­лізація вихова­ців інтерна­них закладів

життя: вони не мають аде­ва­ного уявлення про життєві тру­нощі, не підгото­лені до сімейного життя, у них не сфо­моване відчуття рі­ної домі­ки; діти відчувають склад­ нощі у придбанні одягу, взуття, раці­нального ха­чування; їх опановує страх спі­кування із новими людьми, небажання дотримуватися норм співжиття. Зна­ною перепоною в ада­тації вихова­ців шкіл-інте­натів до самостійного жит­ тя є брак позити­ного життєвого досвіду вирішення ма­ теріальних проблем. У дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування, ча­то сфо­мовані споживацькі стереотипи.

Завданнями ді­льно­ті соці­льного працівника/соці­льно­ го педагога щодо підгото­ки випу­сників шкіл-інте­натів до самостійного життя є:

•зняття психологі­ної напружено­ті перед виходом з інтерна­ного закладу;

•фо­мування навичок самостійного та відповідального ухвалення рішень;

•орі­єтаціянаправильнийвибірпрофесіїзурахуванням зді­но­тей,інтересівдитиниіпотребрегі­нів(надзви­ чайнова­ливоушколах-інте­натахзапроваджувати програмипсихологі­ноїтапракти­ної підгото­кидо праці,професійногосамовизначеннявихова­ців);

•усвідо­лення дітьми юриди­них норм щодо соці­ль– ­ного захи­ту вла­них прав;

•вирішення питань спі­кування, налагодження ко­так­ тів з іншими людьми, виходу із кон­лі­кних ситу­цій;

•оволодіння нави­ками самообслуговування, побутово­ го забезпечення життєді­льно­ті.

Надзвичайно ва­ливим у роботі з дитиною – вихова­цем інтерна­ного закладу з метою її соці­лізації є:

•моделювати її уявлення та переконання про фу­нціо­ нально спромо­ну сім’ю (фо­мування цілі­ного образу сім’ї з усвідо­ленням її фу­нцій, механі­мів розви­ку, розподілу ролей тощо);

278

Реінте­рація та соці­лізація вихова­ців інтерна­них закладів

•виро­ляти необхідні нави­ки створення вла­ної фу­нці­нально спромо­ної сім’ї.

Врахову­чи зазначене, цікавою видається Програма

моделювання уявлення і переконання вихова­ців ін­ терна­ного закладу про сім’ю, предста­лена російським на­ковцем Ф. Р. Зєвахіною [2]. Вона складається з блоків:

1. Мій сімейний досвід або Що я знаю про свою сім’ю

Потрі­нознайти«то­кивідшто­хування»,виявити,щодопо­ може дитині, а що перешкоджатиме її успі­ній реінте­рації. Найкращим засобом акту­лізації сімейного досвіду можуть стати ігрові вправи.

Ігрові­ вправи для вихова­ці­в ін­терна­них закладі­в:

«Моя сі­м’я»

Дитині пропону­ється намалювати чи підписати під загото­лени­ ми силуетами імена тих, кого б вона хотіла бачити на сімейній фо­ тографії.

«Ранок ч­и ве­чі­р у­ мо­їй­ сі­м’ї­»

Дітямпропону­єтьсянамалюватичипрокоме­туватисеріюка­ти­ нок щодо розподілу фу­нцій у сім’ї.

«Сі­мей­ний­ вихі­дний­»

Міні-твір, малюнок чи інший коментар на цю тему.

«Сі­мей­ний­ театр»

Дітям пропону­ється виступити режисером фільму на сімейну те­ матику, наприклад, «Сімейне життя очима дитини».

«Сі­мей­ні­ мему­ари»

Цеможутьбутиспогадипронайбли­чулюдинувсім’їчиякийсьпе­ ріод сімейного життя.

«Сі­мей­на скриня»

Дітям пропону­ється скла­ти у скриню «при­ємне придане» сім’ї: сімейні традиції, при­ємні спогади, сві­лі образи, пам’ять про близьких людей.

279