Інтегров соц службим Київ 2007
.pdf
Оціка потреб дитини та її сім’ї
Ресурси–джерелойарсеналзасобівтамоливотей,доякихмож на зветатися у разі необхідноті для виконання якогось завдання або удосконалення дій; можуть бути внурішніми і зонініми.
Отже, компонети предсталеної «Моделі оціки» потреб дитини та її сім’ї – грані трикуника (потреби дитини для розвику, батьківський потеціал і фатори сім’ї та сере довища) – мають багато надзвичайно валивих покаників, кожен із яких необхідно враховувати, якщо соцільний пра цівник хоче якіно вплинути на ситуцію клієта і змінити їїнакраще.
Яким же є загальний підхід до викоритання «Моделі оцін ки»? Оціка потреб дитини починається влане з вивчення їїпотребупорядку,предсталеномунамоделізвехудонизу: здоров’я, освіта, соцільна презетація, емоційний розвиток таповедіка,самоусвідолення,сімейніісоцільністосуки, навики самообслуговування.
При цьому, валиво підкрелити, кона потреба дитини оці нюється в контексті усіх покаників зданоті батьків піклу ватися про дитину, задовольняти її потреби (батьківського потецілу).Наприклад,оцінючиздоров’ядитини,соціль ний працівник, проаналізуваши індикатори задовільнення цієї потреби, визначені відповіно до віку і фізиного стану дитини, виявляє й утонює сильні сторони батьків/опікунів чи наявні проблеми у виконанні батьківських фунцій, спря мованих на забезпечення умов збереження чи покращення здоров’я дитини. Він з’ясовує, як впливає на задовільнення потреби дитини щодо здоров’я елеметаний догляд бать– ків; як вони гаратують їй безпеку; передають емоційне теп ло, що є чинником емоційного здоров’я; чи стимулюють ди тину до збереження здоров’я та фомування здорового спо собу життя; які життєві орієтири батьки фомують у дітей щодо здоров’я і які обмеження, правила встанолено у сім’ї стосоно цього; чи стабільними є дії батьків під час дог– ляду за дитиною, дотримання її режиму хачування, сну, купання, що є неодмінною умовою забезпечення її здоров’я (див. Рис. 14).
130
Оціка потреб дитини та її сім’ї
Рис. 14. Модель оцінки
Піля такої рінобіної оціки потреби щодо здоров’я, соці– аль ний працівник переходить до оціки потреби дитини в освіті, далі щодо емоційного розвику й поведіки, тоді самоусвідолення і т.д. Усі потреби оцінюються за єди– ною схемою.
Настуним кроком піля оціки потреб дитини і відповід но зданоті батьків їх задовольняти є оціка фаторів сім’ї та середовища. Вивчення цього компонету моделі відбу вається у такому порядку: історія сім’ї і її фунцінування, родичі,жилово-побутовіумови,зайнятість,доходи,соціль на інтерація сім’ї, ресурси громади.
131
Оціка потреб дитини та її сім’ї
Завешиши оціку всіх компонетів, соцільний працівник муситьзрозумітийуванопроаналізувати комплекнувзає модіюфаторівуракахтрьохситем;подумати,якимчином з’ясовані фати за визначеними поканиками-індикаторами впливають на розвиток дитини і батьківський потеціал.
Наприклад, батьки можуть не задовольняти повною мірою потреби дитини через влані проблеми, які загосрюються через негото– ністьчинебажаннянайбличогооточеннязрозумітичипідтрима ти їх.
При цьому вато враховувати, що взамодія між ріними фаторами чато є не протою, тому валиво, щоб: інфома цію збирали і записували ситематино з детальною тоніс тю; до збору інфомації залучалися фахіці з ріних галузей; інфомацію перевіряли та обговорювали з батьками і, коли цемоливо,здитиною;розбінотівтокахзорупроінфор маціюіїїваливістьчікозаписувались;проводиласяоціка сильнихсторінітрунощівсім’ї;вивчалисявраливісторони і захині фатори у світі дитини тощо.
Таким чином, соцільні працівники, які проводять оціку потреб дитини та її сім’ї, мають розуміти логіку загального підходу до здійнення оціки, усвідолювати значення усіх компонетів„Моделіоціки”таїхпокаників,атакожволоді тиґрунтовнимизнаннями,необхіднимидляїханалізу.Окрім цього, вони мають мати чіке уявлення, за допомогою яких індикаторів мона проаналізувати кожен поканик, а також яких успіних результатів дитина може досягати стосоно коного поканика на пеному етапі вікового розвику, щоб повноюміроювиявитисвійособитінийпотеціал,успіно соцілізуватися.
Отож насамперед детально проаналізумо кожен поканик компонету «Пореби дітини для розвитку».
Здоров’я. Дитина для поноцінного розвику має потреби щодо: наленого догляду за здоров’ям, коли вона хворіє; адеваного і калорійного хачування, діти; достанього і спокійного сну; порад й інфомації з питань, які стосуються
132
Оціка потреб дитини та її сім’ї
здоров’я, охолючи сесульну освіту, зловживання на– котиками тощо (осоливо для сташих дітей). Тому індика торами стану здоров’я дитини насамперед є: відповіність її ваги і зроту визначеним номам розвику особи відпові– ного віку; проведені щелення, їх своєчаність; наявність/ відсуність хвороб, захворювань, встанолених діанозів (в т.ч. хроніних); загальне самопочуття дитини тощо.
За інфомацією про здоров’я дитини соцільний працівник може звенутися до медсесри, лікаря загальноосвінього закладу, де навчається дитина, дільниного чи сімейного лікаря,батьків,родичівтаіншихдоролих,якізнайоміздити ною, та самої дитини. Оціка здоров’я дитини здійнюється на основі бесід із дитиною, предстаниками її найбличого оточення чи фахіцями; вивчення мединої докуметації, аналізу даних лаборатоних, клініних та інших досліджень.
Освіта. Оціка потреби дитини в освіті передбачає вивчен ня усіх аспетів її конітиного розвику. У ракусі цього поканика досліджується рівень інтелетульного розвику дитини, розвиток інтересу до навчання, досвід досянення позитиних результатів (успіху) в навчанні та виконання інтелетульних завдань тощо. Для дитини валивими є: моливоті для отримання необхідної інфомації; гри і вза ємодії з іншими дітьми; доступ до книжок; розвиток коні тиних навичок та інтересів тощо. Тому, здійнючи оцін ку потреби дитини в освіті, соцільний працівник з’ясовує інформацію про: успіхи дитини у засвоєнні навчальної про грамизагаломтаконренихнавчальнихпредметівзорема, відповіність навчальних досянень моливотям дитини; ставленнядитинидонавчання;моливітрунощіунавчанні таспікуванніукласі,зодноліками;станвідвідуваннядити ною школи (як регуляно вона це робить, якщо ні, то чому).
Харатеритика освіти дитини передбачає також аналіз: як вона проводить вільний час поза навчанням, які її інтере си,захоленнятахобі(читаєкниги,граєнамузиномуінстру меті, плете, малює, сидить за комп’ютером, віддає перевагу спортиним заняттям тощо); якою є участь дитини у ріних
133
Оціка потреб дитини та її сім’ї
вихоних заходах, що проводяться у школі і поза нею; чи відвідує позашкільні навчальні заклади, сеції, гурки тощо.
Емоційний розвиток та поведіка. Для оціки емоційного розвику дитини необхідно вивчити позитині якіні зміни у відображенні її психікою навколинього світу, що вияв ляється у переживаннях, прив’язанотях. Цей поканик розкриває осоливоті емоційного стану дитини: її страхи, побовання та проблеми. Соцільному працівникові потріб– но вивчити типові та осоливі емоційні реації дитини у стресових ситуціях, адеваність емоцій дитини до її віку за пених обставин тощо. При цьому чим молоша дитина, тим скланіше проаналізувати її емоційний розвиток. Отож валиво оцінити: як емоції впливають на стосуки дитини
зіншими людьми; рівень її довіри іншим; чи, взамодічи
зоточенням, дитина намагається привенути до себе увагу; якими є осоливоті емоційних реацій дитини у стресових ситуціях; чи є у дитини трунощі у спікуванні з іншими дітьми, як багато вона має друзів; що непокоїть, тривожить дитину або чого вона боїться (конрених речей, обставин, відкритого/закритого протору, самотноті); який апетит, сон у дитини; яким є рівень її тривоноті і самоконролю, прив’язаноті і самостійноті.
Найруніший метод діанотики – бесіда з дитиною у віль ній, невимушеній фомі, що дозволяє знизити рівень страху таемоційногонапруження,налатуватидитинунавиконан ня тетових завдань. До обстеження емоційного стану дити ни за потреби залучаються педіатр, психіатр, психолог.
Самоусвідолення. Тіний зв’язок з емоційним розвиком має рівень самоусвідолення дитини, потреби у сприйнятті себеякокремоїіцінноїособитоті,приналенотійвизнан нязбокусім’ї,одноліківігромади.Длягамонійногорозвит кудитиниваливимєусвідоленнявланогообразу,самопо вага, правильна гедена та сесульна орієтація тощо.
Індикатори даного поканика: чи може дитина назвати: своє прізвище, ім’я, по батькові; адресу, стать; якою є її самооцін
134
Оціка потреб дитини та її сім’ї
ка (завищена, адевана, занижена); чи усвідолює дитина своюкультунуприналеністьічивідповінодотримується культунихтрадицій;чивпливаєнасамоусвідоленнядити ни її націнальність, статус тощо.
Сімейні та соцільні стосуки. Неабияке значення для пов ноцінного зротання дитини має потреба у стабільних і люб лячих стосуках із батьками/опікунами, братами/сесрами; моливість розвивати співчуття, сталячи себе на міце ін шого; друба з одноліками та іншими значущими особами, а також реація сім’ї на ці стосуки. Отже, оцінючи сімей ні та соцільні стосуки дитини, потріно проаналізувати: які цінноті панують у середовищі, де виховується дитина; чи є поза сім’єю доролі або одноліки, яким дитина довіряє (друзі, вихователі, вчителі, далекі родичі); чи не була дити на об’єктом насильсва у сім’ї; з ким дружить дитина і чи дружить із молошими за себе тощо.
Соцільна презетація. Потреба дитини у соцільній пре– зетації виявляється у праненні виразити саму себе, свої вміння, здіноті, якоті й отримати від оточучих відпові– не визнання. При цьому осоливої ваги набуває для дитини моливістьотриматипорадивідбатьків/опікунівщодопре– зетації за ріних обставин. Осноні запитання, відповіді на які дозволять визначити рівень соцільної презетації дити ни,такі:чимвонавиріняєтьсясередіншихчленівсоціму;яке враженнядитинаспраляє(їїзонінійвигляд);чивмієдити на корекно поводитися, дотримучись морально-етиних норм, у громадських міцях; який авторитет та міжосо– битіний статус дитини у дитячому та доролому колети– вах ; чи вміє дитина ввіливо звенутися, у разі потреби, до незнайомої особи з проханням чіко сфомулювати свою позицію і висловити її; чи знає, як і коли себе презетувати; чи чато презетує себе тощо.
Навички самообслуговування. Це комплекс дій, що дають змогу дитині самостійно підтримувати себе й особиті речі
устані, який відповідає узвичаним санітано-гігініним
ісоцільно-побутовим номам. У контексті цього покани
135
Оціка потреб дитини та її сім’ї
ка досліджується рівень розвику самостійноті дитини, знань,уміньінавичок,необхіднихдляфомуванняйутвер– дження незаленоті від доролих; уміння одягатися, їсти тощо. Навики соцільного обслуговування сприють розвику навичок самостійного життя, пранення само стійно розв’язувати соцільно-побутові проблеми. Інди– катори оціки поканика: чи має дитина навики осо– битої гігіни та догляду за собою; чи може сама вдягатися, митися, прати; чи тубується про зоніній вигляд; чи доглядає за особитими речами; чи вміє коритуватися столовими приборами та побутовими елекроприладами, готувати їжу тощо.
На сьогодні у соцільно-педагогіній практиці немає ста– датизованих форм оціки соцільних якотей дитини, на відміну, скажімо, від тетових процедур у психології. Тому потріно спостерігати за поведікою дитини у ріних життєвих ситуціях. Для цього рекомедовано проводити оціку мультидицилінаною командою, до складу якої можуть входити: соцільний працівник, соцільний педа гог/психолог загальноосвінього закладу, де навчається дитина, керіник твочого колетиву, який відвідує дитина, та ін.
Здійнючи оціку потреб дитини, яка виховується в інтер– натно му закладі, соцільний працівник може викоритову– вати блаки спостережень, зміст яких розролено й апробо– вано в раках проету ЮНІСЕФ, що релізовувася у 2006 р. Предстаницвом благодійної організації «Надія і жило для дітей» в Украні [8, с. 83-97].
Шаси дітей досянути оптимальних результатів розвику знаною мірою залежатимуть від зданоті батьків (батьків ськогопотецілу)наленимчиномрегуватинаїхніпотре би на всіх стадіях життя. Соцільні працівники мають знати, що може перешкоджати батькам виконувати свої обов’яки і якими є налідки цього для дітей ріного віку. Потріно зазначити, що діти будуть менш враливими, якщо пробле– ми батьків:несуттєвіікорокочані;непов’язанізнасильт–
136
Оціка потреб дитини та її сім’ї
вом у сім’ї, конлітами та безладом; не призводять до розвалу сім’ї.
Харатеритика батьківського потецілу визначається рів нем компетенноті батьків і обумолюються її трьома скла довими: конітиною, емоційною та поведіковою. З ураху ванням зазначеного, аналізучи поканик елеметаний догляд, соцільний працівник має з’ясувати таке: як батьки задовольняють потреби дитини в їжі, одязі, відпочику, грі; гігініні потреби; наскільки вони можуть та готові любити й піклуватися про дитину в разі її поганого здоров’я, інвалід ноті, ваких захворювань, проблем у навчанні, емоційному, поведіковому та особитіному розвику тощо.
Гаратія безпеки. Цей поканик визначає спромоність батьків створити безпене середовище для дитини. У ході його оціки валиво простежити: чи можуть (уміють) батьки створити безпене середовище для дитини; гаратувати їй адеванийзахиствідзаподіянняшкоди;чизданірозпізнава ти ризики і небезпеки як в оселі, так і за її межами; чи є у колі їхніхдрузівнакомани,алкоголіки,іншіособизнебезпеною дляоточенняповедікою;чизахоленнябатьків,спосібпрове деннядозвіллянезагрожуютьжиттюабоздоров’юдитини.
Емоційне тело. Вихоний потеціал батьків знаною мірою залежить від їхньої зданоті передавати дитині емо ційне тело. Доролі мають гаратувати дитині задоволення її потреби в телих стосуках зі значущими доролими, які деліканоічуливорегуютьназапити,емоційнийстанюної особитоті. Для цього батькам потріно демонструвати, що вони люлять і цінують дитину, схвалюють її поведіку і заохочують до соцільно позитиних дій. Тому, аналізучи даний поканик, соцільному працівникові вато звенути увагу: як батьки харатеризують дитину і стосуки у вланій сім’ї;чиприготають,обіймають,заспокоютьдитину;чиви являютьпочуттялюбові,турботи;чивикоритовуютьурозмо ві з дитиною песливі слова; як чато виявляють знаки уваги; чи свякують день народження дитини, дарують їй подарун ки;чиєвиявемоційноготела батькамитрадиційним.
137
Оціка потреб дитини та її сім’ї
Стимулювання. Станолення особитоті, яка розвивається, відбувається швише й успініше за умов його стимулюван ня. Стимулювання дитини – це допомога їй у розвику шля хом впливу на фомування навичок спікування, інтересу до ігрової, навчальної, трудової дільноті; розширення со цільних моливотей; взамодії з дитиною, регування на її молення, запитання; актиної учаті в іграх дитини тощо. Індикаторами цього поканика є: чи батьки стиму– люють успіне навчання дитини і як саме це ролять; чи завжди вислуховують дитину і відповідають на її запитання; чи стимулюють дитину раннього та дошкільного віку під час гри; чи здані батьки створити умови, щоб дитина пра– нула досяти успіху у вланій дільноті, адевано оцінюва ла його; чи батьки сприють, щоб дитина долала посильні для неї трунощі тощо.
Життєві орієтири і обмеження. Цей поканик окрелює,
яким чином батьки допомагають дітям у розвику вмінь та навичок управління вланими емоціми і поведікою: демонструють і моделюють позитину поведіку, взамодію з іншими людьми; конролюють влані емоції, визначають пені кодони у поведіці; фомують у дитини зданість протидіти негатиному впливові. При цьому осоливо цін ним для дитини є створення батьками моливотей їй самій регулювати влані емоції та поведіку. Обов’яком батьків є прищелювати дитині життєві орієтири для фомуван ня й утведження моральних ціннотей, розвику сумління; змінювати її пранення і навики піклування про інших, дициліни і гнукої поведіки. Враховучи зазначене, соці альний працівник має проаналізувати: які методи, стиль ви ховання застосовує сім’я, і чи відповідають вони віку, потре бам, харатеру дитини (з огляду на історію її життя); якою батьки уявляють модель позитиної поведіки дитини, що, на їх дуку, не мона робити; яким чином батьки прищеп люють дитині потребу і вміння дотримуватися моральних чи супільних норм.
Стабільність. Валивими умовами, сприяливими для ди тини, є: збереження стабільного сімейного середовища, у
138
Оціка потреб дитини та її сім’ї
якому панують порозуміння, взамоповага, любов; гаратія безпенихстосуків,плеканняпослідоногоемоційноготеп ла протягом тривалого періоду часу і регування подіним чином на схожу поведіку; неперервність зв’яків дитини із кроними для неї членами сім’ї та іншими значущими до ролими. Валиво оцінити ступінь стабільноті емоцій, настанов та моделей поведіки батьків, адже саме психо лого-педагогіні умови дозволяють будувати позитині взамини, забезпечують розвиток дитини. Отож потріб но з’ясувати: чи має сім’я стабільні правила; традиції; чи передбачувана поведіка батьків; чи однаковими є вимоги обох батьків до дитини; чи дотримується сім’я режиму дня; хто, як правило, перебуває поруч із дитиною; чи справеливо розподілено обов’яки між батьками з догля– дузадитиноютощо.
Підчасздійненняоцікикомпонета«Батьківськийпотеці ал»соцільнийпрацівникмаєзветатиувагу,яквиконуєсвої обов’яки з догляду і виховання дитини не лише мати, але й батько. В сім’ях, де один із батьків не живе з сім’єю, доціль но визначати, який вплив він має і наскільки валивим для дитини є підтримання тіних зв’яків із татом (мамою). Оці нючи батьківський потеціал, фахіцям треба зрозуміти, який вплив мають стосуки між батьками на їхню зданість задовольняти потреби дитини. Валиво спостерігати за взамодією батьків і дітей, а не тільки прислухатися до їхніх розповідей про те, як вони це виконують. Тому слід просте– жити : їхні реації на дитину та її поведіку; те, яким чином батьки відгукуються на потреби дітей; чи зазнають вони трунощівузадовільненніпотреб,чизданіїхзадовольнити взагалі; вплив, який дитина має на них; якість стосуків «ба тьки–дитина»;розумінняпотребдитиниіїїрозвику;розу– міння батьківських завдань і відповіноті цих завдань потребам дитини в розвику; вплив будь-яких труно– щів, які вони можуть переживати, на їхню зданість вико нувати батьківські завдання (вміння відрінити релізацію від сильного бажання); вплив минулого досвіду на вико нання батьківських обов’яків; здатність усвідолювати трунощі і долати їх; зданість скоритатися підтрим–
139