- •2 Напрям та етапи розвитку економічної думки.
- •1) До класична економічна думка, яка охоплює економічну ду¬мку Стародавнього Сходу (Китай, Індія, Вавилон, Єгипет), антич¬ності (стародавні Греція та Рим) та середньовіччя. Також сюди
- •7 Економічна думка Стародавньго Сходу (месопотпмія Єгипет ) До країн східного рабства, а саме так історики називають країни
- •8 Економ думка давн.Греції 12
- •9 Економ думка Давн.Рим 13
- •10 Криза рабовласницької системи
- •11 Економічна думка Китаю Конфуцій
- •3 Первісне господарювання
- •5 Млн. – 12 тис. Років до н.Е.; мезоліт (середній кам’яний вік): 12-8 тис. Років до н.Е.; неоліт (новий кам’яний вік): 8-3 тис. Років до н.Е.
- •6 .Господарювання Давньго Єгиту
- •14 Виник. Феодалізму в королівсті Франків
- •21. Економ.Думк.Ф.Аквінський
- •15 Становлення феодалізму к.Р. 19 .
- •22 Економічні причини Великих Географ.Відкритів .
- •2. Африку, Америку і Австралію поєднали між собою торговель-ні шляхи, почав створюватися світовий ринок. Його виникнення стало
- •3. Відбулась так звана революція цін, зумовлена ввезенням з Аме-рики до Європи великої кількості золота і срібла. У XVI ст. Загальна
- •4. “Революція цін” сприяла зміцненню позицій міської і сільської буржуазії, що зароджувалась, підвищенню її доходів і збільшенню
- •28 Мануфактурний період анг.Промисловості.
- •27 Первісне накопичення в Англії
- •2) Нагромадження в руках невеликої кількості людей грошового багат-ства, необхідного для створення капіталістичного підприємства.
- •29 Розвиток капіталізму в Голандії
- •25 Тис. Км2і населення 2 млн. Осіб) мала у XVII ст. Флот, який і за кі-лькістю, і за тоннажем переважав флот усієї Європи. Взагалі, голланд-
- •24 Меркантилізм р. Його особливості
- •25 Пізній меркантилізм
- •XVII ст., хоч окремі його елементи продовжували проявляти себе і в
- •XVIII ст. На цьому етапі торговельні зв’язки між країнами стають роз-
- •26 Кольбертаіїм
- •23 Формування козацтва
- •30 Госодарство укр. Зем в умовах феод .Сист.
- •XVI ст. Українські землі належали Великому князівству Литовському,
- •XVI ст. На Нижньому Подніпров’ї українські козаки заснували Запо-
- •XVII ст. На королівські маєтки припадало близько 10 % усіх поселень.
- •1/2 Волоки).
- •30 Загальна характер. Класичної політ економ.
- •5)Розробка нового категоряльного апарату, дослідж-я екон-х категорій:як
- •1)Зародження ідей, пов’язаних з іменами у.Петті та п.Буагільбер, а також
- •3)Розвиток ідейної спадщини світу вченими: Мальтусом, Сеєм, Рікардо;
- •4)Д.С.Мілль – “Принципи політичної економії”(1848) – завершальний етап.
- •32.Економ погляд. У.Петті і п.Буагільбера.
- •33 Економ вчення фізіократів Кене. А .Тюрго
- •16. Теорія вартості а.Сміта.
- •41 Теоретичне положення д.Рікардо
- •43 Т.Мальтрус .
- •1)Це завершення пром-го перевороту та подальший розвиток капіталізму.
- •2)Це поява передових еконо-х криз вир-ва, що призвело до загостр-ня ек-х
- •39 Промисловий переворот у Німеччині
- •40 Пром. Перев.. Сша
- •34 Економ підйом Англії
- •35 Первісне накопичення у Франції
- •38 Причини економічного відставання Німеччини
- •47 Економ погляд с.Сісмонді.
- •1) Ліквідація системи найманої праці шляхом створення кооперативної
- •51 Ф.Ліст наука про нац. Господарювання
- •44 Еконоічні поглади соціал утопістів
- •46 Історичне значення економічного романтизму
- •48 Теорії вартості та додаткової вартості к.Маркса.
- •1. Первоначальное общество.
- •2. Античный (рабовладельческий способ производства).
- •3. Феодализм.
- •4. Социализм (в высшей фазе - коммунизм).
- •49 Сутність маржиналіської революції
- •1926), Леон Вальрас (1834-1910), Джон Бейтс Кларк (1847-1938), Альфред
- •50 К . Менгер
- •52 Історична школа Німеччини
- •1848-1849 Рр. У 40-х роках у Нім. На політичну арену виступають Маркс і
- •53 Теорія очікування Бем-Беверка
- •4)Використання методу робінзонади (ізольоване господарство);5)на перший
- •54 Теорія витрат ф.Візер
- •55 Економічна теорія Маршалла.
- •56 Американська школа маржиналізму. Д.Б.Кларк.
- •1) Капітал у грошовій формі;
- •58 Криза феодально кріпосної системи і капіталістичні відносини
- •59 Економічна думка України
- •65 Економічні погляди м.Туган_Барановського (
- •64 Українська економічна думка про необхідність
- •68 Сутність політики “нового курсу”
- •1933 Р., коли був прийнятий Надзвичайний закон про банки. Він міс
- •77 Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса.
- •78 Р.Хзррод
- •80 Англійський неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •82 84 Загальна характеристика інституціоналізму та основні етапи його
- •85 Неоінституціоналізм.Соціальний (індустріально-технологічний)
- •66 Економічні дослідження в. І. Леніна
- •79 Теорії циклу й антициклічної політики (е. Хансен)
- •67 Сша в 20-ті роки
- •70 Господарювання фашиської німеччини
- •71 Україна у міжвоєнний період (1920-1939 рр.)
- •72 Економіка сша після 2 світ війни
- •73 Особливості розвитку Англії після 2 світової війни
- •74 Особливості розвитку франції після 2 світової війни
- •75 Економ чудо фрн
- •20 Вересня 1949 р. Приступив до виконання своїх обов'язків коаліційний уряд. Цим актом скінчився процес формування Федеративної Республіки Німеччини.
- •1987 Р. Гельмута Коля знову обрано канцлером фрн.
- •82 Основні ідеї німецької школи ордолібералізму
- •85 Гоподарський розвиток україни 50-90рр
- •86 Розвиток радянської економічної науки в 30—90-ті рр.
- •60 Английский империализм
- •268 Млн. Человек. Расширение Британской империи продолжалось и впоследствии,
- •310 Млн. Это было связано с тем, что с 1880-х гг. На арену дележа колоний активно
- •2) Создание в колониях капиталистического уклада, тесно связанного с
- •61 Французский «ростовщический» империализм
- •62 Німеччина імп.
- •63 Американский империализм
67 Сша в 20-ті роки
Процвітання. Сполучені Штати раніше від інших високорозвинутих країн вступили в період стабілізації. США отримали найбільше від участі в Першій світовій війні. 3| країни-боржника США перетворились у кредитора, а воєнні за-І мовлення дали могутній поштовх економічному розвитку. Крім цього, США стали країною, де нова техніка, технології і системи ] управління найбільш широко впроваджувались у виробництво. ] Америка стала країною масового виробництва. Автомобілі,] пральні машини, холодильники, радіоприймачі, фотоапарати, програвачі стали звичайним явищем. Регулярними стали авіаційні пасажирські перевезення.
Важливим поштовхом до зростання виробництва стало по-< ширення конвеєрного методу масового виробництва.
Вперше з найбільшою ефективністю ці методи були використані на автомобільних заводах Генрі Форда в Детройті. Впровадження нових технологій призвело до укрупнення виробництва. Відповідно окремим підприємцям стало вже не під силу створення таких підприємств. Тому все більшу роль починають відігравати акціонерні товариства та корпорації - своєрідні форми колективного бізнесу. Але піднесення економіки стало основою і для небувалого розквіту середнього і дрібного бізнесу. Це стало основою для формування міцного середнього прошарку суспільства.
Найбільш інтенсивний розвиток отримали автомобільна, машинобудівна, електротехнічна, хімічна, авіаційна та деякі інші галузі. У кожній з них домінували 3-4 найбільші компанії. До 1929 р. корпорації об'єднували майже половину фабрик та заводів країни. Кількість банків у США зменшилась за 1920-1929 pp. з ЗО до 24 тис, а їхні капітали збільшились на 21 млрд. доларів.
США значно збільшили експорт товарів, активно наступаючи на позиції своїх суперників. Перевищення експорту над імпортом в 1921-1929 pp. досягло 7,7 млрд. доларів. Високі митні тарифи захищали американську промисловість від іноземної конкуренції. Важливим засобом фінансової експлуатації інших країн був вивіз капіталу. Американські капіталовкладення за кордоном з 1920 р. по 1931 р. склали 11,6 млрд. доларів, причому 40% цієї суми припадало на Європу, а 22% - на Латинську Америку. Отримуючи величезні відсотки з позичок та платежів з воєнних боргів, США перетворилися в державу-рантьє.
Економічне піднесення 20-х років мало ряд особливостей. Су-днобудівництво, виробництво залізничного обладнання, текстильна та вугільна промисловості перебували у стані застою. Виробничі потужності в машинобудуванні та металургії не були повністю завантажені. Сільське господарство переживало затяжну кризу. В країні було 2-3 млн. безробітних. З кожним роком зростав обсяг продажу в кредит за рахунок майбутніх доходів населення, що свідчило про звуження внутрішнього ринку та загострення проблем збуту.
Це пояснювалось нерівномірністю розподілу національного багатства. Заробітна плата ледь-ледь збільшилась, в той час як прибутки великих підприємців виросли втричі. Багаті стали багатшими. Вони купували дорогі машини, будинки, яхти, але їх було мало і вони не могли замінити масового споживача в умовах бурхливого розвитку виробництва.
Несталою була і фінансова система. У 20-ті роки на Нью-Иоркській фондовій біржі - найбільшій у світі - відбувався справжній бум, викликаний небувалим підвищенням курсу акцій. Це залучило на ринок цінних паперів значні фінансові ресурси. Всі і прагнули купити акції лише для того, щоб потім їх продати. Коли ж цей спекулятивний бум досяг вищої точки, почалось обвальне падіння акцій, а згодом і криза.
Зворотнім боком економічного буму став войовничий політичний консерватизм, який вилився у скасування будь-яких соціальних програм і невтручання держави в економічне життя. Почались гоніння на профспілки, а будь-які виступи за соціальні права розцінювались як інсинуації більшовиків. Яскравим проявом консерватизму став "сухий закон", який у 1920 р. вступив у силу як XVIII поправка до конституції. Цей закон забороняв виготовляти і продавати спиртні напої по всій території США. Зворотнім боком цього закону стало зростання підпільного бізнесу спиртними напоями, наркотиками, рекет, утворення організованої злочинності.
Криза розпочалася в Нью-Йорку з краху на фондовій біржі й охопила банківську систему, промисловість і сільське господарство. Біржову паніку 23 жовтня 1929 р. зумовило катастрофічне падіння курсу акцій, ціну яких завищували біржові спекулянти. Протягом 1929—1933 рр. загальна ціна біржових акцій зменшилась у 4,5 разу.
"Обвал" курсу цінних паперів на Нью-Йоркській біржі викликав паніку в США та інших країнах Заходу. Величезна хвиля фінансово-економічних змін прокотилася по всьому Західному світові. Криза набувала всеосяжного характеру, проте найсильніше вразила США. її називали Великою депресією.
Початок кризи саме в США пояснюють такими причинами:
1) маючи майже половину золотого запасу країн з ринковою економікою, Манхеттен перетворився на світовий фінансовий центр у 1920 р. У фінансовому світі, як і раніше, провідною валютою залишався фунт стерлінгів (долар лише в кінці Другої світової війни посяде його місце). "Ізоляціонізм” і брак геополітичної економічної політики США сприяли тому, що основну частину коштів, інвестованих за кордон, використовували в економіці країн американського континенту. Банки Нью-Йорка не витримали величезного грошового потоку, і в жовтні 1929 р. відбувся відомий "обвал” із трагічними наслідками для світової громадськості. Це був урок для США, котрі розірвуть з доктриною "ізоляціонізму";
2) розвиток фермерства. Укрупнення господарств здійснювалося у процесі інтенсифікації виробництва, а місткість внутрішнього і зовнішнього ринків звужувалася. Результатом стало сільськогосподарське перевиробництво. Канада, Австралія й Аргентина потіснили США на зовнішньому ринку в поставках зерно продукції аж до кінця XX ст.;
3) спостерігалося недовантаження виробництва в традиційних галузях. Економіка потребувала заміни застарілого устаткування в текстильній, взуттєвій та вугледобувній промисловостях і суднобудуванні;
4) монополія виробництва призвела до значного скорочення малого і середнього підприємництва — головного конкурента. Пристосовуючись до ринку, великі монополістичні об'єднання зменшували обсяги виробництва, намагаючись при цьому підвищити ціни на свою продукцію.
69 Економ розв. В Англії і франції
Великобританія в 20-ті роки. Всі післявоєнні процеси, щоі відбувались в країні, проходили в конституційних межах тради-Я ційного парламентаризму.
Краша-переможниця мала свої проблеми. Втрати від війни! були значні. З кредитора вона перетворилась у боржника. Зрослая самостійність домініонів, активізувались національно-визвольній рухи в колоніях. Післявоєнний спад виробництва призвів до зро-Я стання безробіття і загострення проблем традиційних галузейЯ виробництва (суднобудівної, вугільної, металургійної) і, відпові-Я дно, до страйкової боротьби і соціальних проблем. Проте у Вели-Я кобританії не було заколотів, повстань. Зміни відбувались ево-Я люційно в конституційних формах. Цей ззовні, здавалось, спо- 1 кійний розвиток був насичений подіями, які свідчили про поча-Я ток якісно нових тенденцій у політичному житті.
В Англії довгі десятиліття консерватори і ліберали в результаті Я парламентської боротьби змінювали один одного при владі. ЦяЯ система політичного маятника забезпечувала стабільність суспі-Я льства. Але в результаті змін в економіці, соціальній структурі і настроях населення протягом 1918-1924 р. ця система пережива- І ла серйозну кризу. її причинами були:
- швидке зростання впливу лейбористської партії, яка спира-Я лась на могутній профспілковий рух (тред-юніони);
- занепад традиційної ліберальної партії.
Новий розклад політичних сил відбився на результатах пар-Я ламентських виборів 1918 і 1923 р. У 1918 р. лейбористи мали 1 друге за чисельністю представництво у парламенті, а вже в 1923 р.Я жодна партія не мала більшості. Таким чином, на початку 20-х років противагою консерваторів були вже лейбористи, а не ліберали. Це означало, що рано чи пізно вони сформують уряд, що і відбулось у 1924 р. Р.Макдональд сформував перший лейбористський уряд. Хоча він проіснував недовго, але встиг провести низку заходів на покращення становища пенсіонерів і безробітних. В жовтні консерватори знову очолили уряд.
У 20-ті роки економіка Англії зростала повільними темпами. Швидко розвивались лише автомобільна, електротехнічна і хімічна галузі виробництва. Англійські підприємці віддавали перевагу вкладанню капіталу за кордоном: в колоніях і домініонах, де норма прибутку була значно вищою.
Найбільша проблема постала у вугледобувній галузі. Власники копалень були поставлені перед вибором: або модернізувати копальні і підняти конкурентоспроможність і рентабельність видобутку англійського вугілля, або піти шляхом скорочення витрат на добування, зокрема, за рахунок скорочення заробітної плати шахтарям. Власники обрали другий шлях. Він викликав один з найбільших в історії Англії соціальних виступів. Страйкова боротьба шахтарів тривала майже рік і завершилась поразкою. Це Мало серйозні наслідки для шахтарів і організованого профспілкового руху. У 1927 р. урядом було видано антипрофспілковий закон, який забороняв загальні страйки, страйки солідарності, обмежував пікетування і фінансові можливості профспілок. Поряд з цим власникам копалень було виділено 20 млн. фунтів для модернізації копалень. Цей найбільший у період стабілізації соціальний конфлікт справив значний вплив на вибори 1929 р., на яких перемогли лейбористи.
Франція у 20-ті роки. Франція вийшла із світової війни переможницею. Шовіністичні настрої домінували в країні. Гасло
"Німці за все заплатять!" охопило всі прошарки суспільства. На цій хвилі націоналізму і шовінізму на виборах переміг блок правих партій - Національний блок, який обіцяв провести соціальні реформи і взяти на себе турботи про фронтовиків. Використавши патріотичне піднесення, уряд зумів перевести невдоволення людей в стан очікування ними кращих часів і сподівань, коли всі проблеми будуть вирішені за рахунок "бошів"(Німеччини). Тим часом у країні наростала соціальна напруга. Соціалістична і радикальна партії, що опинились в опозиції, прагнули реваншу. По країні прокотилась хвиля страйків і демонстрацій. Із середовища Соціалістичної партії виділилась Комуністична.
Поворотним пунктом, який змінив розстановку політичних сил, стала Рурська криза 1923 p., яка довела, що сподівання на те, що "боші" за все заплатять, є марними і що можливе розв'язання нової війни. Провал рурської авантюри призвів до розвалу Правого блоку. Тим часом, майже всі опозиційні партії об'єднались в Лівий блок, який на виборах 1924 р. здобув переконливу перемогу. Уряд Лівого блоку проголосив програму соціальних реформ, але не зміг її виконати із-за внутрішніх розбіжностей і фінансових негараздів.
На виборах 1926 р. перемогу знову здобули праві, які на цей раз об'єдналися у блок Національне єднання. На певний час становище стабілізувалось, але не завдяки політиці уряду, а в силу економічних успіхів краши. Економічне піднесення, відновлення районів, що постраждали від війни, репарації з Німеччини сприяли погашенню соціальної напруги: значно зменшилось безробіття, збільшилась заробітна плата. Важливим джерелом фінансової стабільності став наплив до Франції багатих туристів із-за океану, які залишали тут значні суми. Таким чином, особливістю політичної стабілізації у Франції стало формування партійних блоків, які вели між собою запеклу боротьбу.
Економічний розвиток у 20-ті роки відзначався швидкими темпами розвитку за рахунок вкладення значних капіталів у відновлення зруйнованих районів, у побудову оборонної лінії Ма-жино. Важливими чинниками зростання стали репарації з Німеччини, використання копалень Саара, а також розвиток нових галузей промисловості: автомобільної, авіаційної, хімічної.