- •2 Напрям та етапи розвитку економічної думки.
- •1) До класична економічна думка, яка охоплює економічну ду¬мку Стародавнього Сходу (Китай, Індія, Вавилон, Єгипет), антич¬ності (стародавні Греція та Рим) та середньовіччя. Також сюди
- •7 Економічна думка Стародавньго Сходу (месопотпмія Єгипет ) До країн східного рабства, а саме так історики називають країни
- •8 Економ думка давн.Греції 12
- •9 Економ думка Давн.Рим 13
- •10 Криза рабовласницької системи
- •11 Економічна думка Китаю Конфуцій
- •3 Первісне господарювання
- •5 Млн. – 12 тис. Років до н.Е.; мезоліт (середній кам’яний вік): 12-8 тис. Років до н.Е.; неоліт (новий кам’яний вік): 8-3 тис. Років до н.Е.
- •6 .Господарювання Давньго Єгиту
- •14 Виник. Феодалізму в королівсті Франків
- •21. Економ.Думк.Ф.Аквінський
- •15 Становлення феодалізму к.Р. 19 .
- •22 Економічні причини Великих Географ.Відкритів .
- •2. Африку, Америку і Австралію поєднали між собою торговель-ні шляхи, почав створюватися світовий ринок. Його виникнення стало
- •3. Відбулась так звана революція цін, зумовлена ввезенням з Аме-рики до Європи великої кількості золота і срібла. У XVI ст. Загальна
- •4. “Революція цін” сприяла зміцненню позицій міської і сільської буржуазії, що зароджувалась, підвищенню її доходів і збільшенню
- •28 Мануфактурний період анг.Промисловості.
- •27 Первісне накопичення в Англії
- •2) Нагромадження в руках невеликої кількості людей грошового багат-ства, необхідного для створення капіталістичного підприємства.
- •29 Розвиток капіталізму в Голандії
- •25 Тис. Км2і населення 2 млн. Осіб) мала у XVII ст. Флот, який і за кі-лькістю, і за тоннажем переважав флот усієї Європи. Взагалі, голланд-
- •24 Меркантилізм р. Його особливості
- •25 Пізній меркантилізм
- •XVII ст., хоч окремі його елементи продовжували проявляти себе і в
- •XVIII ст. На цьому етапі торговельні зв’язки між країнами стають роз-
- •26 Кольбертаіїм
- •23 Формування козацтва
- •30 Госодарство укр. Зем в умовах феод .Сист.
- •XVI ст. Українські землі належали Великому князівству Литовському,
- •XVI ст. На Нижньому Подніпров’ї українські козаки заснували Запо-
- •XVII ст. На королівські маєтки припадало близько 10 % усіх поселень.
- •1/2 Волоки).
- •30 Загальна характер. Класичної політ економ.
- •5)Розробка нового категоряльного апарату, дослідж-я екон-х категорій:як
- •1)Зародження ідей, пов’язаних з іменами у.Петті та п.Буагільбер, а також
- •3)Розвиток ідейної спадщини світу вченими: Мальтусом, Сеєм, Рікардо;
- •4)Д.С.Мілль – “Принципи політичної економії”(1848) – завершальний етап.
- •32.Економ погляд. У.Петті і п.Буагільбера.
- •33 Економ вчення фізіократів Кене. А .Тюрго
- •16. Теорія вартості а.Сміта.
- •41 Теоретичне положення д.Рікардо
- •43 Т.Мальтрус .
- •1)Це завершення пром-го перевороту та подальший розвиток капіталізму.
- •2)Це поява передових еконо-х криз вир-ва, що призвело до загостр-ня ек-х
- •39 Промисловий переворот у Німеччині
- •40 Пром. Перев.. Сша
- •34 Економ підйом Англії
- •35 Первісне накопичення у Франції
- •38 Причини економічного відставання Німеччини
- •47 Економ погляд с.Сісмонді.
- •1) Ліквідація системи найманої праці шляхом створення кооперативної
- •51 Ф.Ліст наука про нац. Господарювання
- •44 Еконоічні поглади соціал утопістів
- •46 Історичне значення економічного романтизму
- •48 Теорії вартості та додаткової вартості к.Маркса.
- •1. Первоначальное общество.
- •2. Античный (рабовладельческий способ производства).
- •3. Феодализм.
- •4. Социализм (в высшей фазе - коммунизм).
- •49 Сутність маржиналіської революції
- •1926), Леон Вальрас (1834-1910), Джон Бейтс Кларк (1847-1938), Альфред
- •50 К . Менгер
- •52 Історична школа Німеччини
- •1848-1849 Рр. У 40-х роках у Нім. На політичну арену виступають Маркс і
- •53 Теорія очікування Бем-Беверка
- •4)Використання методу робінзонади (ізольоване господарство);5)на перший
- •54 Теорія витрат ф.Візер
- •55 Економічна теорія Маршалла.
- •56 Американська школа маржиналізму. Д.Б.Кларк.
- •1) Капітал у грошовій формі;
- •58 Криза феодально кріпосної системи і капіталістичні відносини
- •59 Економічна думка України
- •65 Економічні погляди м.Туган_Барановського (
- •64 Українська економічна думка про необхідність
- •68 Сутність політики “нового курсу”
- •1933 Р., коли був прийнятий Надзвичайний закон про банки. Він міс
- •77 Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса.
- •78 Р.Хзррод
- •80 Англійський неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •82 84 Загальна характеристика інституціоналізму та основні етапи його
- •85 Неоінституціоналізм.Соціальний (індустріально-технологічний)
- •66 Економічні дослідження в. І. Леніна
- •79 Теорії циклу й антициклічної політики (е. Хансен)
- •67 Сша в 20-ті роки
- •70 Господарювання фашиської німеччини
- •71 Україна у міжвоєнний період (1920-1939 рр.)
- •72 Економіка сша після 2 світ війни
- •73 Особливості розвитку Англії після 2 світової війни
- •74 Особливості розвитку франції після 2 світової війни
- •75 Економ чудо фрн
- •20 Вересня 1949 р. Приступив до виконання своїх обов'язків коаліційний уряд. Цим актом скінчився процес формування Федеративної Республіки Німеччини.
- •1987 Р. Гельмута Коля знову обрано канцлером фрн.
- •82 Основні ідеї німецької школи ордолібералізму
- •85 Гоподарський розвиток україни 50-90рр
- •86 Розвиток радянської економічної науки в 30—90-ті рр.
- •60 Английский империализм
- •268 Млн. Человек. Расширение Британской империи продолжалось и впоследствии,
- •310 Млн. Это было связано с тем, что с 1880-х гг. На арену дележа колоний активно
- •2) Создание в колониях капиталистического уклада, тесно связанного с
- •61 Французский «ростовщический» империализм
- •62 Німеччина імп.
- •63 Американский империализм
55 Економічна теорія Маршалла.
Альфред Маршалл був найбільш відомим представником Кембріджської школи.
Його наукові заслуги започатковували неокласичний напрям в економічній
теорії. У своїй праці ’Принципи політичної економії’ М. зробив спробу
поєднати всю класичну політекономію в єдину універсальну концепцію. Він
поєднав трудову теорію вартості і маржиналізм. Основну увагу М.
концентрував на розробці теорії ціни. Вивів головний закон попиту :
’потрібна кількість товару збільшується зі зниженням ціни і зменшується
з її зростанням’. На думку М., фактори вир-ва - земля, капітал ,
праця , організаторські здібності - визначають ціну пропозиції. Ринок
розглядав як високоорганізований інститут, де взаємодіють попит і
ь попит і
пропозиція і встановлюються ціни . Розрізняв дію 3-х періодів часу :
короткого періоду , тривалішого , і дуже тривалого.
Загальний національний доход є результатом дії всіх факторів і зростає
зі збільшенням пропозиції факторів. Рушійною силою економіки вважав
свободу і конкуренцію. Здібності людини так само важливі як засоби
вир-ва, як і інший вид капіталу . Економічну теорію Маршалла і його
послідовників назвали неокласиками - новий напрям класичної теорії.
56 Американська школа маржиналізму. Д.Б.Кларк.
Наприкінці XIX ст. 3'являеться своєрідний американський варінт Teopії
граничної корисності, засновником якого був професор Колумбійського
університету Джон Бейтс Кларк (1847 — 1938)
Ocновнi його npaцi «Філософія багатства» (1889), «Розподіл багатства»
(1899), «Проблеми монополій» (1901), «Суть економічної теорії» (1907)
справили великий вплив на розвиток американської світової економічної
думки. Кларку належить авторство так званого закону спадної
продуктивності праці и капіталу, що його вчений поклав у основу власної
Teopiї граничної продуктивності.
Спираючись на методологічні принципи австрійської школи Кларк
стверджував, що основними факторами розвитку економіки є технологічний i
моральний, а її основу становить окреме ізольоване господарство.
Головною проблемою політичної економіки Кларк називав проблему
розподілу. У книжці «Розпод1л багатства» він доводив, що поділ
суспільного доходу відбуваеться згідно з природним законом який
забезпечуе кожному власникові фактора виробництва стільки багатства,
скільки він створює.
На відміну від свoїx попередників Дж. Кларк розглядав чотири фактори
виробництва:
1) Капітал у грошовій формі;
2) капітальні блага (засоби виробництва i земля);
3) діяльність підприємця;
4) праця робітника.
57 Розвиток економічної думки України
Перші письмові пам'ятки економічної думки України пов'язані з періодом Київської Русі. В "Руській правді" Ярослава Мудрого (ХІ ст.), "Повчанні Володимира Мономаха" (ХІ ст.), "Слові о полку Ігоревім"(ХІІ ст.), літописах XI-XIV ст. велика увага приділялась захисту феодальної власності, питанням державності, державної єдності і зміцненню влади великого князя, засуджувалась надмірна експлуатація підданих.
"Руська правда" стала першим кодексом законів Древньоруської держави, зміст якого не тільки відображав існуючі тут економічні, політичні та суспільні відносини, а й сприяв їх формуванню, зміцненню панівного становища князів. У ній міститься багатий матеріал про організацію господарства князів у формі вотчини, ряд статей присвячено охороні земельної власності, визначена відповідальність за порушення польових меж, дається точне уявлення про грошову систему та позики, передбачені жорстокі заходи щодо приборкання експлуатованих, придушення їхнього протесту.
У XVII ст. економічна теорія ще не виділялась в окрему галузь науки. Суспільно-економічна думка в Україні була проникнута антикріпосницькими, демократичними ідеями. Зокрема, відомий просвітитель Яків Козельський (1729-1795) у 60-70-х роках виступав проти кріпосницького гноблення і безправності народних мас, малював картину справедливого суспільства, де "всі повинні працювати", аналізував економічні категорії сучасного суспільства: гроші, вартість, прибуток, кредит, капітал, просте і розширене відтворення тощо.
З кінця XVIIІ ст. в Україні відбувається процес формування економічної науки як окремої галузі знань. У цей період Василь Каразін (1773-1842) - ліберальний економіст пропонував повністю ліквідувати панщину і перейти до грошової ренти, прискорювати розвиток промисловості, зміцнити грошовий обіг і державні фінанси.
У першій половині ХІХ ст. професор Харківського університету Тихон Степанов (1795-1847) видав перший курс в нашій країні політичної економії "Записки про політичну економію" (1844 р.), в яких виступав прихильником вчення Адама Сміта, різко критикував погляди Мальтуса, був прихильником вільної торгівлі, засуджував протекціонізм, розглядав такі кардинальні питання, як суть і джерела багатства, природа й праця, цінність, суспільний поділ праці, машини, капітал і його нагромадження, заробітна плата, прибуток і рента, національний доход, кредит, процент тощо. Отже, він торкнувся майже всіх основних проблем політичної економії і заклав підвалини фундаментальної економічної освіти в Харківському університеті, де згодом одержав освіту "найвідоміший слов'янський економіст" (за Й.Шумпетером) М.І.Туган-Барановський.
Видатним науковцем, політекономом та господарським діячем ХІХ ст. був Микола Христофорович Бунге (1823-1895). Вихованець, а згодом професор і ректор (1859-1862, 1871-1875, 1878-1880) Київського університету. Теоретичні погляди Бунге дещо еклектичні, в більшій мірі маржиналістські. Головна сфера наукового інтересу - грошовий обіг, фінанси, кредит, банківська справа. Основні праці: "Теорія кредиту"(1852), "Основи політичної економії"(1870), "Банківські закони і банківська політика"(1874), "Про відновлення металевого обігу в Росії"(1877), "Державні рахунки та фінансова звітність в Англії" (1890). В останній своїй праці "Нариси політико-економічної літератури" (1895) він виступає з критикою К.Маркса та ідей соціалізму.
Напевне, більш плідною ніж наукова, була державницька діяльність М.Х.Бунге. У 1881-1886 рр. він посідав місце міністра фінансів, а з 1887-1895 рр. був головою Комітету міністрів. В інтересах розвитку національної економіки протягом цього часу він проводив протекціоністську політику. Зокрема, посилив державне залізничне будівництво, викуповував приватні залізниці для поліпшення їх використання. Бунге був фундатором Дворянського і Селянського поземельного банків. Рятував від банкрутства великі підприємства та банки. Для поліпшення становища робітників та селянства заснував фабричну інспекцію та відмінив подушну подать. Провадив заходи по впорядкуванню бюджету та поліпшенню грошового обігу в Російській імперії. Сучасні історики народного господарства говорять, що усі відомі економічні реформи С.Ю.Вітте та П.А.Столипіна підготовлені плідною діяльністю М.Х.Бунге.
Розвитку економічної науки сприяв професор Київського університету Іван Васильович Вернадський (1821-1884). Він був прихильником невтручання держави у приватну ініціативу, вільну конкуренцію, намагався довести, що протекціонізм суперечить "природним" економічним законам. Свої економічні погляди І.Вернадський найповніше викладав у журналі "Економічний покажчик", який був на той час унікальним виданням.
Неможливо не відзначити Володимира Навроцького (1847-1882), який походить з Теребовлянщини. Після закінчення Львівського університету він до кінця життя працював в м.Жешові на посаді державного службовця. Навроцький був талановитим публіцистом, етнографом, але насамперед він був чи не найкращим дослідником економіки Галичини. Сфери дослідницьких інтересів: причини зубожіння галицького селянства в пореформенний (після 1848 р.) період, причини та напрямки трудової міграції галичан. Активно виступає проти пропінації (монополія шляхти на виробництво та продаж спиртних напоїв), вказуючи на погіршення становища селянства. Зокрема, в статті "П'янство і пропінація в Галичині" він пише, що кожен крейцер, одержаний паном від продажу горілки "обмитий не тільки кривавим потом, а й слізьми селянських родин".
У статті "Подвійна крейдка" В.Навроцький розкриває грабіжницький характер податкової системи Австро-Угорщини, щодо галицького селянства. Влучна, образна мова та назви економічних статей свідчать про літературну обдарованість В.Навроцького, недаремне ж його вірші входять в антологію поезії, складену І.Франком.
Ідеї трудової вартості були відображені в творах відомого політичного діяча і науковця Сергія Подолинського(1850-1891). Він різко критикував кріпосницький характер реформи 1861р., виступав проти поміщицького землеволодіння. С.Подолинський зробив геніальне відкриття щодо збереження енергії, давши науково-природниче тлумачення процесу праці. Його відкриття зараз називається "законом Подолинського".
Важливе місце серед представників політичної економії в Україні належить професору Київського університету Миколі Зіберу(1844-1888), який захистив дисертацію про еволюцію трудової теорії вартості від Д.Рікардо до К.Маркса. М.Зібер значну увагу в своїх працях приділяє розвитку машинного виробництва, простежує процес виникнення грошей, аналізує їхні функції, а також досліджує капітал, прибуток, трудову теорію вартості. Він був ученим-економістом, який вніс значний вклад у розробку багатьох суспільно-економічних проблем.
Знаним для свого часу економістом був Іван Франко (1856-1916) - видатний український письменник, громадсько-політичний діяч, людина енциклопедичних знань. Він видав ряд економічних праць, зокрема, "Катехізм економічного соціалізму" (1878р.), "Основи суспільної економії" (1879р.). Показуючи в своїх творах боротьбу праці з капіталом, Франко розкриває суперечності між ними. Надзвичайно важливого значення він надавав політичній економії, відводячи їй одне з центральних місць у системі загальноосвітніх наук, вважаючи, що вона "безперечно найважливіша з усіх наук".
Економічні погляди І.Франка відбивають складний процес поступового засвоєння вченим кращих зразків світової суспільної думки. Певний вплив на його економічні погляди мав марксизм, який був тоді дуже популярним. Він став першим перекладачем українською мовою окремих глав "Капіталу" К.Маркса і "Анти-Дюрінга"Ф.Енгельса, але не поділяв поглядів Маркса на шляхи переходу до соціалізму та його устрою. У творчій спадщині Франка-економіста вражає обізнаність із світовою економічною думкою різних епох і народів. Його економічні погляди є своєрідним етапом української економічної думки.