3 Первісне господарювання

Розвиток первісного суспільства поділяють на кілька етапів, але в цілому він має такі ознаки: низький темп розвитку продуктивних сил і

повільне їх удосконалення; низький темп розвитку суспільства; колек-тивне привласнення природних ресурсів і результатів виробництва

рівномірний розподіл і соціальна рівність; відсутність приватної влас-ності, експлуатації, класів, держави.

Первісне суспільство хронологічно збігається з кам’яним віком. У ньому можна виділити три періоди: палеоліт (давній кам’яний вік):

5 Млн. – 12 тис. Років до н.Е.; мезоліт (середній кам’яний вік): 12-8 тис. Років до н.Е.; неоліт (новий кам’яний вік): 8-3 тис. Років до н.Е.

У різних частинах світу в різних племен і народів поява певної фо-рми праці і суспільного життя відбувається в різні періоди. Проте їх

об’єднує низка загальних рис: господарство привласнення (користу-вання природними благами); колективна, общинна власність на засоби

виробництва. У період мезоліту було накопичено значні обсяги інформації, знань

з метеорології та медицини; всередині рас виділилися гілки і почався процес формування народів. Відмінність у темпах і характері господар-

ського розвитку окремих людських спільнот посилювалася. Неоліт став періодом завершення переходу до вищих форм прив-

ласнюючого господарства і переходу до відтворюючого господарства, тобто заснованого на виробництві матеріальних благ, необхідних

для життя і діяльності людей. Основними галузями економіки стали землеробство, скотарство і ремесла. Вперше стало можливим постійне,

а не епізодичне, як раніше, отримання додаткового продукту Неолітична революція – процес переходу від привласнюючих

форм господарювання до відтворюючих.Важливою галуззю господарства стало скотарство. Скотарські пле-

мена жили у степах Північної Африки, Аравії, Середньої та ЦентральноїАзії. Європа було зоною переважно рослинного землеробства зі стійло-

вим скотарством.Найдавнішим ремеслом було гончарство. Гончарне горно вперше з’явилось на Сході.

6 .Господарювання Давньго Єгиту

Специфіка географічного положення Стародавнього Єгипту ви-значила основу економічного життя стародавніх єгиптян – землеробство.

Єгиптяни збудували просту і надійну басейнову систему іригації. Буді-вництво та експлуатація такої системи штучного зрошення вимагали

зусиль всіх номів (так в Єгипті називали перші держави), що вплинуло на політичну організацію староєгипетського суспільства. Виконуючи

роль організатора робіт і розпорядника земель, племінна знать з часом захоплювала владу. Ремонт дамб, очищення каналів, регулювання по-слідовності багаторазового поливу полів, польові роботи, пов’язаніз режимом зрошення, – все це могло здійснюватися за жорсткого до-тримання графіка, за постійного контролю й управління з єдиного центру, здійснюваних державоюДосить розвиненим було ремесло. Особливих успіхів єгиптяни

досягли у таких галузях ремесла, як столярство, каменярство, будів-ництво, суднобудування, гончарство, ткацтво, ювелірна справа.

Періодом найвищого господарського розквіту країни стала епоха Нового царства (1580-1085 рр. до н.е.). У цей період найбільш швидко

стали розвиватись ремесла. Виникли нові методи обробки золота. Єгиптяни значно удосконалили виробництво скла, ливарництво, суд-нобудування. Ще в І тис. до н.е. вони навчилися виробляти з фарфоро-подібної маси фаянс, який користувався значним попитом на міжнарод-ному ринку. Єгиптяни вперше розробили технологію виготовлення

матеріалів для письма – папірусу.Щодо розвитку торгівлі, то в період Стародавнього царства від-бувалась примітивна обмінна торгівля. Протягом всього періоду існу-вання Стародавнього Єгипту його економіка залишалася натуральною.Товарного виробництва в країні не було, збувався не товар, а надли-шок продукції, виготовленої для власних потреб. Забезпеченість краї-ни та її географічна ізольованість, можливість легко грабувати сусідні

території були основним гальмом розвитку торгівлі в період Пізнього

царства (ХІ-ІV ст. до н.е.).Також в епоху Нового царства товарообмін залишався незнач-ним. Наприкінці цієї епохи почав складатися загальноєгипетський ри-нок, а в І тис. стали розвиватись товарно-грошові відносини. Торгівля

сприяла розвитку мореплавства. В Єгипті доби Пізнього царства про-цвітало лихварство з усіма його соціальними наслідками.

Одержавлення економіки, загальна регламентація суспільного життя, його бюрократизація були пов’язані з найважливішою рисою

єгипетського суспільства – прагнення стабільності та незмінності в усьому: економіці, соціально-культурному та політичному житті

Із пам’яток економічної думки цивілізації Стародавнього Сходу найдавнішою вважається “Повчання гераклеопольського царя своєму

синові” (Стародавній Єгипет, ХХІІ ст. до н.е.). У ньому мова йде про правила мистецтва державного управління та господарювання. Ще од-

на з найдавніших пам’яток економічної думки Стародавнього Єгипту початку ХVІІІ ст. до н.е. “Речення Іпусера” надає критичну оцінку сти-

хійного, некерованого зростання масштабів боргового рабства і лих-варства, завдяки чому в країні почалась громадянська війна.