68 Сутність політики “нового курсу”

Ф.Д. Рузвельта

Економічна катастрофа 1929-1933 р. XX ст. поставила перед урядами країн світу завдання перегляду зовнішніх і внутрішніх орієнтирів у соціально-економічній політиці. Такий план дій і злагоджене наукове теоретичне обґрунтування його дав Дж. М. Кейнс у своїй економічній програмі. Втіленням її в життя зайнявся президент США Франклін Де-лано Рузвельт, назвавши її гучним передвиборним висловом «новий курс». У ньому велика увага приділялася посиленню державного регулювання економічних і соціальних процесів.

Цей курс здійснювався протягом 1933-1938 р. і проходив у два етапи. Перший із них тривав з 1933 по 1934 р. і пов’язаний, насамперед, із проведенням реформи фінансово-кредитної сфери. Спочатку були закрил всі банки і припинений обмін банкнот на золото, що взагалі вилучалося з обігу. Потім виконувалася програма екстреної допомоги банкам, що полягала в протекціонізмі перспективних банків, поділі ринків довгострокових і короткострокових кредитів і введенні системи страхування дрібних і середніх депозитів. Власне кредитно-грошові заходи були спрямовані на стимулювання інвестицій шляхом проведення політики «дешевих грошей». Центральний банк понизив норму обов’язкових резервів комерційних банків, зменшив дисконтну ставку, що привело до розширення кредитних можливостей банківської системи, з одного боку, і збільшенню «грошового» попиту, з іншої.

Закон про відновлення промисловості (1933) передбачав введення в різних галузях промисловості «кодексів чесної конкуренції», які фіксували ціни на продукти, рівень виробництва, установлювали розміри заробітної плати тощо. Метою таких заходів була підтримка конкурентоспроможності виробництва. Тоді ж був прийнятий закон про регулювання сільського господарства, спрямований на підвищення цін сільськогосподарської продукції. Цей документ передбачав виплату грошової компенсації фермерам, які скорочували посіви і поголів’я худоби. Також здійснювалася повсюдна механізація сільського господарства. Тут, як і в промисловості, не обійшлося без державного інвестування та фінансування економіки, що запустили ефект ^^ мультиплікатора (дефіцитне бюджетне фінансування розглядалося тільки як тимчасове явище). Був заборонений вивіз золота за рубіж, законодавчо обмежений вивіз капіталів.

Другий етап проведення «нового курсу» (1935-1938) характерний прийняттям важливих законодавчих актів соціального характеру. Зокрема, був уведений удію закон про трудові відносини, де фіксувалися права працівників на об’єднання в профспілки, на проведення страйків і підписання колективних договорів. Уперше в історії США в чинність вступив і закон про соціальне страхування й допомогу безробітним. У 1938 р. законодавчо почав регулюватися найом робочої сили (установлювався мінімум зарплати і максимум робочого дня). Тривало здійснення контролю над сільськогосподарським виробництвом.

Поряд із прийняттям основних законів і норм, уряд щорічно здійснював заходи, які, згідно з кейнсіанскою концепцією, розширюють сукупний попит: збільшилися закупівлі товарів і послуг (зокрема, у фермерів купували їхню продукцію для створення державного резерву), організовувалися суспільні роботи (будівництво доріг, мостів, різних установ), що фінансувалися з бюджету, реалізовувалися соціальні програми з метою не тільки підвищити рівень добробуту, але й перерозподілити частину доходу на користь груп із найбільшою схильністю до споживання.

У зовнішньоекономічній політиці в рамках «нового курсу», за концепцією Кейнса, дотримувалися умови активного торговельного балансу, а також державного протекціонізму. Країна стала учасницею Бреттон-Вудської валютної системи, фіксовані валютні курси якої нормалізували міжнародні валютні розрахункиі пом’якшили наслідки девальвації долара.

Боротьба з кризою, пошуки нових методів та форм протидії їй

визначили генеральну лінію політики урядів усіх країн. Спочатку анти-

кризова політика базувалася на вже відомих методах. Але досить

швидко стало очевидним, що доктрина “невтручання” держави в еко-

номічне життя, заснована на концепції ринкового саморегулювання,

не приносить бажаних наслідків.

На початку 30-х років ХХ ст. головним напрямком економічної

політики стає посилення державного втручання в економічне життя

в поєднанні з посиленням регулювання соціальних відносин. Проте в рі-

зних країнах державне регулювання визначалося особливостями еко-

номічного розвитку, рівнем та специфікою соціально-економічних та

політичних відносин.

Найбільш яскравою антикризовою політикою стала програма “но-

вого курсу” президента Ф.Д. Рузвельта в США. Теоретичною базою

його реформ було вчення англійця Дж.М. Кейнса про необхідність

втручання держави в економіку з метою стимулювання інвестицій та

пом’якшення криз. Конгрес надав надзвичайні повноваження прези-

денту Ф.Д. Рузвельту в проведенні реформ.

Першою акцією нової адміністрації, яка приступила до виконання

своїх обов’язків у лютому 1933 р., було проголошення надзвичайного

стану та закриття всіх банків на “банківські канікули” до 5 березня