- •2 Напрям та етапи розвитку економічної думки.
- •1) До класична економічна думка, яка охоплює економічну ду¬мку Стародавнього Сходу (Китай, Індія, Вавилон, Єгипет), антич¬ності (стародавні Греція та Рим) та середньовіччя. Також сюди
- •7 Економічна думка Стародавньго Сходу (месопотпмія Єгипет ) До країн східного рабства, а саме так історики називають країни
- •8 Економ думка давн.Греції 12
- •9 Економ думка Давн.Рим 13
- •10 Криза рабовласницької системи
- •11 Економічна думка Китаю Конфуцій
- •3 Первісне господарювання
- •5 Млн. – 12 тис. Років до н.Е.; мезоліт (середній кам’яний вік): 12-8 тис. Років до н.Е.; неоліт (новий кам’яний вік): 8-3 тис. Років до н.Е.
- •6 .Господарювання Давньго Єгиту
- •14 Виник. Феодалізму в королівсті Франків
- •21. Економ.Думк.Ф.Аквінський
- •15 Становлення феодалізму к.Р. 19 .
- •22 Економічні причини Великих Географ.Відкритів .
- •2. Африку, Америку і Австралію поєднали між собою торговель-ні шляхи, почав створюватися світовий ринок. Його виникнення стало
- •3. Відбулась так звана революція цін, зумовлена ввезенням з Аме-рики до Європи великої кількості золота і срібла. У XVI ст. Загальна
- •4. “Революція цін” сприяла зміцненню позицій міської і сільської буржуазії, що зароджувалась, підвищенню її доходів і збільшенню
- •28 Мануфактурний період анг.Промисловості.
- •27 Первісне накопичення в Англії
- •2) Нагромадження в руках невеликої кількості людей грошового багат-ства, необхідного для створення капіталістичного підприємства.
- •29 Розвиток капіталізму в Голандії
- •25 Тис. Км2і населення 2 млн. Осіб) мала у XVII ст. Флот, який і за кі-лькістю, і за тоннажем переважав флот усієї Європи. Взагалі, голланд-
- •24 Меркантилізм р. Його особливості
- •25 Пізній меркантилізм
- •XVII ст., хоч окремі його елементи продовжували проявляти себе і в
- •XVIII ст. На цьому етапі торговельні зв’язки між країнами стають роз-
- •26 Кольбертаіїм
- •23 Формування козацтва
- •30 Госодарство укр. Зем в умовах феод .Сист.
- •XVI ст. Українські землі належали Великому князівству Литовському,
- •XVI ст. На Нижньому Подніпров’ї українські козаки заснували Запо-
- •XVII ст. На королівські маєтки припадало близько 10 % усіх поселень.
- •1/2 Волоки).
- •30 Загальна характер. Класичної політ економ.
- •5)Розробка нового категоряльного апарату, дослідж-я екон-х категорій:як
- •1)Зародження ідей, пов’язаних з іменами у.Петті та п.Буагільбер, а також
- •3)Розвиток ідейної спадщини світу вченими: Мальтусом, Сеєм, Рікардо;
- •4)Д.С.Мілль – “Принципи політичної економії”(1848) – завершальний етап.
- •32.Економ погляд. У.Петті і п.Буагільбера.
- •33 Економ вчення фізіократів Кене. А .Тюрго
- •16. Теорія вартості а.Сміта.
- •41 Теоретичне положення д.Рікардо
- •43 Т.Мальтрус .
- •1)Це завершення пром-го перевороту та подальший розвиток капіталізму.
- •2)Це поява передових еконо-х криз вир-ва, що призвело до загостр-ня ек-х
- •39 Промисловий переворот у Німеччині
- •40 Пром. Перев.. Сша
- •34 Економ підйом Англії
- •35 Первісне накопичення у Франції
- •38 Причини економічного відставання Німеччини
- •47 Економ погляд с.Сісмонді.
- •1) Ліквідація системи найманої праці шляхом створення кооперативної
- •51 Ф.Ліст наука про нац. Господарювання
- •44 Еконоічні поглади соціал утопістів
- •46 Історичне значення економічного романтизму
- •48 Теорії вартості та додаткової вартості к.Маркса.
- •1. Первоначальное общество.
- •2. Античный (рабовладельческий способ производства).
- •3. Феодализм.
- •4. Социализм (в высшей фазе - коммунизм).
- •49 Сутність маржиналіської революції
- •1926), Леон Вальрас (1834-1910), Джон Бейтс Кларк (1847-1938), Альфред
- •50 К . Менгер
- •52 Історична школа Німеччини
- •1848-1849 Рр. У 40-х роках у Нім. На політичну арену виступають Маркс і
- •53 Теорія очікування Бем-Беверка
- •4)Використання методу робінзонади (ізольоване господарство);5)на перший
- •54 Теорія витрат ф.Візер
- •55 Економічна теорія Маршалла.
- •56 Американська школа маржиналізму. Д.Б.Кларк.
- •1) Капітал у грошовій формі;
- •58 Криза феодально кріпосної системи і капіталістичні відносини
- •59 Економічна думка України
- •65 Економічні погляди м.Туган_Барановського (
- •64 Українська економічна думка про необхідність
- •68 Сутність політики “нового курсу”
- •1933 Р., коли був прийнятий Надзвичайний закон про банки. Він міс
- •77 Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса.
- •78 Р.Хзррод
- •80 Англійський неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •82 84 Загальна характеристика інституціоналізму та основні етапи його
- •85 Неоінституціоналізм.Соціальний (індустріально-технологічний)
- •66 Економічні дослідження в. І. Леніна
- •79 Теорії циклу й антициклічної політики (е. Хансен)
- •67 Сша в 20-ті роки
- •70 Господарювання фашиської німеччини
- •71 Україна у міжвоєнний період (1920-1939 рр.)
- •72 Економіка сша після 2 світ війни
- •73 Особливості розвитку Англії після 2 світової війни
- •74 Особливості розвитку франції після 2 світової війни
- •75 Економ чудо фрн
- •20 Вересня 1949 р. Приступив до виконання своїх обов'язків коаліційний уряд. Цим актом скінчився процес формування Федеративної Республіки Німеччини.
- •1987 Р. Гельмута Коля знову обрано канцлером фрн.
- •82 Основні ідеї німецької школи ордолібералізму
- •85 Гоподарський розвиток україни 50-90рр
- •86 Розвиток радянської економічної науки в 30—90-ті рр.
- •60 Английский империализм
- •268 Млн. Человек. Расширение Британской империи продолжалось и впоследствии,
- •310 Млн. Это было связано с тем, что с 1880-х гг. На арену дележа колоний активно
- •2) Создание в колониях капиталистического уклада, тесно связанного с
- •61 Французский «ростовщический» империализм
- •62 Німеччина імп.
- •63 Американский империализм
26 Кольбертаіїм
У Франції найбільш активним провідником політики протекціоніз-
му в XVII ст. вважався суперінтендант (міністр) фінансів Жан-Батіст
Кольбер. При ньому у промисловості країни створювалась могутня
мережа мануфактур, хоч підкреслимо, не стільки заради розвитку на-
ціональної промисловості, скільки для забезпечення прибутків коро-
лівського двору, який відзначався розбазарюванням коштів. Водночас
шляхом заборони ввезення хліба і безперешкодного його вивезення
стримувався розвиток фермерства, що в кінцевому підсумку стало фа-
ктором “вузькості” внутрішнього ринку порівняно з давньою супер-
ницею Франції – Англією. Пізніше французький меркантилізм стали
називати кольбертизмом.
23 Формування козацтва
Козак (слово тюркського походження) – вільна озброєна людина.
Перші писемні згадки про козаків датуються 1489 р. та 1492 р. З «Хроніки» польського автора М. Бєльського дізнаємося, що у 1489 р. козаки супроводжували польське військо в поході проти татар. У 1492 р. кримський хан Менглі-Гірей скаржився Великому князю литовському, що українські козаки напали на татарський корабель в гирлі Дніпра.
Причини виникнення козацтва:
Економічні (нестача власної орної землі призводила до народної колонізації земель Дикого поля).
Соціальні (експлуатація населення, кріпацтво).
Політичні (цілеспрямована політика литовців і поляків поставити козаків на службу для захисту кордонів від татар).
Стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства та Туреччини).
Національно-релігійні (політика полонізації українців та покатоличення православних).
Для захисту від татар козаки будували укріплення – «засіки», «січі».
Запорозька Січ– центральне укріплене поселення козаків із запасами зброї, боєприпасів, продовольства та козацьким управлінням.
Кіш – загальна назва Запорозької Січі та війська запорозьких козаків.
Відомо дев’ять козацьких січей. Перша розташовувалася на острові Мала Хортиця (нині на території міста Запоріжжя). Вона була зведена в середині 50-х рр. XVI ст. (1555 р.) українським православним князем Дмитром Вишневецьким (оспіваним в українських народних піснях під іменем Байди) і слугувала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра.
Реєстрове козацтво – це козаки, які перебували на службі у польського короля й були поіменно записані в спеціальний список – реєстр.
30 Госодарство укр. Зем в умовах феод .Сист.
Економічний розвиток України другої половини XIV – середи-
ни XVII ст. був зумовлений її бездержавним статусом. На початку
XVI ст. Українські землі належали Великому князівству Литовському,
Польському та Угорському королівствам, Молдавському князівству.
Внаслідок об’єднання Великого князівства Литовського і Польського
королівства (Люблінська унія 1569 p.) утворилася держава – Річ Пос-
полита. Чернігово-Сіверські землі, що в 1503 p. належали Московсь-
кій державі, в 1618 p. були приєднані до Речі Посполитої. У середині
XVI ст. На Нижньому Подніпров’ї українські козаки заснували Запо-
розьку Січ [14].
На українських землях відбулися значні зміни у земельних відно-
синах. Виникла і поступово збільшувалася земельна власність литов-
ських, польських, угорських, молдавських феодалів. У Великому кня-
зівстві Литовському земельна власність була умовною, тимчасовою і
пов’язаною з військовою службою. Великий князь вважався господа-
рем усієї землі, що складалася з князівських і волосних земель, які на-
давалися удільним князям. Після ліквідації уділів наприкінці XVI ст.
землі отримували князівські намісники (старости), призначені на землі –
воєводства. Ті, в свою чергу, розподіляли землі між місцевими князя-
ми і боярами, повітовими воєводами і старостами. Так встановлюва-
лися васальні відносини. Васальна залежність визначалася в угодах і
присяжних грамотах. Володар землі міг її передавати у спадщину ли-
ше з дозволу уряду, якщо наступний власник продовжував служити у
війську. У 1447 році польський король і Великий Литовський князь
Казимир IV видав привілей, що підтвердив права шляхти на землю, та
поширив його на українських феодалів.
Протягом другої половини XIV-XV ст. на українських землях
почало формуватися магнатське і шляхетське землеволодіння. Най-
більшими власниками землі були польський король, Великий князь
Литовський і представники знатних родин. Протягом XVІ ст. у Вели-
кому князівстві Литовському було законодавчо закріплено права маг-
натів і шляхти на землю. За привілеями 1506 і 1522 рр. великого князя
Сигізмунда І землі передавалися в довічне володіння. Литовський ста-
тут 1529 р. встановлював, що шляхтич має право лише на рухоме
майно, якщо володів маєтком на підставі військової служби магнатові.
Привілей 1529 р. великого князя Сигізмунда ІІ Августа гарантував не-
доторканність шляхетських володінь лише на державних землях за
умови, що ними користувалися тільки магнати і шляхтичі, землеволо-
діння яких не було пов’язане з феодально-службовою залежністю від
великого князя або магнатів. Литовський статут 1566 р. остаточно
скасував усі обмеження шляхетської земельної власності. Для відчу-
ження вотчини вже не потрібно було дозволу великого князя. Проте
вислужені маєтки і землі відчужувалися лише з дозволу князя.
На Галичині, Холмщині, Белзщині, що перебували під владою
Польщі, княжі землі або перейшли у володіння польського короля, або
передавалися польській шляхті. Певна частина заможних галицьких
бояр отримали ствердні грамоти на свої володіння та поступово поло-
нізувалися. Ті з них, що виступали проти поляків, позбулися володінь
або емігрували до Литви.
На землях, що належали Польщі, інтенсивно зростало велике фе-
одальне землеволодіння та фільварково-панщинне господарство. Зе-
мельна власність зосереджувалася в руках королів, магнатів, шляхти,
церкви. Державні маєтки “королівщини” об’єднувалися в староства –
великі господарські комплекси, що складалися з фільварків і згрупо-
ваних навколо них “ключів” – окремих груп поселень, об’єднаних ад-
міністративне. У Руському і Белзькому воєводствах державні помістя
становили 1/5 поселень. Загалом у Речі Посполитій у першій половині