Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
bilety_otvet.docx
Скачиваний:
7
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
249.93 Кб
Скачать

26 Кольбертаіїм

У Франції найбільш активним провідником політики протекціоніз-

му в XVII ст. вважався суперінтендант (міністр) фінансів Жан-Батіст

Кольбер. При ньому у промисловості країни створювалась могутня

мережа мануфактур, хоч підкреслимо, не стільки заради розвитку на-

ціональної промисловості, скільки для забезпечення прибутків коро-

лівського двору, який відзначався розбазарюванням коштів. Водночас

шляхом заборони ввезення хліба і безперешкодного його вивезення

стримувався розвиток фермерства, що в кінцевому підсумку стало фа-

ктором “вузькості” внутрішнього ринку порівняно з давньою супер-

ницею Франції – Англією. Пізніше французький меркантилізм стали

називати кольбертизмом.

23 Формування козацтва

Козак (слово тюркського походження) – вільна озброєна людина.

Перші писемні згадки про козаків датуються 1489 р. та 1492 р. З «Хроніки» польського автора М. Бєльського дізнаємося, що у 1489 р. козаки супроводжували польське військо в поході проти татар. У 1492 р. кримський хан Менглі-Гірей скаржився Великому князю литовському, що українські козаки напали на татарський корабель в гирлі Дніпра.

Причини виникнення козацтва:

Економічні (нестача власної орної землі призводила до народної колонізації земель Дикого поля).

Соціальні (експлуатація населення, кріпацтво).

Політичні (цілеспрямована політика литовців і поляків поставити козаків на службу для захисту кордонів від татар).

Стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства та Туреччини).

Національно-релігійні (політика полонізації українців та покатоличення православних).

Для захисту від татар козаки будували укріплення – «засіки», «січі».

Запорозька Січ– центральне укріплене поселення козаків із запасами зброї, боєприпасів, продовольства та козацьким управлінням.

Кіш – загальна назва Запорозької Січі та війська запорозьких козаків.

Відомо дев’ять козацьких січей. Перша розташовувалася на острові Мала Хортиця (нині на території міста Запоріжжя). Вона була зведена в середині 50-х рр. XVI ст. (1555 р.) українським православним князем Дмитром Вишневецьким (оспіваним в українських народних піснях під іменем Байди) і слугувала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра.

Реєстрове козацтво – це козаки, які перебували на службі у польського короля й були поіменно записані в спеціальний список – реєстр.

30 Госодарство укр. Зем в умовах феод .Сист.

Економічний розвиток України другої половини XIV – середи-

ни XVII ст. був зумовлений її бездержавним статусом. На початку

XVI ст. Українські землі належали Великому князівству Литовському,

Польському та Угорському королівствам, Молдавському князівству.

Внаслідок об’єднання Великого князівства Литовського і Польського

королівства (Люблінська унія 1569 p.) утворилася держава – Річ Пос-

полита. Чернігово-Сіверські землі, що в 1503 p. належали Московсь-

кій державі, в 1618 p. були приєднані до Речі Посполитої. У середині

XVI ст. На Нижньому Подніпров’ї українські козаки заснували Запо-

розьку Січ [14].

На українських землях відбулися значні зміни у земельних відно-

синах. Виникла і поступово збільшувалася земельна власність литов-

ських, польських, угорських, молдавських феодалів. У Великому кня-

зівстві Литовському земельна власність була умовною, тимчасовою і

пов’язаною з військовою службою. Великий князь вважався господа-

рем усієї землі, що складалася з князівських і волосних земель, які на-

давалися удільним князям. Після ліквідації уділів наприкінці XVI ст.

землі отримували князівські намісники (старости), призначені на землі –

воєводства. Ті, в свою чергу, розподіляли землі між місцевими князя-

ми і боярами, повітовими воєводами і старостами. Так встановлюва-

лися васальні відносини. Васальна залежність визначалася в угодах і

присяжних грамотах. Володар землі міг її передавати у спадщину ли-

ше з дозволу уряду, якщо наступний власник продовжував служити у

війську. У 1447 році польський король і Великий Литовський князь

Казимир IV видав привілей, що підтвердив права шляхти на землю, та

поширив його на українських феодалів.

Протягом другої половини XIV-XV ст. на українських землях

почало формуватися магнатське і шляхетське землеволодіння. Най-

більшими власниками землі були польський король, Великий князь

Литовський і представники знатних родин. Протягом XVІ ст. у Вели-

кому князівстві Литовському було законодавчо закріплено права маг-

натів і шляхти на землю. За привілеями 1506 і 1522 рр. великого князя

Сигізмунда І землі передавалися в довічне володіння. Литовський ста-

тут 1529 р. встановлював, що шляхтич має право лише на рухоме

майно, якщо володів маєтком на підставі військової служби магнатові.

Привілей 1529 р. великого князя Сигізмунда ІІ Августа гарантував не-

доторканність шляхетських володінь лише на державних землях за

умови, що ними користувалися тільки магнати і шляхтичі, землеволо-

діння яких не було пов’язане з феодально-службовою залежністю від

великого князя або магнатів. Литовський статут 1566 р. остаточно

скасував усі обмеження шляхетської земельної власності. Для відчу-

ження вотчини вже не потрібно було дозволу великого князя. Проте

вислужені маєтки і землі відчужувалися лише з дозволу князя.

На Галичині, Холмщині, Белзщині, що перебували під владою

Польщі, княжі землі або перейшли у володіння польського короля, або

передавалися польській шляхті. Певна частина заможних галицьких

бояр отримали ствердні грамоти на свої володіння та поступово поло-

нізувалися. Ті з них, що виступали проти поляків, позбулися володінь

або емігрували до Литви.

На землях, що належали Польщі, інтенсивно зростало велике фе-

одальне землеволодіння та фільварково-панщинне господарство. Зе-

мельна власність зосереджувалася в руках королів, магнатів, шляхти,

церкви. Державні маєтки “королівщини” об’єднувалися в староства –

великі господарські комплекси, що складалися з фільварків і згрупо-

ваних навколо них “ключів” – окремих груп поселень, об’єднаних ад-

міністративне. У Руському і Белзькому воєводствах державні помістя

становили 1/5 поселень. Загалом у Речі Посполитій у першій половині

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]