43 Т.Мальтрус .

Історія передумови еволююції класичної політичної економії в1-й

пол.19ст:

1)Це завершення пром-го перевороту та подальший розвиток капіталізму.

2)Це поява передових еконо-х криз вир-ва, що призвело до загостр-ня ек-х

протиріч кап-зма. 3)Вихід на істор. арену робітн-го класу. 4)Завоюв.

буржуазії політ-ю владою.

Ек-ні т. напрями: 1)розв. класич-ї політек-ї; 2)виникн-я клас-го

напрямку політек-ї; 3)виникнення пролітарної політек-ї; 4)виникн-я

істор-ї школи в Германії.

Томас Роберт Мальтус (1766-1834). Основні праці: «Дослід-ня про закони

народонаселення у зв'язку з майбутнім удосконаленням суспільства»(1798),

“Поняття політичної економії”(1827).

Основне місце в теорії М. займає– теорія народонаселення, теорія рент та

ін. М. Спробував відкрити вічний закон народонаселення. Базуючись на

концепції спадної концепції грунту, згідно з якою засоби існув-ня людей

дної концепції грунту, згідно з якою засоби існув-ня людей

не можуть зростати швидше, ніж в арифм-й прогресії. Він стверджував, що

аналогічно до приросту рослин та тварин, насел-я здатне безмежно

розмножув. в геометр-й прогресії. У невідповідності темпів існув-ня

населення і темпів засобів існування бачив краще і який діє постійно,

неминуче, прерікаючи надлишок насел-я на нестатки, голод і смерть.

39 Промисловий переворот у Німеччині

Промисловий переворот у Німеччині розпочався у 30-ті рр.

ХІХ ст. і лише в текстильній промисловості окремих німецьких дер-

жав. До середини ХІХ ст. він не вийшов за межі початкової стадії, що

й зумовило переважання ремісничого виробництва. Це пояснювалось

тим, що в першій половині ХІХ ст. зберігалась феодальна роздробле-

ність, продовжувалось звільнення селян, Німеччина була віддалена

від світових торговельних шляхів.

Створення митного союзу в 1833 р., який став першим кроком до

об’єднання німецьких держав в одне економічне ціле, та буржуазна

революція 1848 р., в результаті якої були ліквідовані залишки феода-

льних відносин та політичне домінування феодалів, частково усунули

перешкоди на шляху індустріалізації країни.

Промисловий переворот у Німеччині мав свої особливості. У ро-

ки перевороту в країні розвивалась переважно важка промисловість, а

легка – відставала. Основними стимулами розвитку промисловості

було будівництво залізниць та воєнні потреби. У результаті прискоре-

ного будівництва залізниць Німеччина, розташована в центрі Європи,

опинилась у центрі європейської сітки залізниць. Пруссія прагнула

об’єднати Німеччину, тому виникла необхідність виробництва пере-

дової воєнної техніки. У зв’язку з цим провідну роль у промисловості

відігравали саме воєнні підприємства, серед яких перше місце посіда-

ли артилерійські заводи Круппа.

До особливостей промислового перевороту в Німеччині варто ві-

днести ту обставину, що промислові об’єкти будувались на півстоліт-

тя пізніше англійських і тому комплектувались найновішою на той

час технікою, завезеною з Англії. У самій Німеччині в означений пе-

ріод були відкриті способи виробництва анілінових барвників, винай-

дено динамо-машину, що зумовило стрімкий розвиток хімічної та

електротехнічної промисловості.

Специфікою промислового перевороту стало використання для

розвитку промисловості капіталів поміщиків, які мобілізувались через

акціонерне підприємництво. Промислові фірми та банки створюва-

лись як акціонерні, продавали акції юнкерам, отримуючи їх капітали.

Як наслідок, юнкери отримали міцні позиції не лише в сільському го-

сподарстві, а і в промисловості.

У результаті зазначених процесів Німеччина посіла третє місце у

світі за обсягами промислового виробництва, поступившись Англії та

США. За першу половину ХІХ ст. обсяги зовнішньої торгівлі зросли

вдвічі, а в 50-60-ті рр. – втричі. В експорті країни переважала промис-

лова продукція (вугілля, машини, тканини), в імпорті – сировина та

сільськогосподарська продукція.

Розвиток капіталізму в сільському господарстві Німеччини відбу-

вався шляхом перетворення феодальних маєтків у великі капіталістичні

господарства (шляхом перетворення поміщиків (юнкерів) у сільських

капіталістів), а селян – у найманих працівників. При цьому експлуатато-

ри та експлуатовані залишались на своїх місцях, змінювалась лише

форма експлуатації. Такий шлях утвердження капіталістичних відно-

син у сільському господарстві В. Ленін назвав прусським. Він був до-

сить болісним для селян, оскільки невеликі земельні наділи не могли

забезпечити їх життя, прив’язували до господаря та дозволяли експлу-

атувати. Водночас юнкери переходили до великого товарного вироб-

ництва, застосовуючи інтенсивні технології.