38 Причини економічного відставання Німеччини

політична роздробленість німецьких земель, санкціонована Вестфальським миром 1648 р., зумовлювала нерівномірність господарського розвитку окремих земель, їх економічний сепаратизм;

o матеріальні та людські втрати під час воєн, особливо Тридцятилітньої війни (1618-1648);

o незавершений характер Реформації, збереження землевласності католицької церкви, що була ідеологічною опорою феодального ладу;

o Селянська війна (1525-1526), що спричинила сеньйоральну реакцію та формування кріпосного права, розорення дворянства і посилення влади князів, консервацію політичної роздробленості Німеччини;

o повільний процес первісного нагромадження капіталу, обмеженість ринку найманої робочої сили і коштів для організації промислово-торговельного підприємництва, економічна та політична слабкість буржуазії. Дворянство зберігало монополію на землю, посади в державному апараті й армії;

o переміщення торговельних шляхів у Атлантичний океан в результаті Великих географічних відкриттів. Промислова і торговельна конкуренція з боку Голландії, Англії, Франції.

42 Жан-Батіст Сей.про фактори виробництва

Жан-Батіст Сей (1767-1832) – видатний і послідовний продо-

вжувач економічних ідей Адама Сміта у першій третині ХІХ ст. у

Франції. Його основним твором є “Трактат політичної економії, або

Простий виклад способу, яким утворюються, розподіляються і спожи-

ваються багатства” (1803 р.). У 1828-1829 рр. вийшла його праця

“Повний курс практичної політичної економії”, яка стала підсумком

всього життя Сея.

Найбільше значення в теоретичній спадщині Сея має його теорія

ринків, яка згодом одержала назву “закону Сея”, в якій стверджується,

що обмін продукту на продукт автоматично приводить до рівноваги

між купівлею і продажем. На думку Сея, сукупний попит і сукупна

пропозиція завжди зрівнюються, або, іншими словами, вартість ство-

рених товарів виражається сукупними прибутками, на які й купують-

ся товари за вартістю, тому кризи надвиробництва в ринковому госпо-

дарстві неможливі. Він припускав лише можливість надвиробництва

окремих товарів.

З першою частиною цього твердження можна погодитися, оскіль-

ки попит породжує пропозицію, але друга частина себе не виправдала.

Цей закон правильний, якщо вважати, що гроші лише знаряддя обміну,

але в ринковій грошовій економіці можливе надвиробництво – над-

лишок пропозиції над грошовим попитом. Справа в тому, що розвиток

товарного обміну посилює суперечність між вартістю і споживною вар-

тістю, приводить до виокремлення грошей як товару особливого роду,

до виникнення розриву між актами купівлі та продажу.

Формуючи закон вартості, Сей виходив з таких справедливих тве-

рджень:

збут одних товарів позитивно впливає на збут інших. Успішна тор-

гівля в одній галузі дає кошти для купівлі продукції інших галузей;

чим більше товаровиробників, тим більший збут продуктів;

за підтримки споживачів (регулювання рівня заробітної плати) ві-

дбувається розвиток виробництва, оскільки збільшується плато-

спроможний попит.

Економічні переконання Сея зводяться до твердження, що діяль-

ність підприємців і робітників є єдиним джерелом багатства.

Рівноправними чинниками створення вартості Сей вважав зем-

лю, працю і капітал. Відповідно до трьох основних джерел він виді-

лив три види прибутку: заробітна плата (за працю), відсоток (плата за

капітал) і рента (плата за землю).

Грошам Сей відводив роль засобу обміну, оскільки людям потрі-

бні не гроші, а те, що на них купують.

Вартість, за Сеєм, залежить від корисності товару, витрат на

виробництво товару та попиту (пряма залежність) і пропозиції (обер-

нена залежність).

Із вищезазначеного можна зробити висновок, що Ж.-Б. Сей від-

мовився від трудової теорії вартості А. Сміта.